ТВОРЧЕСТВО

ПОЗНАНИЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 


Читець: Віра Вовк. Орхідеї.
Сонце пополудневе! Як повно розливається
Голос дітей під тобою! Вітер заснув
Під кущем макака, і колібрі п'ють мед
З розквітлого фіолетового і білого цвіту,
Потік журчить між берегами з червоної глини.
Де мій запашний чорнозем, де лимани.
Що полоскали б моє коріння?
Де дерева, що піднесли б галуззя, як ліри?
80
і
Де журавлі, що перевезли б
Мою тугу за далекі моря?
Скажім: усе було б по-давньому;
Я прилинула б тихо над ранком
Шукати сад горіховий за дерев'яною церквою,
Потім застукала б радісно в шибу
Старосвітського дому в долині.
Горе! Незнані руки відкрили б двері,
Цікаві обличчя дивилися б просто на мене
Сказати у мові співучій і рідній:
«Чого ти шукаєш, чужинко?»
...Орхідеї в барвах середньовічних містеріЛ
На картинах незнаних майстрів!
Які ви подібні до нас! Над вами палає
Сузір'я Хреста. Невже ви свідомі
Своєї шляхетности, ви — чужинки?
Учень: «ІММІГРАЦІЯ ДО ЄВРОПИ».
Українська діаспора в Європі має свої особливості.
Процес формування території Української держави від-
бувався в порівняно пізні часи, тривав майже три деся-
тиліття і завершився після другої світової війни. Тому
значна кількість українців, які одвічно проживали на
рідних землях, опинилися за межами батьківщини — в
Росії, Польщі, Чехословаччині, Румунії. Українська ді-
аспора є в країнах Західної та Східної Європи. Окрему
групу становлять українці, що проживають в державах,
які утворилися на терені колишнього Радянського Сою-
зу. Зупинимося на характеристиці української діаспори
в деяких європейських країнах.
ПОЛЬЩА. На території сучасної Польщі українці
споконвіку проживали в історичних межах Лемківщини,
Підляшшя, Холмщини, Надсяння. Нині тут мешкає за
різними джерелами від 400 до 600 тис. українців. У
1947 році польський уряд насильно виселив 170 тис.
українців з їхніх споконвічних земель і розпорошив по
території Польщі. Подальша політика уряду забороняла
компактне розселення українських громад, українську
мову. Нині становище українців у Польщі покращало —
засновано Українське суспільно-культурне товариство
(1956 р.), Об'єднання українців у Польщі (1990 р.),
видається український тижневик «Наше слово», діють
два лемківських об'єднання, нові християнські молодіж-
ні організації, Український народний дім. ОУП налічує
60 художніх колективів, серед яких найбільш відомий
6 — Уроки з народознавства Я І
чоловічий хор «Журавлі». У «столиці» українців у Бі-
лому Борі збудовано школу-інтернат ім. Т. Шевченка,
а 1991 року тут встановлено пам'ятник Т. Шевченку.
ВЕЛИКОБРИТАНІЯ. Українська громада становить
35 тис. Більшість українців проживає в Англії та Шот-
ландії. У Лондоні розташовані фактично всі організації
українців. Більшість українського населення не мають
британського підданства і не користуються виборчим
правом, але життєвий рівень мають навіть вищий, ніж
в середньому по країні. Більшість українських сімей
мають власні будинки. Українська мова вживається ли-
ше в побутовому рівні, тому що більшість сімей змі-
шані.
В інших країнах Європи українців проживає: Руму-
нії — 300 тис., Чехії та Словаччині — 150 тис., Юго-
славії (колишній) — 55 тис., Фракції — 35 тис., Німеч-
чині — 22 тис., Австрії — 6 тис., Бельгії — 5 тис., Угор-
щині — 3,5 тис., Голландії — бл. 1 тис.
Учень: «ІВАН БАГРЯНИЙ».
«Друже мій любий!
Прошу, не називай мене поетом, бо це мене жорсто-
ко ображає. Не іменуй мене поетом, друже мій, бо пое-
ти нині — це категорія злочинців, до якої я не належав
І не хочу належати. Не іменуй же мене поетом, бо сло-
во «гіоет> скорочено стало визначати: хамелеон, прости-
тутка, спекулянт, авантурник, ледар...
Не іменуй же мене поетом, друже мій. Я хочу бути
тільки людиною, яких мало на світі, я хочу бути тільки
нею...
...Ти скажеш: «Обминай те каміння, будь гнучким,
будь липким, улесливим, запобігливим і, головне, будь
покірним — і ти будеш щасливий»... Ну, а я скажу:
«Ходи тільки по лінії найбільшого опору — і ти пізна-
єш світ...» (45, с. 298).
Цих нищівних характеристик представників «проле-
тарського мистецтва» Радянської України, поданих у
вступі до поеми «Аве Марія» у формі уявного листа
до друга, не могли пробачити можновладці 22-річному
початківцю Іванові Багряному. І почалося «ходіння по
лінії найбільшого опору», по лезу бритви чоловіка,
який, за спогадами сучасників, «був необережний у
висловах», «базікав», «молов язиком» (45, с. ЗОЇ).
82
Іван Павлович Лозов'ягін (Багряний) народився
2 жовтня 1907 р. у с. Куземині на Сумщині в родині
муляра. Закінчив Краснопільську художньо-керамічну
профшколу, з 1926 по 1930 р. навчався у Київському
художньому інституті, але через політичну неблагона-
дійність диплома не отримав. 1927 р. виходить збірка
поезій «До меж заказаних», 1929 р.— поема «Аве Ма-
рія», історичний роман у віршах «Скелька», 1930 р.—
збірка оповідань «Крокви над табором». Належав до
літературної організації «МАРС» (разом із В. Підмо-
гильним, Д. Фальківським, Б. Антоненком-Давидовичем,
Г. Косинкою, Є. Плужнкком, Т. Осьмачкою).
1932 р. письменника заарештували і засудили на 5 р.
заслання. 1936 р. зумів утекти, переховувався між укра-
їнцями на Зеленому Клині. Повернувся додому, де його
знову заарештували. 1940 р. звільнили «за недостатніс-
тю матеріалів для повторного засудження» з відбитими
легенями і нирками. 1945 р. емігрував на Захід, де
опублікував роман «Тигролови» (1946, перше видання
«Звіролови», 1944), збірку поезій «Золотий бумеранг»
(1946), п'єси «Морітурі», «Генерал» (1947), «Розгром»
(1948), романи «Сад Гетсиманський» (1950), «Огненне
коло» (1953), «Маруся Богуславка» (1957).
Помер письменник 25 серпня 1963 р. в Німеччині.
1965 р. вийшов ще один його роман — «Людина біжить
над прірвою».
Радянська літературна критика наділила перші
твори І. Багряного красномовними епітетами: «порно-
графічний натуралізм... та густа домішка слинявого
сентименталізму» (про поему «Аве Марія»), «Скелька»
Багряного свідчить, що він не зробив повороту і не
зійшов з старих позицій, клясово ворожих пролетарія-
тові. Від самого початку поет став співцем куркульської
ідеології і до сьогодні залишається таким» (45, с. 298,
ЗОЇ).
Дмитро Нитченко (Чуб), український письменник з
Австралії, залишив спогади про арешт І. оагряного:
«До нього підійшов агент у цивільному і, не дивлячись у вічі,
наказав: «Идите за мной. Если встретите зиакомьіх й будут спра-
шивать, куда йдете, говорите: «Йду на прогулку»-
Справді, за кілька хвилин, мов умисно, назустріч ішли два
письменники. Це були Валер'ян Поліщук та Олекса Слісаренко.
— Іване, куди мандруєш?— озвалися вени майже разом, не
знаючи, що попереду нього за десять кроків іде агент НКВД, який
його затримав.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57