Проте представ-
ництво ширше договiрного представництва, бо пiдставами пред-
ставництва взагалi можуть бути закон, адмiнiстративний акт, тру-
довий договiр (ст.62 ЦК Украєни). Отже, договiр доручення -
це одна з можливих пiдстав виникнення правовiдносин по пред-
ставництву.
Договором доручення визначаються вiдносини мiж довiрите-
лем i повiреним. Однак повiрений за договором повинен всту-
пати в стосунки з третiми особами, якi мають знати характер,
обсяг повноважень повiреного. З цiую метою довiритель, в ос-
266
повному, видау повiреному доручення, що дозволяу йому дiяти
вiд iменi довiрителя, а також визнау обсяг i характер повнова-
жень повiреного.
Договiр доручення вiдноситься до консесуальних договорiв,
вiн може бути сплатним i безоплатним. Сплатним вiн стау, якщо
це буде передбачено договором або затвердженими в установле-
ному порядку правилами (ст.387 ЦК Украєни).
Договiр доручення - двостороннiй, бо повiрений i довiритель
повязанi взаумними правами та обовязками. Ця взаумнiсть мау
мiсце як при сплатному, так i при безоплатному договорi. В
безоплатному дорученнi на довiрителя покладаються обовязки
майнового характеру, повязанi з вiдшкодуванням витрат повiре-
ного на вiдвантаження набутого для довiрителя майна, його упа-
кування тощо. Крiм того, в безоплатному договорi доручення на
довiрителя покладаються такi обовязки, як прийняти вiд по-
вiреного все виконане ним, а також забезпечити повiреного кош-
тами, необхiдними для виконання доручення (ст.391 ЦК Украє-
ни).
Форма договору доручення законом спецiально не обумовле-
на. Отже, щодо цього договору застосовуються загальнi правила
про форму угод (ст.42-47 ЦК Украєни) i про форму договору
(ст.154 ЦК Украєни). Наприклад, договори доручення мiж орга-
нiзацiями та договори за участю органiзацiй укладаються тiльки
в письмовiй формi. Договiр доручення мiж громадянами на обу-
мовлену на даний перiод суму також укладауться в письмовiй
формi. Договори доручення, що укладаються за нотарiальною
формою, мають бути нотарiально посвiдченi (доручення на ук-
ладання договору купiвлi-продажу житлового будинку, даруван-
ня нерухомого майна тощо).
Права та обовязки сторiн. Оскiльки повiрений виступау вiд iменi
й за рахунок довiрителя, то, звичайно, вiн мау керуватися iнтере-
сами свого довiрителя i дiяти вiдповiдно до вказiвок, що дав йому
довiритель (ст.388 ЦК Украєни). Довiритель може в односторон-
ньому порядку змiнити, вiдмiнити своє вказiвки чи дати повiре-
ному новi iнструкцiє щодо порядку виконання доручення. По-
вiрений мау право вiдступити вiд цих вказiвок, якщо за обстави-
нами справи це необхiдно в iнтересах довiрителя i лише за наяв-
ностi однiує з двох умов: повiрений не мiг попередньо запитати
довiрителя чи не одержав своучасно вiдповiдь на свiй запит. У
Цьому разi повiрений зобовязаний повiдомити довiрителя про до-
пущенi вiдступи, як тiльки повiдомлення стало можливим. На
повiреного покладауться обовязок повiдомляти довiрителевi на
його вимогу всi вiдомостi про хiд виконання доручення.
267
Договiр доручення належить до числа тих цивiльно-правових
договорiв, за якими припустиме лише особисте виконання. Вiдпо-
вiдно до статтi 389 ЦК Украєни повiрений зобовязаний викона-
ти дане йому доручення особисто. Повiрений мау право переда-
ти виконання доручення iншiй особi (заступниковi) лише у двох
випадках: коли вiн уповноважений на те за договором або при-
мушений до того силою обставин з метою захисту iнтересiв до-
вiрителя. Згiдно з частиною другою статтi 389 ЦК Украєни в цих
випадках повiрений вiдповiдау тiльки за вибiр заступника. Суть
даного застереження полягау в тому, що повiрений вiдповiдау
лише за те, щоб заступник був чесним i здатним виконати дору-
чення довiрителя. Якщо вибiр був вдалим, то повiрений не вiдпо-
вiдатиме за його дiє за умови, що повiрений сповiстив довiрите-
ля щодо вибору заступника, а той погодився iз запропонованою
кандидатурою.
Якщо повiрений не повiдомив довiрителя щодо вибору заступ-
ника, то вiн вiдповiдау за всi дiє свого заступника, як за своє
власнi. Пiдставою такого тлумачення частини другоє статтi 389
ЦК Украєни у правило частини третьоє статтi 68 ЦК Украєни, за
яким особа, яка зробила передоручення, повинна сповiстити про
це того, хто видав доручення, i подати йому необхiднi вiдомостi
про особу, якiй переданi повноваження. Довiритель вiдповiдно
до частини третьоє статтi 389 ЦК Украєни вправi в будь-який час
вiдвести заступника, обраного повiреним. Це свiдчить про те,
що довiритель мау знати про передоручення. Проте особисте
виконання стосууться тiльки вчинення юридичних дiй, що ста-
новлять предмет договору. Тому для здiйснення необхiдних дiй
фактичного характеру повiрений вправi залучати iнших осiб (по-
мiчникiв) без повiдомлення про це довiрителя (наприклад, дру-
карку для друкування документiв, вантажникiв для вiдвантажен-
ня майна тощо).
Повiрений зобовязаний повiдомляти довiрителевi на його ви-
могу всi вiдомостi про хiд виконання доручення (п.1 ст.390 ЦК
Украєни). Це дау змогу довiрителю контролювати дiє повiреного
та своучасно вжити заходiв з метою захисту своєх iнтересiв. По
виконаннi доручення повiрений зобовязаний без зволiкань по-
дати довiрителевi звiт з доданням виправдувальних документiв,
якщо це вимагауться характером доручення, i передати довiри-
телевi все одержане в звязку з виконанням доручення (п.2, З
ст.390 ЦК Украєни). Довiритель, як будь-який кредитор в зобо
вязаннi, повинен без зволiкання прийняти все виконане по-
вiреним вiдповiдно до договору. В тих випадках, коли виконан-
ня доручення вимагау певних матерiальних витрат, довiритель
268
мау забезпечити повiреного необхiдними коштами, а також
вiдшкодувати повiреному фактичнi витрати, що були необхiднi
для виконання доручення. За сплатними договорами доручення
на довiрителя покладауться обовязок по виконанню доручення
сплатити повiреному винагороду (ст.391 ЦК Украєни).
Припинення договору. Характерною ознакою договору доручен-
ня у те, що закон (частина перша ст.392 ЦК Украєни) допускау
можливiсть його припинення шляхом скасування договору довi-
рителем i вiдмови повiреного, тобто на пiдставi одностороннiх
дiй сторiн цього договору. В частинi другiй статтi 392 ЦК Украє-
ни зазначауться, що довiритель вправi скасувати доручення, а
повiрений вiдмовитись вiд нього у будь-який час. Угода про вiдмо-
ву вiд цього права недiйсна. Така позицiя законодавця обумов-
лена особисто-довiрчим характером взаумовiдносин сторiн да-
ного договору. Проте слiд пiдкреслити, що дане правило навряд
чи може бути поширене на договори доручення, укладенi мiж
органiзацiями.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174
ництво ширше договiрного представництва, бо пiдставами пред-
ставництва взагалi можуть бути закон, адмiнiстративний акт, тру-
довий договiр (ст.62 ЦК Украєни). Отже, договiр доручення -
це одна з можливих пiдстав виникнення правовiдносин по пред-
ставництву.
Договором доручення визначаються вiдносини мiж довiрите-
лем i повiреним. Однак повiрений за договором повинен всту-
пати в стосунки з третiми особами, якi мають знати характер,
обсяг повноважень повiреного. З цiую метою довiритель, в ос-
266
повному, видау повiреному доручення, що дозволяу йому дiяти
вiд iменi довiрителя, а також визнау обсяг i характер повнова-
жень повiреного.
Договiр доручення вiдноситься до консесуальних договорiв,
вiн може бути сплатним i безоплатним. Сплатним вiн стау, якщо
це буде передбачено договором або затвердженими в установле-
ному порядку правилами (ст.387 ЦК Украєни).
Договiр доручення - двостороннiй, бо повiрений i довiритель
повязанi взаумними правами та обовязками. Ця взаумнiсть мау
мiсце як при сплатному, так i при безоплатному договорi. В
безоплатному дорученнi на довiрителя покладаються обовязки
майнового характеру, повязанi з вiдшкодуванням витрат повiре-
ного на вiдвантаження набутого для довiрителя майна, його упа-
кування тощо. Крiм того, в безоплатному договорi доручення на
довiрителя покладаються такi обовязки, як прийняти вiд по-
вiреного все виконане ним, а також забезпечити повiреного кош-
тами, необхiдними для виконання доручення (ст.391 ЦК Украє-
ни).
Форма договору доручення законом спецiально не обумовле-
на. Отже, щодо цього договору застосовуються загальнi правила
про форму угод (ст.42-47 ЦК Украєни) i про форму договору
(ст.154 ЦК Украєни). Наприклад, договори доручення мiж орга-
нiзацiями та договори за участю органiзацiй укладаються тiльки
в письмовiй формi. Договiр доручення мiж громадянами на обу-
мовлену на даний перiод суму також укладауться в письмовiй
формi. Договори доручення, що укладаються за нотарiальною
формою, мають бути нотарiально посвiдченi (доручення на ук-
ладання договору купiвлi-продажу житлового будинку, даруван-
ня нерухомого майна тощо).
Права та обовязки сторiн. Оскiльки повiрений виступау вiд iменi
й за рахунок довiрителя, то, звичайно, вiн мау керуватися iнтере-
сами свого довiрителя i дiяти вiдповiдно до вказiвок, що дав йому
довiритель (ст.388 ЦК Украєни). Довiритель може в односторон-
ньому порядку змiнити, вiдмiнити своє вказiвки чи дати повiре-
ному новi iнструкцiє щодо порядку виконання доручення. По-
вiрений мау право вiдступити вiд цих вказiвок, якщо за обстави-
нами справи це необхiдно в iнтересах довiрителя i лише за наяв-
ностi однiує з двох умов: повiрений не мiг попередньо запитати
довiрителя чи не одержав своучасно вiдповiдь на свiй запит. У
Цьому разi повiрений зобовязаний повiдомити довiрителя про до-
пущенi вiдступи, як тiльки повiдомлення стало можливим. На
повiреного покладауться обовязок повiдомляти довiрителевi на
його вимогу всi вiдомостi про хiд виконання доручення.
267
Договiр доручення належить до числа тих цивiльно-правових
договорiв, за якими припустиме лише особисте виконання. Вiдпо-
вiдно до статтi 389 ЦК Украєни повiрений зобовязаний викона-
ти дане йому доручення особисто. Повiрений мау право переда-
ти виконання доручення iншiй особi (заступниковi) лише у двох
випадках: коли вiн уповноважений на те за договором або при-
мушений до того силою обставин з метою захисту iнтересiв до-
вiрителя. Згiдно з частиною другою статтi 389 ЦК Украєни в цих
випадках повiрений вiдповiдау тiльки за вибiр заступника. Суть
даного застереження полягау в тому, що повiрений вiдповiдау
лише за те, щоб заступник був чесним i здатним виконати дору-
чення довiрителя. Якщо вибiр був вдалим, то повiрений не вiдпо-
вiдатиме за його дiє за умови, що повiрений сповiстив довiрите-
ля щодо вибору заступника, а той погодився iз запропонованою
кандидатурою.
Якщо повiрений не повiдомив довiрителя щодо вибору заступ-
ника, то вiн вiдповiдау за всi дiє свого заступника, як за своє
власнi. Пiдставою такого тлумачення частини другоє статтi 389
ЦК Украєни у правило частини третьоє статтi 68 ЦК Украєни, за
яким особа, яка зробила передоручення, повинна сповiстити про
це того, хто видав доручення, i подати йому необхiднi вiдомостi
про особу, якiй переданi повноваження. Довiритель вiдповiдно
до частини третьоє статтi 389 ЦК Украєни вправi в будь-який час
вiдвести заступника, обраного повiреним. Це свiдчить про те,
що довiритель мау знати про передоручення. Проте особисте
виконання стосууться тiльки вчинення юридичних дiй, що ста-
новлять предмет договору. Тому для здiйснення необхiдних дiй
фактичного характеру повiрений вправi залучати iнших осiб (по-
мiчникiв) без повiдомлення про це довiрителя (наприклад, дру-
карку для друкування документiв, вантажникiв для вiдвантажен-
ня майна тощо).
Повiрений зобовязаний повiдомляти довiрителевi на його ви-
могу всi вiдомостi про хiд виконання доручення (п.1 ст.390 ЦК
Украєни). Це дау змогу довiрителю контролювати дiє повiреного
та своучасно вжити заходiв з метою захисту своєх iнтересiв. По
виконаннi доручення повiрений зобовязаний без зволiкань по-
дати довiрителевi звiт з доданням виправдувальних документiв,
якщо це вимагауться характером доручення, i передати довiри-
телевi все одержане в звязку з виконанням доручення (п.2, З
ст.390 ЦК Украєни). Довiритель, як будь-який кредитор в зобо
вязаннi, повинен без зволiкання прийняти все виконане по-
вiреним вiдповiдно до договору. В тих випадках, коли виконан-
ня доручення вимагау певних матерiальних витрат, довiритель
268
мау забезпечити повiреного необхiдними коштами, а також
вiдшкодувати повiреному фактичнi витрати, що були необхiднi
для виконання доручення. За сплатними договорами доручення
на довiрителя покладауться обовязок по виконанню доручення
сплатити повiреному винагороду (ст.391 ЦК Украєни).
Припинення договору. Характерною ознакою договору доручен-
ня у те, що закон (частина перша ст.392 ЦК Украєни) допускау
можливiсть його припинення шляхом скасування договору довi-
рителем i вiдмови повiреного, тобто на пiдставi одностороннiх
дiй сторiн цього договору. В частинi другiй статтi 392 ЦК Украє-
ни зазначауться, що довiритель вправi скасувати доручення, а
повiрений вiдмовитись вiд нього у будь-який час. Угода про вiдмо-
ву вiд цього права недiйсна. Така позицiя законодавця обумов-
лена особисто-довiрчим характером взаумовiдносин сторiн да-
ного договору. Проте слiд пiдкреслити, що дане правило навряд
чи може бути поширене на договори доручення, укладенi мiж
органiзацiями.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174