у^,, - , ш- ..- iЙИ>'"1'.1'
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
РОЗДiЛ III
ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЄНИ
 1. Поняття джерел трудового права Украєни, єх класифiкацiя
Суспiльнi вiдносини, що виникають при використаннi працi, потребують правового регулювання, яке здiйснюуться прийняттям вiдповiдних юридичних норм, що знаходять вираз у формi державних актiв органiв законодавчоє влади, актiв вищих органiв державного управлiння, уповноважених видавати такi акти в межах єх компетенцiє, актiв управлiння конкретних пiдприумств, установ, органiзацiй за погодженням з трудовими колективами або єх представницькими органами, актiв застосування чинного законодавства.
Конкретнi форми виразу права залежать вiд ступеня важливостi суспiльних вiдносин, що ними регулюються, галузевоє незалежностi, компетенцiє органу, що здiйснюу правотворчiсть. Це можуть бути закони, укази, постанови, iнструкцiє, накази, iншi нормативно-правовi акти (такi, як положення, наприклад, про премiювання), правила (такi, як правила внутрiшнього трудового розпорядку) тощо.
Термiн <джерело права> мау двояке значення. По-перше, це тi матерiальнi умови, що iснують у суспiльствi за наявних матерiальних i виробничих вiдносин. По-друге, це тi конкретнi форми виразу правових приписiв, що виходять вiд органiв державноє влади, якi видають нормативнi акти в межах своує компетенцiє, на пiдставi i на виконання чинного законодавства, за допомогою яких тому чи iншому правилу поведiнки надауться
обов'язкова сила.
Право - це дiалектична сукупнiсть суб'уктивних прав i об'уктивних правил поведiнки людини в суспiльствi, якi iсторично склались i визначенi соцiальними та матерiальними умовами життя суспiльства. Тому допустиме розумiння права як у широкому, так i у вузькому сенсi. Законодавство ж становить собою сукупнiсть обов'язкових правил поведiнки, що санкцiонуються i забезпечуються державою або встановленими нею суб'уктами нормотворчостi i одержують зовнiшнiй вираз у формально-визначеному видi. Як i право, законодавство подiляуться на вiдповiднi галузi та iнститути.
Трудове право, що регулюу суспiльнi трудовi вiдносини, мау соцiальний характер. Як соцiальне право воно у сукупнiстю
Роздiл Нi. Джерела трудового права Украєни
правил суспiльного захисту людей, що визначауться матерiальними умовами життя даного суспiльства.
З врахуванням сказаного джерела трудового права Украєни можна визначити як спосiб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави i призначенi регулювати трудовi вiдносини в процесi застосування працi i суспiльного захисту людей працi.
Державно-правове регулювання трудових вiдносин в Украєнi було розпочато з розвалом Росiйськоє iмперiє. Спочатку це регулювання було пiдкорене завданню створення власного законодавства. Але вже на початку 20-х рокiв, коли загрозу iноземноє iнтервенцiє в Росiє було лiквiдовано, а нацiонально-визвольний рух придушено, правове регулювання в Украєнi було .фактично поставлене в залежнiсть вiд змiсту нормативних актiв вГосiє, хоч формально вони приймались органами державноє (єлади Украєни. Таке становище створилося внаслiдок того, що, i^о-першс, Росiя пiдкорила Украєну шляхом <спiвробiтництва> галузi управлiння народним господарством, транспортом, "*' Щиiiвiв> 8 також в галузi регулювання питань працi, iЩВвЗпечення i продовольства. По всiй Украєнi гос-iГ Продовольчi загони <московськоє обжорки>, що обурення i навiть збройнi виступи селянського на-МЛення Украєни (батько Махно, отамани Григор'ув, Божко, i Волинець, отаманша Маруся Соколiвська та iн.). Ь>, По-друге, ще в березнi 1919 р. III з'єзд КП(б)У розглянув роект конституцiє Украєнськоє РСР i постановив прийняти за вазок конституцiю Росiйськоє федерацiє iз змiнами i допов-<инями, визначеними мiсцевими умовами. Коли конституцiя 'ОСiЄ стала <зразком> для Украєни, решта законодавчих актiв ВКОЖ приймались пiсля того, як вони видавалися в Росiє, без iєдь-якого вiдхилення в змiстi. В окремих випадках не прово-| ДИЛОСЬ навiть дублювання законодавчих актiв Росiє. Спецiаль-iМКМИ постановами вони поширювались на територiю Украєни. i Прикладом цього може служити постанова Наркомпрацi Росiє | ВiД 4 березня 1921 р. <Про граничнi норми перенесення i пере-| Сування важких речей пiдлiтками>, яка була визнана <обов'яз-| КОВОЮ>, поширена на всi союзнi республiки, а в Украєнi дiу
г й зараз.
i>: Вiковi чаяння украєнського народу про створення своує не-
| валежноє держави з перемогою бiльшовикiв у громадянськiй вiйнi
60
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
були розвiянi. Формально, ще не будучи об'уднаною з Росiую, Украєна також розпочала вiдновлення народного господарства. Заводи, фабрики, земля стали власнiстю держави. Навiть проголошена В. Ульяновим (Ленiним) нова економiчна полiтика, яка пожвавила виробництво i торгiвлю, в питання власностi змiн не внесла. Держава посилила наступ на приватну власнiсть, лiквiдацiю багатоукладностi, намагаючись змiцнити державну власнiсть.
В умовах вiдбудови народного господарства зростау роль права в регулюваннi суспiльних вiдносин, у тому числi трудових. Хоч офiцiйна радянська правова iсторiографiя стверджувала, що всi законодавчi акти, прийнятi в Росiє Вi918-1920 роках, були поширенi й в Украєнi, фактично влада бiльшовикiв в Украєнi була обмеженою. У цей перiод в Украєнi змiняючи один одного, дiяли уповноваженi Тимчасового уряду Росiє, Центральна Рада, уряд Украєнськоє Народноє Республiки (УНР), окупацiйнi влади нiмецько-австрiйських вiйськ, Гетьманат, уряд Захiдноукраєнськоє Народноє Республiки (ЗУНР), окупацiйнi влади вiйськ Денiкiна i Врангеля, польськi окупанти.
Тому не випадково бiльшовики, поширивши в Украєнi законодавчi акти про вiдокремлення церкви вiд держави, визнавши законним тiльки цивiльний шлюб, були змушенi декретом РНК УРСР вiд 20 лютого 1919 р. <Про цивiльний шлюб i ведення книг громадянського стану> визнати усi релiгiйнi шлюби до цiує дати дiйсними, оскiльки тодi органiв радянськоє влади ще не iснувало i тому нiяких реустрацiй проводити вони не могли. Не iснували цi органи i пiзнiше, бо Украєна була окупована вiйськами Денiкiна i Врангеля, панськоє Польщi. Але вдруге визнавати вiдсутнiсть у них влади на мiсцях бiльшовики не стали. Це дау пiдстави зробити висновок про те, що радянську правотворчiсть в Украєнi (без захiдних областей, що опинилися пiд Польщею) слiд вважати розпочатою з 1921 р. Постановою Полiтбюро ЦК КП(б)У вiд 7 червня 1921 р. було схвалено принцип реустрацiє актiв Росiйськоє Федерацiє компетентними органами Украєни. Визнавалося, що така реустрацiя необхiдна для облiку, контролю та пристосування правових актiв РРФСР до умов Украєни.
Формально в Росiє у 1918 р. був прийнятий кодекс законiв про працю, але вiн не дiяв, носив бiльш декларативний, нiж практичний характер, його застосування нiхто не вимагав i не
i Нi- Джерела трудового права Украєни
61
iював.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155