Для масиву нормативно-правових актів щодо право-
охоронних органів характерним є співіснування актів різ-
нсї юридичної сили. Це Конституція України і Конститу-
ція Автономної Республіки Крим (АРК), закони України і
акти Верховної Ради АРК, укази Президента України, по-
станови Кабінету Міністрів України, положення міжнарод-
них договорів, відомчих нормативних актів і т.ін. Ця обста-
вина істотно ускладнює вивчення юридичної бази, на якій
грунтується система правоохоронних органів:
Подоланню цих труднощів покликана сприяти класи-
фікація сукупності нормативно-правових актів. Здійсню-
вати її доцільно, спираючись на дві підстави: перша —
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
класифікація нормативно-правових актів за їх змістом
незалежно від їх юридичної сили; друга — класифікація
нормативно-правових актів за їх юридичною силою.
Всі нормативно-правові акти залежно від їх змісту
(предмета) можна поділити на такі групи актів:
- загального характеру;
- про судову владу, правосуддя, суди і суддів;
- про прокурорський нагляд і органи прокуратури;
- про органи розслідування злочинів;
- про організацію правової допомоги;
- про організаційне забезпечення діяльності судів і
органи, що його здійснюють;
До нормативно-правових актів загального характеру
належать Конституція України, Загальна декларація прав
людини, Міжнародний пакт про громадські і політичні
права, Конвенція про захист прав людини і основних сво-
бод, Основні принципи незалежності судових органів,
закони України «Про державний захист працівників суду
і правоохоронних органів», «Про організаційно-правові
основи боротьби з організованою злочинністю».
Особливе місце в групі нормативно-правових актів,
зрозуміло, посідає Конституція України, в якій вирішені
найбільш принципові питання державного і громадсько-
го життя.
Для навчальної дисципліни «Організація судових та
правоохоронних органів» першорядне значення має роз-
діл II Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і
громадянина». У ньому містяться положення про рівно-
правність громадян, про забезпечення прав і свобод лій"
дини і громадянина шляхом здійснення доступного дяя
всіх правосуддя, про право кожного захищати свої права
і свободи будь-якими не забороненими законом способа-
ми, про право на правову допомогу, про право на оскар-
ження в суд рішень, дій чи бездіяльності всіх державних
органів і посадових осіб, у тому числі про право звертатися
за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнарод-
них судових установ чи до відповідних міжнародних орга-
нізацій, про презумпцію невинності, про заборону приму-
Організація судових та правоохоронних органі*
шувати громадян давати показання або пояснення щодо
себе, про обов'язок держави відшкодовувати матеріальну
та моральну шкоду, завдану злочином чи іншою незакон-
ною дією, про судовий контроль за законністю затриман-
ня і арешту особи, таємницею листування, телефонних
розмов, поштової, телеграфної та іншої кореспонденції.
Ці конституційні вимоги визначають зміст діяльності пра-
воохоронних органів, ставлять їх.у встановлені законом
рамки, впливають на основи їх організації.
Таку ж спрямованість мають положення розділу VIII
Конституції України «Правосуддя», де зосереджені ос-
новні вимоги до порядку і умов здійснення судової влади,
засад організації органів, на які покладається реалізація
цієї влади. Серед них — положення про те, що правосуд-
дя може здійснюватися виключно судами, що організу-
ються відповідно до закону; судді при здійсненні право-
суддя незалежні і підкоряються лише закону; розгляд су-
дових справ повинен бути відкритим, змагальним і т. ін.
Чимало принципових конституційних положень мі-
ститься в інших розділах Конституції України. До них
можна віднести ті, що стосуються Конституційного Суду
України (розділ-ХІІ), прокуратури (розділ VII), адвркатуг
ри(ст. 59Х
Заслуговує на увагу розділ XV Конституції України
«Перехідні положення», зокрема пункти 9,12 і 13, що сто-
суються термінів і порядку приведення у відповідність з
Конституцією судової системи і системи органів проку-
ратури, а також порядку арешту, тримання під вартою і
затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, по-
рядку проведення огляду і обшуку житла або іншого во-
лодіння особи.,,,. ... ,
Значення конституційних положень полягає, крім
іншого, у тому, що вони маютьстосовно всіх нормативних
актів, що видаються в Україні, найвищу юридичну силу, є
обов'язковими до виконання.
В останні роки все більша увага приділяється підви-
щенню ролі міжнародних (міждержавних) договорів, у
тому числі з питань, пов'язаних безпосередньо з орга-
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
нізацією і діяльністю судів та інших правоохоронних
органів.
Стосовно міжнародних договорів у ст. 9 Конституції
України говориться: «Чинні міжнародні договори, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,
є частиною національного законодавства України».
Серед міжнародних договорів особливо виділяють-
ся Міжнародний пакт про цивільні і політичні права
людини і Міжнародний пакт про економічні, соціальні
і культурні права (схвалені Генеральною Асамблеєю
ООН 16 грудня 1966 р.), Конвенція прав людини і осно-
вних свобод від 4 листопада 1950 р. Ці нормативні акти
ратифіковані Україною, є частиною її національного
законодавства і обов'язкові до виконання на всій її те-
риторії
Значна увага має приділятися міжнародним докумен-
там, схваленим Генеральною Асамблеєю ООН у різні роки,
зокрема Загальній декларації прав людини, Факультатив-
ному протоколу до Міжнародного пакту про цивільні і по-
літичні права, Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх
форм расової дискримінації, Конвенції проти катувань та
інших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гід-
ність, видів покарання, а також Основним принципам не-
залежності судових органів. Ці нормативні акти містять
авторитетну реґламентаціюпитань, пов'язаних з оскаржен-
ням несправедливих, з погляду зацікавлених осіб, рішень
вищих судових інстанцій України в міждержавні органи,
покликані захищати права свободи людини, наприклад, у
Європейський суд з прав людини. Така можливість оскар-
ження прямо передбачена ч. 4 ст. 55 Конституції України.
Що стосується останнього з названих документів, то його
вивчення дозволяє одержати уявлення про те, як повинні
вирішуватися питання забезпечення принципу незалеж-
ності судової влади.
Певне місце серед джерел дисципліни, що вивчаєть-
ся, посідає група нормативно-правових актів про судову
владу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78