ТВОРЧЕСТВО

ПОЗНАНИЕ


ПОИСК КНИГ      ТОП лучших авторов Либока
А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

Соколян Марина

Зворотня сторона Демонології


 

Зворотня сторона Демонології - Соколян Марина
Зворотня сторона Демонології - это книга, написанная автором, которого зовут Соколян Марина. В библиотеке LibOk вы можете без регистрации и без СМС скачать бесплатно ZIP-архив этой книги, в котором она находится в формате ТХТ (RTF) или FB2 (EPUB или PDF). Кроме того, текст данной электронной книги Зворотня сторона Демонології можно комфортно и без регистрации прочитать онлайн прямо на нашем сайте.

Размер архива для скачивания с книгой Зворотня сторона Демонології равен 80.91 KB

Зворотня сторона Демонології - Соколян Марина - скачать бесплатно электронную книгу, без регистрации



Аннотация
Я — суккуб. Моя мати була демоном, а батько, природньо, — монахом. Та, власне, ним міг бут хто завгодно: моя матінка ніколи і не намагалася впорядкувати за пріоритетами своє вельми активне сексуальне життя. Щоправда, я про це дізналася зовсім недавно. Виховання, знаєте, культурні обмеження часто не дають розкритися природнім здібностям. Не можна сказати, що цей факт мене здивував чи приголомшив. Ні. Він просто ввів мене в глибокий шоковий стан, заледве не вкоротивши мені життя. Мої тодішні почуття можна порівняти хіба що з почуттями дівчини, яку добрий лікар вітає з поповненням у сімействі. Таким ось лікарем став для мене пан Бішоп, викладач курсу Прикладної Демонології у нашому Університеті...
Марина Соколян
Зворотня сторона Демонології

ПОВІСТЬ-ЖАРТ

This shit happening is good for me.
Stoicism.

всі події та особи вигадані, будь-яка подібність до реальних подій чи осіб випадкова

…І…
Я — суккуб. Моя мати була демоном, а батько, природньо, — монахом. Та, власне, ним міг бут хто завгодно: моя матінка ніколи і не намагалася впорядкувати за пріоритетами своє вельми активне сексуальне життя.
Щоправда, я про це дізналася зовсім недавно. Виховання, знаєте, культурні обмеження часто не дають розкритися природнім здібностям. Не можна сказати, що цей факт мене здивував чи приголомшив. Ні. Він просто ввів мене в глибокий шоковий стан, заледве не вкоротивши мені життя. Мої тодішні почуття можна порівняти хіба що з почуттями дівчини, яку добрий лікар вітає з поповненням у сімействі.
Таким ось лікарем став для мене пан Бішоп, викладач курсу Прикладної Демонології у нашому Університеті. Прошу не плутати наш Університет з Королівським Університетом, цією пародією на Вищу Школу, де рівень корупції зростає щороку в оберненій залежності від рівня освіти. В нашому ж Університеті навчається тільки еліта. Можете сміливо сподіватися, гроші витрачені вами на невеличкі подарунки при вступі не пропадуть намарне.
Чесно кажучи, я не записувалася на Прикладну Демонологію з власної волі та в тверезій пам'яті. Просто, хтось із моїх прихованих ворогів чи безтолкових друзів підло вписав мене до списку охочих. Що ж тут вдієш? Вирахувавши всі можливі кандидатури, я вписала цих людей до Загального Курсу Вітчизняної та Зарубіжної Содомії і з легким серцем пішла слухати непотрібні мені лекції.
Чи могла я знати, що вони виявляться для мене катастрофічно небезпечними? Певно, ні. Бо й непотрібними я їх перестала вважати, добряче розгледівши нашого викладача.
Він не був одним з тих розумників, що, переклавши якогось іноземного підручника, дурять тобі голову своєю оригінальністю. Не був він і істеричним власником парадоксального інтелекту, що відверто вимагає від вас захоплення і поклоніння.
Ні. У нього був стиль. Вузенькі чорні брюки, що щільно облягали його струнку фігуру, сорочка з комірцем-стоєчкою, цей уважний суворий погляд… Я вважала його лекції виключно цікавими і пізнавальними.
Дорогий пане Бішоп! Якби тільки того дня ви загубили свій тематичний план чи зачиталися Торквемадою у міському парку, можливо, все склалося би зовсім інакше. Але не сталося нічого подібного. Як сьогодні, пам'ятаю я вашу фатальну лекцію: “Суккуби та інкуби, як окремий випадок середньовічної проблематики”. Пам'ятаю єдине визначення, яке я спромоглася занотувати в конспекті:
“Суккуби (від лат. succuba, повія) — жін.-демони, що вступали у секс. контакт з чол. для отримання жит. енергії, необхідної їм для існ-ня”. Мій спосіб ведення нотаток завжди себе виправдовував. Я було задумалася над оптимізацією цього завдання, аж раптом…
— Ех, мені би таку темпераментну кралечку! — вигукнув хтось із аудиторії.
Аудиторія відповіла радісним гиканням. Пан Бішоп гнівно зиркнув на юнака.
— Ви, певно, не зрозуміли, хлопче. В результаті таких контактів, дуже часто, чоловіки гинули.
— Та це ж чудово! Покінчити з життям у повнім смислі!
Всі присутні просто подуріли від захоплення. Та цей хлопчина вже почав псувати мені нерви — все говорило про те, що тільки зовсім недавно в результаті якогось нещасного випадку його було позбавлено дівоцтва.
— Ну добре, я спробую вам пояснити, — поволі промовив пан Бішоп. — Суккуби — жінки виключної привабливості. Загадкова блідість, гіпнотичні очі… (“Ха, подумала я, у мене таке буває, коли я не сплю довгими одинокими ночами під час сесії). Її мелодійний голос зачаровує, а слова обіцяють щастя, яке годі навіть уявити. (Ну дак, це — коли я обіцяю викладачеві принести вчасно реферат.) Коли ви зустрічаєтесь поглядами, вся ваша істота відчуває сильний шок. Вам здається, що в її очах кружляє зоряний вир, та ви продовжуєте дивитись, не здатні відірвати погляду, поки у всьому світі не залишаєтесь тільки ви, ваше бажання, таке ж природнє, як спрага в пустелі, і вона, як мерехтливий струмінь життєдайної вологи…
Здається, тільки я помітила, як він здригнувся і говорив, заглядаючи просто мені в очі. (Для найкращого обзору викладача я сиділа якраз навпроти лекторської трибуни.)
Та ні. Не тільки я. Оратор сам був не дурень. Пан Бішоп зупинився, із зусиллям відвів погляд, а потім обережно, з підозрою зиркнув в мій бік. Та, після невпевненого “гм-гррх” він продовжував заливати:
— Тоді ви тягнетесь і п'єте, і п'єте, але спрага ніяк не минає. Кожний ковток відгукується болем, і накочується безмежна слабкість, в муці ви востаннє заглядаєте в її очі, та не бачите вже нічого, і ваша свідомість назавжди занурюється в темряву…
В аудиторії запала цілковита тиша.
— Хоча ми і вивчаємо Прикладну Демонологію, — тихо проказав пан Бішоп, — не побажаю вам ніяких особистих контактів із суккубами. Жінки — то загибель для нормативної науки, — він махнув рукою, — Все, лекцію завершено.
Приголомшені студентики рушили до виходу. Я теж зібрала свої речі, та, перед тим, як іти, ще раз глянула на викладача своєї мрії.
— А вас, Делі, я попрошу залишитись.
— Ее-гмм… А, чому? — це, признатись, було доволі безглузде запитання.
…ІІ…
Я бачила, як важко йому було підібрати слова. Бачила, і тихенько собі раділа. Ось, мій суворий і незворушний викладач збирається освідчитися! Мені навіть стало цікаво, яким же із сорока восьми відомих мені способів він це зробить.
— Делі, -розпочав він, — Аделін. У тебе був коли-небудь чоловік?
Що ж, початок цікавий.
— В якому значенні?
Він скривився.
— Благаю, не говори, що не розумієш. В наш вік у платонічне кохання вірять хіба що тільки історики-фольклористи та імпотенти.
— Цілком слушно, — я перебрала в пам'яті свої численні походеньки і відповіла, — Н-ні.
На його обличчі неприховане і щире здивування. Мені що, слід образитися?
— Пане Бішоп, поводьтеся пристойно, — нагадала я йому.
Реакція виявилася діаметрально протилежною. Він вхопив мою руку і вп'явся голодним поглядом мені в обличчя.
— Скажи мені правду, Делі! Хоч раз, перед тим, як усе закінчиться. Я не можу більше протистояти цьому. Бачиш, що відбувається?!
Мені дуже важко було втриматися від того, щоб опустити погляд і пересвідчитися. А так, що він мав на увазі?
— Ти уважно слухала останню лекцію?
— Я? Ну, як завжди…О!
І тут до мене дійшло, як лантухом з-за рогу грюкнуло… В очах відразу потемніло, серце, здавалося, опинилося аж десь у шлунку, на чолі виступив крижаний піт.
— Це, що — натяк?
Пан Бішоп кивнув, але вигляд у нього був настільки нещасний, що мій неймовірний страх відступив; із сльозами на очах я кинулася йому на шию.
І це була велика помилка.
Усіма рецепторами я відчула його близькість. І зайнялося, запалало… як табличка “обережно з вогнем”, підпалена підступним сірником вандала. Це був такої сили шок, що усі мої настанови на супротив зникли умить, подих збився, а ноги відмовлялися служити опорою. Все. Я зрозуміла, що, якщо не задовільню цього бажання тут і зараз, то просто помру.
Але ж я завжди була cкромною і порядною дівчиною. Завжди. Я знала себе такою, і те, що зараз відбувалося, не могло бути правдою. Аделін, отямся! Із страшною силою я вчепилася за його плечі.

Зворотня сторона Демонології - Соколян Марина - читать бесплатно электронную книгу онлайн


Полагаем, что книга Зворотня сторона Демонології автора Соколян Марина придется вам по вкусу!
Если так выйдет, то можете порекомендовать книгу Зворотня сторона Демонології своим друзьям, установив ссылку на данную страницу с произведением Соколян Марина - Зворотня сторона Демонології.
Возможно, что после прочтения книги Зворотня сторона Демонології вы захотите почитать и другие бесплатные книги Соколян Марина.
Если вы хотите узнать больше о книге Зворотня сторона Демонології, то воспользуйтесь любой поисковой системой или Википедией.
Биографии автора Соколян Марина, написавшего книгу Зворотня сторона Демонології, на данном сайте нет.
Отзывы и коментарии к книге Зворотня сторона Демонології на нашем сайте не предусмотрены. Также книге Зворотня сторона Демонології на Либоке нельзя проставить оценку.
Ключевые слова страницы: Зворотня сторона Демонології; Соколян Марина, скачать, читать, книга, произведение, электронная, онлайн и бесплатно.
загрузка...