Або їм це все здавалось.
10.
Удома вони зробили те, що й дві години тому: Дарця запарила чаю (слина у роті загусла до ледь вогкого, липучого слизу), а Банзай розкурив кальян. Грав (причому голосно так грав) Пітер Гемміл з "Van der Graaf Generator". Що б там Соля не казала, а це таки є класною музикою. Музика, що належить йому одному, про яку ніхто не знає. Пітер Гемміл — це була сила.
Вони знову сиділи коло кальяну, курячи і слухаючи музику.
— Знаєш, Дарцю, ось тут... — Банзай непевно крутнув головою. Вони лежали на підлозі, бо сидіти не було сили. — От тут... чітко відчувається вплив наркотиків... На музику...
Розвинути думку якось не випало, бо надто вже важко й незатишно було ворушити язиком і губами. Кілька кольорових спалахів — і Банзай опинився у трансценденції.
11.
Банзай у трансценденції
[хто ти?]
[а ти хто?]
[я банзай]
[банзай залишився т а м; дуже сумніваюсь, що ти банзай]
[а хто ти?]
[я ніщо. Я просто так. Порожнеча. Сказати б, твій далекий родич]
[чого ти хочеш?]
[запитань]
[хто такий Йог-Сотот?]
[Великий Хробак]
[хто такий Йог-Сотот?]
[Творець Тіней, Той, Хто Плете Безконечність, Ткач. Достатньо?]
[що таке Йог-Сотот?]
[Великий Древній, останній Великий Древній]
[говори чіткіше]
[слухай уважніше]
[Йог-Сотот — це бог?]
[так]
[він Диявол?]
[ні. На твому рівні Диявол і Йог-Сотот не мають нічого спільного]
[але він зло, так?]
[зла не існує, як і добра. Є протилежні енергії. Але на твоєму рівні він є зло]
[Азатот — також бог?]
[колись був, тепер він просто окрема, паралельна до твого всесвіту реальність]
[не розумію]
[Азатот, як і дехто з інших Великих Древніх, колись був богом, але у силу власної недоумкуватості деґрадував. Як гусінь — спочатку повзає, потім завивається у кокон, потім стає метеликом. Азатот перетворився на окремий простір, замкнуту в собі реальність. Це називається метаморфозою. Це надзвичайно глобальна річ. Не форма — процес. Вона присутня на всіх рівнях, можливо — і в тих найвищих. Азатот перетворився в реальність тонкої матерії, але на диво примітивну, у таку собі просторову плерому. Вона достатньо розвинена, щоб володіти безконечністю, але надто проста, щоб помістити у собі час, виміри чи розміри]
[така доля кожного бога?]
[невідомо, Азатот був найдревнішим, існував дуже довго, надто довго, навіть як на бога]
[як довго?]
[як для твого рівня — вічність]
[а фактично?]
[фактично? Немає фактичності, немає об'єктивності, є лише рівень сприйняття; тобі може видатись об'єктивним мій рівень, але все ілюзія]
[як довго?]
[він існував задовго до Великого Вибуху, неймовірно довго. Він уже був навіть тоді, коли прийшли Йог-Сотот, Дагон і Ктулху. Тепер залишився лиш один Йог-Сотот. Але повір мені на слово — жоден із богів не існує в часі лінійно. На твому рівні усвідомити це — означає перескочити відразу кілька щаблин. Але не хвилюйся — тобі це не світить]
[і всі ті боги стали окремими реальностями?]
[ні, вони не існували стільки. Можливо, Азатот таки справді був тупим, тому й деґрадував. Можливо, такою є доля кожного бога]
[тоді чому залишився лише Йог-Сотот?]
[Дагона знищили Боги Сивої Давнини, хоча він і був одним із наймогутніших, Ктулху навіки запечатаний у підводному місті Р'лайх, інші Великі Древні живуть у вигнанні на далеких закинутих і забутих планетах. Але в деяких усе ще є виходи у ваш світ]
[виходи?]
[вони з'являються при старінні матерії у певних місцях. Місцях тонкої реальності. Це також метаморфоза. Люди відчувають такі місця і в більшості випадків уникають їх: покинуті будинки, осквернені й неосвячені наново храми... будь-що, довільний шматок простору — навіть окрема алея у парку може виявитись недобрим місцем для людей. Там пропадають безвісти. Риф Диявола, де мало не знищили вихід Дагона ви, прості люди, — одне з таких. Дуже часто це віддалені куточки планети: пустелі, гори, підземні озера... або як у вас — підвали]
[де "у нас"?]
[у коледжі, в підвалах, там є дуже цікаве місце... воно веде прямісінько на болота Гтха'ата, де існує в екзилі Йог-Сотот]
[чому ці місця виявилися близькими? Де є то болото?]
[простір у Всесвіті складчатий. Але між вами і Йог-Сототом є Азатот, вир хаосу]
[яка природа Йог-Сотота?]
[у нього немає природи, він є вічністю, енергією в часі]
[не розумію]
[ти живеш у своєму світі, думаєш: "Свідомість прив'язана до тіла — тонша матерія до грубшої, тіло до часопростору". Насправді все не так — свідомість на вашому рівні прив'язана не до тіла, вона має подвійні властивості: вона є полем і корпускулою водночас, корпускула — всього лиш максимально згущене поле свідомості, те, що ви називаєте енергетичним тілом, астральною проекцією; тіло складається з матерії, частки матерії є згущенням поля реальності. Поле є енергією. Все на світі, навіть матерія, — це енергія. Йог-Сотот не прив'язаний практично до жодного з полів, він на дуже високому рівні. Він є вічністю у собі]
[яка тут роль Корія?]
[Корій одержимий думкою, що Йог-Сотот наділить його небувалою владою і силою, якщо прийде у твій світ. Дещицю сили він уже має, але те, що в нього є, — лише бризки з хвиль від океану сили. Йог-Сотот прийде, щоб встановити свої порядки і закони. Він абсолютно чужий людині, чужий не тільки вашому уявленню про життя, але й про природу реальності, про час і простір. Він інший настільки, наскільки це лиш можна уявити]
[що станеться з нашим світом?]
[ти знаєш, що]
[чому в такому разі ти не врятуєш себе і нас?]
[справа не йде про якусь одну занюхану галактику чи навіть один Всесвіт. Ціною є панування у вашій реальності. У всіх Всесвітах, що лежать у вашому макрокосмі]
[тоді чому ти не врятуєш нас?]
[на твоєму рівні тобі цього не зрозуміти, все підкоряється певному механізмові]
[бо так задумав Бог?]
[ти кажеш "Бог" просто так; у вас паскудна звичка все одягати у слова. Ви не можете жити без інтерпретацій. Бог набагато більше, ніж ти можеш собі уявити]
[він як Азатот? Він є нашим Всесвітом? Макрокосмом?]
[на твоєму рівні взагалі краще про таке не думати... але я скажу — у безконечну кількість разів більше, ніж усе Буття, що містить макрокосми]
[ти хочеш, щоб я не допустив виходу Йог-Сотота у наш світ?]
[так чи інакше, до цього зводиться все і завжди. Це вічність: не форма, а процес. Це як метаморфоза. Завжди є ті, що відчиняють та ті, що замикають. Це опора макрокосму. Запам'ятай: ті, що відчиняють та ті, що замикають. Вони є завжди; можливо, у різних формах; можливо, не завжди усвідомлюють це. Але так є і так буде. Це процес, а не форма. Форма минуча, процес — вічний]
[чому саме я? Чому з а в ж д и я?]
[тому що ти дав обіцянку]
[я нікому нічого не обіцяв, я не хочу цього робити! І не буду! Чому завжди я?!!]
[твої бажання нікого не цікавлять. Ти то зробиш. Ти знаєш, як. Ти обіцяв, і зараз саме час виконувати обіцянки]
[Я НЕ ОБІЦЯВ НІЧОГО І НІКОМУ!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49