Психологiчна iмпотенцiя не-
рiдко проявляуться в регресивнiй поведiнцi, у психiчному при-
ниженнi обукта кохання, в той час як переоцiнка (iдеалiзацiя)
адресууться iнцсстуозному обуктовi (матерi, батьковi) та його
раннiм (першим) замiщенням.
3. Фрейд пише: "Було б справедливо зробити висновок, що
психiчна iмпотенцiя у загальним стражданням культурного
людства, а не хворобою окремих осiб"23. Далi 3. Фрейд доходить
думки, яка стоєть поза мораллю: "Нехай це звучить неприумно
й парадоксально, проте слiд сказати, що той, хто в любовному
життi хоче бути вiльним i щасливим, той повинен перебороти
рсспскт перед жiнкою й примиритися з уявленням про крово-
змiшення з матiр ю чи сестрою .
Дуже великий внесок у прояснення питання психiчноє iм-
потенцiє зробила К. ХорнГ. Вона формуу найтиповiший не-
вротичний конфлiкт нашоє культури - як конфлiкт мiж
бажанням бути завжди першим i прагненням бути всiма лю-
бимим \
К. Хорнi також констатуу наявнiсть iще з дитинства розуд-
нання тенденцiй нiжностi та чуттувостi й аналiзуу паралiзу-
ючий вплив цього факту на жiночу психологiю. В своєй книзi
вона детально пiддау аналiзовi чинники, що призводять до "пси-
хiчноє iмпотенцiє", а точнiше до фригiдностi у жiнок. Знову-
таки, повязуючи це явище з "Едiповим комплексом", дослiд-
ниця надау великого значення почуттю тривожностi й засобам
уникнення єє. "Едiпiв комплекс" завжди продукуу тривогу, не-
залежно чи мова йде про дiвчинку, чи про хлопчика. Й повя-
зано це з розвитком почуттiв ворожостi, що виникають
паралельно з потягом до кого-небудь iз батькiв. Базальна три-
вога - цс почуття безсилостi в чужому i всесильному свiтi.
Очевидно, вона штовхау дитину до затримання, капсулювання
себе "в родинному колi", що, звичайно ж, спричинюу вiдставан-
ня у психiчному розвитку. К. Хорнi пише: "... ми стикаумося з
одним i тим же явищем: у трiадi "мати-батько-дитина" наш
субукт зрiсся з роллю дитини"29.
Якщо взяти ш л ю б , то вiн не вiдповiдау тим умовам кохан-
ня, якi субукт переносить у нього з дитинства, "що й сприяу
виникненню "психiчноє iмпотенцiє". Обукт кохання
для дитини був повязаний iз чуттувою забороною, а в шлюбi
те, що заборонялося, перетворюуться на обовязок. Суперницт-
во, присутну в сiмейнiй трiадi (мати-батько-дитина), виклю-
чауться самою природою моногамного шлюбу: монополiя в
ньому захищена законом. Тому ця прихована тенденцiя до су-
перництва, яка склалася в Едiповiй ситуацiє, шукатиме можли-
174
востi заявити про себе, й це, безсумнiвно, руйнуватиме взауми-
ни (психiчна iмпотенцiя).
Треба мати на увазi, що iнцсстуознi тяжiння часто сприяють
розвитковi гомосексуальних тенденцiй. Це не лише вiчна но-
стальгiя у дiвчинки (а потiм жiнки) по сестрi чи матерi. Вона
може проявитися й у вiдчуттях комфорту в спiлкуваннi з жiн-
кою як такою, але дискомфорту з чоловiком. Витоки цього
можуть критися в дитячiй фiксацiє страху iнцесту (з чоловiком-
батьком). Гомосексуальнi тенденцiє виражаються нерiдко у жiн-
ки опосередковано - у пiдштовхуваннях чоловiка до звязку з
iншою жiнкою (мiж iншим, це близьке до родинноє трiади), щоб
потiм з нею "мати справу" ("може через вияснення стосункiв").
В таких випадках, де дисоцiацiя почуття любовi не здiйсню-
уться (тобто не вiдбувауться синтез чуттувоє й духовноє любовi),
субукт змушений зосередити своє нiжнi (романтичнi) почуття
на iншому обуктi, помимо обукта його чуттувих потягiв. Це
можуть бути власнi дiти, колеги, абстрактний iдеал вимрiяного
партнера, якого нiколи не було, або закоханiсть в акторiв тощо.
Едiпова ситуацiя, що набувау розвитку в дитинствi, настiль-
ки "паралiзуюче" впливау на психiку людини, що кожний iз нас
несе в собi нарцистичний шрам, породжений дитячим
розчаруванням. Це проявляуться зокрема в тому, що чоловiки
бiльше стурбованi своєм статусом, нiж любовю, й передусiм
потребою вiдчувати безпеку, захищенiсть, пiклування жiнки,
анiж єє любов. Недарма таким популярним у вислiв "шлях до
серця чоловiка лежить через шлунок", бо й першi контакти з
матiрю - через годування (Єжу). Поширеним супутником
шлюбних стосункiв у садистськi посягання на iншу людину як
на власнiсть, що виражауться у вiчнiй пiдозрiливостi
та ревнощах. Цс вiдповiдау iнфантильнiй позицiє дитини
вiдносно матерi й батька, якi єє зраджували в своєх чоловiчо-жi-
ночих стосунках, кидають єє, виявляючи увагу одне до одного.
Постiйна пiдозрiливiсть спричинюу постiйнi муки партнера.
Ми бачимо, що витоки тенденцiє до моногамiє беруть початок у
переживаннях Едiпового характеру - в iнфантильнiй потребi,
"щоб любили тiльки мене". Якщо згадати, що така потреба в
дитинствi у потребою виключно егоцентричноє позицiє, пород-
женоє любовю батька чи матерi, й що вона закiнчууться фруст-
рацiую в стосунках поза сiмую, то стау зрозумiлим, що за
вимогою монополiє завжди приховууться недовiря, ворожiсть i
готовнiсть до розчарування. Цс й зумовлюу "психiчну iмпотен-
цiю" стосункiв.
Таке обумне усвiдомлення механiзмiв, на яких грунтуються
вимоги монопольного володiння обуктом кохання, допомагау
розумiти перешкоди "безхмарностi" моногамноє любовi. Й цi
перешкоди у досить соцiальне поширеними. Вважауться, що
175
вiрнiсть - цс передусiм обовязок жiнки. А люди, чия вiрнiсть
мас характер одержимостi, виявляються занадто обтяжсними
почуттями провини через власне iнцсстуозне тяжiння й тому
все, що не санкцiоноване законом, викликау у них патологiчний
страх (подiбно страху кровозмiшення). В цих же людей, у рам-
ках вiрностi, теж може квiтнути психiчна iмпотенцiя, бо чут-
тува (сексуальна) любов для них у табуйованою, залежною вiд
"Едiпових хвилювань".
Говорячи про витоки "психiчноє iмпотенцiє", не можна об-
минути неусвiдомленс прагнення людей вiдчувати себе нещас-
ними, страждати. Груповий матерiал, одержаний нами, вмiщуу
яскравi докази звязку цього явища з iнцестуозними обуктами
дитячого тяжiння, що породжуу страх покарання. Останну
пiдштовхуу дiвчинку на роль мужчини, вона шукау прихисток
у ролi чоловiка, вiдступаючи вiд ролi жiнки й ховаючися вiд
небезпеки iнцссту за почуттям провини й тривоги.
Комплекс малюнкiв надзвичайно часто показуу прагнення
людей повернутись в лоно матерi (рiдше - батька), в малюн-
ках бувау присутня яйцсклiтинка, через яку дитина по-справж-
ньому уднауться з батьками, й таким чином перебувау у повнiй
безпецi, вiдчувау себе захищеною, а тому пасивною. Всi цi
атрибути прагнень дитини дорослий змушений витiснити й за-
мiнити на вiдсторонснiсть, дистанцiювання вiд батькiв через
прагнення до самостiйностi, смiливостi, сили, коли непотрiбнi
пiдпiрки (милицi), до здатностi захищати iнших (зокрема дi-
тей).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
рiдко проявляуться в регресивнiй поведiнцi, у психiчному при-
ниженнi обукта кохання, в той час як переоцiнка (iдеалiзацiя)
адресууться iнцсстуозному обуктовi (матерi, батьковi) та його
раннiм (першим) замiщенням.
3. Фрейд пише: "Було б справедливо зробити висновок, що
психiчна iмпотенцiя у загальним стражданням культурного
людства, а не хворобою окремих осiб"23. Далi 3. Фрейд доходить
думки, яка стоєть поза мораллю: "Нехай це звучить неприумно
й парадоксально, проте слiд сказати, що той, хто в любовному
життi хоче бути вiльним i щасливим, той повинен перебороти
рсспскт перед жiнкою й примиритися з уявленням про крово-
змiшення з матiр ю чи сестрою .
Дуже великий внесок у прояснення питання психiчноє iм-
потенцiє зробила К. ХорнГ. Вона формуу найтиповiший не-
вротичний конфлiкт нашоє культури - як конфлiкт мiж
бажанням бути завжди першим i прагненням бути всiма лю-
бимим \
К. Хорнi також констатуу наявнiсть iще з дитинства розуд-
нання тенденцiй нiжностi та чуттувостi й аналiзуу паралiзу-
ючий вплив цього факту на жiночу психологiю. В своєй книзi
вона детально пiддау аналiзовi чинники, що призводять до "пси-
хiчноє iмпотенцiє", а точнiше до фригiдностi у жiнок. Знову-
таки, повязуючи це явище з "Едiповим комплексом", дослiд-
ниця надау великого значення почуттю тривожностi й засобам
уникнення єє. "Едiпiв комплекс" завжди продукуу тривогу, не-
залежно чи мова йде про дiвчинку, чи про хлопчика. Й повя-
зано це з розвитком почуттiв ворожостi, що виникають
паралельно з потягом до кого-небудь iз батькiв. Базальна три-
вога - цс почуття безсилостi в чужому i всесильному свiтi.
Очевидно, вона штовхау дитину до затримання, капсулювання
себе "в родинному колi", що, звичайно ж, спричинюу вiдставан-
ня у психiчному розвитку. К. Хорнi пише: "... ми стикаумося з
одним i тим же явищем: у трiадi "мати-батько-дитина" наш
субукт зрiсся з роллю дитини"29.
Якщо взяти ш л ю б , то вiн не вiдповiдау тим умовам кохан-
ня, якi субукт переносить у нього з дитинства, "що й сприяу
виникненню "психiчноє iмпотенцiє". Обукт кохання
для дитини був повязаний iз чуттувою забороною, а в шлюбi
те, що заборонялося, перетворюуться на обовязок. Суперницт-
во, присутну в сiмейнiй трiадi (мати-батько-дитина), виклю-
чауться самою природою моногамного шлюбу: монополiя в
ньому захищена законом. Тому ця прихована тенденцiя до су-
перництва, яка склалася в Едiповiй ситуацiє, шукатиме можли-
174
востi заявити про себе, й це, безсумнiвно, руйнуватиме взауми-
ни (психiчна iмпотенцiя).
Треба мати на увазi, що iнцсстуознi тяжiння часто сприяють
розвитковi гомосексуальних тенденцiй. Це не лише вiчна но-
стальгiя у дiвчинки (а потiм жiнки) по сестрi чи матерi. Вона
може проявитися й у вiдчуттях комфорту в спiлкуваннi з жiн-
кою як такою, але дискомфорту з чоловiком. Витоки цього
можуть критися в дитячiй фiксацiє страху iнцесту (з чоловiком-
батьком). Гомосексуальнi тенденцiє виражаються нерiдко у жiн-
ки опосередковано - у пiдштовхуваннях чоловiка до звязку з
iншою жiнкою (мiж iншим, це близьке до родинноє трiади), щоб
потiм з нею "мати справу" ("може через вияснення стосункiв").
В таких випадках, де дисоцiацiя почуття любовi не здiйсню-
уться (тобто не вiдбувауться синтез чуттувоє й духовноє любовi),
субукт змушений зосередити своє нiжнi (романтичнi) почуття
на iншому обуктi, помимо обукта його чуттувих потягiв. Це
можуть бути власнi дiти, колеги, абстрактний iдеал вимрiяного
партнера, якого нiколи не було, або закоханiсть в акторiв тощо.
Едiпова ситуацiя, що набувау розвитку в дитинствi, настiль-
ки "паралiзуюче" впливау на психiку людини, що кожний iз нас
несе в собi нарцистичний шрам, породжений дитячим
розчаруванням. Це проявляуться зокрема в тому, що чоловiки
бiльше стурбованi своєм статусом, нiж любовю, й передусiм
потребою вiдчувати безпеку, захищенiсть, пiклування жiнки,
анiж єє любов. Недарма таким популярним у вислiв "шлях до
серця чоловiка лежить через шлунок", бо й першi контакти з
матiрю - через годування (Єжу). Поширеним супутником
шлюбних стосункiв у садистськi посягання на iншу людину як
на власнiсть, що виражауться у вiчнiй пiдозрiливостi
та ревнощах. Цс вiдповiдау iнфантильнiй позицiє дитини
вiдносно матерi й батька, якi єє зраджували в своєх чоловiчо-жi-
ночих стосунках, кидають єє, виявляючи увагу одне до одного.
Постiйна пiдозрiливiсть спричинюу постiйнi муки партнера.
Ми бачимо, що витоки тенденцiє до моногамiє беруть початок у
переживаннях Едiпового характеру - в iнфантильнiй потребi,
"щоб любили тiльки мене". Якщо згадати, що така потреба в
дитинствi у потребою виключно егоцентричноє позицiє, пород-
женоє любовю батька чи матерi, й що вона закiнчууться фруст-
рацiую в стосунках поза сiмую, то стау зрозумiлим, що за
вимогою монополiє завжди приховууться недовiря, ворожiсть i
готовнiсть до розчарування. Цс й зумовлюу "психiчну iмпотен-
цiю" стосункiв.
Таке обумне усвiдомлення механiзмiв, на яких грунтуються
вимоги монопольного володiння обуктом кохання, допомагау
розумiти перешкоди "безхмарностi" моногамноє любовi. Й цi
перешкоди у досить соцiальне поширеними. Вважауться, що
175
вiрнiсть - цс передусiм обовязок жiнки. А люди, чия вiрнiсть
мас характер одержимостi, виявляються занадто обтяжсними
почуттями провини через власне iнцсстуозне тяжiння й тому
все, що не санкцiоноване законом, викликау у них патологiчний
страх (подiбно страху кровозмiшення). В цих же людей, у рам-
ках вiрностi, теж може квiтнути психiчна iмпотенцiя, бо чут-
тува (сексуальна) любов для них у табуйованою, залежною вiд
"Едiпових хвилювань".
Говорячи про витоки "психiчноє iмпотенцiє", не можна об-
минути неусвiдомленс прагнення людей вiдчувати себе нещас-
ними, страждати. Груповий матерiал, одержаний нами, вмiщуу
яскравi докази звязку цього явища з iнцестуозними обуктами
дитячого тяжiння, що породжуу страх покарання. Останну
пiдштовхуу дiвчинку на роль мужчини, вона шукау прихисток
у ролi чоловiка, вiдступаючи вiд ролi жiнки й ховаючися вiд
небезпеки iнцссту за почуттям провини й тривоги.
Комплекс малюнкiв надзвичайно часто показуу прагнення
людей повернутись в лоно матерi (рiдше - батька), в малюн-
ках бувау присутня яйцсклiтинка, через яку дитина по-справж-
ньому уднауться з батьками, й таким чином перебувау у повнiй
безпецi, вiдчувау себе захищеною, а тому пасивною. Всi цi
атрибути прагнень дитини дорослий змушений витiснити й за-
мiнити на вiдсторонснiсть, дистанцiювання вiд батькiв через
прагнення до самостiйностi, смiливостi, сили, коли непотрiбнi
пiдпiрки (милицi), до здатностi захищати iнших (зокрема дi-
тей).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74