Диктор саме розповідав про події на тому ж таки Центральному виборчому окрузі:
– Окрім трьох політичних коаліцій – Антинаціоналістичної, Антикомуністичної та Антикорупційної, виникнення яких суттєво дезорієнтувало виборців, сьогодні кандидати по Центральному виборчому округу спробували створити «Широку Коаліцію людей доброї волі»… На екрані з'явилися крокуючі колони під червоними прапорами з портретами Симорозенка і під жовто-блакитними – з портретами Сливки. Третя колона, очолена чорним «600-м» мерседесом, складалася з джипів, мікроавтобусів та престижних легковиків з портретами Бабая на вітрових шибах. Ведучий вів далі:
– Установчі збори нової коаліції проходили бурхливо.
На екрані з'явилися кадри величезної бійки – електорат дубасився прапорами, транспарантами, портретами кандидатів та загальнонародних вождів. Натовп перекидав мерседеса, бив шиби авт, які на цю хвилину опинилися в зоні громадської стихії.
– Вичерпавши всі аргументи, сторони відкотилися на вихідні позиції… – коментував ведучий свіжі кадри, де колони розходилися в різні боки, забираючи з собою пошматовані знамена, виводячи попід руки поранених та покалічених. Понівечені авто дзеленчали розбитими шибами і т. д. Несподівано з екрану телевізора до глядачів звернувся сам Бабай:
– Да с ними правильному кандидату и говорить не о чем! Я к ним так дипломатично, по понятиям, – мол, я за свои бабаки все организую – и єдиную платформу, и накрытую поляну!! А они, блин: «Как вы относитесь к Марксу? Читал ли я Бандеру»?! А сами, небось, чековую книжку не то что не читали – в руках не держали!! – передражнюючи опонентів, емоційно обурювався Бабай.
Одразу ж після нього до телеглядачів звернувся Сливка:
– Сьогодні всі національно-свідомі виборці нашого округу остаточно зрозуміли: жодні компроміси з комуно-олігархічними змовниками неможливі!! Українська незалежність не потребує ані їхніх брудних грошей, ані їхнього шовіністичного електорату!!
Після Сливки настала черга Симорозенка. Він пояснив глядацькій аудиторії власне бачення подій:
– Господин Бабай и пан Сливка упустили последний шанс малой кровью искупить свою вину перед трудовым народом! Им остается надеяться лишь на то, что пролетарский суд – самый гуманный суд в мире – заменит им заслуженную кару на десять лет созидательного труда в Желтых Водах!
Асистент, зменшивши звук, поділився враженнями з шефом:
– Жаль, что они так быстро развалились… Вы им такую душевную рекламу придумали…
– Куда уж лучше – «Коалиция доброй воли – три удовольствия в одном!», – меланхолійно зауважив Нестор Євграфович.
Несподівано пролунав телефонний дзвінок. Асистент підняв трубку.
– Киевский офис профессора Боженко! Конечно, господин Бабай!
– Да-да, Владимир Михайлович, к сожалению, видел… – сказав іміджмейкер, взявши трубку. – Нет-нет, вы, как всегда на высоте! Конкуренты уже были готовы снять свои жалкие кандидатуры в вашу пользу, но на них ОЧЕНЬ сильно надавили… Да нет, какая там администрация! Симорозенко схлопотал нагоняй лично от товарища Зюганова, а Богдан Сливка получил от американского Госде-па телеграмму с угрозами… Нет, не убить, гораздо хуже – пожизненно лишить финансирования… Но вы, Владимир Михайлович, не беспокойтесь – если враг не сдается, его уничтожают черным пиаром…
1
Іміджмейкер розміренно крокував кімнатою і диктував, асистент набирав на комп'ютері:
– …полностью утратив человеческий облик, он начал грязно приставать к официанту с неприличными предложениями. Прибывший наряд милиции задержал дебоширящего извращенца. К удивлению блюстителей порядка, задержанный оказался кандидатом в депутаты Богданом Степановичем Сливкой…
Намагаючись внести свою частку у чорнопіарний продукт, Артурчик догідливо поцікавився у шефа:
– Нестор Евграфович, может, написать: «к неописуемому удивлению блюстителей порядка»?
– Неописуемое удивление будет у самого Богдана Степановича, когда завтра утром он прочтет эту новость в «Городских Ведомостях»! И вообще, Артур, не мешай творить! – відповів іміджмейкер і продовжив диктувати:
– …Как сообщил нашему корреспонденту начальник патруля старший сержант Иванов… Нет, лучше – Петренко -…нарушитель общественной нравственности размахивал залитым пивом кандидатским мандатом и, ссылаясь на свою неприкосновенность, требовал, чтобы понравившегося официанта немедленно доставили к нему на дом… Записал? Внимательно вычитай и распечатай.
Асистент переглянув набраний текст:
– Так… Та-ак… Хорошо… Очень хорошо… Гениально! Ага! Нестор Евграфович, вы уверены, что в этом городе есть бар «Голубая устрица»?
Нестор Євграфович на хвильку замислився:
– Да-а, звучит, пожалуй, несколько экзотично… С учетом региональной специфики исправь на «Блакитну жабу»! – розпорядився він. Раптом у двері постукали, і до кімнати з криком «Товарищ Боженко! Вы уже видели?!» ввалився вкрай схвильований Симорозенко. Іміджмейкер зобразив подив:
– Что такое!?…
Кандидат від комуністів тряс перед його обличчям якоюсь газетою:
– Специальный выпуск «Вечірнього Міста»!! – знемагаючи від обурення, нарешті заволав гість.
Іміджмейкер зобразив ще більший подив:
– Как! Вы читаєте ЭТУ ГАДОСТЬ?! – скривився він.
Симорозенко, протягуючи газету, продовжував кричати:
– Конечно, нет! Но сегодня ЭТУ ГАДОСТЬ бросили во все почтовые ящики моего округа!!
Нестор Євграфович прочитав уголос назву обведеної олівцем статті:
– «Червоний олігарх». – Это про кого? – здивовано запитав політтехнолог.
Симорозенко нервово махнув рукою:
– Читайте дальше!
І Нестор Євграфович прочитав:
– Учора ввечері так званий борець за права трудящих Микита Симорозенко сказав дружині, що йде на зустріч з партактивом заводу «Червоний Арсенал». А сам, як завжди, вирушив у найфешенебельніше казино нашого міста «Американська мрія». Там він замовив коктейль «Скарби Ротшильда» за двісті п'ятдесят долярів, програв у рулетку ще півтори тисячі, після чого спустився у стріп-бар. Відома стріптизерша Роксана Мальованка (сценічне псевдо – Лу-лу) повідомила нашому кореспонденту, що Микита Ілліч – їхній давній і добрезнаний клієнт. Спеціально для нього дівчатка-стріптизерки розробили супереротичний номер «Ленін і пєчнік».
Іміджмейкер гидливо жбурнув газету на крісло:
– Какая гадость! Никита Ильич, да кто поверит такому низкопробному вранью?!
– Моя жена уже поверила и пообещала меня убить! – похмуро і приречено промовив Симорозенко.
Асистент з максимальним співчуттям домагався уточнення:
– Из-за вашей тяги к эротическому искусству?
– Да при чем тут стриптизерши?! Она требует вернуть в семью пропитые и проигранные деньги!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48
– Окрім трьох політичних коаліцій – Антинаціоналістичної, Антикомуністичної та Антикорупційної, виникнення яких суттєво дезорієнтувало виборців, сьогодні кандидати по Центральному виборчому округу спробували створити «Широку Коаліцію людей доброї волі»… На екрані з'явилися крокуючі колони під червоними прапорами з портретами Симорозенка і під жовто-блакитними – з портретами Сливки. Третя колона, очолена чорним «600-м» мерседесом, складалася з джипів, мікроавтобусів та престижних легковиків з портретами Бабая на вітрових шибах. Ведучий вів далі:
– Установчі збори нової коаліції проходили бурхливо.
На екрані з'явилися кадри величезної бійки – електорат дубасився прапорами, транспарантами, портретами кандидатів та загальнонародних вождів. Натовп перекидав мерседеса, бив шиби авт, які на цю хвилину опинилися в зоні громадської стихії.
– Вичерпавши всі аргументи, сторони відкотилися на вихідні позиції… – коментував ведучий свіжі кадри, де колони розходилися в різні боки, забираючи з собою пошматовані знамена, виводячи попід руки поранених та покалічених. Понівечені авто дзеленчали розбитими шибами і т. д. Несподівано з екрану телевізора до глядачів звернувся сам Бабай:
– Да с ними правильному кандидату и говорить не о чем! Я к ним так дипломатично, по понятиям, – мол, я за свои бабаки все организую – и єдиную платформу, и накрытую поляну!! А они, блин: «Как вы относитесь к Марксу? Читал ли я Бандеру»?! А сами, небось, чековую книжку не то что не читали – в руках не держали!! – передражнюючи опонентів, емоційно обурювався Бабай.
Одразу ж після нього до телеглядачів звернувся Сливка:
– Сьогодні всі національно-свідомі виборці нашого округу остаточно зрозуміли: жодні компроміси з комуно-олігархічними змовниками неможливі!! Українська незалежність не потребує ані їхніх брудних грошей, ані їхнього шовіністичного електорату!!
Після Сливки настала черга Симорозенка. Він пояснив глядацькій аудиторії власне бачення подій:
– Господин Бабай и пан Сливка упустили последний шанс малой кровью искупить свою вину перед трудовым народом! Им остается надеяться лишь на то, что пролетарский суд – самый гуманный суд в мире – заменит им заслуженную кару на десять лет созидательного труда в Желтых Водах!
Асистент, зменшивши звук, поділився враженнями з шефом:
– Жаль, что они так быстро развалились… Вы им такую душевную рекламу придумали…
– Куда уж лучше – «Коалиция доброй воли – три удовольствия в одном!», – меланхолійно зауважив Нестор Євграфович.
Несподівано пролунав телефонний дзвінок. Асистент підняв трубку.
– Киевский офис профессора Боженко! Конечно, господин Бабай!
– Да-да, Владимир Михайлович, к сожалению, видел… – сказав іміджмейкер, взявши трубку. – Нет-нет, вы, как всегда на высоте! Конкуренты уже были готовы снять свои жалкие кандидатуры в вашу пользу, но на них ОЧЕНЬ сильно надавили… Да нет, какая там администрация! Симорозенко схлопотал нагоняй лично от товарища Зюганова, а Богдан Сливка получил от американского Госде-па телеграмму с угрозами… Нет, не убить, гораздо хуже – пожизненно лишить финансирования… Но вы, Владимир Михайлович, не беспокойтесь – если враг не сдается, его уничтожают черным пиаром…
1
Іміджмейкер розміренно крокував кімнатою і диктував, асистент набирав на комп'ютері:
– …полностью утратив человеческий облик, он начал грязно приставать к официанту с неприличными предложениями. Прибывший наряд милиции задержал дебоширящего извращенца. К удивлению блюстителей порядка, задержанный оказался кандидатом в депутаты Богданом Степановичем Сливкой…
Намагаючись внести свою частку у чорнопіарний продукт, Артурчик догідливо поцікавився у шефа:
– Нестор Евграфович, может, написать: «к неописуемому удивлению блюстителей порядка»?
– Неописуемое удивление будет у самого Богдана Степановича, когда завтра утром он прочтет эту новость в «Городских Ведомостях»! И вообще, Артур, не мешай творить! – відповів іміджмейкер і продовжив диктувати:
– …Как сообщил нашему корреспонденту начальник патруля старший сержант Иванов… Нет, лучше – Петренко -…нарушитель общественной нравственности размахивал залитым пивом кандидатским мандатом и, ссылаясь на свою неприкосновенность, требовал, чтобы понравившегося официанта немедленно доставили к нему на дом… Записал? Внимательно вычитай и распечатай.
Асистент переглянув набраний текст:
– Так… Та-ак… Хорошо… Очень хорошо… Гениально! Ага! Нестор Евграфович, вы уверены, что в этом городе есть бар «Голубая устрица»?
Нестор Євграфович на хвильку замислився:
– Да-а, звучит, пожалуй, несколько экзотично… С учетом региональной специфики исправь на «Блакитну жабу»! – розпорядився він. Раптом у двері постукали, і до кімнати з криком «Товарищ Боженко! Вы уже видели?!» ввалився вкрай схвильований Симорозенко. Іміджмейкер зобразив подив:
– Что такое!?…
Кандидат від комуністів тряс перед його обличчям якоюсь газетою:
– Специальный выпуск «Вечірнього Міста»!! – знемагаючи від обурення, нарешті заволав гість.
Іміджмейкер зобразив ще більший подив:
– Как! Вы читаєте ЭТУ ГАДОСТЬ?! – скривився він.
Симорозенко, протягуючи газету, продовжував кричати:
– Конечно, нет! Но сегодня ЭТУ ГАДОСТЬ бросили во все почтовые ящики моего округа!!
Нестор Євграфович прочитав уголос назву обведеної олівцем статті:
– «Червоний олігарх». – Это про кого? – здивовано запитав політтехнолог.
Симорозенко нервово махнув рукою:
– Читайте дальше!
І Нестор Євграфович прочитав:
– Учора ввечері так званий борець за права трудящих Микита Симорозенко сказав дружині, що йде на зустріч з партактивом заводу «Червоний Арсенал». А сам, як завжди, вирушив у найфешенебельніше казино нашого міста «Американська мрія». Там він замовив коктейль «Скарби Ротшильда» за двісті п'ятдесят долярів, програв у рулетку ще півтори тисячі, після чого спустився у стріп-бар. Відома стріптизерша Роксана Мальованка (сценічне псевдо – Лу-лу) повідомила нашому кореспонденту, що Микита Ілліч – їхній давній і добрезнаний клієнт. Спеціально для нього дівчатка-стріптизерки розробили супереротичний номер «Ленін і пєчнік».
Іміджмейкер гидливо жбурнув газету на крісло:
– Какая гадость! Никита Ильич, да кто поверит такому низкопробному вранью?!
– Моя жена уже поверила и пообещала меня убить! – похмуро і приречено промовив Симорозенко.
Асистент з максимальним співчуттям домагався уточнення:
– Из-за вашей тяги к эротическому искусству?
– Да при чем тут стриптизерши?! Она требует вернуть в семью пропитые и проигранные деньги!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48