Ведучі журналу — учителі української мови та літе-
ратури, історії, музики — сидять на сцені за столом, на
якому вишита скатерка, серветка чи рушник, ваза з
45
чорнобривцями, мальвами, кетягом калини, вербовою
гілкою, барвінком. Всі у національному одязі.
Марш звучить тихіше.
Вступне слово виголошує учитель української
мови та літератури. (Вітається з присутніми — старшо-
класниками, учителями, батьками).
— Сьогоднішня зустріч учителіч та учнів нашої
школи пройде у формі усного журналу, тема яко-
го «Українська національна символіка». Девізом його
є слова генія українського народу Тараса Шевченка,
який через століття шле до нас, своїх нащадків, тоді ще
ненароджених, своє послання-заповіт «І мертвим, і жи-
вим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в
Україні...» (читає напам'ять уривок із послання).
Останнім часом погляди мільйонів людей спрямовані
до своєї історії, словесності, культури. Ми обличчям
повертаємось до замулених криниць своєї духовності.
Такою невивченою цариною нашої історії є символіка —
державна, національна, народна. Нині з'являється бага-
то матеріалів, присвячених цій надзвичайно важливій
проблемі.
Усний журнал має чотири сторінки: перша сторін-
ка — «Герб — тризуб», друга — «Національні прапори
України», третя — «Гімни України», четверта — «На-
роднопоетичні символи України».
Відкриваємо першу сторінку усного журналу —
«Герб -*- тризуб», яку веде учитель історії (представляє
ведучого першої сторінки).
Перша сторінка
Як свідчать історичні джерела, східні слов'яни вико-
ристовували символічні знаки ще в період родоплемін-
ного ладу на території.України. Ними могли бути хрест,
квадрат, ромб, коло, пізніше — зірки, квіти, зброя, зві-
рі, птахи тощо.
Перша згадка про знаки в літописах належить до
X ст. Посли київського князя Ігоря (912—945) при
укладенні договору з візантійцями мали свої печатки,
що служило символом їхніх повноважень.
За Київської Русі тризуб стає висококнязівським
знаком. Його зображення відоме з печатки Святослава
46
Ігоревича (загинув 972 р.), де чітко вирізняється кня-
зівський знак у вигляді «Ш» — тризуб відомий нам
сьогодні як знак Рюриковичів. До речі, вперше його
назвав так відомий російський історик М. Карамзін.
Згодом цей знак карбується і на срібних монетах
великого князя київського Володимира Святославича
(980—1015).
Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви,
на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинсько-
му. його зображення, як повідомляють зарубіжні ук-
раїнознавці, знайдено також на гербі французької ко-
ролеви Анни (дочки великого князя Ярослава Мудрого),
на нагробнику святого Еріка (Швеція), що породичався
з династією Володимира Святославича (до речі, слово
герб, за тлумачним словником української мови,— від-
мітний символічний знак держави, міста, дворянського
роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах,
монетах, печатках, документах; Державний герб —
офіційна емблема держави).
Існує близько сорока версій про походження тризу-
ба: тризуб як первісне обожнювання рибальського зна-
ряддя, згодом як символ влади; це уособлення трьох
природних стихій — повітря, землі і води; зображення
атакуючого сокола і т. д.
Цікаві міркування з приводу пояснення значення
тризуба висловив відомий український історик Михайло
Грушевський: «З різних об'яснень я вважаю найбільш
вірним те, що се вершок булави, чи як то називають
французи «начальницької палиці», знаки власти стар-
шини. Такі палиці річ дуже стара, вершки чи головки
таких палиць встрічаються у знахідках кам'яної доби,
коли люди ще не вживали металів. З таких палиць роз-
винулись потім наші булави, пірначі, чикани — знаки
власті різної старшини. Головку такого пірнача пред-
ставляє Володимирів знак... Головне те, що се оздоба
питоменна, не запозичена, не видумана, а зв'язана з на-
шою тисячолітньою державою, політичною і культурною
історією».
Після смерті Володимира Святославича знаки три-
зуба ще довгий час зберігалися на монетах великого
князя Святополка (1015—1019 рр.), Ярослава Мудрого
(1019—1054). Цікаво, що пізінше як знак влади вико-
ристовувався двозуб.
Великий князь київський Володимир Мономах
(1113—1125) перейняв собі знак тризуба Володимира
Святославовича.
У період феодального роздроблення Русі тризуб по-
ступово витісняється з ужитку: на Київській землі ви-
користовують зображення святого архистратига Миха-
їла, а на західноукраїнських — лева, що дереться на
скелю.
Із запровадженням козацького реєстрового війська
на Україні з'являється нова гербова символіка — лицар-
козак з самопалом. Його ми бачимо на печатках, почи-
наючи з 1596 р., у часи гетьманування Петра Сагайдач-
ного, Михайла Дорошенка, Богдана Хмельницького,
Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері,
Петра Дорошенка, Івана Скоропадського (учитель де-
монструє портрети князів, гетьманів)
Відзнаку у формі тризуба використовували українсь-
кі частини в складі австрійської армії — Українські
січові стрільці — під час першої світової війни.
Як державний герб УНР тризуб на синьому тлі був
схвалений 12 лютого 1918 р. Малою радою в Коростені,
зображення опубліковано 1 березня в Києві та затвер-
джено Центральною Радою 22 березня 1918 р. у формі
великого герба з відповідним орнаментальним обляму-
ванням. Автором проектів був В. Кричевський. Як герб
тризуб залишився і в часи гетьманату (1918), і за Ди-
ректорТї (1918—1920 рр.). Від часу об'єднання УНР та
ЗУНР (акт Соборності України, проголошений у Києві
22 січня 1919 р.) державним гербом став золотий тризуб
на синьому тлі.
Символіку із зображенням тризуба в 20—40 рр.
XX ст. використовували різні політичні, релігійні угру-
пування Західної України.
Ведучий надає слово другому учителю історії.
Друга сторінка
Національні прапори України
Прапор як символ чи засіб сигналізації виник за
античних часів і поширився в Європі в добу середньо-
віччя. Найдавніші прапорні полотнища були трикутно-
клинові. На зламі XIII і XIV ст. з'являються чотири-
кутні прапори з клиновими полотнищами. Найвживані-
48
шим кольором був червоний. Вживали також білий, бла-
китний, жовтий кольори.
Прапор Руської землі був переважно червоним із
золотим тризубом-двозубом, а корогва Галицько-Волин-
ського князівства — блакитна із золотим левом (з таки-
ми стягами галицькі полки брали участь у Грюнвальд-
ській битві 1410 р.).
Великого розквіту набуло українське прапорництво
в героїчну козацько-гетьманську добу. Йшло збагачення
форм полотнищ, колірної гами, посилення національних
прикмет у формі й змісті, створення системи військово-
полкових, сотенних стягів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57