Учениця:
Соловейку маленький,
В тебе голос тоненький,
Защебечи ти мені,
Бо я в чужій стороні,
Нема роду при мені.
А ні роду, ні родини,
4 Ні просвітньої години...
Вчитель: Далекий край — це і українська діаспора
(розселення українців поза їх державою).
(Учні виконують пісню «Чуєш, брате мій!»).
Вчитель: Без зв'язку з ріднею, як і? рідною країною,
людина безпорадна. Тому з таким хвилюванням і щирим
зверненням до родини, закликом збереження роду є
слова:
Вербо ж ти моя, вербо,
Чого хиляєшся?
Ой роде ж мій, роде,
Чого цураєшся?
Ой роде ж мій, роде,
Не цурайся мене.
А ще, діти, страждала дівчина за своєю родиною, ко-
ли виходила далеко та ще й невдало заміж. Тужить мо-
лода невістка за рідним гніздечком і вирішила подати
Н
матусі знак, щоб врятувала її. Ще в дитинстві мене на-
вчила бабуся Настя (мамина мама) народної пісні:
Ой піду я в ліс по дрова,
Склоню головоньку.
Завіз мене мій миленький
В чужу сторононьку.
А в чужій сторононці
Ні батька, ні неньки,
Тільки в саду на калині
Співа, співа соловейко.
Співай, співай, соловейку,
Всіма голосами.
А я піду в сад зелений,
Заллю, заллюся сльозами.
Ой зірву яз рожі квітку
Та й пущу на воду:
— Пливи, пливи, з рожі квітка,
Аж до мого роду.
Пливла, пливла з рожі квітка
Та й стала кружиться.
Вийшла з хати стара мати
Та й ста, та й стала журиться.
— Ой чого ти, з рожі квітка,
Та так ізів'яла?
Ой чого ж ти, моя доню,
Така, така сумна стала?
•— Ой тому ж я, моя мамо,
На воді зів'яла,
Що в чужую сторононьку
Заміж, заміж я попала.
Рідна домівка, рідне гніздо — так у народі назива-
ють батьківську хату як особливе місце для людини, а
тим більше для дитини. Великий український педагог
Костянтин Дмитровдч Ушинський писав: «Важко вира-
зити словами те особливе, світле щось, що народжу-
ється в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного
сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в
нас якісь сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми
вийшли».
Учениця:
На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім'я.
В щасливі і сумні години,
Куди б нам не стелився шлях,
Не згасне вогнище родинне,
В людських запалене серцях.
(Дмитро Білоус).
Вчитель: Діти, наші уроки з народознавства й
призначені для того, щоб запалити серця великою лю-
бов'ю до роду, родини, рідні. Хто ж такі родичі?
Учень: Родич — той, хто перебуває в спорідненні з
ким-небудь.
Вчитель: Відновімо ж у пам'яті значення слів-
термінів про рідню. Та насамперед скажіть, якими сло-
вами можна звернутися до мами, до тата?
Учень: Мамо, мамонько, мамочко, мамунечко, ма-
мусенько, мамусю, матусю, мамцю, матінко, матіночко,
матусенько...
Учениця: Тату, татку, таточко, татеньку, татусю,
татуленьку, татуненьку, татусику, татцю, батеньку рід-
ний...
Вчитель: А тепер назвіть родичів.
Учениця: Дядько — батьків (материн) брат.
Тітка — батькова (мамина) сестра.
Дядина — батькова жінка (дружина).
Дівер — брат чоловіка.
Шурин — брат жінки.
Свояк — чоловік сестри жінки.
Зовиця — чоловікова сестра.
Двоюрідні брат і сестра — діти дядька і тітки.
Троюрідні — діти маминих і татових двоюрідних
сестер і братів.
Теща — мати жінки.
Тесть — батько жінки.
Зять — чоловік дочки.
Свекор — батько чоловіка.
Свекруха — мати чоловіка.
Невістка — синова жінка.
Вчитель: Діти! Детальнішу інформацію про сту-
пені родичівства, про родовідне дерево, про те, як скла-
дати таблицю родоводу, ви зможете прочитати в спеці-
альному випуску всеукраїнської газети «Народознавст-
во», що так і називається — «Наш родовід: хто кому
ким доводиться». (Вчитель роздає на кожну парту при-
мірник газети), ^
Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне,—
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне!
16
Саме вам, діти, вивчати, берегти, шанувати і вивер-
шувати. Ви підете до п'ятого класу. Хай буде щасливою
ваша дорога! Нехай стелеться вона вам ось таким білим
рушником (вчитель розстеляє вишитий біле по білому
рушник). Нехай буде безхмарним ваше життя, а доля
чесною, незрадливою на своїй квітучій землі поміж рід-
них людей.
(На завершення уроку звучить «Пісня про рушник».
Під час уроку можна використати пісні та вірші про
маму і батька, «Виростеш ти, сину» на слова Василя
Симоненка, «Два кольори» на слова Дмитра Павличка
тощо).
Л. А. ГАВРИЛЕНКО.
НАШ РОДОВІД:
ХТО КОМУ
ким доводиться
Із віку у вік, із покоління в покоління складається,
пишеться і переповідається історія держави, окремих
її регіонів, сіл, міст. Віками складалася й передавалася
від діда-прадіда до дітей-онуків історія кожного роду.
Та чи знаємо її ми? Чи запам'ятали розповіді старших?
Чи шануємо предків, пам'ять про них?
Життя швидкоплинне, не завжди встигаємо подяку-
вати батькам, не маємо часу вислухати бабуню і ді-
дуся, не привчаємо дітей шанувати старших... Вікова
структура суспільства та взаємостосунки, що в ній скла-
даються, мають природу: БІОЛОГІЧНУ (зміна поколінь
пов'язана з природним життєвим циклом), СОЦІАЛЬ-
НУ (розподіл функцій між віковими групами й самі його
критерії залежать від соціально-економічної структури
суспільства) та ІСТОРИЧНУ (починаючи життя в пев-
ний момент, кожне покоління пов'язане спільністю пе-
реживань і цінностей, а тому унікальне й неповторне).
Задумаймось! Відшукаймо старі фотографії, з яких
дивляться на нас ті, що відійшли з життя, можливо,
так і не дочекавшись нашої уваги і вдячності. Розпи-
таймо ж про них у родичів і знайомих. Відвідаймо разом
2 — Уроки з народознавства [7
із дітьми їхні могили і почнімо писати власний родовід
не з примусу, а за покликом серця.
Родичівство — зв'язок між людьми, з наявністю яко-
го закон пов'язує виникнення, зміни або припинення
прав і обов'язків.
Є два види родичівства: кровне, яке існує між людь-
ми, що походять від одного предка, та свояцтво — ро-
дичівство за шлюбом, між родичами подружжя.
Елементарну одиницю для вирахування генеалогічної
(родовідної) відстані між двома родичами складають
ступені кровного (однорідного) споріднення: батьки й
діти — родичі першого ступеня кровного (однорідного)
споріднення: батьки й діти — родичі першого ступеня,
брати й сестри — родичі другого ступеня, брати й
сестри батьків — родичі третього ступеня споріднення,
діди, баби, онуки — родичі четвертого ступеня спорід-
нення.
Рід — ряд поколінь, що походять від одного предка.
Предок — найстарший родич по висхідній лінії з боку
матері або батька (старіший за бабу, діда); переважно
у множині — попередники сучасних поколінь;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57