Ледi й джентльмени, жаль за власним, з дня на день марнованим
тiлом - це почуття, знайоме хiба ГУЛАГiвським в'язням: вечорами у ваннi я
розглядаю перед дзеркалом (начепивши совинi окуляри, тi самi, з товстими
скельцями, так що вигляд маю достолиха кумедний) своз груди, досi такi
незмiнно кулясто-пружнi, визивно насторченi пипками врiзнобiч ("Это ж надо,
- казав колись, нестак i давно, один недоукразнiзований мною мужчина, -
наверно, четвертый размер, а как держится!"): цiдз осенi вони вперше
охляли, недвозначно посунулися долi, наводячи на гадку про перестояне сире
тiсто, i взялись якимись вiдворотними плямками, схожими на пiнментнi, а
вершечки щодалi, то бiльше нагадують потемнiлу шкiрку зморщеного персика, -
той чоловiк був з тих, хто взагалi кепсько уявляд, що робити з жiночими
грудьми, окрiм хiба як ущипнути крiзь одежу, але справа, звiсно, не в
ньому, - це було гарне тiло, здорове, розумне й життдрадiсне, i, слiд
вiддати йому належне, воно збiса довго трималось, тiльки з тим чоловiком
зворохобилось одразу, але я прикрикнула на нього, грубо й нецеремонно, а
воно противилось, скiмлило якимись хронiчними застудами, опухлими залозками
й лихоманковими висипками, "ослаблення iмунiтету", казали лiкарi, а я
виборсувалася з постелi, заклеювала висипки пластирем i, палена гарячкою,
летiла на вокзал, поззд, гримочучи по стиках рейок, мчав мене крiзь нiч у
мiсто, звiдки мовчав той чоловiк, розгепавши на друзки свою дорогоцiнну
машину, в нiч аварiз менi приснилося, начеб йому зз вкрали, i вiршi,
несвiдомi яви, але, свозм звичадм, сновидно-видющi, напливали, як у туманi
крайобраз за вiкном: "Тодi ще мав упасти снiг. /Ще осiнь пахла корвалолом,
/I авта, збившися з дорiг, /По гаражах зiпали кволо", - я досить довго
чинила насильство над свозм тiлом, воно мусить мати на мене кривду, чи,
по-тутешньому, grudge, а тепер, заднiм числом, незгурт i можу для нього
зробити, - хiба вимучувати щоранку безцiльними присiданнями, пiсля яких
обманом стужавiлi стегна ниють забутим солодким стогоном, та ще тупо, як на
працю, волочити його вечорами до басейну, де мене вже знають: заповита в
пiстрявий тюрбан негритянка-дженiторша, що видад на входi ключi од
lockers'iв19, слiпучо спалахуд навстрiч зубним
блiцем: "You're pretty faithful to that swimming, huh?href="#s20">20"
- Боже, яка вона мила, м'яка й ласкава, як вода в басейнi, од
першого-лiпшого щирого слова я зараз ладна розревтися з мiсця, мов
зацьковане вовченя-пiдлiток, ладна зсти з кожноз руки, хоч би й цiдз
простягненоз, довiрливо розкритоз - рожевою наготою назверх - долонi з
золотим ключиком на червоному капроновому шнурочку, в яку, хапаючись,
оповiдаю, що мушу, дослiвно мушу сюди вчащати, що лиш так i рятуюся од
депресiз - Великоз Американськоз Депресiз, на яку страждад, здадться,
сiмдесят вiдсоткiв тутешнього населення, бiгають до психiатрiв, ковтають
"Prosac", кожна нацiя божеволiд по-сводму, i мою депресiю, котра насправдi
мад iншу назву, я, хоч-не-хоч, уже наломилася перекладати зрозумiлою зм
мовою: broken relationship, до того ж straight after the divorce, до того ж
sexually traumatic21, а далi вже все за
пiдручниками з психiатрiз: fear of intimacy, fear of frigidity, suicidal
moods22 - словом, класичний випадок, навiть до
психiатра вдаватися не варт, i моя благословенна негритянка, така
розлого-тiлиста за тiсною стойкою, розкiшно й тепло, по-коров'ячому ситна,
Велика Мати, нiжне, парне мукання й шорсткий язик, - кивад з мудрим,
порозумiлим усмiхом: "I've been there, - каже вона, - with the father of my
kids"23, - он як, вона розлучена, single
parent24 з двома малюками - i такi ж чудовi
малюки, меншому невдовзi два рочки, коли д дiти, воно легше - i тяжче, i
легше ("А тепер, - казав той чоловiк, трiумфально свiтячись над нею в
темрявi спiтнiлим хлопчиком, - ось тепер ти завагiтнiдш: я просто в тебе
кiнчив!"- "Нi, - смiялась вона - тихенько, щоб не розхлюпати наллятоз в нез
по вiнця нiжностi, - нi, серденько, сьогоднi - нi" - а проте це, либонь, i
була, з першоз ночi, головна зачадна думка, пiдводна течiя тоз любовi:
синочок, Данилко, потайки визначила вона, - вкритий лоскотливим курчачим
пушком чолопок, жаб'ячи скорченi нiжки, крихiтнi пуп'янки пальчикiв, ай,
Боже ж мiй! - у снах вона жадiбно тулила його до грудей: якiр, що утримуд
при життю, той, без якого ми, дiвоньки, на цiй землi неповноправнi,
"непрописанi": не слово, чи бодай лiтера, в текстi, а випадкова капка на
берегах, - а вiршi тимчасом глухо бубонiли самi до себе, розпадаючись
рiзноголосям: "Зимно менi, коханий. /- Накинь пальто кожушане. / - Сумно
менi, коханий. / - До працi берись, моя панi. / - Ах, щось воно все менi
лiньки... / - Бо треба б тобi дитинки. / - Страшно, коханий, з нею / Стати
навiк тводю", - не згадувати, лiпше не згадувати!), - "Everybody seems to
have been there"25, - завважую, з вiдчуттям
хвилево вiдсунутого тягаря прилучаючи себе бодай до якогось ряду,
спiльноти: join the club!26 - о так, статечно
кивад моя негритянка, every woman has been therehref="#s27">27, - i, з лукавим жiноцьким прижмуром: може, якраз тут, у
басейнi, когось i зустрiнеш? Тут впору розреготатися - бодай тому, що цiдз
осенi, через силу волочачи свод нещасне, пригноблене тiло вулицями чужого
мiста, ти вперше спiзнала самопочуття невидимки - не вiдразу навiть i
втямила, в чiм рiч, а втямивши, почала чiпко придивлятися: атож, так i д -
зустрiчнi мужчини ковзали по тобi байдужливими, незрячими поглядами, як по
неживому предмету, i навiть в автобусi, зближаючись, пiдiпхана тлумом, на
ризиковану вiдстань до чидз-небудь крижастоз спини з хокейною емблемою, ти
не вловлювала того блискавичного, промельком, тварного iмпульсу, -
скинутись, озирнутись, - що то вмикадться в них вiдрухово, просто на запах
жiнки, але не тiльки: насправдi-бо вони - може, хiба крiм зекiв та
солдатiв, пошизiлих од абстиненцiз бiдак, - вiдзиваються не так на жiнку,
як на жодним приладам не пiддатнi, купно наведенi на цю жiнку частоти всiх
iнших мужських домагань, котрi в цiй хвилi облягають зз (а мене якраз у цiй
хвилi не облягають!) густо наелектризованою еротичною хмарою - недарма
кажуть, що засватана дiвка всiм подобадться: ось це i заводить зх
по-справжньому, змушуд пашiти од ярости роздутими нiздрями й бити в землю
копитом од нетерплячки - дух суперництва, хiть перемагати, виклик на герць,
нечутний звук бойовоз сурми, що коливад повiтря, ненастанна потреба
доводити власну зверхнiсть над усiма iншими, дарма що нiколи не баченими:
"Ти менi скажи - тобi з чоловiком добре було?" - "Дуже!" - рубонула зопалу
щиро, як ляпаса вiдважила, - аж скулився: ну бо сил уже неставало вивертати
себе через горло, примилятися, глитаючи обиду за обидою, та безецно, мов
шльондра за плату, демонструвати, який то вiн, хай йому абищо, кльовий
("Безстидниця, цицьки вивалила!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
тiлом - це почуття, знайоме хiба ГУЛАГiвським в'язням: вечорами у ваннi я
розглядаю перед дзеркалом (начепивши совинi окуляри, тi самi, з товстими
скельцями, так що вигляд маю достолиха кумедний) своз груди, досi такi
незмiнно кулясто-пружнi, визивно насторченi пипками врiзнобiч ("Это ж надо,
- казав колись, нестак i давно, один недоукразнiзований мною мужчина, -
наверно, четвертый размер, а как держится!"): цiдз осенi вони вперше
охляли, недвозначно посунулися долi, наводячи на гадку про перестояне сире
тiсто, i взялись якимись вiдворотними плямками, схожими на пiнментнi, а
вершечки щодалi, то бiльше нагадують потемнiлу шкiрку зморщеного персика, -
той чоловiк був з тих, хто взагалi кепсько уявляд, що робити з жiночими
грудьми, окрiм хiба як ущипнути крiзь одежу, але справа, звiсно, не в
ньому, - це було гарне тiло, здорове, розумне й життдрадiсне, i, слiд
вiддати йому належне, воно збiса довго трималось, тiльки з тим чоловiком
зворохобилось одразу, але я прикрикнула на нього, грубо й нецеремонно, а
воно противилось, скiмлило якимись хронiчними застудами, опухлими залозками
й лихоманковими висипками, "ослаблення iмунiтету", казали лiкарi, а я
виборсувалася з постелi, заклеювала висипки пластирем i, палена гарячкою,
летiла на вокзал, поззд, гримочучи по стиках рейок, мчав мене крiзь нiч у
мiсто, звiдки мовчав той чоловiк, розгепавши на друзки свою дорогоцiнну
машину, в нiч аварiз менi приснилося, начеб йому зз вкрали, i вiршi,
несвiдомi яви, але, свозм звичадм, сновидно-видющi, напливали, як у туманi
крайобраз за вiкном: "Тодi ще мав упасти снiг. /Ще осiнь пахла корвалолом,
/I авта, збившися з дорiг, /По гаражах зiпали кволо", - я досить довго
чинила насильство над свозм тiлом, воно мусить мати на мене кривду, чи,
по-тутешньому, grudge, а тепер, заднiм числом, незгурт i можу для нього
зробити, - хiба вимучувати щоранку безцiльними присiданнями, пiсля яких
обманом стужавiлi стегна ниють забутим солодким стогоном, та ще тупо, як на
працю, волочити його вечорами до басейну, де мене вже знають: заповита в
пiстрявий тюрбан негритянка-дженiторша, що видад на входi ключi од
lockers'iв19, слiпучо спалахуд навстрiч зубним
блiцем: "You're pretty faithful to that swimming, huh?
- Боже, яка вона мила, м'яка й ласкава, як вода в басейнi, од
першого-лiпшого щирого слова я зараз ладна розревтися з мiсця, мов
зацьковане вовченя-пiдлiток, ладна зсти з кожноз руки, хоч би й цiдз
простягненоз, довiрливо розкритоз - рожевою наготою назверх - долонi з
золотим ключиком на червоному капроновому шнурочку, в яку, хапаючись,
оповiдаю, що мушу, дослiвно мушу сюди вчащати, що лиш так i рятуюся од
депресiз - Великоз Американськоз Депресiз, на яку страждад, здадться,
сiмдесят вiдсоткiв тутешнього населення, бiгають до психiатрiв, ковтають
"Prosac", кожна нацiя божеволiд по-сводму, i мою депресiю, котра насправдi
мад iншу назву, я, хоч-не-хоч, уже наломилася перекладати зрозумiлою зм
мовою: broken relationship, до того ж straight after the divorce, до того ж
sexually traumatic21, а далi вже все за
пiдручниками з психiатрiз: fear of intimacy, fear of frigidity, suicidal
moods22 - словом, класичний випадок, навiть до
психiатра вдаватися не варт, i моя благословенна негритянка, така
розлого-тiлиста за тiсною стойкою, розкiшно й тепло, по-коров'ячому ситна,
Велика Мати, нiжне, парне мукання й шорсткий язик, - кивад з мудрим,
порозумiлим усмiхом: "I've been there, - каже вона, - with the father of my
kids"23, - он як, вона розлучена, single
parent24 з двома малюками - i такi ж чудовi
малюки, меншому невдовзi два рочки, коли д дiти, воно легше - i тяжче, i
легше ("А тепер, - казав той чоловiк, трiумфально свiтячись над нею в
темрявi спiтнiлим хлопчиком, - ось тепер ти завагiтнiдш: я просто в тебе
кiнчив!"- "Нi, - смiялась вона - тихенько, щоб не розхлюпати наллятоз в нез
по вiнця нiжностi, - нi, серденько, сьогоднi - нi" - а проте це, либонь, i
була, з першоз ночi, головна зачадна думка, пiдводна течiя тоз любовi:
синочок, Данилко, потайки визначила вона, - вкритий лоскотливим курчачим
пушком чолопок, жаб'ячи скорченi нiжки, крихiтнi пуп'янки пальчикiв, ай,
Боже ж мiй! - у снах вона жадiбно тулила його до грудей: якiр, що утримуд
при життю, той, без якого ми, дiвоньки, на цiй землi неповноправнi,
"непрописанi": не слово, чи бодай лiтера, в текстi, а випадкова капка на
берегах, - а вiршi тимчасом глухо бубонiли самi до себе, розпадаючись
рiзноголосям: "Зимно менi, коханий. /- Накинь пальто кожушане. / - Сумно
менi, коханий. / - До працi берись, моя панi. / - Ах, щось воно все менi
лiньки... / - Бо треба б тобi дитинки. / - Страшно, коханий, з нею / Стати
навiк тводю", - не згадувати, лiпше не згадувати!), - "Everybody seems to
have been there"25, - завважую, з вiдчуттям
хвилево вiдсунутого тягаря прилучаючи себе бодай до якогось ряду,
спiльноти: join the club!26 - о так, статечно
кивад моя негритянка, every woman has been there
басейнi, когось i зустрiнеш? Тут впору розреготатися - бодай тому, що цiдз
осенi, через силу волочачи свод нещасне, пригноблене тiло вулицями чужого
мiста, ти вперше спiзнала самопочуття невидимки - не вiдразу навiть i
втямила, в чiм рiч, а втямивши, почала чiпко придивлятися: атож, так i д -
зустрiчнi мужчини ковзали по тобi байдужливими, незрячими поглядами, як по
неживому предмету, i навiть в автобусi, зближаючись, пiдiпхана тлумом, на
ризиковану вiдстань до чидз-небудь крижастоз спини з хокейною емблемою, ти
не вловлювала того блискавичного, промельком, тварного iмпульсу, -
скинутись, озирнутись, - що то вмикадться в них вiдрухово, просто на запах
жiнки, але не тiльки: насправдi-бо вони - може, хiба крiм зекiв та
солдатiв, пошизiлих од абстиненцiз бiдак, - вiдзиваються не так на жiнку,
як на жодним приладам не пiддатнi, купно наведенi на цю жiнку частоти всiх
iнших мужських домагань, котрi в цiй хвилi облягають зз (а мене якраз у цiй
хвилi не облягають!) густо наелектризованою еротичною хмарою - недарма
кажуть, що засватана дiвка всiм подобадться: ось це i заводить зх
по-справжньому, змушуд пашiти од ярости роздутими нiздрями й бити в землю
копитом од нетерплячки - дух суперництва, хiть перемагати, виклик на герць,
нечутний звук бойовоз сурми, що коливад повiтря, ненастанна потреба
доводити власну зверхнiсть над усiма iншими, дарма що нiколи не баченими:
"Ти менi скажи - тобi з чоловiком добре було?" - "Дуже!" - рубонула зопалу
щиро, як ляпаса вiдважила, - аж скулився: ну бо сил уже неставало вивертати
себе через горло, примилятися, глитаючи обиду за обидою, та безецно, мов
шльондра за плату, демонструвати, який то вiн, хай йому абищо, кльовий
("Безстидниця, цицьки вивалила!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36