Хоча з цими висновками погодились судова колегiя - ""
зидiя обласного суду, єх не можна визнати правадв.нй
Згiдно зi ст. 556 Цивiльного кодексу спадкоумвв, iвii
няли спадщину, вiдповiдають за боргами спадкодавця дЦ
цiонально до одержаних ними спадкових часток.
Судом встановлено, що спiрний будинок "еє
ном i права власностi на нього до вiдкриття
. " . - 175- . 11 1
повiдачка не набула. Пiд час сумiсного проживання iз спадко-
давцем. вiдповiдачка брала участь у ремонтi належного йому
будинку та будiвництвi господарських споруд i мау право на
компенсацiю половшiй спiльних витрат на цi роботи, якi у
звязку зi смертю спадкодавця повиннi вiдшкодувати спад-
коумцi.
На порушення зазначених вимог закону суд зобовязав
сплатити вiдповiдачцi и витрати на ремонт i будiвництво тiльки
одного позивача Д.Б., а не всiх спадкоумцiв пропорцiонально
до одержаних ними спадкових часток.
Не мохва погодитись з висновками суду i про те, що об-
раний ввм варiант подiлу будинку мау переваги i забезпечуу
можливiсть подiлу земельноє дiлянки i роздiльне користування
господарськими спорудами.
iз приуднаноє до матерiалiв справи схеми видно, що видiленi
вiдповiдачцi- господарськi споруди знаходяться з протилежноє
сторони видiленоє єй частини будинку.
У скарзi в порядку нагляду вiдповiдачка вказуу на немож-
ливiсть переобладнання видiленоє єй частини будинку в квар-
тиру i на те, що виконком мiсцевоє Ради народних депутатiв.
не дау згоди на проведення добудови.
Зазначенi обставини не були належно дослiдженi, а тому
наведенi рiшення суду не можна визнати достатньо обгрунто-
ваними. .-"\ - .
Це стосууться i висновкiв суду про дiйсну вартiсть спадко-
вого майна. При визначеннi вартостi майна суд. виходив з даноє
експертами оцiнки без належноє перевiрки єє вiдповiдностi дiй-
снiй вартостi майна, тобто сумi, за яку воно може бути прода-
ним в данiй мiсцевостi. Суд не звернув уваги ва тещо оцiнка
автомобiля експертом проведана за залишковою, а не дiйсною
вартiстю. Вартiсть автопричепа визначена виходячи з його
оцiнки на час придбання, а не на час розгляду справи.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визнала, що за таких обставин судовi рiшення не можуть
залишатися в силi.
Правила ст. 557 Цивiльного кодексу Украєни про шестимi-
сячний строк для предявлення претензiй кредиторами спадко-
давця до спадкоумцiв не поширюються на спори про визнання
права власностi
Ухвала судовоє колегiє, в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд ЗО серпня Ш9 р.
(в и тяг) .-
В.Ш. предявив позов до О.Б. про визнання права власностi
на автомобiль. Позивач зазначав, що за домовленiстю зi своєм
. \
- 176 -
дядьком П.П. вiн передав тому 7300 крб. для придбання авто-
мобiля "Москвич", котрим позивач користувався за довiренiстю.
Шслясмергi П.П. вiдповiдачка прийняла спадщину, проте не
визнала його права на автомобiль, у звязку з чим В.Ш. просив
задовольнити його вимоги. ; .
Рiшенням Бiлоцеркiвського мiського народного суду в по-
зовi вiдмовлено. Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах
Києвського обласного супу рiшення залишено без змiни, а по-
становою презВДIIЙ:Ю зддоволеиiия про-
тест лiюкуiхфаi| ,
. Судова-колегiя в циєйхьввх ЙiвИЙiП>>
задовольнила пр<этт заступнята Г<ш1Й>ЙИ>i<> Суху У
раєни i в ухвалi про скасуванна вгiх су>> рiаi
.правлення справи на. новий розгледвказалiiйє
Вiдмовляючи єв позовi, народний суд, а яким погодйляён
касацiйна та наглядна iнстанцiє, виходив з того, що позивач
предявив позов пiсля закiнчення шестимiсячного строку, вста-
новленого ст. 557 Цивiльного кодексу для предявлення пре-
тензiй кредиторами спадкодавця до спадкоумцiв.
Проте погодитися з цим не можна, оскiльки таких висновкiв
суд дiйшов на порушення вимог статей 15, ЗО ЦПК на пiдставi
неповного зясування обставин спору. Як у позовнiй заявi, так
i в судовому засiданнi позивач просив зобовязати вiдповiдачку
передати йому автомобiль, вважаючи, що вiн був придбаний
для нього i за його кошти. Вiдповiдно до вкмог статей 149,
150 Цивiльного кодексу вимагати захисту права власностi може
дише власник або особа, яка володiу майном на пiдставi закону
або договору.
Виходячи з цього, суд мав УТОЧНИТЕ позовнi вимоги: чи
просить В.Ш. визнатиза ним право власностi на автомобiль як
за дiйсним покупцем за удаваною угодою (договором купiвлi-
продажу на iмя його дядька), чи вимагау повернення пере-
даних за договором позики грошви. Якщо позов заявлено про
визнання права власностi, то суду слiд мати на увазi, що згiдно
з розясненнями, даними Пленумом Верховного Суду УРСiiу
п. 10 постанови № 4 вiд 24 червня 1983 р. "Про практкку
розгляду судами УРСР" справ про стадкування", iфааваi|||
ет. 557 Цивiльного кодексу на такi вимоги не тоширюготьеэЬЗД
Якщо х вимоги полягають у стягненнi переданих за "
вором позики грошей, суд мав перевiрити, чи Звертався т
у встановлений законом строк з претензiую, а також врзд
що вiдповiдачка погоджувалася повернути йому борги с
давця. У матерiалах справи достатнiх даних з цих ащ
мау. За таких обставив судовi рiшення шдлягахтк<<<
з направленням справи на новий розгляд. . .i- ..";
; - т- , . \ЄЙ
1181
Страхова винагорода, що пiдлягау видачi особi, вказанiй у
договорi добровiльного страхування, не входин> до спадщини
i на неє не можна звертати стягнення за боргами спадкодавця
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд. 27 серпня 1980р.
(а и т яг) ; - -
У сiчнi 1979 д. Кепське районне споживче товариство
предявило позов до М.П. про стягнення 431 крб. Позивач
зазначав, що син вiдповiдача М.В. придбав у кредит у магазинi
№ б Кепського РСТ товарiв на суму 500 крб., з яких зали-
шилося не виплаченими 431 крб. Лiспа смертi М.В.. органи
державного страхування виплатили його батьковi страхову ви-
нагороду, тому останнiй зобовязаний нести вiдповiдальнiсть за
боргами спадкодавця як особа, що прийняла спадщину.
Рiшенням Харцизького мiського народного еуду вiд 10 липни
1979 р. позов задоволене. Ухвалою судовоє колегiє в цивiльнак
справах Донецького обласного суду вiд 6 Серпня 1979 р. рi-
шення народного суду залишено без змiни. Президiя Донець-
кого обласного суду 2 квiтня 1980 р. залишила без задоволення
протест прокурора Донецькоє областi.
У протеси заступника Голови Верховного Суду УРСР по-
рушууться питання про скасування постановлених у справi
судових рiшень є направлення справи на новий розгляд. Про-
тест пiдлягау задоволеннюз таких пiдстав.
Задовольняючи позо> Кемського РСТ, народний суд виходив
з того, що син М.П. був застрахований i пiсля його смертi
вiдповiдач як спадкоумець одержав страхову винагороду.
Оскiльки спадщину вiн прийняв, то вiдповiдне до вимог ст. 556
Цивiльного кодексу зобовязаний вiдповiдати за боргами спад-
кодавця а межах дiйсноє вартостi успадкованого майна.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105