188 Кодексу законiв про працю Украєни'). Сторонам дозволяуться на свiй розсуд встановлювати строк трудового договору, передбачати неповну тривалiсть робочого часу, додатковi пiдстави припинення трудового контракту тощо.
Далi скорочено - КЗпП.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
21
Наказ вмiшуу в собi iмперативнi засади, що у обов'язковими для обох сторiн трудових правовiдносин. Вони спрямованi на створення здорових i безпечних умов працi, регулювання працi жiнок, неповнолiтнiх, осiб з пониженою працездатнiстю, обмеження нiчних та надурочних робiт та в iнших випадках, коли у потреба встановити конкретнi вимоги, до яких прагне держава в трудових вiдносинах. При iмперативному способi дiяльнiсть сторiн не може суперечити положенням, що встановленi державою.
Норми про заборону також носять iмперативний характер. Забороняуться приймати неповнолiтнiх на певнi види робiт, жiнок - на пiдземнi роботи, звiльняти вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдприумства, установи, органiзацiє (ст. 184 КЗпП).
Фактичнi зв'язки мiж суб'уктами, коли єх вiдносини пiд впливом юридичних норм набувають форми правових вiдносин, - лише одна структурна частина предмета правового регулювання. Другу єє частину створюу те, що дiя методу правового регулювання не може бути обмежена лише впливом на поведiнку учасникiв правовiдносин, бо юридичний метод поширюуться перш за все на суб'уктiв права, якi можуть i не вступати в правовiдносини, але вiд цього єх поведiнка не буде виключена iз сфери дiє методу.
Зележно вiд способу впливу на поведiнку людей можна визначити два методи правового регулювання: державно-нормативний i колективно-договiрний (локальний).
Державно-нормативний метод виражауться в тому, що держава розробляу i приймау закони та iншi форми нормативних актiв, що спрямованi на здiйснення всiує системи державного управлiння суспiльством. Всi законодавчi акти, що приймаються як органами державноє влади, так i органами державного управлiння, у результатом державно-нормативного методу регулювання.
Локальний метод правового регулювання проявляуться переважно у формi колективного договору, що вмiщуу основнi положення з питань працi i заробiтноє плати, робочого часу, часу вiдпочинку, охорони працi, що розробленi власником або уповноваженим ним органом i профспiлковим комiтетом або iншим уповноваженим трудовим колективом органом в межах
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
22
наданих йому прав. Тому цей метод прийнято називати колективно-договiрним, хоч поряд з колективним договором можуть прийматися й iншi форми локальних актiв: правила внутрiшнього трудового розпорядку, положення про премiювання, iнструкцiє щодо охорони працi тощо.
При локальному методi регулюються питання, якi мають значення тiльки для конкретного пiдприумства, установи, органiзацiє. Сторонам надано певну iнiцiативу. Саме участь професiйних спiлок в правовому регулюваннi створюу специфiку регулювання трудових вiдносин.
Для прийняття власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом разом з профспiлковими комiтетами локальних актiв важливого значення набувають рекомендацiйнi норми, за допомогою яких держава пропонуу сторонам самим урегулювати певнi вiдносини. Рекомендацiйнi норми не у обов'язковими для сторiн. Якщо сторони вiдповiдноє норми не прийняли, то рекомендацiйна норма не може бути застосована при вирiшеннi спору, що виник мiж сторонами.
В умовах переходу до ринкових вiдносин важливого значення набувають функцiональнi зв'язки права, спрямованi на виявлення i пiдвищення соцiальноє результативностi правового регулювання. По сутi проводиться економiчно-правовий експеримент, який дозволяу визначити оптимальнi варiанти створюваних нових суспiльних вiдносин.
Якщо локальнi норми приймаються власником або уповноваженим ним органом спiльно або за погодженням з профспiлковим комiтетом, то експериментальнi норми у спецiальними актами компетентних державних органiв, якими санкцiонууться проведення правового експерименту на вiдмiну або навiть всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини.
Вiдмiннiсть локальних норм вiд експериментальних полягау в тому, що локальнi норми доповнюють, конкретизують загальнi норми трудового права стосовно конкретного пiдприумства, установи, органiзацiє. Експериментальнi ж норми, навпаки, роблять винятки iз загальних норм або приймаються всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини з тим, що, можливо, в майбутньому в разi позитивних наслiдкiв експерименту цi загальнi норми будуть замiненi на новi. Прийняття нових норм здiйснюуться методом державно-нормативного регулювання.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
23
5. Функцiє трудового права Украєни
Термiн <функцiя> походить вiд латинського слова <Гшiсєiо>, що означау обслуговування, дiяльнiсть. Якщо метод правового регулювання - це спосiб впливу на суспiльнi вiдносини, то функцiя права - це основнi напрямки цього впливу, що вiдображають його службове призначення. Функцiє трудового права також обумовленi економiчним базисом i в них зовнiшньо проявляуться сутнiсть права.
Правовi функцiє виражають спрямованiсть впливу права на суспiльнi вiдносини, тому показником єх реалiзацiє служать соцiально-економiчнi, полiтичнi, iдеологiчнi та iншi наслiдки, що сталися в результатi дiє права. Саме на цих напрямках i проявляуться активно-творча роль права в регулюваннi i розвитку суспiльних вiдносин. Свiй нормативний вираз функцiє права одержують в законодавчих актах у виглядi мети i завдань правового регулювання.
Оскiльки право у одним з елементiв структури суспiльства, його функцiє необхiдно розглядати в удинiй системi суспiльного управлiння i в нерозривному зв'язку з об'уктивними та суб'уктивними чинниками суспiльного розвитку.
Об'уктивним критерiум класифiкацiє функцiй можуть слу-жити основнi види суспiльних вiдносин, що становлять уднiсть правового регулювання. З цiує точки зору можна видiлити економiчну, соцiальну та iдеологiчну (виховну) функцiє права. У здiйсненнi цих функцiй прямо або побiчно беруть участь усi галузi права, при цьому кожна з них використовуу специфiчнi для неє властивостi, методи i засоби, якi вiдповiдають особливостям суспiльних вiдносин, що ними регулюються, та єх мiсцю в суспiльнiй структурi.
Отже, функцiя права - це напрям правового впливу на суспiльнi вiдносини, що визначау службове призначення права в життi суспiльства. В першу чергу цей вплив спрямований на пiдвищення суспiльного виробництва, змiцнення економiчних вiдносин, оскiльки передумовою прискорення соцiального розвитку у самовiддана праця громадян Украєни в усiх сферах господарства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155
Далi скорочено - КЗпП.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
21
Наказ вмiшуу в собi iмперативнi засади, що у обов'язковими для обох сторiн трудових правовiдносин. Вони спрямованi на створення здорових i безпечних умов працi, регулювання працi жiнок, неповнолiтнiх, осiб з пониженою працездатнiстю, обмеження нiчних та надурочних робiт та в iнших випадках, коли у потреба встановити конкретнi вимоги, до яких прагне держава в трудових вiдносинах. При iмперативному способi дiяльнiсть сторiн не може суперечити положенням, що встановленi державою.
Норми про заборону також носять iмперативний характер. Забороняуться приймати неповнолiтнiх на певнi види робiт, жiнок - на пiдземнi роботи, звiльняти вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдприумства, установи, органiзацiє (ст. 184 КЗпП).
Фактичнi зв'язки мiж суб'уктами, коли єх вiдносини пiд впливом юридичних норм набувають форми правових вiдносин, - лише одна структурна частина предмета правового регулювання. Другу єє частину створюу те, що дiя методу правового регулювання не може бути обмежена лише впливом на поведiнку учасникiв правовiдносин, бо юридичний метод поширюуться перш за все на суб'уктiв права, якi можуть i не вступати в правовiдносини, але вiд цього єх поведiнка не буде виключена iз сфери дiє методу.
Зележно вiд способу впливу на поведiнку людей можна визначити два методи правового регулювання: державно-нормативний i колективно-договiрний (локальний).
Державно-нормативний метод виражауться в тому, що держава розробляу i приймау закони та iншi форми нормативних актiв, що спрямованi на здiйснення всiує системи державного управлiння суспiльством. Всi законодавчi акти, що приймаються як органами державноє влади, так i органами державного управлiння, у результатом державно-нормативного методу регулювання.
Локальний метод правового регулювання проявляуться переважно у формi колективного договору, що вмiщуу основнi положення з питань працi i заробiтноє плати, робочого часу, часу вiдпочинку, охорони працi, що розробленi власником або уповноваженим ним органом i профспiлковим комiтетом або iншим уповноваженим трудовим колективом органом в межах
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
22
наданих йому прав. Тому цей метод прийнято називати колективно-договiрним, хоч поряд з колективним договором можуть прийматися й iншi форми локальних актiв: правила внутрiшнього трудового розпорядку, положення про премiювання, iнструкцiє щодо охорони працi тощо.
При локальному методi регулюються питання, якi мають значення тiльки для конкретного пiдприумства, установи, органiзацiє. Сторонам надано певну iнiцiативу. Саме участь професiйних спiлок в правовому регулюваннi створюу специфiку регулювання трудових вiдносин.
Для прийняття власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом разом з профспiлковими комiтетами локальних актiв важливого значення набувають рекомендацiйнi норми, за допомогою яких держава пропонуу сторонам самим урегулювати певнi вiдносини. Рекомендацiйнi норми не у обов'язковими для сторiн. Якщо сторони вiдповiдноє норми не прийняли, то рекомендацiйна норма не може бути застосована при вирiшеннi спору, що виник мiж сторонами.
В умовах переходу до ринкових вiдносин важливого значення набувають функцiональнi зв'язки права, спрямованi на виявлення i пiдвищення соцiальноє результативностi правового регулювання. По сутi проводиться економiчно-правовий експеримент, який дозволяу визначити оптимальнi варiанти створюваних нових суспiльних вiдносин.
Якщо локальнi норми приймаються власником або уповноваженим ним органом спiльно або за погодженням з профспiлковим комiтетом, то експериментальнi норми у спецiальними актами компетентних державних органiв, якими санкцiонууться проведення правового експерименту на вiдмiну або навiть всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини.
Вiдмiннiсть локальних норм вiд експериментальних полягау в тому, що локальнi норми доповнюють, конкретизують загальнi норми трудового права стосовно конкретного пiдприумства, установи, органiзацiє. Експериментальнi ж норми, навпаки, роблять винятки iз загальних норм або приймаються всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини з тим, що, можливо, в майбутньому в разi позитивних наслiдкiв експерименту цi загальнi норми будуть замiненi на новi. Прийняття нових норм здiйснюуться методом державно-нормативного регулювання.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
23
5. Функцiє трудового права Украєни
Термiн <функцiя> походить вiд латинського слова <Гшiсєiо>, що означау обслуговування, дiяльнiсть. Якщо метод правового регулювання - це спосiб впливу на суспiльнi вiдносини, то функцiя права - це основнi напрямки цього впливу, що вiдображають його службове призначення. Функцiє трудового права також обумовленi економiчним базисом i в них зовнiшньо проявляуться сутнiсть права.
Правовi функцiє виражають спрямованiсть впливу права на суспiльнi вiдносини, тому показником єх реалiзацiє служать соцiально-економiчнi, полiтичнi, iдеологiчнi та iншi наслiдки, що сталися в результатi дiє права. Саме на цих напрямках i проявляуться активно-творча роль права в регулюваннi i розвитку суспiльних вiдносин. Свiй нормативний вираз функцiє права одержують в законодавчих актах у виглядi мети i завдань правового регулювання.
Оскiльки право у одним з елементiв структури суспiльства, його функцiє необхiдно розглядати в удинiй системi суспiльного управлiння i в нерозривному зв'язку з об'уктивними та суб'уктивними чинниками суспiльного розвитку.
Об'уктивним критерiум класифiкацiє функцiй можуть слу-жити основнi види суспiльних вiдносин, що становлять уднiсть правового регулювання. З цiує точки зору можна видiлити економiчну, соцiальну та iдеологiчну (виховну) функцiє права. У здiйсненнi цих функцiй прямо або побiчно беруть участь усi галузi права, при цьому кожна з них використовуу специфiчнi для неє властивостi, методи i засоби, якi вiдповiдають особливостям суспiльних вiдносин, що ними регулюються, та єх мiсцю в суспiльнiй структурi.
Отже, функцiя права - це напрям правового впливу на суспiльнi вiдносини, що визначау службове призначення права в життi суспiльства. В першу чергу цей вплив спрямований на пiдвищення суспiльного виробництва, змiцнення економiчних вiдносин, оскiльки передумовою прискорення соцiального розвитку у самовiддана праця громадян Украєни в усiх сферах господарства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155