Золоту скарбницю рідної мови
збагатили відомі майстри художнього слова — сучасні
українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар,
Павло Загребельний, Микола Вінграновський, Дмитро
Павличко, Іван Драч. Прислухаймося до чарівних зву-
ків, животворного трепету й вогню, материнської лагід-
ності ї доброти, мудрості земної, втілених у поетичне
слово.
Читець: Василь Симоненко. «Світ який».
Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого ,лиця.
Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!
Дай мені у думку динаміту,
Дай мені любові, дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе,
Хвилями прадавнього Дніпра.
Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам —
Все одно ті скарби по краплині
Я тобі закохано віддам.
(Учні виконують пісню «Виростеш ти, сину» на сл.
В. Симоненка).
зо
Читець: Ліна Костенко. «Доля» / Костенко Ліна.
Вибране.—К.: Дніпро, 1989.—С. 34).
Читець: Микола Дмитренко. «І знов село».
/ я згадав своє село.
І. Ф р а нко
/ знов село — душа моя, розрада,
Пракорінь мій, колиска й джерело,
Журлива пісня і колюча правда,
Мій хліб і сіль, добро моє і зло.
В тобі, село, поєднане все суще —
Лише б зумів збагнути хоч на мить,
Ввійти у тебе — таємничу пущу,
І винести на крилах спрагу жить.
Село моє, обшарпане вітрами,
З усіх боків розп'яте на хресті,
Ти всім прощаєш, наче дітям мама,
Хоча вони далеко не святі.
Ти пригортаєш з Криму і Сибіру,
З Камчатки, Грузії, Прибалтики й Карпат
Дітей своїх... Та хто з них знає міру,
Вивозячи любов із рідних хат?
Тебе розсмикують по слову, по жарині,
Аби в далеких мандрах розтрясти,
А ти пісні ховаєш в домовині
Й танцюєш брейк. І пусткою хати.,.
А я, село моє, везу усе до тебе —
Любов і жар, і пісню, що зберіг,
Бо ти мені дало таку потребу:
Вертатися з усіх своїх доріг.
Не соромно упасти вдома ниць
Перед святою хлібною землею:
Я воду пив із багатьох криниць,
Любов черпав із неї однієї!
(Виконується пісня «Два кольори» О. Білаша на сл.
Д. Павличка).
ЛІТЕРАТУРА
1. Баранов Віктор. Народження полум'я. Поезії.— К.: Рад.
письменник, 1978.
2. Дмитренко Микола. Мандрівник: Поезії.— К., 1994.
3. Костенко Ліна. Вибране.— К.: Дніпро, 1989.
4. Куценко Петро. Манливе світло днів непроминулих: Поезії.—
К.: Рад. письменник, 1986.
5. Мово рідна, слово рідне!.. Вірші, поеми, статті:— К.: Весел-
ка, 1989.
6. Найдорожчий скарб. Слово про рідну мову. Поезії, висло-
ви.—К.: Рад. письменник, 1990.
7. Олесь Олександр. Твори в двох томах.— Т. 1.— К.г Дніпро,
1990.
8. Павличко Дмитро. Вибрані твори в двох томах.— Т. 1.— К.:
Дніпро, 1979.
31
9. Симоненко Василь. Лебеді материнства: Поезія, проза.—
К.: Молодь, 1981.
10. Сухомлинський В. О. Слово рідної мови // УМЛШ, 1987.—
№ 7,
11. Ткач Микола. Дзвони скляної гори: Поезії.— К.: Українсь-
кий письменник, 1992.
12. Харчук Борис. Слово і народ // Прапор, 1988.— № 10.
13. Чубач Ганна. Відкрию таємницю: Вірші та поеми.—К.: Мо-
лодь, 1989.
14. Чуєш, брате мій... Репертуарний збірник. Товариство «Ук-
раїна».—К., 1986.
Г. К. ДМИТРЕНКО.
МИ МАТІР
НАЗИВАЄМО СВЯТОЮ
Є в світі одне слово, перед яким усі народи низько
схиляють голови. Це слово — Мати.
Кожна людина і кожний народ мають свої святощі.
До цих святощів зараховуємо й пошану до матері. Вона
дала нам життя, виростила й виховала. День Матері —
загальне свято для всіх. По церквах відправляють Бо-
гослужіння, відбуваються святкові концерти, цей день
приносить пробудження щирих почувань у серці кожного
на згадку про свою матір. День Матері — це злука
сердець дітей із серцями живих чи вмерлих матерів. В
цей день діти стараються зробити приємність своїй ма-
тері, обдарувати її квітами і подарунками.
Коротке це слово — мама, але які надлюдські глиби-
ни скарбів містить воно в собі! Ціле її життя з серця
б'є великим невичерпним джерелом безкорисна любов
до своїх дітей. Ціле її життя — це терпіння, безмежна
самопожертва, пробачення провин.
З добра і любові створили Матір.
Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою
вимовляє дитина.
Мама — це те слово, яке найчастіше повторює люди-
на в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і
кожна несе в серці любов. Матері прекрасні, коли під-
носять дитину до грудей. І кожен скаже: «Найкраща
мати — моя», бо безмежна її ніжність.
32
Якби стільки доброти, скільки випромінює серце
матері, зло згинуло б. Саме їм — найріднішим, найдо-
рожчим, наймилішим і приурочуємо Свято Матері.
Вперше організувала святкування Дня Матері аме-
риканка із Філадельфії Анна Джервіс у 1910 році. Піс-
ля першої світової війни це свято почали відзначати у
Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині.
Серед української громади День Матері вперше
влаштував Союз Українок Канади в 1928 році.
Поняття про щастя, добро й ласку нерозривно по-
в'язані у нас із образом найдорожчої людини — Мате-
рі. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою
і тоді, коли посрібляться наші скроні. Вона з нами
завжди, з тієї миті, коли ми починаємо відчувати себе.
Слово матір є символом усіх людських вартостей. Не
мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби
над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері.
Материнство... Святе і прекрасне, оспіване поетами,
увічнене художниками. У всіх народів, у всі віки жінка-
мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього
вогнища, її мудрість поважали в сім'ї, в її розрадах
знаходило спокій зранене й зболене синівське серце.
Ми звеличуємо святу материнську любов, натрудже-
ні мамині руки, які гладили нас по голівці, пригортали
у холод і голод. О, святі материнські руки!
Найтяжчим, найстрашнішим горем для матері є
втрата її дитини. Ти проводжала на війну синів своїх,
а якщо не ти, то така ж сама, як ти, інші вже не доче-
каються ніколи своїх дітей, а якщо ця доля обминула
тебе, то вона не обминула таку, як ти!
Квітень 1986-го року...
Пахла весною зорана земля. Гралися на сонечку ді-
ти, мати виглядала сина на вихідні. А він на вахті горів,
як свічка. Друзі-пожежники кинулися гасити і заслони-
ли собою планету. Матері Чорнобиля, хто накликав на
вас біду?
Мати — то найкраща різьбярка сердець великих і
сильних характерів.
Благословенна будь, Українська мати, всюди і
завжди!
З — Уроки з народознавства
33
«ЖУРЮСЬ ДО ВАШИХ
ЗОЛОТИХ ІМЕН...»
Літературна гра
Жінка-українка віддавна грала значну роль у сус-
пільному житті. Вона не лише народжувала і виховува-
ла здорове покоління, а й займалася громадськими
справами, разом із чоловіками творила науку і культу-
ру.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57
збагатили відомі майстри художнього слова — сучасні
українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар,
Павло Загребельний, Микола Вінграновський, Дмитро
Павличко, Іван Драч. Прислухаймося до чарівних зву-
ків, животворного трепету й вогню, материнської лагід-
ності ї доброти, мудрості земної, втілених у поетичне
слово.
Читець: Василь Симоненко. «Світ який».
Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого ,лиця.
Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!
Дай мені у думку динаміту,
Дай мені любові, дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе,
Хвилями прадавнього Дніпра.
Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам —
Все одно ті скарби по краплині
Я тобі закохано віддам.
(Учні виконують пісню «Виростеш ти, сину» на сл.
В. Симоненка).
зо
Читець: Ліна Костенко. «Доля» / Костенко Ліна.
Вибране.—К.: Дніпро, 1989.—С. 34).
Читець: Микола Дмитренко. «І знов село».
/ я згадав своє село.
І. Ф р а нко
/ знов село — душа моя, розрада,
Пракорінь мій, колиска й джерело,
Журлива пісня і колюча правда,
Мій хліб і сіль, добро моє і зло.
В тобі, село, поєднане все суще —
Лише б зумів збагнути хоч на мить,
Ввійти у тебе — таємничу пущу,
І винести на крилах спрагу жить.
Село моє, обшарпане вітрами,
З усіх боків розп'яте на хресті,
Ти всім прощаєш, наче дітям мама,
Хоча вони далеко не святі.
Ти пригортаєш з Криму і Сибіру,
З Камчатки, Грузії, Прибалтики й Карпат
Дітей своїх... Та хто з них знає міру,
Вивозячи любов із рідних хат?
Тебе розсмикують по слову, по жарині,
Аби в далеких мандрах розтрясти,
А ти пісні ховаєш в домовині
Й танцюєш брейк. І пусткою хати.,.
А я, село моє, везу усе до тебе —
Любов і жар, і пісню, що зберіг,
Бо ти мені дало таку потребу:
Вертатися з усіх своїх доріг.
Не соромно упасти вдома ниць
Перед святою хлібною землею:
Я воду пив із багатьох криниць,
Любов черпав із неї однієї!
(Виконується пісня «Два кольори» О. Білаша на сл.
Д. Павличка).
ЛІТЕРАТУРА
1. Баранов Віктор. Народження полум'я. Поезії.— К.: Рад.
письменник, 1978.
2. Дмитренко Микола. Мандрівник: Поезії.— К., 1994.
3. Костенко Ліна. Вибране.— К.: Дніпро, 1989.
4. Куценко Петро. Манливе світло днів непроминулих: Поезії.—
К.: Рад. письменник, 1986.
5. Мово рідна, слово рідне!.. Вірші, поеми, статті:— К.: Весел-
ка, 1989.
6. Найдорожчий скарб. Слово про рідну мову. Поезії, висло-
ви.—К.: Рад. письменник, 1990.
7. Олесь Олександр. Твори в двох томах.— Т. 1.— К.г Дніпро,
1990.
8. Павличко Дмитро. Вибрані твори в двох томах.— Т. 1.— К.:
Дніпро, 1979.
31
9. Симоненко Василь. Лебеді материнства: Поезія, проза.—
К.: Молодь, 1981.
10. Сухомлинський В. О. Слово рідної мови // УМЛШ, 1987.—
№ 7,
11. Ткач Микола. Дзвони скляної гори: Поезії.— К.: Українсь-
кий письменник, 1992.
12. Харчук Борис. Слово і народ // Прапор, 1988.— № 10.
13. Чубач Ганна. Відкрию таємницю: Вірші та поеми.—К.: Мо-
лодь, 1989.
14. Чуєш, брате мій... Репертуарний збірник. Товариство «Ук-
раїна».—К., 1986.
Г. К. ДМИТРЕНКО.
МИ МАТІР
НАЗИВАЄМО СВЯТОЮ
Є в світі одне слово, перед яким усі народи низько
схиляють голови. Це слово — Мати.
Кожна людина і кожний народ мають свої святощі.
До цих святощів зараховуємо й пошану до матері. Вона
дала нам життя, виростила й виховала. День Матері —
загальне свято для всіх. По церквах відправляють Бо-
гослужіння, відбуваються святкові концерти, цей день
приносить пробудження щирих почувань у серці кожного
на згадку про свою матір. День Матері — це злука
сердець дітей із серцями живих чи вмерлих матерів. В
цей день діти стараються зробити приємність своїй ма-
тері, обдарувати її квітами і подарунками.
Коротке це слово — мама, але які надлюдські глиби-
ни скарбів містить воно в собі! Ціле її життя з серця
б'є великим невичерпним джерелом безкорисна любов
до своїх дітей. Ціле її життя — це терпіння, безмежна
самопожертва, пробачення провин.
З добра і любові створили Матір.
Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою
вимовляє дитина.
Мама — це те слово, яке найчастіше повторює люди-
на в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і
кожна несе в серці любов. Матері прекрасні, коли під-
носять дитину до грудей. І кожен скаже: «Найкраща
мати — моя», бо безмежна її ніжність.
32
Якби стільки доброти, скільки випромінює серце
матері, зло згинуло б. Саме їм — найріднішим, найдо-
рожчим, наймилішим і приурочуємо Свято Матері.
Вперше організувала святкування Дня Матері аме-
риканка із Філадельфії Анна Джервіс у 1910 році. Піс-
ля першої світової війни це свято почали відзначати у
Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині.
Серед української громади День Матері вперше
влаштував Союз Українок Канади в 1928 році.
Поняття про щастя, добро й ласку нерозривно по-
в'язані у нас із образом найдорожчої людини — Мате-
рі. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою
і тоді, коли посрібляться наші скроні. Вона з нами
завжди, з тієї миті, коли ми починаємо відчувати себе.
Слово матір є символом усіх людських вартостей. Не
мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби
над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері.
Материнство... Святе і прекрасне, оспіване поетами,
увічнене художниками. У всіх народів, у всі віки жінка-
мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього
вогнища, її мудрість поважали в сім'ї, в її розрадах
знаходило спокій зранене й зболене синівське серце.
Ми звеличуємо святу материнську любов, натрудже-
ні мамині руки, які гладили нас по голівці, пригортали
у холод і голод. О, святі материнські руки!
Найтяжчим, найстрашнішим горем для матері є
втрата її дитини. Ти проводжала на війну синів своїх,
а якщо не ти, то така ж сама, як ти, інші вже не доче-
каються ніколи своїх дітей, а якщо ця доля обминула
тебе, то вона не обминула таку, як ти!
Квітень 1986-го року...
Пахла весною зорана земля. Гралися на сонечку ді-
ти, мати виглядала сина на вихідні. А він на вахті горів,
як свічка. Друзі-пожежники кинулися гасити і заслони-
ли собою планету. Матері Чорнобиля, хто накликав на
вас біду?
Мати — то найкраща різьбярка сердець великих і
сильних характерів.
Благословенна будь, Українська мати, всюди і
завжди!
З — Уроки з народознавства
33
«ЖУРЮСЬ ДО ВАШИХ
ЗОЛОТИХ ІМЕН...»
Літературна гра
Жінка-українка віддавна грала значну роль у сус-
пільному житті. Вона не лише народжувала і виховува-
ла здорове покоління, а й займалася громадськими
справами, разом із чоловіками творила науку і культу-
ру.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57