Тому що,
з одного боку, може бути прагнення, щоб вiн був тут, а коли
вiн буде - станс занадто важко.
А.: Щоб був i нi. Тут, зi мною, з дитиною. Але щоб батьки -
я не згодна. Як мiж двома вогнищами. У мене вдома - три
сiмє. 1 вашим, i нашим. Можливо, цс й вiдбилося на малюнках.
iще залежить i вiд чоловiка: який у нього характер, чи пiдда-
уться спiлкуванню... А в нас удома всi з характерами, в усiх
своу "Я", тому дуже важко.
П.: Чому цi кружальця поступово теплiшають, стають при-
умнимиi
А.: Можна сказати, що я до кiнця дня стаю такою. На межi...
Тiльки б до подушки...
Мал. 80 - "Чоловiк, жiнка i я"
А.: Спочатку я не знала, що малювати, але потiм зрозумiла.
Не знала, як пiдписати малюнок, що вгорi.
П.: Ви майстерно намалювали. Ноги й волосся одночасно.
i помiтно - хвостик, i клiтка була на хвостику. А тут - i
жiнка своєми ногами неначебто топче. Хоча за iншими малюн-
245
ками цього не скажеш. Примiром; кульбаба намальована мен-
шою.
А.: Я хотiла показати, що в менi бiльше жiночого, вiдчуваю
себе жiнкою. Це - вiд природи, верховенство жiночого над
чоловiчим... Я тут подовжила чоловiчу сЬiгуру.
П.: Ви вийшли iз надр батькаi..
А.: Хоча вiн мене й дуже любить, але стосунки прохолоднi.
Вiн - наче камяна брила, не може висловити свого тепла.
П.: Але тут чоловiк теж намальований без рук, без дiй,
неактивний, як брила.
А.: Може, повторюуться маскаi
П.: Це як Ваша маска. Ви закривауте той бiк, де у сльозинка,
а iншим людям демонструуться ця сторона. Якщо дiагностика
правильна, то далi в малюнках ми цс побачимо.
Мал. 105, 106 - "Моу майбутну". "Моу минуле"
А.: Я обуднала цi малюнки.
П.: Минуле складне. Тут лабiринт. Але лабiринт неначебто
не для Вас. Десь Ви його спростили, бо Ваша перевага в тому,
що й у найскладнiшому лабiринтi Ви знаходите спрощений ви-
хiд. 1 Ви не можете вiдмовитися вiд цього лабiринту. Але май-
бутну для Вас бiльш ясне. Ви зможете його самi зрозумiти.
А.: Далi моу життя не буде iдеальним. На шляху будуть
перепони, тобто не буде позначень на цiй дорозi. Але менi
хочеться, щоб було набагато краще, нiж минуле. Простiше...
Мал. 95 - "Драматична полiя мого життя"
П.: Що цс за фiгурка такаi
А.: Це боксерська груша й рукавичка. Я хотiла сказати, що
кожна подiя, яка для мене неприумна - це удар, та ще й
сильний, боксерською рукавичкою.
П.: Але при цьому вона (груша) рухауться й стау на своу
мiсце. Цiкаво, що Ви все цс спрощууте. Спрощууте тому, що
удари цi несерйознi, лише тренерськi. Тобто, де складно - то
Ви спрощууте. Ця груша стане на мiсце. Цс як тренаж, вiн
нiкому шкоди не завдасть. А де б Ви себе помiстилиi Де тут
Виi
А.: Груша - цс я.
П.: Знову ми бачимо тс ж саме: рух i повернення назад, щоб
далеко не вiддалятися. Проблема втрати чогось... Але не зрозу-
мiло, на чому все цс тримауться. Ви зобразили ту стрiлку,
вiдломлену вiд чогось. У вас острах. Ви його пережили й немов-
би повернулися сюди. i Ви малюуте грушу. За iдеую, вона
прикрiплена до чогось. Але намальована так, що коли вдариш -
залетить бог зна куди й не повернеться. Тому "захисна" тен-
денцiя психiки в тому, що повернеться. Пружина стискауться,
246
-iозтискасться, фонтан бу i спадау. Як дитина, рятуючись вiл
гтоахУ втрати, бiжить до матерi. Дитина кидау iграшку з ко-
-iиски, а потiм вимагау, щоб єє пiдняли. Й переконууться, що
щось вiдiйшло, а потiм повернулося, начебто переконууться, що
нiчого страшного не було, що воно вiдходить, а потiм поверта-
уться. А V Вас цей дитячий страх утрати. Втрати себе самоє, в
першу чергу, а потiм екстраполяцiя на тих людей, з якими Ви
зливаутеся, якi близькi Вам. У Ваших вiдносинах це може об-
тяжуватися, бо присутнiй страх утрати. Ви не вiльнi вiд цього.
А.: Може, це страх, щоб "не повторилося моу дитинство". Я
багато чого бачила й у мене багато чого було. Але знову пере-
жити своу дитинство и навiть юнiсть - не хочу! Може, ця
тривога переноситься на дитину. Боюся за неє. Хочу, щоб усе
було добре.
Мал. 104 - Моя мрiя
П.: Це брильянтi
А.: iдеально правильна фiгура.
П.: Хоч би як цс падало, падiння не буде видно. т проблема
нейтралiзацiє, щоб падiння не було падiнням.
А.: Хотiла б бачити в собi щось iдеальне. Щоб моя поведiнка
i взаумини з iншими були на належному рiвнi...
Мал. 99 - "Як мене бачать люди i як бачу сама себе"
П.: Знову мячик, який стрибау вгору-вниз.
А.: Але себе я бачу в сiрому кольорi. Десь недооцiнка себе,
через тс таке устремлiння до iдеалу, до того брильянта.
Мал. 28 - "Як мене бачать у службовiй ситуацiє"
А.; Спочатку хотiла намалювати вершника вгорi, але потiм
подумала, що там, де я працюю, не помiчають цього. Не хочу
сказати, що я чимось вирiзняюсь. Але не змогла знайти собi
рiвних. Тяжко зрозумiти iнших. Не хочу сказати, що я найро-
зумнiша, краща за всiх, але в службовiй ситуацiє рiвного менi
знайти важко.
П.: Чомусь задня частина коня так "бiжить", що наскакуу
на передню. А переднiми ногами начебто бiгти не хоче. Здиби-
лася - бiгти немау куди.
А.: Можливо, я хотiла б у службовiй ситуацiє мати щось
бiльше.
П.: Бачите, як не реалiзовано лiбiдо, що символiзууться чут-
туво - задня частина коня.
А.: Немау простору для активностi.
П.: Заднi ноги в напруженнi, а тут - стопор.
Лин. с. 162
247
Мал. 109 - "Сприймання нещастя"
А.: Всi помiтили, що я справдi як губка. У мене у такий
малюнок.
П.: Цс ви так убирауте вологуi Чому губка наче розiрванаi
А.: Нi, цс вже вона увiбрала вологу.
Мал. 110 - "Сприймання щастя"
А.: Тут я хотiла показати, що я сприймаю все як локацiйна
антена.
П.: А це що за чаркаi
А.: Нi, це така антена.
П.: Чому антена розмiщена в серцii Як добре намальованi
суперечностi! Ця губка потрапила в тему "нещастя". Вiдбува-
уться процес убирання, поглинання. А ось ця антена потрапила
в "щастя", але процес тон самий. Начебто бажання вбирати,
поглинати, але щось високе. А гумка вбирау тс, що близько.
Ось памятауте: коли коханий чоловiк не буде вiдлiтати, вiн
буде близько, але втратить кольори. Але в "щастi" намальована
так ж сама клiтка. Ось суперечнiсть! Ми говоримо, що прак-
тична психологiя виходить на внутрiшнi протирiччя, i, з одного
боку, "Я" вiд цього страждау, а з iншого,- це для мене любо,
коли ж змiниться, то може бути нещастям.
А.: Хочу сказати, що, можливо, в менi цс у. Намагаюся
змiнити щось, але 100 раз знайду виправдання, причини. Може,
менi важко вiдiрватися вiд батькiвського дому, але коли Єду на
навчання - наче камiнь падау з мене.
А.: Ось цi клiтинки в "Я-реальна", а тут - попадання в
"щастя". Тут така пружинка (схожий стоячок у в мал. 10).
Мал. 89 - "Людина, яка для мене психiчно не iснуу"
П.: Що цс, чорнилоi
А.: Цеп чоловiк у мене "фiолетовий". Я не могла його нi з
чим зрiвняти, i щоб було зрозумiло, домалювала баночку з-пiд
чорнила, яке розлилося.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
з одного боку, може бути прагнення, щоб вiн був тут, а коли
вiн буде - станс занадто важко.
А.: Щоб був i нi. Тут, зi мною, з дитиною. Але щоб батьки -
я не згодна. Як мiж двома вогнищами. У мене вдома - три
сiмє. 1 вашим, i нашим. Можливо, цс й вiдбилося на малюнках.
iще залежить i вiд чоловiка: який у нього характер, чи пiдда-
уться спiлкуванню... А в нас удома всi з характерами, в усiх
своу "Я", тому дуже важко.
П.: Чому цi кружальця поступово теплiшають, стають при-
умнимиi
А.: Можна сказати, що я до кiнця дня стаю такою. На межi...
Тiльки б до подушки...
Мал. 80 - "Чоловiк, жiнка i я"
А.: Спочатку я не знала, що малювати, але потiм зрозумiла.
Не знала, як пiдписати малюнок, що вгорi.
П.: Ви майстерно намалювали. Ноги й волосся одночасно.
i помiтно - хвостик, i клiтка була на хвостику. А тут - i
жiнка своєми ногами неначебто топче. Хоча за iншими малюн-
245
ками цього не скажеш. Примiром; кульбаба намальована мен-
шою.
А.: Я хотiла показати, що в менi бiльше жiночого, вiдчуваю
себе жiнкою. Це - вiд природи, верховенство жiночого над
чоловiчим... Я тут подовжила чоловiчу сЬiгуру.
П.: Ви вийшли iз надр батькаi..
А.: Хоча вiн мене й дуже любить, але стосунки прохолоднi.
Вiн - наче камяна брила, не може висловити свого тепла.
П.: Але тут чоловiк теж намальований без рук, без дiй,
неактивний, як брила.
А.: Може, повторюуться маскаi
П.: Це як Ваша маска. Ви закривауте той бiк, де у сльозинка,
а iншим людям демонструуться ця сторона. Якщо дiагностика
правильна, то далi в малюнках ми цс побачимо.
Мал. 105, 106 - "Моу майбутну". "Моу минуле"
А.: Я обуднала цi малюнки.
П.: Минуле складне. Тут лабiринт. Але лабiринт неначебто
не для Вас. Десь Ви його спростили, бо Ваша перевага в тому,
що й у найскладнiшому лабiринтi Ви знаходите спрощений ви-
хiд. 1 Ви не можете вiдмовитися вiд цього лабiринту. Але май-
бутну для Вас бiльш ясне. Ви зможете його самi зрозумiти.
А.: Далi моу життя не буде iдеальним. На шляху будуть
перепони, тобто не буде позначень на цiй дорозi. Але менi
хочеться, щоб було набагато краще, нiж минуле. Простiше...
Мал. 95 - "Драматична полiя мого життя"
П.: Що цс за фiгурка такаi
А.: Це боксерська груша й рукавичка. Я хотiла сказати, що
кожна подiя, яка для мене неприумна - це удар, та ще й
сильний, боксерською рукавичкою.
П.: Але при цьому вона (груша) рухауться й стау на своу
мiсце. Цiкаво, що Ви все цс спрощууте. Спрощууте тому, що
удари цi несерйознi, лише тренерськi. Тобто, де складно - то
Ви спрощууте. Ця груша стане на мiсце. Цс як тренаж, вiн
нiкому шкоди не завдасть. А де б Ви себе помiстилиi Де тут
Виi
А.: Груша - цс я.
П.: Знову ми бачимо тс ж саме: рух i повернення назад, щоб
далеко не вiддалятися. Проблема втрати чогось... Але не зрозу-
мiло, на чому все цс тримауться. Ви зобразили ту стрiлку,
вiдломлену вiд чогось. У вас острах. Ви його пережили й немов-
би повернулися сюди. i Ви малюуте грушу. За iдеую, вона
прикрiплена до чогось. Але намальована так, що коли вдариш -
залетить бог зна куди й не повернеться. Тому "захисна" тен-
денцiя психiки в тому, що повернеться. Пружина стискауться,
246
-iозтискасться, фонтан бу i спадау. Як дитина, рятуючись вiл
гтоахУ втрати, бiжить до матерi. Дитина кидау iграшку з ко-
-iиски, а потiм вимагау, щоб єє пiдняли. Й переконууться, що
щось вiдiйшло, а потiм повернулося, начебто переконууться, що
нiчого страшного не було, що воно вiдходить, а потiм поверта-
уться. А V Вас цей дитячий страх утрати. Втрати себе самоє, в
першу чергу, а потiм екстраполяцiя на тих людей, з якими Ви
зливаутеся, якi близькi Вам. У Ваших вiдносинах це може об-
тяжуватися, бо присутнiй страх утрати. Ви не вiльнi вiд цього.
А.: Може, це страх, щоб "не повторилося моу дитинство". Я
багато чого бачила й у мене багато чого було. Але знову пере-
жити своу дитинство и навiть юнiсть - не хочу! Може, ця
тривога переноситься на дитину. Боюся за неє. Хочу, щоб усе
було добре.
Мал. 104 - Моя мрiя
П.: Це брильянтi
А.: iдеально правильна фiгура.
П.: Хоч би як цс падало, падiння не буде видно. т проблема
нейтралiзацiє, щоб падiння не було падiнням.
А.: Хотiла б бачити в собi щось iдеальне. Щоб моя поведiнка
i взаумини з iншими були на належному рiвнi...
Мал. 99 - "Як мене бачать люди i як бачу сама себе"
П.: Знову мячик, який стрибау вгору-вниз.
А.: Але себе я бачу в сiрому кольорi. Десь недооцiнка себе,
через тс таке устремлiння до iдеалу, до того брильянта.
Мал. 28 - "Як мене бачать у службовiй ситуацiє"
А.; Спочатку хотiла намалювати вершника вгорi, але потiм
подумала, що там, де я працюю, не помiчають цього. Не хочу
сказати, що я чимось вирiзняюсь. Але не змогла знайти собi
рiвних. Тяжко зрозумiти iнших. Не хочу сказати, що я найро-
зумнiша, краща за всiх, але в службовiй ситуацiє рiвного менi
знайти важко.
П.: Чомусь задня частина коня так "бiжить", що наскакуу
на передню. А переднiми ногами начебто бiгти не хоче. Здиби-
лася - бiгти немау куди.
А.: Можливо, я хотiла б у службовiй ситуацiє мати щось
бiльше.
П.: Бачите, як не реалiзовано лiбiдо, що символiзууться чут-
туво - задня частина коня.
А.: Немау простору для активностi.
П.: Заднi ноги в напруженнi, а тут - стопор.
Лин. с. 162
247
Мал. 109 - "Сприймання нещастя"
А.: Всi помiтили, що я справдi як губка. У мене у такий
малюнок.
П.: Цс ви так убирауте вологуi Чому губка наче розiрванаi
А.: Нi, цс вже вона увiбрала вологу.
Мал. 110 - "Сприймання щастя"
А.: Тут я хотiла показати, що я сприймаю все як локацiйна
антена.
П.: А це що за чаркаi
А.: Нi, це така антена.
П.: Чому антена розмiщена в серцii Як добре намальованi
суперечностi! Ця губка потрапила в тему "нещастя". Вiдбува-
уться процес убирання, поглинання. А ось ця антена потрапила
в "щастя", але процес тон самий. Начебто бажання вбирати,
поглинати, але щось високе. А гумка вбирау тс, що близько.
Ось памятауте: коли коханий чоловiк не буде вiдлiтати, вiн
буде близько, але втратить кольори. Але в "щастi" намальована
так ж сама клiтка. Ось суперечнiсть! Ми говоримо, що прак-
тична психологiя виходить на внутрiшнi протирiччя, i, з одного
боку, "Я" вiд цього страждау, а з iншого,- це для мене любо,
коли ж змiниться, то може бути нещастям.
А.: Хочу сказати, що, можливо, в менi цс у. Намагаюся
змiнити щось, але 100 раз знайду виправдання, причини. Може,
менi важко вiдiрватися вiд батькiвського дому, але коли Єду на
навчання - наче камiнь падау з мене.
А.: Ось цi клiтинки в "Я-реальна", а тут - попадання в
"щастя". Тут така пружинка (схожий стоячок у в мал. 10).
Мал. 89 - "Людина, яка для мене психiчно не iснуу"
П.: Що цс, чорнилоi
А.: Цеп чоловiк у мене "фiолетовий". Я не могла його нi з
чим зрiвняти, i щоб було зрозумiло, домалювала баночку з-пiд
чорнила, яке розлилося.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74