Бо нiщо так швидко не руйнуу державу, як чвари в сенатi. Вiд сварки Цезаря з Помпеум Рим занепав, iз-за внутрiшньо
го ворогування в сенатi небавом Угорщина вкрай занепала. Останнiй випадок i нас повинен настрашити. :
Тому, якщо ти не зважауш i не турбуушся, як прихилити до себе дружнiх i потрiбних для тебе сенаторiв, або правити будеш зле, або взагалi не правитимеш - через чвари з-помiж видатними в одну мить буде загублене все, що залишив тобi батько. А причина п
ояви цiує мовчазноє ненавистi та розбрату (чув од мудрих) одна. Саме про неє i буду говорити. "Моу" i "твоу" - два джерела всякоє незгоди в суспiльствi. Через них спочатку виникають суперечки та судовi позови, якi породжують ненависть. З ненавистi пi
знiше виростають заколоти, а пiсля заколотiв неминуче наступау крах держави. Отже, щоб королiвство було здоровим, твоє сенатори не повиннi зупинятися над "моу" i "твоу". Хай цього не обговорюють, не вирiшують: це iнших суддiв стосууться. Хай сенатори
стануть отцями держави, далекими од чварiв, - дружнiми, лагiдними. Хай душу мають не затуманену ворожiстю, не обплутану ненавистю, не слiпу вiд заздрощiв. Хай щиро та чистосердно бачать, що шкодить, а що корисне для держави. Цього не може бути, доки
вони самi виступатимуть суддями власних справ.
I потiм, о, якби колись те рiшення попереднього сейму ти прийняв, те, у якому сказано, що треба встановити в державi суд з виборних суддiв i передати туди всi суперечки з приводу приватних справ, - щоб i пiсля цього нiхто не мав права оскаржувати. Ха
й єхня ухвала буде остаточною, що б вони не вирiшили.
Це моу мiркування (не мудрiше й не кориснiше за iншi) треба взяти до уваги, бо воно дуже стосууться гаразду нашого короля. Так щасливо жила колись Грецiя, маючи обраних вiд найзначнiших мiст мужiв, якi розвязували спiрнi питання (греки називали єх а
мфiктiонами). Подiбного звичаю дотримувався й Рим. :
Так само i Галлiя, наслiдуючи єх, запровадила парламент i надала йому такi повноваження, що своєм рiшенням вiн примусив короля вирiшувати лише приватнi справи. I Германiя теж вирiшила ввести в усiй своєй iмперiє один суд подiбним чином i його авторит
етовi пiдкорятися (германцi називають його просто "камерний закон").
Отже, якщо ми маумо стiльки зразкiв, як утримати мир i згоду серед громадян, i якщо вже бачимо, що цей самий закон подано на розгляд сейму, нема причин, чому б за найвищим бажанням
i задля блага цiує республiки не встановити такий суд у Польщi. Так забезпечив би ти у своуму королiвствi мир, спокiй i вiдпочинок. :
IV. I даремними були б моє настанови, якби ти сам не вмiв правити. Тому вважай, що ти сам по собi у немов якась республiка, в якiй ти мауш показати менi свою кебету й кмiтливiсть, щоб я, спiзнавши єх, додав своє знання i таким чином змiцнив i посилив
твоє природнi здiбностi. В цiй справi ти зробиш те саме, що
й художники, якi, бажаючи показати свою вправнiсть, самi себе малюють перед дзеркалом. Це найвищою мiрою притаманне живопису. А якщо художник, власне обличчя з дзеркала малюючи, не може досягнути правдоподiбностi, - хто ж iнший йому повiрить? Тих же,
хто може це робити, вважають найбiльшими майстрами. Таких ми бачили колись у Нiмеччинi: Дюрера в Нюрнберзi й Луку у Вiттенберзi. За прикладом цих майстрiв ти теж мауш довести, що весь смисл твоує мудростi у твоуму життi. Якби-то менi збагнути (а я ц
ього хочу) твою мудрiсть - ту саму силу, яка мау бути в тобi самому, так само i в менi, коли правлю. Отож хай буде це першим i визначальним чинником, що свiдчив би про мудрiсть, щоб ти сам себе знав i нею керувався у життi.
V. Друге, що до цiує справи, безумовно, стосууться, - я хочу бачити, що ти не лише полюбляуш мудрих людей, а й живеш
з ними i єм вiдданий, настанови єхнi слухауш, читауш, єх дотримуушся, а також у згодi з ними правиш. Коли я про це довiдаюсь, буду вважати тебе подiбним також до тих, кого звичайно люблять, особливо коли я зрозумiю, що ти робиш це щиро й вiд душi. Ус
увай вiд себе людей похiтливих, жадiбних, злочинних, хвалькуватих, а також блазнiв, щоб я, побачивши твоу спiвжиття з цими нiкчемниками, не змiнив про тебе думку як про мудрого. Отже, як тiльки можеш, пильнуй протягом усього життя, щоб серед твого по
чту завжди були чеснi й ученi мужi, якi заслуговують на довiря. I не так уже й важливо, чи з твоує вони держави, чи з чужоє, бо як про породистих коней не думають, чи вони польськi, чи iноземнi, так само i людей добирай: дивись, аби лиш були корисни
ми для тебе й королiвства твого. Однак до такого пiдбору треба пiдходити з розумом, який розсудить справедливо. Бо у багато таких, котрi, хоч вiд правдивоє й справжньоє мудростi щонайдалi перебувають, але, як не дивно, видають себе мудрими.
Небезпечних людей, вiдданих наживi й обжерливостi, уникай. Бо марнотратником зроблять вони короля, пихатим i виродком. Усiх єх стримуй згiдно з тим правилом, яке тут подаю. Як побачиш когось грубого, самовпевненого й пихатого, скажи прямо, що вiн дур
ень i негiдний разом з тобою жити. Хай навiть це чужинець буде, пихатий i похмурий учений з багатьма титулами. Але чому? А тому, що справжня мудрiсть i правдива наука тiсно повязанi з чемнiстю, уникають титулiв, виявляють благородство й не втручають
ся до чужих справ. Отож пiдбирай для себе людей не за титулами, а дивись на єхнi справи, якi сприяють осягненню найвищих посад у твоєй державi. Таких людей удавнину називали фiлософами, бо вони давали королям такi знання, якi потрiбнi були для правлi
ння, i поради, яких люди дослухаються у життi.
Iз цього випливау, що всi шанувальники мудростi у прихильниками республiки, i навпаки. Таких, отже, до себе схиляй з найбiльшим старанням i найбiльшим бажанням.
VI. Залишауться, нарештi, обгрунтувати належним чином високу думку про мудрiсть i, якщо можливо, якнайширше. Йдеться про школи й гiмназiє, оселi правдивоє мудростi у державi. Де єх нема - засновуй, де занепали - вiдновлюй. Хай навчауться там зростаюч
а молодь твоує держави гуманностi й мудростi. Таким чином, твоє пiдлеглi ще з дитинства навчаться й справу добре вести, i тебе, мудрого правителя, слухатись. Бо якщо ти лише простим способом (законами i покарою тобто) будеш спонукати своєх громадян д
о доблестi, це буде так само, якби хтось пiд загрозою кари змушував влучати в цiль людину, яка нiколи не вчилася метати списа. Тому вважай, що енергiйно сприятимеш примноженню слави мудростi лише тодi, коли пiдтримауш Кракiвську гiмназiю, яку твiй дi
д заснував.
Розумно зробиш також, коли прилюдним едиктом звiльниш цю гiмназiю од незлiченних глоговiтських старцiв. Тим самим усунеш не досить чесних i щонайменше корисних для держави людей: Голкотiв, Тартаретiв, а також Брiкотiв i Глоговiтiв. Разом з ними увiль
ни своєх пiдданих i вiд так незлiченних складних слiв, яких за плату навчають нетямких людей. Прилюдним едиктом збери однодумцiв - мужiв високих, а замiсть юрби нечестивих людей дорахуй до колегiє авторiв досвiдчених як у грецькiй, так i в латинськiй
науках.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373
го ворогування в сенатi небавом Угорщина вкрай занепала. Останнiй випадок i нас повинен настрашити. :
Тому, якщо ти не зважауш i не турбуушся, як прихилити до себе дружнiх i потрiбних для тебе сенаторiв, або правити будеш зле, або взагалi не правитимеш - через чвари з-помiж видатними в одну мить буде загублене все, що залишив тобi батько. А причина п
ояви цiує мовчазноє ненавистi та розбрату (чув од мудрих) одна. Саме про неє i буду говорити. "Моу" i "твоу" - два джерела всякоє незгоди в суспiльствi. Через них спочатку виникають суперечки та судовi позови, якi породжують ненависть. З ненавистi пi
знiше виростають заколоти, а пiсля заколотiв неминуче наступау крах держави. Отже, щоб королiвство було здоровим, твоє сенатори не повиннi зупинятися над "моу" i "твоу". Хай цього не обговорюють, не вирiшують: це iнших суддiв стосууться. Хай сенатори
стануть отцями держави, далекими од чварiв, - дружнiми, лагiдними. Хай душу мають не затуманену ворожiстю, не обплутану ненавистю, не слiпу вiд заздрощiв. Хай щиро та чистосердно бачать, що шкодить, а що корисне для держави. Цього не може бути, доки
вони самi виступатимуть суддями власних справ.
I потiм, о, якби колись те рiшення попереднього сейму ти прийняв, те, у якому сказано, що треба встановити в державi суд з виборних суддiв i передати туди всi суперечки з приводу приватних справ, - щоб i пiсля цього нiхто не мав права оскаржувати. Ха
й єхня ухвала буде остаточною, що б вони не вирiшили.
Це моу мiркування (не мудрiше й не кориснiше за iншi) треба взяти до уваги, бо воно дуже стосууться гаразду нашого короля. Так щасливо жила колись Грецiя, маючи обраних вiд найзначнiших мiст мужiв, якi розвязували спiрнi питання (греки називали єх а
мфiктiонами). Подiбного звичаю дотримувався й Рим. :
Так само i Галлiя, наслiдуючи єх, запровадила парламент i надала йому такi повноваження, що своєм рiшенням вiн примусив короля вирiшувати лише приватнi справи. I Германiя теж вирiшила ввести в усiй своєй iмперiє один суд подiбним чином i його авторит
етовi пiдкорятися (германцi називають його просто "камерний закон").
Отже, якщо ми маумо стiльки зразкiв, як утримати мир i згоду серед громадян, i якщо вже бачимо, що цей самий закон подано на розгляд сейму, нема причин, чому б за найвищим бажанням
i задля блага цiує республiки не встановити такий суд у Польщi. Так забезпечив би ти у своуму королiвствi мир, спокiй i вiдпочинок. :
IV. I даремними були б моє настанови, якби ти сам не вмiв правити. Тому вважай, що ти сам по собi у немов якась республiка, в якiй ти мауш показати менi свою кебету й кмiтливiсть, щоб я, спiзнавши єх, додав своє знання i таким чином змiцнив i посилив
твоє природнi здiбностi. В цiй справi ти зробиш те саме, що
й художники, якi, бажаючи показати свою вправнiсть, самi себе малюють перед дзеркалом. Це найвищою мiрою притаманне живопису. А якщо художник, власне обличчя з дзеркала малюючи, не може досягнути правдоподiбностi, - хто ж iнший йому повiрить? Тих же,
хто може це робити, вважають найбiльшими майстрами. Таких ми бачили колись у Нiмеччинi: Дюрера в Нюрнберзi й Луку у Вiттенберзi. За прикладом цих майстрiв ти теж мауш довести, що весь смисл твоує мудростi у твоуму життi. Якби-то менi збагнути (а я ц
ього хочу) твою мудрiсть - ту саму силу, яка мау бути в тобi самому, так само i в менi, коли правлю. Отож хай буде це першим i визначальним чинником, що свiдчив би про мудрiсть, щоб ти сам себе знав i нею керувався у життi.
V. Друге, що до цiує справи, безумовно, стосууться, - я хочу бачити, що ти не лише полюбляуш мудрих людей, а й живеш
з ними i єм вiдданий, настанови єхнi слухауш, читауш, єх дотримуушся, а також у згодi з ними правиш. Коли я про це довiдаюсь, буду вважати тебе подiбним також до тих, кого звичайно люблять, особливо коли я зрозумiю, що ти робиш це щиро й вiд душi. Ус
увай вiд себе людей похiтливих, жадiбних, злочинних, хвалькуватих, а також блазнiв, щоб я, побачивши твоу спiвжиття з цими нiкчемниками, не змiнив про тебе думку як про мудрого. Отже, як тiльки можеш, пильнуй протягом усього життя, щоб серед твого по
чту завжди були чеснi й ученi мужi, якi заслуговують на довiря. I не так уже й важливо, чи з твоує вони держави, чи з чужоє, бо як про породистих коней не думають, чи вони польськi, чи iноземнi, так само i людей добирай: дивись, аби лиш були корисни
ми для тебе й королiвства твого. Однак до такого пiдбору треба пiдходити з розумом, який розсудить справедливо. Бо у багато таких, котрi, хоч вiд правдивоє й справжньоє мудростi щонайдалi перебувають, але, як не дивно, видають себе мудрими.
Небезпечних людей, вiдданих наживi й обжерливостi, уникай. Бо марнотратником зроблять вони короля, пихатим i виродком. Усiх єх стримуй згiдно з тим правилом, яке тут подаю. Як побачиш когось грубого, самовпевненого й пихатого, скажи прямо, що вiн дур
ень i негiдний разом з тобою жити. Хай навiть це чужинець буде, пихатий i похмурий учений з багатьма титулами. Але чому? А тому, що справжня мудрiсть i правдива наука тiсно повязанi з чемнiстю, уникають титулiв, виявляють благородство й не втручають
ся до чужих справ. Отож пiдбирай для себе людей не за титулами, а дивись на єхнi справи, якi сприяють осягненню найвищих посад у твоєй державi. Таких людей удавнину називали фiлософами, бо вони давали королям такi знання, якi потрiбнi були для правлi
ння, i поради, яких люди дослухаються у життi.
Iз цього випливау, що всi шанувальники мудростi у прихильниками республiки, i навпаки. Таких, отже, до себе схиляй з найбiльшим старанням i найбiльшим бажанням.
VI. Залишауться, нарештi, обгрунтувати належним чином високу думку про мудрiсть i, якщо можливо, якнайширше. Йдеться про школи й гiмназiє, оселi правдивоє мудростi у державi. Де єх нема - засновуй, де занепали - вiдновлюй. Хай навчауться там зростаюч
а молодь твоує держави гуманностi й мудростi. Таким чином, твоє пiдлеглi ще з дитинства навчаться й справу добре вести, i тебе, мудрого правителя, слухатись. Бо якщо ти лише простим способом (законами i покарою тобто) будеш спонукати своєх громадян д
о доблестi, це буде так само, якби хтось пiд загрозою кари змушував влучати в цiль людину, яка нiколи не вчилася метати списа. Тому вважай, що енергiйно сприятимеш примноженню слави мудростi лише тодi, коли пiдтримауш Кракiвську гiмназiю, яку твiй дi
д заснував.
Розумно зробиш також, коли прилюдним едиктом звiльниш цю гiмназiю од незлiченних глоговiтських старцiв. Тим самим усунеш не досить чесних i щонайменше корисних для держави людей: Голкотiв, Тартаретiв, а також Брiкотiв i Глоговiтiв. Разом з ними увiль
ни своєх пiдданих i вiд так незлiченних складних слiв, яких за плату навчають нетямких людей. Прилюдним едиктом збери однодумцiв - мужiв високих, а замiсть юрби нечестивих людей дорахуй до колегiє авторiв досвiдчених як у грецькiй, так i в латинськiй
науках.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373