Правила цiує статтi вiдповiдно застосовуються i у випадках,
коли боржник в силу закону або договору (стаття 109 цього Ко-
дексу) несе майнову вiдповiдальнiсть за невиконання або неналеж-
не виконання зобовязання незалежно вiд своує вини.
Стаття 212. Вiдповiднiсть за невиконання грошових зобо-
вязань
Боржник не звiльнюуться вiд вiдповiдальностi за неможливiсть
виконання грошового зобовязання.
Стаття 213. Прострочення боржника
Боржник, який прострочив виконання, вiдповiдау перед креди-
тором за збитки, завданi простроченням, i за неможливiсть вико-
нання, що випадково настала пiсля прострочення.
Якщо внаслiдок прострочення боржника виконання втратило
iнтерес для кредитора, вiн може вiдмовитися вiд прийняття ви-
конання i вимагати вiдшкодування збиткiв. У вiдносинах мiж со-
цiалiстичними органiзацiями вiдмова вiд прийняття простроченого
виконання допускауться тiльки у випадках, i на умовi, встановле-
них законом або договором.
Боржник не визнауться таким, що прострочив, поки зобовя-
зання не може бути виконане внаслiдок прострочення кредитора
(стаття 215 цього Кодексу).
Стаття 214. Прострочення боржника по грошовому зобо-
вязанню
Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання. [
повинен сплатити за час прострочення три проценти рiчних з
простроченоє суми, якщо законом або договором не встановлений
iнший розмiр процентiв.
Стаття 215. Прострочення кредитора
Кредитор визнауться таким, що прострочив, якщо вiн вiдмо-
вився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або
не зробив дiй, до вчинення яких боржник не мiг виконати свого
зобовязання.
Прострочення кредитора дау боржниковi право на вiдшкоду-
вання завданих простроченням збиткiв, якщо кредитор не доведе,
що прострочення не викликано умислом або необережнiстю його
самого або тих осiб, на яких в силу закону або доручення креди-
тора було покладено прийняття виконання. Пiсля закiнчення про-
строчення кредитора боржник вiдповiдау на загальних пiдставах.
По грошовому зобовязанню боржник не повинен платити про-
цзнта за час прострочення кредитора.
Стаття 440. Загальнi пiдстави вiдповiдальностi за заподiян-
ня шкоди
Шкода, заподiяна особi або майну громадянина, а також шко-
да. заподiяна органiзацiє, пiдлягау вiдшкодуванню особою, яка
заподiяла шкоду, у повному обсязi, за винятком випадкiв, перед-
бачених законодавством Союзу РСР.
Той, хто заподiяв шкоду, звiльняуться вiд єє вiдшкодування,
якщо доведе, що шкоду заподiяно не з його вини.
Шкода, заподiяна правомiрними дiями, пiдлягау вiдшкодуван-
ню лишг у випадках, передбачених законом.
Стаття 440. Вiдшкодування моральноє (немайновоє) шкоди
Моральна (немайнова) шкода, заподiяна громадянину або
ооганiзацiє дiями iншоє особи, яка порушила єх законнi права,
вiдшкодовууться особою, яка заподiяла шкоду, якщо вона не до-
веде. що моральна шкода заподiяна не з єє вини. Моральна шко-
да вiдшкодовууться в грошовiй або iншiй матерiальнiй формi за
рiшенням суду незалежно вiд вiдшкодування майновоє шкоди.
Розмiр вiдшкодування визначауться судом з урахуванням сутi
позовних вимог, характеру дiяння особи, яка заподiяла шкоду,
фiзичних чи моральних страждань потерпiлого, а також iнших
негативних наслiдкiв, але не менше пяти мiнiмальних розмiрiв за-
робiтноє плати.
11. Про заставу
Закон Украєни вiд 2 жовтня 1992 р. з змiнами i доповненнями
вiд 25 лютого 1994 р.
Витяг
Стаття 56. Незмiннiстд договору застави
У випадках, коли пiсля укладення договору застави законо-
давством встановлено правила, якi погiршують становище заставо-
давця та (або) заставодержателя, умови договору зберiгають силу
на вась строк його дiє.
Стаття 57. Захист iнтересiв заставодержателя при припинен-
нi його прав та прав заставодавця на заставле
не майно на пiдставах, передбачених законом
У разi прийняття Украєною або Республiкою Крим законо-
давчих актiв, якi припиняють заставне право або право заставо-
давця на заставлене майно, збитки, завданi заставодержателю в
результатi прийняття цих актiв, вiдшкодовуються йому в повному
обсязi Украєною або Рспублiкою Крим. Спори про вiдшкодування
збиткiв вирiшуються судом.
У разi вжиття державою заходiв до примусового вилучення
заставленого майна або майнових прав (нацiоналiзацiя, реквiзицiя,
конфiскацiя, накладення секвестру, а також iнших заходiв, ана-
логiчних за своєми наслiдками), держава вiдшкодовуу збитки, за-
подiянi заставодержателю внаслiдок здiйснення цих заходiв.
У разi припинення права власностi на заставлене майно чи
припинання заставлених майнових прав у звязку з рiшенням дер-
жавного органу або органу мiсцевого чи регiонального самовря-
дування, не спрямованих безпосередньо на вилучення заставленого
майна i заставлених майнових прав, в тому числi рiшенням про
вилучення земельноє дiлянки, на якiй розташовано заставленi
будинки, iншi будiвлi, споруд> чи багаторiчнi насадження, збитки,
завданi заставодержателю в результатi цього рiшення, вiдшкодо-
вуються заставодержателю в повному обсязi цими органами. Спори
про вiдшкодування збиткiв вирiшуються судом, арбiтражним судом.
Вiдомостi Верхсв. Ради Украєни. 1992.
Украєни. 1994. 23 березня; 1995. 17 сiчня.
61
№ 47. Ст. 642; Голос
С т а т т я 58. Недiйснiсть актiв, що порушують заставне право
Якщо в результатi видання органом державноє виконавчоє
влади чи органом мiсцевого i регiонального самоврядування акта,
який не вiдповiдау чинному законодавству, порушуються права
заставодержателя або iнших осiб щодо володiння, користування
та розпорядження предметом застави, такий акт визнауться не-
дiйсним судом чи арбiтражним судом.
Збитки, завданi заставодержателю в результатi видання за-
значених актiв, пiдлягають вiдшкодуванню в повному обсязi
органом, який видав цей акт.
12. Про захист прав споживачiв
Закон Украєни вiд 12 травня 1991 р. з змiнами i
нямн вiд 15 грудня 1993 р.
доповцен-
Витяг
Стаття 4. Державний захист прав споживачiв
1. Держава забезпечуу громадянам захист єх iнтересiв як
споживачiв, надау можливiсть вiльного вибору товарiв (робiт, по-
слуг), набуття знань i квалiфiкацiє, необхiдних для прийняття
самостiйних рiшень пiд час придбання та використання товарiв
(робiт, послуг) вiдповiдно до єх потреб, i гарантуу придбання або
одержання iншими законними способами товарiв (робiт, послуг)
в обсягах, що забезпечують рiвень споживання, достатнiй для пiд-
тримання здоровя i життудiяльностi.
2. Державний захист прав громадян як споживачiв здiйснюють
Ради народних депутатiв, єх виконавчi та розпорядчi органи. Рада
Мiнiстрiв Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiє. Дер-
жавний Комiтет Украєни у справах захисту прав споживачiв i
його органи у Республiцi Крим, областях, мiстах Киувi та Се-
вастополi, Державний Комiтет Украєни по стандартизацiє, метро-
логiє та сертифiкацiє та його територiальнi органи, органи i ус-
танови державного санiтарного нагляду Украєни, iншi органи дер-
жавноє виконавчоє влади, на якi покладено контроль за якiстю i
безпекою товарiв (робiт, послуг), призначених для споживачiв, а
також суд.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93