ТВОРЧЕСТВО

ПОЗНАНИЕ


ПОИСК КНИГ      ТОП лучших авторов Либока
А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

Распе Рудольф Эрих

Пригоди барона Мюнхаузена


 

Пригоди барона Мюнхаузена - Распе Рудольф Эрих
Пригоди барона Мюнхаузена - это книга, написанная автором, которого зовут Распе Рудольф Эрих. В библиотеке LibOk вы можете без регистрации и без СМС скачать бесплатно ZIP-архив этой книги, в котором она находится в формате ТХТ (RTF) или FB2 (EPUB или PDF). Кроме того, текст данной электронной книги Пригоди барона Мюнхаузена можно комфортно и без регистрации прочитать онлайн прямо на нашем сайте.

Размер архива для скачивания с книгой Пригоди барона Мюнхаузена равен 162.23 KB

Пригоди барона Мюнхаузена - Распе Рудольф Эрих - скачать бесплатно электронную книгу, без регистрации





Рудольф Эрих Распе: «Пригоди барона Мюнхаузена»

Рудольф Эрих Распе
Пригоди барона Мюнхаузена




«Пригоди барона Мюнхаузена»: “ВЕСЕЛКА”; Київ; 1981
Аннотация В основу фантастичних «Пригод барона Мюнхаузена» покладено оповідання справжнього барона Мюнхаузена, який жив у XVIII столітті в Німеччині. Мюнхаузен уславився як дивовижний оповідач, вигадник найнеймовірніших історій. Його іменем нині називають людей, які люблять пофантазувати і приписують собі всякі неймовірні подвиги. Еріх Распе Пригоди барона Мюнхаузена Частина перша
НАЙПРАВДИВІША ЛЮДИНА НА ЗЕМЛІ Маленький дідок із довгим носом сидить біля каміна й розказує про свої пригоди. Його слухачі сміються просто йому в очі: – Ох і Мюнхаузен! Оце барон! Але він навіть не дивиться на них. Він собі спокійно веде далі: як він літав на Місяць, як він жив серед триногих людей, як його проковтнула велетенська рибина, як у нього відірвалася голова. Одного разу якийсь проїжджий слухав-слухав те все і раптом не стерпів: – Усе це вигадки! Нічого того не було, що ти розказуєш! Дідок насупився і поважно відповів: – Ті графи, барони, князі й султани, яких я мав честь називати своїми друзями, завжди казали, що я найправдивіша людина на землі. Усі зареготалися ще дужче. – Мюнхаузен – правдива людина! Ха-ха-ха! Ха-ха-ха! Ха-ха-ха! А Мюнхаузен, і оком не моргнувши, правив далі: про те, як на голові в оленя виросло розкішне дерево. – Дерево?.. На голові в оленя?! – Так. Вишня. 1 на вишні ягоди. Такі соковиті, солодкі... Усі ці оповідання надруковані тут, в оцій книжці. Прочитайте їх і скажете самі, чи була коли в світі людина, правдивіша за барона Мюнхаузена. КІНЬ НА ДЗВІНИЦІ
Я виїхав до Росії верхи на коні. Було це взимку. Йшов сніг.Кінь підбився і став спотикатися. Мені дуже схотілося спати. Я ледве з сідла не падав від утоми. Та даремно я шукав, де переночувати: дорогою не трапилося мені жодного села. Що тут робити? Довелося ночувати серед поля.Навкруги ні дерева, ні кущика. Тільки маленький стовпчик стирчав з-під снігу.До цього стовпчика я сяк-так прив'язав свого змерзлого коня, а сам уклався тут-таки, на снігу, й заснув.Спав я довго, а коли прокинувся, то побачив, що лежу не в полі, а в селі, або, краще сказати, в якомусь містечку: звідусіль мене оточують будинки.Що таке? Де це я опинився? Як могли ці будинки вродитися тут за одну ніч?І де дівся мій кінь?Довго я не розумів, що сталося. Коли чую знайоме іржання. Це ірже мій кінь.Але де ж він?Іржання чути звідкись ізгори.Я підводжу голову – і що ж?Мій кінь висить на вершку дзвіниці. Він прив'язаний просто до хреста.Я вмить збагнув, у чім річ.Учора ввечері все це містечко, з усіма людьми й будинками, було геть-чисто заметене снігом, з-під нього стирчав тільки вершечок хреста.Я не знав, що то хрест, мені здалося, що то – невеличкий стовпчик, і я прив'язав до нього свого змореного коня! А вночі, поки я спав, почалася велика відлига, сніг розтав, і я незчувся, як опустився на землю.Але сердешний мій кінь так і лишився там, угорі, на дзвіниці. Прив'язаний до хреста, він не міг спуститися на землю.Що робити?
Не довго думавши, хапаю пістолет, як слід прицілююся і влучаю просто у вуздечку, бо з мене завжди був добрий стрілець.Вуздечка – навпіл.Кінь швидко спускається до мене.Я на нього – і вихором уперед. ВОВК, ЗАПРЯЖЕНИЙ У САНИ Але взимку верхи на коні незручно, куди краще їхати саньми. Я купив собі добрячі сани і швидко подався м'яким снігом.Надвечір уїхав я в ліс. Я був уже придрімав, коли це почув тривожне іржання. Я озирнувся і при світлі місяця побачив страшного вовка, який, роззявивши зубату пащу, біг за моїми саньми. Надії на порятунок не було.Я ліг на дно саней і від страху заплющив очі.Кінь мій гнав як шалений. Клацання вовчих зубів лунало в мене над самим вухом.Але, на щастя, вовк не звернув на мене ніякої уваги.Він перескочив через сани – просто у мене над головою – і накинувся на мого бідолашного коня.В одну мить задня частина мого коня щезла в неситій вовчій пащі.Передня частина з болю й жаху все бігла вперед.Вовк в'їдався в мого коня все глибше й глибше.Коли я прийшов до тями, то вхопив батіг і, не гаючи й хвилини, заходився шмагати ним ненажерливого звіра.Він завив і рвонувся вперед.Передня частина коня, якої ще не з'їв вовк, випала з упряжі в сніг, і вовк опинився на його місці – в голоблях і кінській збруї!Вирватися з цієї збруї вовк не міг: він був запряжений, як кінь.Я шмагав і шмагав його що було сили.Він летів уперед, тягнучи за собою мої сани.Ми мчали так швидко, що вже за дві-три години в'їхали чвалом у Петербург.Здивовані петербуржці юрбами бігли дивитись на героя, що замість коня запріг у сани страшного вовка. ІСКРИ З ОЧЕЙ У Петербурзі мені велося добре. Я часто ходив на полювання, і тепер залюбки згадую ті веселі часи, коли зі мною мало не щодня траплялося стільки дивовижних пригод.Одна пригода була дуже кумедна.Річ у тім, що з вікна моєї спальні було видно великий став, де водилося дуже багато усякої дичини.Якось уранці, підійшовши до вікна, я вгледів на ставу диких качок.Миттю вхопив я рушницю і стрімголов вибіг із будинку.Але зопалу, збігаючи по східцях, я вдарився головою об двері, та так, що з очей мені посипалися іскри.Це не спинило мене.Я побіг далі. Ось, нарешті, й ставок. Цілюся в найситішу качку, хочу вистрелити – і, на превеликий жах, помічаю, що в рушниці нема кременя. А без кременя неможливо стріляти.Побігти додому по кремінь?Але ж качки можуть полетіти.Я сумно опустив рушницю, проклинаючи свою долю, аж раптом мені блиснула щаслива думка.Що сили мав ударив я себе кулаком у праве око. Із ока, звичайно, так і сипонули іскри, і порох одразу спалахнув.
Так! Порох спалахнув, рушниця вистрелила, і я одним пострілом убив десять чудових качок.Раджу й вам: щоразу, як надумаєте розвести вогонь, добувайте іскри зі свого правого ока. ДИВОВИЖНЕ ПОЛЮВАННЯ А втім, зі мною бували й кумедніші випадки. Якось я пробув на полюванні цілий день і надвечір натрапив у глухому лісі на чимале озеро, яке аж кишіло дикими качками.Зроду-віку не бачив я такої сили качок!На жаль, у мене не лишилося жодної кулі.А я саме того вечора чекав у гості велику компані

Пригоди барона Мюнхаузена - Распе Рудольф Эрих - читать бесплатно электронную книгу онлайн


Полагаем, что книга Пригоди барона Мюнхаузена автора Распе Рудольф Эрих придется вам по вкусу!
Если так выйдет, то можете порекомендовать книгу Пригоди барона Мюнхаузена своим друзьям, установив ссылку на данную страницу с произведением Распе Рудольф Эрих - Пригоди барона Мюнхаузена.
Возможно, что после прочтения книги Пригоди барона Мюнхаузена вы захотите почитать и другие бесплатные книги Распе Рудольф Эрих.
Если вы хотите узнать больше о книге Пригоди барона Мюнхаузена, то воспользуйтесь любой поисковой системой или Википедией.
Биографии автора Распе Рудольф Эрих, написавшего книгу Пригоди барона Мюнхаузена, на данном сайте нет.
Отзывы и коментарии к книге Пригоди барона Мюнхаузена на нашем сайте не предусмотрены. Также книге Пригоди барона Мюнхаузена на Либоке нельзя проставить оценку.
Ключевые слова страницы: Пригоди барона Мюнхаузена; Распе Рудольф Эрих, скачать, читать, книга, произведение, электронная, онлайн и бесплатно.
загрузка...