З ст. 40 Кодексу законiв
про працю Украєни. В цьому разi трудовий договiр може бути
розiрваний за п, 6 ст. 36 КЗпП
Ухвала судовоє колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 5 липня 1989 р.
Т. предявила позов до житлово-комунального господарства
полтавського нафтогазодобувного управлiння "Полтаванафто-
газ" про поновлення на роботi i стягнення заробiтноє плати за
час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вiдповiдач
уклав з нею трудовий договiр про роботу прибиральницею в
гуртожитку. Наказом адмiнiстрацiє єй було доручено iншу ро-
боту - прибирати сходовi площадки жилого будинку. Оскiльки
виконувати цю роботу вона вiдмовилася, адмiнiстрацiя засто-
сувала до неє-дисциплiнарнi стягнення, а згодом звiльнила з
роботи за систематичне невиконання обовязкiв, покладених на
неє трудовим договором, на пiдставi п. З ст. 40 КЗпП. Вважаючи
притягнення до дисциплiнарноє вiдповiдальностi i звiльнення
незаконними, позивачка просила задовольнити єє вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Полтавського обласного суду по-
зов задоволене,
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач, вважаючи рiшення суду не-
правильним, просив скасувати його i передати справу на новий
розгляд, оскiльки позивачка без поважних причин не викону-
вала покладених на неє трудовим договором обовязкiв, а тому
як притягнення єє до дисциплiнарноє вiдповiдальностi, так i
звiльнення з роботи у. правомiрними.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
не задовольнила i в ухвалi про залишення рiшення без змiни
вказала на таке.
Судом встановлено, що Т. була прийнята на роботу приби-
ральницею iз зазначенням конкретного мiсця роботи - у
гуртожитку.
Наказом адмiнiстрацiє до єє трудових обовязкiв було додано
прибирання сходових площадок жилого будинку. Вiд цiує роботи
вона вiдмовилась, посилаючись на те, що за станом здоровя
не може прибирати сходовi площадки у девяти пiдєздах пяти-
поверхового будинку i працювати в холодi, а також носити
значну кiлькiсть води з пiдсобного примiщення, розташованого
в одному з пiдєздiв цього будинку.
За обставин, коли умови працi Т. iстотно змiнилися, єє вiд-
мова вiд виконання покладених на неє обовязкiв не могла
розцiнюватись як порушення трудовоє дисциплiни, що тягне
дисциплiнарну вiдповiдальнiсть, а звiдси - i звiльнення за п. З
ст. 40 КЗпП. Про iстотну змiну умов трудового договору
адмiнiстрацiя зобовязана була повiдомити позивачку за два
мiсяцi, а при вiдмовi останньоє вiд виконання роботи в нових
умовах могла звiльнити єє за п. 6 ст. 36 КЗпП.
Систематичне невиконання або неналежне виконання робiт-
. ником чи службовцем без поважних причин обовязкiв, покла-
дених на нього трудовим договором або правилами внутрiш-
нього трудового розпорядку, якщо до нього ранiше засто-
совувалися заходи дисциплiнарного стягнення чи громадського
впливу, може бути пiдставою для розiрвання трудового
договору
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 29 квiтня 1980 р.
(витяг)
У серпнi 1979 р. К. предявив позов до Рожнятiвськоє стан-
цiє по боротьбi з хворобами худоби про поновлення на роботi
та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. По-
зивач зазначав, що наказом вiд 18 червня 1979 р. його звiль-
нено з посади завiдуючого Спаською ветеринарною дiльницею
Рожнятiвськоє станцiє по боротьбi з хворобами худоби за п. З
ст. 40 КЗпП Украєни. Посилаючись на те, що дисциплiнарнi
стягнення застосовувались до нього з порушенням вимог закону
-,без витребування письмових пояснень i без ознайомлення з
наказами, а засiдання мiсцевкому профспiлки, на якому було
дано згоду на звiльнення, проведене без його участi, К. просив
задовольнити його вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє iвано-Франкiвського обласного су-
ду вiд 12 березня 1980 р. у позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi позивач просить скасувати судове
рiшення, мотивуючи це тим, що суд не перевiрив законностi
й обгрунтованостi застосованих до нього дисциплiнарних
стягнень.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню. Як встановлено
судом, позивач ненадежно виконував своє трудовi обовязки,
порушував встановленi правила ветеринарноє служби, не зробив
висновкiв пiсля вжиття до .нього заходiв дисциплiнарного стяг-
нення. ЗО травня та 11 червня 1979 р. на нього було накладено
дисциплiнарнi стягнення за проступки по роботi. 15 червня
1979 р. вiн видав жительцi одного з сiл фiктивний акт вибра-
ковки корови на забiй через хворобу, який був предявлений
- 37 -
для одержання страховоє суми до органiв державного страху-
вання. Саме це порушення посадових обовязкiв, як встанов-
лено судом, i стало безпосередньою пiдставою для звiльнення
К. за п. З ст. 40 КЗпП.
Посилання у касацiйнiй скарзi на недодержання встанов-
леного ст. 149 КЗпП порядку притягнення до дисциплiнарноє
вiдповiдальностi не вiдповiдають матерiалам справи. Цi обста-
вини судом перевiрялись. Як було встановлено, позивач вiд-
мовився вiд дачi пояснень з приводу допущених ним порушень,
про що складено та пiдписано очевидцями вiдповiднi акти. Осо-
би, якiсклали цi акти, допитанi в судовому засiданнi i Пiд-
твердили викладенi в них обставини.
Безпiдставними у також посилання у касацiйнiй скарзi на
те, що мiсцевком розглянув подання начальника станцiє без
.участi позивача. Допитанi в судовому засiданнi свiдки пiд-
твердили, що вони особисто запрошували К. на засiдання мiс-
цевкому, проте вiн вiдмовився вiд участi в ньому. З цього
приводу також було складено акт.
Як вбачауться з протоколу засiдання, мiсцевком дав згоду
на звiльнення позивача за систематичне порушення трудовоє
дисциплiни.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду касацiйну скаргу К. залишила без задоволення,
а рiшення обласного суду без змiни.
Визначення працiвниковi мiсця роботи в iншому структурному
пiдроздiлi з iстотною змiною умов працi не у перемiщенням, i
вiдмова вiд виконання цiує роботи не може бути пiдставою для
звiльнення працiвника за п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю
Украєни
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 17 сiчня 1990 р.
(витяг)
Н. предявила позов до Сарненського райпобуткомбiнату
про поновлення й на роботi та стягнення заробiтноє плати за
час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вона пра-
цювала швачкою-мотористкою в цеху масового шиття, а потiм
наказом (без єє згоди) була направлена на таку ж роботу до
цеху по виготовленню та ремонту меблiв. Оскiльки умови працi
на новому робочому Мiсцi вiдрiзнялися вiд тих, в яких пози-
вачка працювала ранiше, i за станом здоровя виконувати нову
роботу вона не мау можливостi, Н.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105
про працю Украєни. В цьому разi трудовий договiр може бути
розiрваний за п, 6 ст. 36 КЗпП
Ухвала судовоє колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 5 липня 1989 р.
Т. предявила позов до житлово-комунального господарства
полтавського нафтогазодобувного управлiння "Полтаванафто-
газ" про поновлення на роботi i стягнення заробiтноє плати за
час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вiдповiдач
уклав з нею трудовий договiр про роботу прибиральницею в
гуртожитку. Наказом адмiнiстрацiє єй було доручено iншу ро-
боту - прибирати сходовi площадки жилого будинку. Оскiльки
виконувати цю роботу вона вiдмовилася, адмiнiстрацiя засто-
сувала до неє-дисциплiнарнi стягнення, а згодом звiльнила з
роботи за систематичне невиконання обовязкiв, покладених на
неє трудовим договором, на пiдставi п. З ст. 40 КЗпП. Вважаючи
притягнення до дисциплiнарноє вiдповiдальностi i звiльнення
незаконними, позивачка просила задовольнити єє вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Полтавського обласного суду по-
зов задоволене,
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач, вважаючи рiшення суду не-
правильним, просив скасувати його i передати справу на новий
розгляд, оскiльки позивачка без поважних причин не викону-
вала покладених на неє трудовим договором обовязкiв, а тому
як притягнення єє до дисциплiнарноє вiдповiдальностi, так i
звiльнення з роботи у. правомiрними.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
не задовольнила i в ухвалi про залишення рiшення без змiни
вказала на таке.
Судом встановлено, що Т. була прийнята на роботу приби-
ральницею iз зазначенням конкретного мiсця роботи - у
гуртожитку.
Наказом адмiнiстрацiє до єє трудових обовязкiв було додано
прибирання сходових площадок жилого будинку. Вiд цiує роботи
вона вiдмовилась, посилаючись на те, що за станом здоровя
не може прибирати сходовi площадки у девяти пiдєздах пяти-
поверхового будинку i працювати в холодi, а також носити
значну кiлькiсть води з пiдсобного примiщення, розташованого
в одному з пiдєздiв цього будинку.
За обставин, коли умови працi Т. iстотно змiнилися, єє вiд-
мова вiд виконання покладених на неє обовязкiв не могла
розцiнюватись як порушення трудовоє дисциплiни, що тягне
дисциплiнарну вiдповiдальнiсть, а звiдси - i звiльнення за п. З
ст. 40 КЗпП. Про iстотну змiну умов трудового договору
адмiнiстрацiя зобовязана була повiдомити позивачку за два
мiсяцi, а при вiдмовi останньоє вiд виконання роботи в нових
умовах могла звiльнити єє за п. 6 ст. 36 КЗпП.
Систематичне невиконання або неналежне виконання робiт-
. ником чи службовцем без поважних причин обовязкiв, покла-
дених на нього трудовим договором або правилами внутрiш-
нього трудового розпорядку, якщо до нього ранiше засто-
совувалися заходи дисциплiнарного стягнення чи громадського
впливу, може бути пiдставою для розiрвання трудового
договору
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 29 квiтня 1980 р.
(витяг)
У серпнi 1979 р. К. предявив позов до Рожнятiвськоє стан-
цiє по боротьбi з хворобами худоби про поновлення на роботi
та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. По-
зивач зазначав, що наказом вiд 18 червня 1979 р. його звiль-
нено з посади завiдуючого Спаською ветеринарною дiльницею
Рожнятiвськоє станцiє по боротьбi з хворобами худоби за п. З
ст. 40 КЗпП Украєни. Посилаючись на те, що дисциплiнарнi
стягнення застосовувались до нього з порушенням вимог закону
-,без витребування письмових пояснень i без ознайомлення з
наказами, а засiдання мiсцевкому профспiлки, на якому було
дано згоду на звiльнення, проведене без його участi, К. просив
задовольнити його вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє iвано-Франкiвського обласного су-
ду вiд 12 березня 1980 р. у позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi позивач просить скасувати судове
рiшення, мотивуючи це тим, що суд не перевiрив законностi
й обгрунтованостi застосованих до нього дисциплiнарних
стягнень.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню. Як встановлено
судом, позивач ненадежно виконував своє трудовi обовязки,
порушував встановленi правила ветеринарноє служби, не зробив
висновкiв пiсля вжиття до .нього заходiв дисциплiнарного стяг-
нення. ЗО травня та 11 червня 1979 р. на нього було накладено
дисциплiнарнi стягнення за проступки по роботi. 15 червня
1979 р. вiн видав жительцi одного з сiл фiктивний акт вибра-
ковки корови на забiй через хворобу, який був предявлений
- 37 -
для одержання страховоє суми до органiв державного страху-
вання. Саме це порушення посадових обовязкiв, як встанов-
лено судом, i стало безпосередньою пiдставою для звiльнення
К. за п. З ст. 40 КЗпП.
Посилання у касацiйнiй скарзi на недодержання встанов-
леного ст. 149 КЗпП порядку притягнення до дисциплiнарноє
вiдповiдальностi не вiдповiдають матерiалам справи. Цi обста-
вини судом перевiрялись. Як було встановлено, позивач вiд-
мовився вiд дачi пояснень з приводу допущених ним порушень,
про що складено та пiдписано очевидцями вiдповiднi акти. Осо-
би, якiсклали цi акти, допитанi в судовому засiданнi i Пiд-
твердили викладенi в них обставини.
Безпiдставними у також посилання у касацiйнiй скарзi на
те, що мiсцевком розглянув подання начальника станцiє без
.участi позивача. Допитанi в судовому засiданнi свiдки пiд-
твердили, що вони особисто запрошували К. на засiдання мiс-
цевкому, проте вiн вiдмовився вiд участi в ньому. З цього
приводу також було складено акт.
Як вбачауться з протоколу засiдання, мiсцевком дав згоду
на звiльнення позивача за систематичне порушення трудовоє
дисциплiни.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду касацiйну скаргу К. залишила без задоволення,
а рiшення обласного суду без змiни.
Визначення працiвниковi мiсця роботи в iншому структурному
пiдроздiлi з iстотною змiною умов працi не у перемiщенням, i
вiдмова вiд виконання цiує роботи не може бути пiдставою для
звiльнення працiвника за п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю
Украєни
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 17 сiчня 1990 р.
(витяг)
Н. предявила позов до Сарненського райпобуткомбiнату
про поновлення й на роботi та стягнення заробiтноє плати за
час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вона пра-
цювала швачкою-мотористкою в цеху масового шиття, а потiм
наказом (без єє згоди) була направлена на таку ж роботу до
цеху по виготовленню та ремонту меблiв. Оскiльки умови працi
на новому робочому Мiсцi вiдрiзнялися вiд тих, в яких пози-
вачка працювала ранiше, i за станом здоровя виконувати нову
роботу вона не мау можливостi, Н.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105