Якщо ж
остаточне покарання призначауться за сукупнiстю трьох i бiльше
злочинiв, суд може одночасно обрати два принципи його призна-
чення, тобто повнiстю або частково скласти однi i поглинути iншi
покарання, якi призначенi за окремi злочини. Наприклад, якщо
за злочини, якi входять у сукупнiсть, призначенi основнi пока-
рання у виглядi позбавлення волi, виправних робiт i штрафу, суд
може повнiстю або частково скласти першi два покарання i
поглинути останну.
На обрання принципу призначення остаточного покарання за
сукупнiстю злочинiв можуть вплинути вид i розмiр покарань,
призначених за окремi злочини. Це зумовлено тим, що ч. I ст.42
встановлюу як максимальну межу остаточного покарання за
сукупнiстю злочинiв найбiльш суворе за видом i розмiром
покарання з тих, що передбаченi в статтях кримiнального зако-
ну, за якими засуджууться винний. Тут можливi такi варiанти:
1) покарання, призначенi за окремi злочини, рiзнi за видом або
за розмiром i при єх повному складаннi не перевищують
сукупнiсть; 2) обовязкове додаткове покарання, призначене за
один чи кiлька злочинiв, що входять у сукупнiсть, повинно бути
призначене i за сукупнiстю вчинених злочинiв; непризначення
обовязкового додаткового покарання за сукупнiстю злочинiв
можливе лише тодi, коли воно не було призначене за окремий
злочин (злочини), що входять у сукупнiсть, в порядку ст. 44;
3) якщо за злочини, що входять у сукупнiсть, призначено два або
бiльше рiзновидних додаткових покарань, всi вони можуть бути
призначенi при визначеннi остаточного покарання за су-
купнiстю вчинених злочинiв; в цьому разi у вiдповiдностi з ч .4
СТ.43 кожне з них мау виконуватись самостiйно-, 4) якщо за
два або бiльше злочинiв, що входять у сукупнiсть, призначено
додатковi покарання одного й того ж виду, суд при визначеннi
остаточного покарання за .сукупнiстю вчинених злочинiв в
частинi, що стосууться такого додаткового покарання, може
застосувати один з принципiв, передбачених ч. I ст.42, тобто
поглинути менш суворе за розмiром покарання бiльш суворим
або визначити остаточний розмiр додаткового покарання шляхом
повного чи часткового складання покарань, призначених за
окремi злочини. В останньому випадку максимальною межею
додаткового покарання, що може бути призначене за сукупнiстю
вчинених злочинiв, буде найбiльше за розмiром додаткове пока-
рання, що передоачене? в статтях Особливоє частини
кримiнального закону, за якими засуджууться винний. Якщо ж
додаткове покарання за окремий злочин (злочини), що входять
у сукупнiсть, призначене на пiдставi статтi Загальноє частини
КК, максимальною межею додаткового покарання, що може бути
призначене за сукупнiстю вчинених злочинiв, буде та верхня
його межа, яка передбачена в данiй статтi.
Таким чином, максимальнi межi основного i додаткового пока-
рань, що можуть бути призначенi за сукупнiстю вчинених злочинiв,
можуть передбачатись як однiую й тiую ж, так i рiзними статтями
Особливоє частини кримiнального закону, за якими засуджууться
винний, а iнколи максимальна межа додаткового покараний взагалi
встаноiлюуться статтею Загальноє частини КК.
10. Призначене за сукупнiстю вчинених злочинiв остаточне пока-
раша (основне i додаткове) повинно бути чiтко i конкретно вздображене
в резолютивнiй частинi вироку як окремий єє елемент. При цьому
обовязково слщ посилатись на 4.1 (чч.1,2) ст.42 як на спецiальну
правову пiдставу призначення покарання за сукупнiстю злочинiв.
11. Частина 3 ст.42 передбачау, що за тими ж правилами (тобто
за правилами, передбаченими чч.I, 2 ст.42) призначауться пока-
рання, коли пiсля винесення вироку в справi буде встановлено,
що засуджений винен ще й в iншому злочинi, вчиненому ним до
винесення вироку в першiй справi. В той же час призначення
покарання за сукупнiстю злочинiв на пiдставi ч.З ст.42 мау ряд
особливостей (див. п.З коментарi до даноє статтi). 3 урахуванням
цих особливостей суд при призначеннi покарання в порядку,
передбаченому ч.З ст.42, повинен: 1) одержати точнi данi про
покарання, призначене винному за першим вироком (попе-
реднiми вироками); 2) призначити покарання за той злочин
(злочини), про який стало вiдомо пiсля винесення першого
вироку (попереднiх вирокiв); 3) призначити остаточне покарання
за сукупнiстю всiх злочинiв, що вiдомi суду на момент винесення
останнього вироку; 4) зарахувати в строк остаточного покарання,
призначеного за сукупнiстю вчинених злочинiв, покарання,
вiдбуте за першим (попереднiм) вироком.
12. При призначеннi покарання за сукупнiстю злочинiв на
пiдставi ч.З ст.42 суд не вправi змiнювати покарання, призначене
першим вироком (попереднiми вироками) за окремий злочин
(злочини), що входить у сукупнiсть. Вiн також не повинен ще
раз призначати (дублювати) це покарання у другому (наступ-
ному) вироку. В даному разi дiу юридична презумпцiя законностi
й обгрунтованостi попереднього вироку, яку суд пiдтверджуу,
застосовуючи ч.З ст.42.
IЗ. При призначеннi покарання за окремий злочин (злочини),
про який стало вiдомо пiсля винесення попереднього вироку, суд
мау керуватись загальними началами призначення покарання, а
також враховувати, що мау мiсце сукупнiсть злочинiв (див.
коментар до статей 39-41, п.6 коментаря до ст.42).
14. При визначеннi остаточного покарання за сукупнiстю
злочинiв, що вiдомi суду на момент винесення останнього вироку,
суд повинен виконувати правила призначення остаточного пока-
рання, передбаченi чч.I, 2 ст.42 (див. пп.5-10 коментаря доданоє
статтi). Крiм того, суд повинен додержуватись таких положень:
1) остаточне покарання за сукупнiстю злочинiв не може бути
нижчим вiд покарання, призначеного за першим вироком,
оскiльки в таких випадках при поглиненнi або складаннi пока-
рань суд мау виходити з розмiру всього покарання, призначеного
за пертим вироком, а не з його невiдбутоє частини (див. п.10
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р.
№6 "Про практику призначення судами Украєни мiр
кримiнального покарання"; 2) якщо за попереднiм вироком до
особи були застосованi вiдстрочка виконання вироку, умовне
засудження до позбавлення волi з обовязковим залученням
засудженого до працi або умовне звiльнення з мiсць позбавлення
волi з обовязковим залученням засудженого до працi, суд при
призначеннi остаточного покарання за сукупнiстю злочинiв у
виглядi позбавлення волi мау керуватись вимогами ч.З ст.42 (див.
абз.I п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
29 червня 1990 р. №6) i виходити з того, що за попереднiм
вироком було призначене покарання у виглядi позбавлення волi;
3) якщо за попереднiм вироком до особи застосовано умовне
засудження до позбавлення волi або виправних робiт, а за новим
вироком за злочин, який вчинений до винесення вироку по
першiй справi, ця особа засуджена до покарання, яке належить
вiдбувати реально, застосування принципiв повного чи частко-
вого складання аоо поглинення призначених покарань виклю-
чауться;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
остаточне покарання призначауться за сукупнiстю трьох i бiльше
злочинiв, суд може одночасно обрати два принципи його призна-
чення, тобто повнiстю або частково скласти однi i поглинути iншi
покарання, якi призначенi за окремi злочини. Наприклад, якщо
за злочини, якi входять у сукупнiсть, призначенi основнi пока-
рання у виглядi позбавлення волi, виправних робiт i штрафу, суд
може повнiстю або частково скласти першi два покарання i
поглинути останну.
На обрання принципу призначення остаточного покарання за
сукупнiстю злочинiв можуть вплинути вид i розмiр покарань,
призначених за окремi злочини. Це зумовлено тим, що ч. I ст.42
встановлюу як максимальну межу остаточного покарання за
сукупнiстю злочинiв найбiльш суворе за видом i розмiром
покарання з тих, що передбаченi в статтях кримiнального зако-
ну, за якими засуджууться винний. Тут можливi такi варiанти:
1) покарання, призначенi за окремi злочини, рiзнi за видом або
за розмiром i при єх повному складаннi не перевищують
сукупнiсть; 2) обовязкове додаткове покарання, призначене за
один чи кiлька злочинiв, що входять у сукупнiсть, повинно бути
призначене i за сукупнiстю вчинених злочинiв; непризначення
обовязкового додаткового покарання за сукупнiстю злочинiв
можливе лише тодi, коли воно не було призначене за окремий
злочин (злочини), що входять у сукупнiсть, в порядку ст. 44;
3) якщо за злочини, що входять у сукупнiсть, призначено два або
бiльше рiзновидних додаткових покарань, всi вони можуть бути
призначенi при визначеннi остаточного покарання за су-
купнiстю вчинених злочинiв; в цьому разi у вiдповiдностi з ч .4
СТ.43 кожне з них мау виконуватись самостiйно-, 4) якщо за
два або бiльше злочинiв, що входять у сукупнiсть, призначено
додатковi покарання одного й того ж виду, суд при визначеннi
остаточного покарання за .сукупнiстю вчинених злочинiв в
частинi, що стосууться такого додаткового покарання, може
застосувати один з принципiв, передбачених ч. I ст.42, тобто
поглинути менш суворе за розмiром покарання бiльш суворим
або визначити остаточний розмiр додаткового покарання шляхом
повного чи часткового складання покарань, призначених за
окремi злочини. В останньому випадку максимальною межею
додаткового покарання, що може бути призначене за сукупнiстю
вчинених злочинiв, буде найбiльше за розмiром додаткове пока-
рання, що передоачене? в статтях Особливоє частини
кримiнального закону, за якими засуджууться винний. Якщо ж
додаткове покарання за окремий злочин (злочини), що входять
у сукупнiсть, призначене на пiдставi статтi Загальноє частини
КК, максимальною межею додаткового покарання, що може бути
призначене за сукупнiстю вчинених злочинiв, буде та верхня
його межа, яка передбачена в данiй статтi.
Таким чином, максимальнi межi основного i додаткового пока-
рань, що можуть бути призначенi за сукупнiстю вчинених злочинiв,
можуть передбачатись як однiую й тiую ж, так i рiзними статтями
Особливоє частини кримiнального закону, за якими засуджууться
винний, а iнколи максимальна межа додаткового покараний взагалi
встаноiлюуться статтею Загальноє частини КК.
10. Призначене за сукупнiстю вчинених злочинiв остаточне пока-
раша (основне i додаткове) повинно бути чiтко i конкретно вздображене
в резолютивнiй частинi вироку як окремий єє елемент. При цьому
обовязково слщ посилатись на 4.1 (чч.1,2) ст.42 як на спецiальну
правову пiдставу призначення покарання за сукупнiстю злочинiв.
11. Частина 3 ст.42 передбачау, що за тими ж правилами (тобто
за правилами, передбаченими чч.I, 2 ст.42) призначауться пока-
рання, коли пiсля винесення вироку в справi буде встановлено,
що засуджений винен ще й в iншому злочинi, вчиненому ним до
винесення вироку в першiй справi. В той же час призначення
покарання за сукупнiстю злочинiв на пiдставi ч.З ст.42 мау ряд
особливостей (див. п.З коментарi до даноє статтi). 3 урахуванням
цих особливостей суд при призначеннi покарання в порядку,
передбаченому ч.З ст.42, повинен: 1) одержати точнi данi про
покарання, призначене винному за першим вироком (попе-
реднiми вироками); 2) призначити покарання за той злочин
(злочини), про який стало вiдомо пiсля винесення першого
вироку (попереднiх вирокiв); 3) призначити остаточне покарання
за сукупнiстю всiх злочинiв, що вiдомi суду на момент винесення
останнього вироку; 4) зарахувати в строк остаточного покарання,
призначеного за сукупнiстю вчинених злочинiв, покарання,
вiдбуте за першим (попереднiм) вироком.
12. При призначеннi покарання за сукупнiстю злочинiв на
пiдставi ч.З ст.42 суд не вправi змiнювати покарання, призначене
першим вироком (попереднiми вироками) за окремий злочин
(злочини), що входить у сукупнiсть. Вiн також не повинен ще
раз призначати (дублювати) це покарання у другому (наступ-
ному) вироку. В даному разi дiу юридична презумпцiя законностi
й обгрунтованостi попереднього вироку, яку суд пiдтверджуу,
застосовуючи ч.З ст.42.
IЗ. При призначеннi покарання за окремий злочин (злочини),
про який стало вiдомо пiсля винесення попереднього вироку, суд
мау керуватись загальними началами призначення покарання, а
також враховувати, що мау мiсце сукупнiсть злочинiв (див.
коментар до статей 39-41, п.6 коментаря до ст.42).
14. При визначеннi остаточного покарання за сукупнiстю
злочинiв, що вiдомi суду на момент винесення останнього вироку,
суд повинен виконувати правила призначення остаточного пока-
рання, передбаченi чч.I, 2 ст.42 (див. пп.5-10 коментаря доданоє
статтi). Крiм того, суд повинен додержуватись таких положень:
1) остаточне покарання за сукупнiстю злочинiв не може бути
нижчим вiд покарання, призначеного за першим вироком,
оскiльки в таких випадках при поглиненнi або складаннi пока-
рань суд мау виходити з розмiру всього покарання, призначеного
за пертим вироком, а не з його невiдбутоє частини (див. п.10
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р.
№6 "Про практику призначення судами Украєни мiр
кримiнального покарання"; 2) якщо за попереднiм вироком до
особи були застосованi вiдстрочка виконання вироку, умовне
засудження до позбавлення волi з обовязковим залученням
засудженого до працi або умовне звiльнення з мiсць позбавлення
волi з обовязковим залученням засудженого до працi, суд при
призначеннi остаточного покарання за сукупнiстю злочинiв у
виглядi позбавлення волi мау керуватись вимогами ч.З ст.42 (див.
абз.I п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
29 червня 1990 р. №6) i виходити з того, що за попереднiм
вироком було призначене покарання у виглядi позбавлення волi;
3) якщо за попереднiм вироком до особи застосовано умовне
засудження до позбавлення волi або виправних робiт, а за новим
вироком за злочин, який вчинений до винесення вироку по
першiй справi, ця особа засуджена до покарання, яке належить
вiдбувати реально, застосування принципiв повного чи частко-
вого складання аоо поглинення призначених покарань виклю-
чауться;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310