- Повiльнiше летiти вже не можу, товаришу Навратiл, - виправдувався Фратев. - "Ластiвка" має надто малу поверхню площин i впаде на землю, як стигла слива!
- Я зовсiм не дорiкаю вам, друже, - посмiхнувся Навратiл. - I навiть не раджу спускатися нижче. Єдине, що можна тепер зробити, - повернути назад по дузi i вилетiти точно до Надiї. Кiнокамери працюють добре? - звернувся вiн до Молодiнової.
- Все гаразд. Однак вони багато нам не допоможуть. Погляньте... показала вона на континент. - В улоговинах все ще повзе iмла. Я зараз увiмкну радiолокатор.
- Не боїтесь, що квартяни обстрiляють наш лiтак?- запитав Чан-су, не вiдриваючи голови вiд вiкна.
Молодiнова махнула рукою:
- Для цього я повинна була б зватися Грубером. Взагалi цей Грубер менi останнiм часом чомусь не подобається.
- Ви несправедливi до нього. Я не з числа боягузiв, ви ж мене знаєте. Однак невiдомо, як би я почував себе, коли б серед ночi зустрiвся з лiтаючою людиною... - озвався Фратев.
- Я не маю на увазi нiчну пригоду, коли вiн звихнув ногу. Але його ставлення до незнайомих мешканцiв Кварти менi здається дивним. Не сподiвалась, щоб ще й досi хтось мав такi войовничi намiри...
Фратев замiсть вiдповiдi стиснув сильнiше важiль управлiння i потягнув його на себе. Лiтак почав швидко пiднiматись.
Молодiнова, Чан-су i Навратiл подивились на пiлота.
- Гори ще далеко. Та вони до того ж не досягають висоти нашого польоту! - здивувалась Молодiнова.
- Тодi погляньте вниз. Хай я буду атомом для розщеплення, якщо ота зграя4 внизу, яка виринула з iмли, не лiтаючi квартяни!
Молодiнова i Навратiл швидко притулили до очей бiноклi i напружено спостерiгали рухомi темнi цятки.
- Квартяни вислали патрулi, - мiркував Навратiл. - Технiкою, безумовно, вони володiють досконало. Дивiться, як генiально розв'язано питання про лiтак для однiєї особи. Друже, повернiть праворуч i покружляйте над долиною, щоб ми могли їх краще розглядiти! - попросив вiн Фратева i знову пiднiс до очей бiнокль.
Крилатi створiння ще з хвилину полiтали над долиною, а потiм, як за командою, розтанули в iмлi.
Роздiл IX
Астрогравiметр
говорить!
- Ура, "Стрiла" вже наближається, - вигукнув iнженер Балдiк, наймолодший член екiпажу "Променя".
Iншим разом його неприхована радiсть викликала б подив, бо iнженер поводився завжди тихо й стримано, але сьогоднi все було природно: четверо астронавтiв на "Променi" з однаковим нетерпiнням чекали на мить, коли нарештi пiсля довгорiчного польоту стануть на твердий грунт.
Допомiжний лiтак пiдплив до велетня i притиснувся до нього. Вченi в скафандрах швидко перейшли у материнський корабель i поспiшили до кабiни управлiння. На порозi вони зустрiли Цагена.
- Ой, як нам тут було тоскно! - сказав вiн, потискаючи їм руки. Сiдайте, друзi, та розповiдайте. Що нового на Квартi? Як вам там подобається? А що квартяни?
Краус знизав плечима i засмiявся:
- Не знаю. Ми вже двi години як звiдти. Ну, що ж, ми з квартянами руки одне одному ще не подали.
- А як почуває себе Грубер? Уже отямився вiд переляку? - запитав Шайнер.
- Вроцлавський знову поставив його на ноги, - вiдповiв Мак-Гардi. Нога вже нiби загоїлась. А серденько теж заспокоїлось.
- Товаришi, не продовжуйте собi даремно ув'язнення на "Променi"! посмiхнувся Мадараш. - Нiхто з нас не зможе вам описати Кварту так живо, як ви побачите її на власнi очi. Краще навантажуйте необхiдне спорядження та вирушайте в дорогу.
Краус та Мак-Гардi неохоче заступили на чергування бiля апаратiв. Заздрими очима проводжали вони вчених, якi вирушали на планету.
***
Карта мiсцевостi поблизу рiки Надiї, складена на основi знiмкiв, зроблених пiд час польоту, мала ще багато бiлих плям. На нiй не вистачало насамперед рiвнин та долин. Досить детально були зображенi високi горби та гори, якi пiднiмались над суцiльною запоною густої iмли. Конусоподiбний вигляд високогiр'я свiдчив про те, що околицi пiдземного житла астронавтiв багатi на вулкани. На щастя, бiльшiсть з них були недiючими.
Пiсля приходу четвiрки з "Променя" вченi роздiлилися на три робочi команди. Одна взяла на себе атомнi реактори i житло, друга - науковi дослiдження, а третя - околицi, головним чином Долину вогнiв, як її тепер називали.
Група Молодiнової готувалася в похiд до квартян дуже старанно. Склали детальний список апаратiв, iнструментiв та зброї, якi слiд було взяти в дорогу. Не забули також про альпiнiстське спорядження та палатки, на випадок, якщо де-небудь доведеться отаборитись. Коли все це склали в купу, то жахнулись.
- Цього б не потягли й велетнi, а везти нема на чому! - бiдкався Фратев.
- Машина теж не допомогла б, - засмiялась Молодiнова. - Квартяни навряд чи побудують нам асфальтовану дорогу аж до виходу з пiдземелля.
- Хай я буду четвертим сонцем над Квартою, якщо я не натрапив зараз на генiальну iдею! - вигукнув за хвилину Фратев.
Ватсон, який стояв бiля нього, здригнувся:
- Хоча б був такий генiальний, як крикливий!.. Хiба можна отак горлати?!
- Коли я вам розповiм, то й ви закричите з радостi! Сiдайте, друзi, та тримайтесь за землю. Починаю... Отже, вантаж нам понесе балон, наповнений гелiєм...
- Ви маєте на увазi рятiвний балон ракетного лiтака? Це справдi дотепна думка! - жваво погодився Ватсон. - Я про нього зовсiм забув.
- Скiльки рятiвних балонiв є взагалi на "Стрiлi" й "Ластiвцi"? зосереджено запитала Молодiнова.
Фратев пiдрахував i показав на пальцях:
- Рiвно десять... Ага, я зрозумiв! Я вже знаю, куди ви цiлите цим запитанням. Адже я не такий уже й дурень! Ви маєте на увазi, що ми можемо використати балони не тiльки як носiїв, а й як лiтальнi апарати. Чи правий я? Чи вiрно я проник у тайники ваших думок?
- Ви, безперечно, ясновидець! - засмiялась Молодiнова. - В дорозi ми, безумовно, зустрiнемось з багатьма перепонами, - хоча б з такими, як провалля та кам'янi стiни, якi без балонiв довелося б долати з труднощами, i даремно витрачати дорогоцiнний час.
- Нашi балони дадуть ще одну перевагу: вони допоможуть нам втекти вiд небезпеки, якщо квартяни несподiвано нападуть на нас, - мiркував Ватсон.
- Навряд! - струснув головою Фратев. - Я квартян бачив на власнi очi, хай здалеку. Не забувайте, що це - хитрi створiння, та ще й озброєнi досконалiшими лiтальними апаратами, анiж нашi незграбнi балони. Уявляю, як скiнчилася б для нас така сутичка!
- Не малюйте чорта на стiнi, цiлком досить з нас настiнного живопису наших художникiв-початкiвцiв! - засмiялась Молодiнова.
До "вiтальнi" зайшов Северсон. Вiн був мокрий, немов його щойно витягли з води.
- З якого часу ви купаєтесь у одязi? - запитав його Ватсон з посмiшкою.
- Хай би отак чортiв скупало! - обурювався Северсон. - Ще нiколи в життi не потрапляв пiд такий душ. Я ото собi спокiйненько гуляю Накритим столом, коли це раптом примчав вихор, а з ним перевалили через наш "дах" важеннi хмари. Потiм полив такий дощ, як перед всесвiтнiм потопом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53