- Якийсь народний, е-е, обряд? Повiр'я?" Вiн стримано кивав - i
тим нiби вступав з тобою у змову; "А який саме?" - "Про це не можна
говорити", - вiдказував поважно: так, саме так, братiку, не можна, це
тайна, твоя i моя, - печать на вуста, як сухий цiлунок: замкнути, мовчок,
мовчок).
"Бачиш, - показував зй, у перших тижнях спiвжиття - нова кразна, новий
континент, тепер усе буде по-новому, з чистоз сторiнки, еге ж, - чи не
першого нового, не "з запасникiв", шкiца, туш-перо: - дивись, манюня, це -
любов". Любов виглядала так: "манюня", цебто досить умовна гола кобiта,
лежала на постелi ("Безстидниця, цицьки вивалила!", але то настало вже
потiм...) i грала на скрипочку ("Це що, - видихнула з сардонiчним смiшком:
вночi знову було боляче, а йому хоч би хни, - метафора мастурбацiз?" -
"Може бути, - згодився безтурботно, пустивши проз вуха зз наззд: надто
зосереджений був на шкiцевi: - це з одноз польськоз пiсеньки, я колись
почув, запам'ятав собi"); низ живота зй цнотливо затуляв розпластаний,
густо заштрихований котик - ну, з котиком усе було ясно, котиком був вiн
сам ("Ось тут ти й попалась! - зблиснув очима ледь не зловтiшно, почувши,
що вона за схiдним гороскопом - Миша: - Тому що я - Кiт!" - гм, з котами в
нез складалось не вельми, взагалi-то вона волiла собак, нiколи не
пропускала нагоди поплескати мiж вухами навiть шолудивому приблудi, але
тодi - тодi заполонило дивним, обезвладнюючим щемом вже-оприсутненоз
небезпеки, i це було сумно й солодко: попалась, кiнець, що ж тепер, не
втечеш уже, - тiльки на шкiц дивлячись, подумала, внутрiшньо здригнувшись:
а що, як котик, вигнувши спинку, раптом вiзьме та вгородить туди
пазурi?..); в ногах лiжка стояв вазоник з чимось крислатим, на крислатому
сидiла птичка з обручкою в дзьобi ("От призду - окрутимось!" -
образливо-весело горлав у трубку, коли вона таки зумiла додзвонитись - по
тiй страшнiй кембрiджськiй зимi, як повiльно, з тижня на тиждень вимерзала,
вмерзала в непролазнi снiги, витiкаючи з нез, наче пасока з умiло
прохромленого тiла, зз любов, аж скупчилася в останнiй вогненнiй точцi:
тiльки б вiн був живий! - i, потрапивши-таки, через океан, через гирилицю
спiльних знайомих, нанипати якийсь контактний номер, i почувши знайомий
голос, що воркотiв безсоромним задоволенням: "Шалено радий чути вас, панi",
- вибухла, як фурiя, трохи не матом - а вiн, виявлядться, був черговий раз
розбився, акурат перед зз вiд'зздом, звалився вночi зi сходiв на купу
брухту, поламав ребра, досi ходить у корсетi, ой блiн! - затулила рота
долонею, зблиском згадавши свiй, фiзiологiчно якийсь тяжко вiдразний, сон:
мовби тримад в руках його гiпсове погруддя, котре страхiтливо ворушить
губами, та що ж це таке, справдi! добре, буде тобi, чувак, виклик до
Америки, буде стипендiя, виставка в Нью-Йорку, музика - жiнки - шампанське,
все буде, - лиш оте "окрутимось" порнуло, наче, наглим звиском, соло на
пилцi серед оперовоз увертюри: не те, не те - не тi слова!).Скрипочка,
котик, вазоник, птичка, обручка - "це в них любов", i шкiц, здалось зй,
таки випромiнював, хай i млявенько, дещицю якого-неякого тепла (в
остаточному виглядi, на полотнi, написаному вже по розривi, воно цiлком
звiтрилось - постiль iз жiнкою опинилася в ядучо-жовтiй пустелi, i коли
картина простояла нiч у "бейсментi" в бiдолашного Марка, вкiнець
забембаного цими психованими укразнськими ненiями, то на ранок на нiй
знайшли здохлого павука - от i було налiпити його на полотно, десь мiж
котиком i птичкою, саме його там i бракувало!). По кiлькох тижнях, одначе,
постав другий шкiц - та сама дама, в дзеркально протилежнiй позицiз,
простяглася на велетенському, до бiлого обгризеному маслаковi: "Це зз
останнiй мужчина, - прокоментував лиховiсно, - вона його з'зла". В кольорi
тло вийшло чорне, кiстка проблимувала з нього недужною фосфоричною
блiдiстю, а жiнка мала здиблене сторч, мов невидимим пилососом пiдняте,
пожежно-руде волосся. Такий собi диптих. Iсторiя одного кохання, так би
мовити. "Цей наш роман", - колись, удома ще, ввернула вона мимобiжно, i
вiн, не пiдводячи на нез втупленого перед себе погляду, твердо похитав
головою: "Це не роман. Це щось iнше".
Ледi й джентльмени, я вже бачу той знуджений вираз, що малюдться на
ваших обличчях, ви вже проставили подумки дiагноз, severe psychological
problems29 з обох сторiн - нацiоналмазохiстка
(хоча з таким дiагнозом ви, напевно, не знайомi...) й аутичний маньяк (тут
простiше, бо, крiм суто комунiкативних негараздiв, неконтактностi отоз, чи
як воно там зветься, можна б випiмнути й дрiбнiшi, клiнiчно промовистiшi
симптоми - примiром, його повну неспроможнiсть бодай на мить вдержати в
головi телефонний номер перш нiж записати, i особливо характерне, дивно
курлапе письмо - несподiванi пропуски лiтер, а то враз посеред речення
слово з великоз, або заблукале з сусiднiх абеток "э" чи "j", мовби на те,
щоб рядок краще тулився графiчно, - нехорошi речi, тривожнi, а коли ще
згадати отi його пiдозрiлi мiгренi, од яких, хваливсь, непритомнiв бувало,
то й геть кепська картина склададться), - що ж тут заперечиш, це гарне,
похапне слiвце, - problems, воно означуд i математичну задачку, i рак
грудей, i втрату любовi, в кожному випадку десь завше iснуд хтось,
спроможний зарадити, професор, лiкар, психоаналiтик, - якщо, звичайно,
мадте чим заплатити, а якщо не мадте, то вже якось поувихайтеся, нашкребiть
по засiках борошенця, нiчого не вдiдш, життя - штука коштовна: оно Розi,
Маркова дружина, сьомий рiк поспiль вчащад до психоаналiтика, два сеанси на
тиждень, чого сердега Марк, кроткий гладкий школяр побiльшеного формату, не
бувши навiть повним професором, оплатити, звiсно, негоден, так що вiд часу
до часу, кiлькамiсячними нападами, Розi - сорокарiчна дiвчинка, мати
дорослоз дочки, i така ж маленька, худенька, як горобчик (крутозадий
горобчик iз вiдьмацьки зрослими на перенiссi бровами), незмiнно чи то
перестуджена, чи перегрiта на сонцi, чи принаймнi перевтомлена (рука на
чолi, як у колгоспноз жницi, зiбгана мокра грудочка "Клiнексу" коло носа),
змушена пiдшукувати собi якусь працю, i знаходить, i щось там робить
мiсяць, i два, або навiть три, - i все на те, аби мати змогу й далi двiчi
на тиждень лягати на ту саму канапку й оповiдати комусь, хто зз слухад, яка
вона нещаслива, - на шостий рiк вони з Марком перестали трахатися, i це
очевидне зрушення: тепер обод скрегочуть зубами од абстиненцiз, сварки
спалахують з голодним трiском, як добре пiдсушений хмиз, на кожний
словесний доторк, i, схоже, доведеться збiльшити число сеансiв: problems д
problems, i суспiльство велить зх розв'язувати, згiдно з чотирма
арифметичними дiями: дано А, дано B, зх можна додавати, множити, дiлити,
переставляти мiсцями, i все то в надiз добути якусь третю величину,
всепоглинаюче заняття! - десь у кiнцi задачника мiститься вiдповiдь,
набрана петитом, маймо терпець, коли-небудь нам зз покажуть.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
тим нiби вступав з тобою у змову; "А який саме?" - "Про це не можна
говорити", - вiдказував поважно: так, саме так, братiку, не можна, це
тайна, твоя i моя, - печать на вуста, як сухий цiлунок: замкнути, мовчок,
мовчок).
"Бачиш, - показував зй, у перших тижнях спiвжиття - нова кразна, новий
континент, тепер усе буде по-новому, з чистоз сторiнки, еге ж, - чи не
першого нового, не "з запасникiв", шкiца, туш-перо: - дивись, манюня, це -
любов". Любов виглядала так: "манюня", цебто досить умовна гола кобiта,
лежала на постелi ("Безстидниця, цицьки вивалила!", але то настало вже
потiм...) i грала на скрипочку ("Це що, - видихнула з сардонiчним смiшком:
вночi знову було боляче, а йому хоч би хни, - метафора мастурбацiз?" -
"Може бути, - згодився безтурботно, пустивши проз вуха зз наззд: надто
зосереджений був на шкiцевi: - це з одноз польськоз пiсеньки, я колись
почув, запам'ятав собi"); низ живота зй цнотливо затуляв розпластаний,
густо заштрихований котик - ну, з котиком усе було ясно, котиком був вiн
сам ("Ось тут ти й попалась! - зблиснув очима ледь не зловтiшно, почувши,
що вона за схiдним гороскопом - Миша: - Тому що я - Кiт!" - гм, з котами в
нез складалось не вельми, взагалi-то вона волiла собак, нiколи не
пропускала нагоди поплескати мiж вухами навiть шолудивому приблудi, але
тодi - тодi заполонило дивним, обезвладнюючим щемом вже-оприсутненоз
небезпеки, i це було сумно й солодко: попалась, кiнець, що ж тепер, не
втечеш уже, - тiльки на шкiц дивлячись, подумала, внутрiшньо здригнувшись:
а що, як котик, вигнувши спинку, раптом вiзьме та вгородить туди
пазурi?..); в ногах лiжка стояв вазоник з чимось крислатим, на крислатому
сидiла птичка з обручкою в дзьобi ("От призду - окрутимось!" -
образливо-весело горлав у трубку, коли вона таки зумiла додзвонитись - по
тiй страшнiй кембрiджськiй зимi, як повiльно, з тижня на тиждень вимерзала,
вмерзала в непролазнi снiги, витiкаючи з нез, наче пасока з умiло
прохромленого тiла, зз любов, аж скупчилася в останнiй вогненнiй точцi:
тiльки б вiн був живий! - i, потрапивши-таки, через океан, через гирилицю
спiльних знайомих, нанипати якийсь контактний номер, i почувши знайомий
голос, що воркотiв безсоромним задоволенням: "Шалено радий чути вас, панi",
- вибухла, як фурiя, трохи не матом - а вiн, виявлядться, був черговий раз
розбився, акурат перед зз вiд'зздом, звалився вночi зi сходiв на купу
брухту, поламав ребра, досi ходить у корсетi, ой блiн! - затулила рота
долонею, зблиском згадавши свiй, фiзiологiчно якийсь тяжко вiдразний, сон:
мовби тримад в руках його гiпсове погруддя, котре страхiтливо ворушить
губами, та що ж це таке, справдi! добре, буде тобi, чувак, виклик до
Америки, буде стипендiя, виставка в Нью-Йорку, музика - жiнки - шампанське,
все буде, - лиш оте "окрутимось" порнуло, наче, наглим звиском, соло на
пилцi серед оперовоз увертюри: не те, не те - не тi слова!).Скрипочка,
котик, вазоник, птичка, обручка - "це в них любов", i шкiц, здалось зй,
таки випромiнював, хай i млявенько, дещицю якого-неякого тепла (в
остаточному виглядi, на полотнi, написаному вже по розривi, воно цiлком
звiтрилось - постiль iз жiнкою опинилася в ядучо-жовтiй пустелi, i коли
картина простояла нiч у "бейсментi" в бiдолашного Марка, вкiнець
забембаного цими психованими укразнськими ненiями, то на ранок на нiй
знайшли здохлого павука - от i було налiпити його на полотно, десь мiж
котиком i птичкою, саме його там i бракувало!). По кiлькох тижнях, одначе,
постав другий шкiц - та сама дама, в дзеркально протилежнiй позицiз,
простяглася на велетенському, до бiлого обгризеному маслаковi: "Це зз
останнiй мужчина, - прокоментував лиховiсно, - вона його з'зла". В кольорi
тло вийшло чорне, кiстка проблимувала з нього недужною фосфоричною
блiдiстю, а жiнка мала здиблене сторч, мов невидимим пилососом пiдняте,
пожежно-руде волосся. Такий собi диптих. Iсторiя одного кохання, так би
мовити. "Цей наш роман", - колись, удома ще, ввернула вона мимобiжно, i
вiн, не пiдводячи на нез втупленого перед себе погляду, твердо похитав
головою: "Це не роман. Це щось iнше".
Ледi й джентльмени, я вже бачу той знуджений вираз, що малюдться на
ваших обличчях, ви вже проставили подумки дiагноз, severe psychological
problems29 з обох сторiн - нацiоналмазохiстка
(хоча з таким дiагнозом ви, напевно, не знайомi...) й аутичний маньяк (тут
простiше, бо, крiм суто комунiкативних негараздiв, неконтактностi отоз, чи
як воно там зветься, можна б випiмнути й дрiбнiшi, клiнiчно промовистiшi
симптоми - примiром, його повну неспроможнiсть бодай на мить вдержати в
головi телефонний номер перш нiж записати, i особливо характерне, дивно
курлапе письмо - несподiванi пропуски лiтер, а то враз посеред речення
слово з великоз, або заблукале з сусiднiх абеток "э" чи "j", мовби на те,
щоб рядок краще тулився графiчно, - нехорошi речi, тривожнi, а коли ще
згадати отi його пiдозрiлi мiгренi, од яких, хваливсь, непритомнiв бувало,
то й геть кепська картина склададться), - що ж тут заперечиш, це гарне,
похапне слiвце, - problems, воно означуд i математичну задачку, i рак
грудей, i втрату любовi, в кожному випадку десь завше iснуд хтось,
спроможний зарадити, професор, лiкар, психоаналiтик, - якщо, звичайно,
мадте чим заплатити, а якщо не мадте, то вже якось поувихайтеся, нашкребiть
по засiках борошенця, нiчого не вдiдш, життя - штука коштовна: оно Розi,
Маркова дружина, сьомий рiк поспiль вчащад до психоаналiтика, два сеанси на
тиждень, чого сердега Марк, кроткий гладкий школяр побiльшеного формату, не
бувши навiть повним професором, оплатити, звiсно, негоден, так що вiд часу
до часу, кiлькамiсячними нападами, Розi - сорокарiчна дiвчинка, мати
дорослоз дочки, i така ж маленька, худенька, як горобчик (крутозадий
горобчик iз вiдьмацьки зрослими на перенiссi бровами), незмiнно чи то
перестуджена, чи перегрiта на сонцi, чи принаймнi перевтомлена (рука на
чолi, як у колгоспноз жницi, зiбгана мокра грудочка "Клiнексу" коло носа),
змушена пiдшукувати собi якусь працю, i знаходить, i щось там робить
мiсяць, i два, або навiть три, - i все на те, аби мати змогу й далi двiчi
на тиждень лягати на ту саму канапку й оповiдати комусь, хто зз слухад, яка
вона нещаслива, - на шостий рiк вони з Марком перестали трахатися, i це
очевидне зрушення: тепер обод скрегочуть зубами од абстиненцiз, сварки
спалахують з голодним трiском, як добре пiдсушений хмиз, на кожний
словесний доторк, i, схоже, доведеться збiльшити число сеансiв: problems д
problems, i суспiльство велить зх розв'язувати, згiдно з чотирма
арифметичними дiями: дано А, дано B, зх можна додавати, множити, дiлити,
переставляти мiсцями, i все то в надiз добути якусь третю величину,
всепоглинаюче заняття! - десь у кiнцi задачника мiститься вiдповiдь,
набрана петитом, маймо терпець, коли-небудь нам зз покажуть.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36