I все, i клямка. "В цiм твоя межа". Як же той
кембрiджський вiрш кiнчався? "Рiлля, що прагне борони, /I мокрi, сплаканi
ворони - /I муж, який не вборонив - /А ждав вiд мене оборони". Еге ж,
exactly - чи, коли хто волiд, "вот iмднно". От чим ще, до речi, паршива
чужа кразна - набиваються, натрушуються, як пух у нiздрi, напохватнi
чужинецькi слiвця й звороти, залiплюють пори в мозковi, нахабно тиснуться
попiдруч, навiть коли ти наодинцi з собою, - i незчувадшся, як починадш
балакати "хеф-напiв", тобто повторюдться те саме, що вдома (вдома?
схаменися, кобiто, - де вiн, твiй дiм?), ну гаразд, у Кидвi, в Укразнi - з
росiйською: всякад ззовнi накрапами, зсихадться-цементудться, i мусиш - або
повсякчас провадити в умi розчисний синхронний переклад, що звучить
вимучено й ненатурально, - або ж приноровитися, як усi ми, самим голосом
брати чужомовнi слова в лапки, класти на них такий собi
блазнювато-iронiчний притиск як на забуцiм-цитати (наприклад - гарний
приклад для студентiв, можна навести завтра на лекцiз: "Ти себе що -
"побддiтдльнiцей" почувадш?").
А ще можна б сказати - виступаючи з доповiддю в якому-небудь
американському унiверситетi, або на конференцiз "трiпл-ей-дабл-ес"name="11a">11, або в Кеннан Iнстiт'ют у Вашiннтонi, або де
тебе ще там i далi носитиме лихим вiтром, сто, максимум двiстi баксiв
гонорару плюс сплачена дорога - i дякуй гречненько, ти не +втушенко й не
Татьяна Толстая, щоб дiставати по тисячi за виступ, та хто ти ваще така,
слиш, ти, забацана Ukrainian, дитя вiдрадненськоз комунальноз "хрущовки", з
якоз цiлий вiк марно силкудшся вирватись, Попелюшка, що летить через океан
понарiкати за вечерею у Шеффiлда з парочкою Нобелiвських лауреатiв
(промiнячись навсiбiч, чотирма мовами нараз за одним столиком сиплючи) на
iдейну вичерпанiсть сучасноз цивiлiзацiз, по чiм вертадться в свою кизвську
кухню площею 6 кв.м.сваритися з мамою й принижено тлумачити рiдним
редакторам, що лде я, там i буде вiтчизна" - то зовсiм не значить "ubi
bene, ibi patria", - бодай тому, що через цю саму довбану patria тобi нi у
Шеффiлда, нi у Тiффанi, нi на Гавайях, нi на Флоридi, нiде й нiколи не д
bene, бо вiтчизна - то не просто земля народження, правдива вiтчизна д
земля, котра потрапить тебе вбивати - навiть на вiдстанi, подiбно як мати
повiльно й невiдворотно вбивад дорослу дитину, утримуючи зз при собi,
сковуючи зй кожен порух i помисл власною обволiкаючою присутнiстю, - а, що
там розводитися довго, тема мого сьогоднiшнього виступу, ледi й
джентльмени, - як i зазначено в програмi, "Польовi дослiдження з
укразнського сексу", i, перш нiж перейти до нез, хочу подякувати всiм вам,
присутнiм i вiдсутнiм, за нiчим не виправдану увагу до модз кразни й модз
скромноз особи, - от чим як чим, а увагою ми досi розбещенi не були:
по-простому сказавши - здихали, на фiн нiким не завваженi (я тут ще в
досить упривiлейованому становищi, бо якби зважилась, плюнула й висипала в
рота разом усю решту таблеток iз жовтогарячого слозчка, то тiло виявили б
досить хутко, десь, либонь, день на третiй: Крiс, факультетська секретарка,
зателефонуд, тiльки-но я не з'явлюся на лекцiю, отже, грiх нарiкати,
ниточка-павутиночка, хай i тонюня-провисла, щоб, за нез шарпнувши, дати
свiтовi знати про свiй черговий, цим разом останнiй, вiд'ззд, у мене
все-таки д, - i якби з тим чоловiком щось сталося там у пущi, - хоч я й не
думаю, аби з ним щось сталося, вiн нiколи не вчинить цього сам, забагато
мад в собi злостi для такого дiла, - то Марк i Розi щодня ж навiдуються до
нього), - так ось, ледi й джентльмени, прошу не поспiшати квалiфiкувати
розглянутий випадок закоханостi як патологiчний, бо доповiдач iще не сказав
головного - головне ж, ледi й джентльмени, полягад в тому, що в життi
пiддослiдноз то був перший укразнський мужчина. Направду - перший.
Перший готовий - кого не треба було вчити укразнськоз мови, тябричити
йому на побачення, виключно аби розширити спiльний внутрiшнiй простiр
порозумiння, книжку за книжкою з власноз бiблiотеки (Липинський, блiн,
Грушевський, i про Горську вiн також не чув, анi про Свiтличного, за ним
були зовсiм iншi шiстдесятi, добре, я тобi завтра принесу!), а в часi
любосного воркотання мимобiжно згадавши "Не захист мрiй - блаженний дiм..,"
тут-таки запускатися в пiвгодинний коментар про життя i творчiсть автора -
це, знадш, був у тридцятi такий поет на Захiднiй Укразнi, - i отак, хай
йому грець, все життя! - професiйна укразнiзаторка, наче ще по одному
органу зм усiм нарощудш, коли-небудь наша незалежна, чи радше ще-не-вмерла,
якщо до того часу не вмре, мала б запровадити якусь спецвiдзнаку - за
кiлькiсть укразнiзованих койкомiсць, ти б зм загаратала список тобою
навернених! - а то був перший мужчина з твого свiту, перший, з ким
обмiнювалося не просто словами, а зараз усiдю бездоннiстю мерехких,
колодязним зблиском пiдсвiчених тайникiв, тими словами вiдслонених, i тому
говорилося легко, як дихадться й сниться, i тому пилося розмову смажно
висушеними вустами, i впивалося все запаморочливiше, о, ця нiколи не знана
сповна свобода бути собою, ця гра, нарештi, в чотири руки по всiй
клавiатурi, натхненнiсть iмпровiзацiз, скiльки iскристоз, смiхотливоз
енергiз вивiльнядться, коли кожна нота - iронiчний натяк, вiдтiнок, дотеп,
доторк - умент резонуд, пiдхоплена спiврозмовцем, кульбiт у повiтрi, просто
вiд надмiру сили, жартiвливе колiнце - ближче: можна? i от уже -
двозначнiше, ризикованiше, i от уже - впритул, i от уже, заглушивши мотор
(бо ти таки сiла, врештi-решт, у ту його машину - пiсля вiдвiвин майстернi,
пiсля того, як угледiла навiч, хто вiн), - навальний перехiд на iншу мову:
губами, язиком, руками, - i ти, вiдхиляючись зi стогоном: "Позхали до
тебе... В майстерню..." , - мова рiзко скоротила ваш шлях назустрiч одне
одному: ти впiзнала: свiй, в усьому - свiй, одноз породи звiрюки! - i в нiй
же, в мовi, було все, чого нiколи потiм не було мiж вами в лiжку.
"Gosh, if he only weren't such а damned good painter!href="#s12">12" - казала ти, сидячи в барi "У Крiстофера" на Портер-сквер,
ти випила натще два келихи каберне-совiньйон, i тебе трошки розпружило -
вперше за тi кембрiджськi мiсяцi, запаморочливо легким, дерзновенним
пiдняттям, ой випила - вихилила, сама себе похвалила, ех жаль, нема з ким
заспiвати, -Лiса i Дейв слухали, як малята рiздвяну казку, забувши хрумтiти
чiпсами, Slavic charm13, ось як це в них
називадться, - ти любила той бар, глуху пляшкову зелень декору, яка
наводила на гадку про ломбернi столики, так само як i низькi свiтла, що
вiдсувають лиця у притемок, i чоловiкiв, скупчених при шинквасi за
спогляданням бейсбольного матчу, i гул голосiв, i нiч за далекими вiкнами,
зз густий коричневий вар, в якому плавляться жовтi цукати лiхтарень , - все
нараз, бо тiльки так i дадться увiйти в свiт чужого: приймаючи все нараз,
усiма змислами, i ти це вмiла, ти просто втомилася, за всi роки бездомних
блукань, любити свiт самотою - проходити анонiмною й нерозпiзнаною через
сутенiючi аеровокзали, ресторани й бари з теплими вогнями, морськi
узбережжя з надбiгаючим шелестом прибою по рiнi, вранiшнi готелi з кавою в
холлi, - "Where are you from?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
кембрiджський вiрш кiнчався? "Рiлля, що прагне борони, /I мокрi, сплаканi
ворони - /I муж, який не вборонив - /А ждав вiд мене оборони". Еге ж,
exactly - чи, коли хто волiд, "вот iмднно". От чим ще, до речi, паршива
чужа кразна - набиваються, натрушуються, як пух у нiздрi, напохватнi
чужинецькi слiвця й звороти, залiплюють пори в мозковi, нахабно тиснуться
попiдруч, навiть коли ти наодинцi з собою, - i незчувадшся, як починадш
балакати "хеф-напiв", тобто повторюдться те саме, що вдома (вдома?
схаменися, кобiто, - де вiн, твiй дiм?), ну гаразд, у Кидвi, в Укразнi - з
росiйською: всякад ззовнi накрапами, зсихадться-цементудться, i мусиш - або
повсякчас провадити в умi розчисний синхронний переклад, що звучить
вимучено й ненатурально, - або ж приноровитися, як усi ми, самим голосом
брати чужомовнi слова в лапки, класти на них такий собi
блазнювато-iронiчний притиск як на забуцiм-цитати (наприклад - гарний
приклад для студентiв, можна навести завтра на лекцiз: "Ти себе що -
"побддiтдльнiцей" почувадш?").
А ще можна б сказати - виступаючи з доповiддю в якому-небудь
американському унiверситетi, або на конференцiз "трiпл-ей-дабл-ес"
тебе ще там i далi носитиме лихим вiтром, сто, максимум двiстi баксiв
гонорару плюс сплачена дорога - i дякуй гречненько, ти не +втушенко й не
Татьяна Толстая, щоб дiставати по тисячi за виступ, та хто ти ваще така,
слиш, ти, забацана Ukrainian, дитя вiдрадненськоз комунальноз "хрущовки", з
якоз цiлий вiк марно силкудшся вирватись, Попелюшка, що летить через океан
понарiкати за вечерею у Шеффiлда з парочкою Нобелiвських лауреатiв
(промiнячись навсiбiч, чотирма мовами нараз за одним столиком сиплючи) на
iдейну вичерпанiсть сучасноз цивiлiзацiз, по чiм вертадться в свою кизвську
кухню площею 6 кв.м.сваритися з мамою й принижено тлумачити рiдним
редакторам, що лде я, там i буде вiтчизна" - то зовсiм не значить "ubi
bene, ibi patria", - бодай тому, що через цю саму довбану patria тобi нi у
Шеффiлда, нi у Тiффанi, нi на Гавайях, нi на Флоридi, нiде й нiколи не д
bene, бо вiтчизна - то не просто земля народження, правдива вiтчизна д
земля, котра потрапить тебе вбивати - навiть на вiдстанi, подiбно як мати
повiльно й невiдворотно вбивад дорослу дитину, утримуючи зз при собi,
сковуючи зй кожен порух i помисл власною обволiкаючою присутнiстю, - а, що
там розводитися довго, тема мого сьогоднiшнього виступу, ледi й
джентльмени, - як i зазначено в програмi, "Польовi дослiдження з
укразнського сексу", i, перш нiж перейти до нез, хочу подякувати всiм вам,
присутнiм i вiдсутнiм, за нiчим не виправдану увагу до модз кразни й модз
скромноз особи, - от чим як чим, а увагою ми досi розбещенi не були:
по-простому сказавши - здихали, на фiн нiким не завваженi (я тут ще в
досить упривiлейованому становищi, бо якби зважилась, плюнула й висипала в
рота разом усю решту таблеток iз жовтогарячого слозчка, то тiло виявили б
досить хутко, десь, либонь, день на третiй: Крiс, факультетська секретарка,
зателефонуд, тiльки-но я не з'явлюся на лекцiю, отже, грiх нарiкати,
ниточка-павутиночка, хай i тонюня-провисла, щоб, за нез шарпнувши, дати
свiтовi знати про свiй черговий, цим разом останнiй, вiд'ззд, у мене
все-таки д, - i якби з тим чоловiком щось сталося там у пущi, - хоч я й не
думаю, аби з ним щось сталося, вiн нiколи не вчинить цього сам, забагато
мад в собi злостi для такого дiла, - то Марк i Розi щодня ж навiдуються до
нього), - так ось, ледi й джентльмени, прошу не поспiшати квалiфiкувати
розглянутий випадок закоханостi як патологiчний, бо доповiдач iще не сказав
головного - головне ж, ледi й джентльмени, полягад в тому, що в життi
пiддослiдноз то був перший укразнський мужчина. Направду - перший.
Перший готовий - кого не треба було вчити укразнськоз мови, тябричити
йому на побачення, виключно аби розширити спiльний внутрiшнiй простiр
порозумiння, книжку за книжкою з власноз бiблiотеки (Липинський, блiн,
Грушевський, i про Горську вiн також не чув, анi про Свiтличного, за ним
були зовсiм iншi шiстдесятi, добре, я тобi завтра принесу!), а в часi
любосного воркотання мимобiжно згадавши "Не захист мрiй - блаженний дiм..,"
тут-таки запускатися в пiвгодинний коментар про життя i творчiсть автора -
це, знадш, був у тридцятi такий поет на Захiднiй Укразнi, - i отак, хай
йому грець, все життя! - професiйна укразнiзаторка, наче ще по одному
органу зм усiм нарощудш, коли-небудь наша незалежна, чи радше ще-не-вмерла,
якщо до того часу не вмре, мала б запровадити якусь спецвiдзнаку - за
кiлькiсть укразнiзованих койкомiсць, ти б зм загаратала список тобою
навернених! - а то був перший мужчина з твого свiту, перший, з ким
обмiнювалося не просто словами, а зараз усiдю бездоннiстю мерехких,
колодязним зблиском пiдсвiчених тайникiв, тими словами вiдслонених, i тому
говорилося легко, як дихадться й сниться, i тому пилося розмову смажно
висушеними вустами, i впивалося все запаморочливiше, о, ця нiколи не знана
сповна свобода бути собою, ця гра, нарештi, в чотири руки по всiй
клавiатурi, натхненнiсть iмпровiзацiз, скiльки iскристоз, смiхотливоз
енергiз вивiльнядться, коли кожна нота - iронiчний натяк, вiдтiнок, дотеп,
доторк - умент резонуд, пiдхоплена спiврозмовцем, кульбiт у повiтрi, просто
вiд надмiру сили, жартiвливе колiнце - ближче: можна? i от уже -
двозначнiше, ризикованiше, i от уже - впритул, i от уже, заглушивши мотор
(бо ти таки сiла, врештi-решт, у ту його машину - пiсля вiдвiвин майстернi,
пiсля того, як угледiла навiч, хто вiн), - навальний перехiд на iншу мову:
губами, язиком, руками, - i ти, вiдхиляючись зi стогоном: "Позхали до
тебе... В майстерню..." , - мова рiзко скоротила ваш шлях назустрiч одне
одному: ти впiзнала: свiй, в усьому - свiй, одноз породи звiрюки! - i в нiй
же, в мовi, було все, чого нiколи потiм не було мiж вами в лiжку.
"Gosh, if he only weren't such а damned good painter!
ти випила натще два келихи каберне-совiньйон, i тебе трошки розпружило -
вперше за тi кембрiджськi мiсяцi, запаморочливо легким, дерзновенним
пiдняттям, ой випила - вихилила, сама себе похвалила, ех жаль, нема з ким
заспiвати, -Лiса i Дейв слухали, як малята рiздвяну казку, забувши хрумтiти
чiпсами, Slavic charm13, ось як це в них
називадться, - ти любила той бар, глуху пляшкову зелень декору, яка
наводила на гадку про ломбернi столики, так само як i низькi свiтла, що
вiдсувають лиця у притемок, i чоловiкiв, скупчених при шинквасi за
спогляданням бейсбольного матчу, i гул голосiв, i нiч за далекими вiкнами,
зз густий коричневий вар, в якому плавляться жовтi цукати лiхтарень , - все
нараз, бо тiльки так i дадться увiйти в свiт чужого: приймаючи все нараз,
усiма змислами, i ти це вмiла, ти просто втомилася, за всi роки бездомних
блукань, любити свiт самотою - проходити анонiмною й нерозпiзнаною через
сутенiючi аеровокзали, ресторани й бари з теплими вогнями, морськi
узбережжя з надбiгаючим шелестом прибою по рiнi, вранiшнi готелi з кавою в
холлi, - "Where are you from?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36