Разом з тим нове законодавство передбачало й повноважен-
ня органів державної влади та управління стосовназагально-
го керівництва колегіями адвокатів. Так, Міністерству юс-
тиції УРСР було надано право зупиняти виконання рішень
загальних зборів чи постанов президії колегії адвокатів у разі
невідповідності їх чинному законодавству, ним встановлю-
вався порядок надання адвокатами юридичної допомоги та
оплати праці, здійснювались інші повноваження, пов'язані
з загальним керівництвом адвокатурою республіки.
У другій половині 80-х років розпочалося оновлення
всієї правової основи державного та суспільного життя
1 Наприклад, постановою Президії ЦВК від 1 грудня 1934 р. «Про
порядок ведення справ по підготовці або вчиненню терористичних
актів» була виключена участь захисника в суді при розгляді цієї кате-
горії справ.
2 Див.: Варфоломеева Т.В. Вказ. праця. — С. 20.
Організація судових та правоохоронних органів
України, формування в республіці правової держави. Ви-
никла потреба у значному підвищенні ролі адвокатури.
13 листопада 1989 р. З'їздом народних депутатів СРСР
були прийняті Основи законодавства СРСР і союзних ре-
спублік про судоустрій, відповідно до яких значно розши-
рювалася сфера діяльності захисника у кримінальному
процесі. Він став брати участь у справі з моменту затри-
мання, арешту чи пред'явлення обвинувачення (ст. 14 Ос-
нов). З 1991 р. відповідно до Закону України «Про підпри-
ємництво» допускається здійснення юридичної практики
за ліцензією, яка видається Міністерством юстиції Укра-
їни особам, що мають юридичну освіту.
Таким чином, колегія адвокатів перестала бути єди-
ною можливою формою об'єднання адвокатів, а юридич-
на консультація — єдино можливим місцем роботи.
10 квітня 1991 р. була затверджена Інструкція про
оплату юридичної допомоги, що надається адвокатами
громадянам, підприємствам, установам, організаціям і
кооперативам. Вона закріпила основний принцип опла-
ти юридичної допомоги — погодження між адвокатом і
особою, що звернулася по правову допомогу.
В цей час виникли гостра потреба в реформуванні ад-
вокатури і необхідність створення національного законо-
давства щодо адвокатури. Першим нормативним актом у
цій сфері став Закон України «Про адвокатуру», прийня-
тий Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. '
§ 2. Суспільна роль адвокатури у правовій державі
Розбудова правової держави неможлива без створен-
ня гарантій для захисту прав людини, без забезпечення
механізму функціонування такого специфічного демок-
ратичного інституту, яким є адвокатура.
Адвокатура — важливий інструмент дійсної демок-
ратії. Адже за своєю природою вона є громадською, само-
стійного виду організацією професійних юристів, яка ви-
конує важливу суспільну функцію — захист прав і закон-
них інтересів громадян та організацій. Громадський харак-
Розділ X. Адвокатура
тер адвокатури проявляється у тому, що, надаючи будь-
яку юридичну допомогу, адвокат відстоює справедливість,
порушене право, а це є невід'ємним елементом, першоос-
новою суспільного устрою. Діяльність адвокатури несе в
собі й державний характер, адже вона як елемент політич-
ної системи виконує функцію особливої державної ваги —
захищає права і законні інтереси громадян.
Отже, адвокатура — це громадська, самостійного виду
організація професійних юристів, яка виконує важливу сус-
пільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян
та організацій.
Адвокатура в демократичному суспільстві є важливим
правозахисним інститутом, від стану якого великою мірою
залежить рівень захищеності прав людини. Вагомість за-
вдань і функцій, покладених на адвокатуру, вимагає, щоб
вона була міцною, незалежною, високопрофесійною.
Вперше на світовому рівні фундаментальні засади
правового захисту людини, її прав і основних свобод було
викладено в одному із складових елементів Міжнародної
хартії прав людини — Міжнародному пакті про грома-
дянські і політичні права, прийнятому Організацією Об'-
єднаних Націй 19 грудня 1966 р.
Відображенням широкого міжнародного визнання ролі
сучасної адвокатури стало, зокрема, те, що основні засади, які
стосуються її соціального призначення, організації і діяль-
ності, вперше дістали нормативне визначення і закріплення
на світовому рівні. Йдеться про Основні положення про роль
адвокатів, прийняті Восьмим Конгресом ООН по запобіган-
ню злочинам, що відбувся у серпні 1990 р. в Нью-Йорку1.
Основні положення про роль адвокатів є своєрідним
міжнародно-правовим актом співтовариства, в якому міс-
тяться світові стандарти утворення й функціонування адво-
катури. Його нормативну основу складають такі акти ООН,
як Статут ООН, Загальна декларація прав людини, Міжна-
родний пакт про громадянські і політичні права, Міжнарод-
ний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Звід
1 Див.: Международньїй адвокат. — 1991. — № 2; Сов. юстиция.
-1991.-№20. -С. 19-20.
Організація судових та правоохоронних органів
принципів захисту всіх осіб, які затримані або перебувають
в умовах тюремного ув'язнення, Декларація про основні
принципи юстиції для жертв злочину і перевищення влади.
Основні положення цих документів повинні знайти
своє відображення і у вітчизняних законодавчих тїа інших
нормативних актах, зокрема Кодексі'адвбкатської етики.
Конституція України 1996 р. надала новий поштовх
демократичному розвитку адвокатури, прискоренню про-
цесу її перебудови. Відповідно до ст. 59 Конституції Укра-
їни кожен має право на правову допомогу. У випадках, пе-
редбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забез-
печення права на захист від обвинувачення та надання
правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших
державних органах в Україні діє адвокатура.
Порядок організації та принципи діяльності адвока-
тури закріплені у Законі України «Про адвокатуру». Зако-
нодавець чітко визначив, чим займається адвокатура.
Стаття 1 Закону проголошує: «Адвокатура в Україні є доб-
ровільним професійним громадським об'єднанням, по-
кликаним згідно з Конституцією сприяти захисту прав,
свобод та представляти законні інтереси громадян Укра-
їни, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридич-
них осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу».
Правове регулювання організації та діяльності адвока-
тури нарівні з Конституцією України та Законом «Про ад-
вокатуру» здійснюється також Положенням про кваліфіка-
ційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положенням
про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, іншими за-
конодавчими актами України та статутами адвокатських
об'єднань.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78