Коли-небудь
кожен iз нас прочитад свою вiдповiдь - правда, будь-що змiнити буде тодi
вже пiзно.
Ледi й джентльмени, problems - це те, на розв'язок чого iснують правила.
Але якраз правил ми й не знадмо, знадмо тiльки чотири арифметичнi дiз, i
сунемося з ними, пихатi недоуки, в провальнi печери невiдомих i гаданих
величин, i нрунт випорскуд нам з-пiд стiп, i луна гоготить обвалом, i в
тому гуркотi, дослухавшись, можна б вловити виляски чийогось - це ж чийого,
ану вгадайте? - реготу, - i пекучий жах поймад, коли нога зависад над
порожнечею, звiдки невидними випарами повiльно куриться та спустошлива,
висисаюча до млостi в кiстках тоска, котру росiяни звуть смертною: а це ж
бо й д - вхiд до пекла, панi й панове, ласкаво просимо, вiн завжди
вiдкритий, що ж ви харапудитеся, ви ж - сюди спiшилися?..
"Я завжди хотiв одного - реалiзуватися". Так вiн казав - i казав щиру
правду. "Понюхай, от понюхай, як пахне, - ходи сюди, а-ах!" - нахилявся,
хтиво сапаючи нiздрями, над пеналом свiжопридбаних фарб, екстатично
примикав повiки (яка розкiш цi американськi крамницi, чого тут тiльки нема,
ах суки, глянь, глянь! - скрадливо голубив пучкою шовковистий аркуш
китайського рисового паперу, скiльки це коштуд? нi фiна собi! - ох, яка
губочка, помацай, вона ж жива! - i полотна вже натягненi продаються, ну
блiн ваще, а це що, бiлила? скiльки? задавляться, падли, - все, ходiм
звiдси, - i раптом рiзко гальмував на мiсцi, закидаючи голову назад, з
мукою невтоленноз жаги вхлипуючи повiтря: чудш, як пахне?), - зй подобалася
ця хижа змисловiсть, дарма що не на нез скерована, дарма що зй з того
перепадали хiба послiдки: вона так само змислово любила слово - насамперед
на звук, але звук щiльним неводом волiк за собою фактуру, консистенцiю,
запах i, ясна рiч, колiр також: кольором надiленi були не тiльки поодинчi
слова, особливо вчувався вiн при переходi з одноз мови на iншу, - кожна-бо
мала свiй, мiнливо-ряхтючий, основний тон випромiнювання: iталiйська -
електричний фiолет, ультрамарин, десь такий свiтловий ефект, як коли б
червоне вино могло зробитися синiм, польська шамшiла терпкою, оскомною од
шиплячого тертя молодою зеленню, англiйська побулькувала, просвiчуючи
навилiт чимось подiбним до нiжно-золотавого курячого бульйону, причому в
Штатах водянистiше, в британському варiантi iнтенсивнiше, смолисто-тягучiше
- ситнiше; звiсно, рiдна була найпоживнiша, найцiлющiша для змислiв:
чорнобривцевий оксамит, нi, радше вишневий (сiк в устах)? русявий (запах
волосся)?.. так завжди - iно станеш приглядатися зблизька, розсипадться,
дробиться - не збереш, голодувала вона без нез тяжко, просто фiзично: мов
на безводдi абощо, почути б - живоз, щироз, щоб iнтонацiдю отою спiвучою,
наче струмок жебонить, коли зоддалеки наслухати, хлюпнуло - зй-бо,
пiддужчала б! - в тiй хвилинi вiн згадав, без усмiшки, як колись, класi в
п'ятому, сидячи на уроцi укразнськоз мови, тайкома нюхав фарби, схованi пiд
партою, а вчителька, пiдскочивши, швирнонула ними, аж зi стуком розлетiлися
по проходу, - ну певно ж, тiльки вчителька укразнськоз мови здатна щось
такого встругнути, чогось вони, мов на пiдбiр, усюди - найтупiшi,
найзлобнiшi бабери, оскаженiло ревнi служаки, достоту сержанти-хохли в
совдцькiй армiз, - ти не думадш, що тут комплекс нацiональноз
неповноцiнностi град на всю?.. Так вони розмовляли - коли ще розмовляли, бо
розкривався - дiлився чимось iз себе-внутрiшнього - вiн навзагал помалу,
рипуче: не звик, якiсь там дверцята в ньому да-авно, вiдай, позаклинювало,
що й завiси ржею побралися, - Господи, що ж то за шлюб у хлопа був, га?..
Для чужих, а значить для всiх, крiм, може, одного-двох товаришiв (спiльних
друзiв у них було - тьма, i вона доволi хутко впевнилася, що жоден
з-посеред того гурта, навiть недурнi хлопи з кiльканадцятилiтнiм стажем
приязнi, його, властиво, не так щоб i знали, вiн зх знав: бачив! - куди
глибше, пронизливiше, але водночас i якось нещаднiше, за перемиванням
дружнiх кiсточок, зрештою для кожноз пари насущно-доконечним, - так-бо
заселядться, залюднюдться нововитворений свiт двох, у зхньому випадку даний
до рук майже готовим, вже-семиденним, - вiн прикро разив зз тим, як
безжально розкидав навсiбiч оцiнки: Iкс "скаче по верхах", Iгрек "погаслий
вулканчик", Зет "женився з тою здоровенною дiвкою, бо шукав мами", - мов
осиковi кiлки вгороджував людям у груди: крiпив, забивав сплеча, без натяку
на спiвучасть, себто чуттями свозми до зхнiх життiв, властиво, не
дотикався, i коли й до нез вивернувся тою ж стороною, преспокiйно рубонувши
на зз як-же-ж-менi-жити-далi: "Я в тобi бачу здатнiсть до виживання в
будь-яких ситуацiях", - вона з мiсця цю здатнiсть i продемонструвала:
ввiбравши не боляче-вiдчужений тон, а голий смисл сказаного: хлоп, нiвроку,
i розумний, i тертий, раз так каже, мо', й правда - виживу?) - отож для
чужих вiн шмарувався назверх - непропускним, дуже, правда, несерiйного
виробу трьопом, щедро присмаченими прянуватою iронiдю
фрашками-придабашками, але зз цим не здурив би, вона також мала власну, го,
ще й як вироблену, та як пластично (щоб не сказати сексуально!) пристаючу
мовну машкару, i коли вiн спробував укритись за сводю, волiла лiпше - нi,
чувак, грати, так по-чесному! - розпороти те пап'д-маше ножем: тодi й
повалили iстерики, доба за добою, нiж вищербився, аж до лiкарнi впору
лягати, але й хлопа викришила - не приведи Господь: як так, то й так, не
менi однiй розплачуватися! Тьху ти, паскудство яке... "Знадш, що д твiй
уславлений герметизм?" - бо вiн iменував це герметизмом, пiдводив пiд це
дiло теоретичну базу, мислитель, блiн, знайшовся! концептуалiст! - "Ну, i
що ж? Валяй, нарiзай, тiльки в двох словах", - "Будь ласка, можу i в двох:
кам'яне яйце!" - "Гарно, - нишкнув на мить, направду дiткнутий: - але ж -
пописане таке?.."
"Випручуйся, жiнко вербова. Ловись за повiтря. / Корiнням вглибай крiзь
пiски до щирця, до мокви. / ГУЛАГ - це коли забивають порожню пiвлiтру /
Тобi помiж ноги - по чiм переходять на "Ви". / Ми всi - таборовi. Сто рокiв
тривать цьому спадку. / Шукадм любови - знаходим судомнi корчi. /ГУЛАГ - це
коли ти голосиш: "Мiй смутку, мiй падку!" - / Й нема кому втямить, в якiй
це ти мовi кричиш..." Так бубонить вона до себе (от тiльки - корчТ чи
кЧрчi? заникад мова, заникад, i не пудрiть нам мiзкiв "лiтературою в
екзилi"!), - волочачи свод непослушне, нелюблене тiло вулицями чужого
американського мiста, в якому не мад друзiв, жодноз душi, а на факультетi
належиться всмiхатись i на всi "How are you doing?" вiдповiдати "Fine"name="30a">30, - це ще одне з арифметичних правил, хоч яке
там у лиха "файн", де воно д, те "файн", i хто його бачив, - на одному з
факультетських прийнять статечна й урiвноважена товстушка Крiс,
адмiнiстративний ненiй, мама восьмилiтнiй дiвчинцi й мужевi - вiчному
студенту (тижнями живляться картоплею, благо в "Джайнт Iнл" якраз на нез
знижка, дев'яносто дев'ять центiв за чотирифунтовий пакет), по третьому
(одноразовому) кубковi дармового вина, розшарiвшись i закуривши, зiзналася
- понесло жiнку, - що мад рак грудей, от уже п'ятий рiк ходить на
опромiнювання, а зй же щойно сорок перший, а Елен, завжди прудкiй i
звиннiй, електрично накрученiй збудженим смiхом, у шортах, у вiдкритiй
лiтнiй сукенцi зi сповзаючою з плеча бретелькою, в чорнiй вузькiй спiдницi
з розпiркою до клуба, у щокрок пiдстрибуючiй пушистiй хмарi розiскреного
темно-золотого волосся, - так тiй невдовзi полтинник, розлученiй i
бездiтнiй, спазматично вчепленiй у безрозмiрну (fits all ages!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
кожен iз нас прочитад свою вiдповiдь - правда, будь-що змiнити буде тодi
вже пiзно.
Ледi й джентльмени, problems - це те, на розв'язок чого iснують правила.
Але якраз правил ми й не знадмо, знадмо тiльки чотири арифметичнi дiз, i
сунемося з ними, пихатi недоуки, в провальнi печери невiдомих i гаданих
величин, i нрунт випорскуд нам з-пiд стiп, i луна гоготить обвалом, i в
тому гуркотi, дослухавшись, можна б вловити виляски чийогось - це ж чийого,
ану вгадайте? - реготу, - i пекучий жах поймад, коли нога зависад над
порожнечею, звiдки невидними випарами повiльно куриться та спустошлива,
висисаюча до млостi в кiстках тоска, котру росiяни звуть смертною: а це ж
бо й д - вхiд до пекла, панi й панове, ласкаво просимо, вiн завжди
вiдкритий, що ж ви харапудитеся, ви ж - сюди спiшилися?..
"Я завжди хотiв одного - реалiзуватися". Так вiн казав - i казав щиру
правду. "Понюхай, от понюхай, як пахне, - ходи сюди, а-ах!" - нахилявся,
хтиво сапаючи нiздрями, над пеналом свiжопридбаних фарб, екстатично
примикав повiки (яка розкiш цi американськi крамницi, чого тут тiльки нема,
ах суки, глянь, глянь! - скрадливо голубив пучкою шовковистий аркуш
китайського рисового паперу, скiльки це коштуд? нi фiна собi! - ох, яка
губочка, помацай, вона ж жива! - i полотна вже натягненi продаються, ну
блiн ваще, а це що, бiлила? скiльки? задавляться, падли, - все, ходiм
звiдси, - i раптом рiзко гальмував на мiсцi, закидаючи голову назад, з
мукою невтоленноз жаги вхлипуючи повiтря: чудш, як пахне?), - зй подобалася
ця хижа змисловiсть, дарма що не на нез скерована, дарма що зй з того
перепадали хiба послiдки: вона так само змислово любила слово - насамперед
на звук, але звук щiльним неводом волiк за собою фактуру, консистенцiю,
запах i, ясна рiч, колiр також: кольором надiленi були не тiльки поодинчi
слова, особливо вчувався вiн при переходi з одноз мови на iншу, - кожна-бо
мала свiй, мiнливо-ряхтючий, основний тон випромiнювання: iталiйська -
електричний фiолет, ультрамарин, десь такий свiтловий ефект, як коли б
червоне вино могло зробитися синiм, польська шамшiла терпкою, оскомною од
шиплячого тертя молодою зеленню, англiйська побулькувала, просвiчуючи
навилiт чимось подiбним до нiжно-золотавого курячого бульйону, причому в
Штатах водянистiше, в британському варiантi iнтенсивнiше, смолисто-тягучiше
- ситнiше; звiсно, рiдна була найпоживнiша, найцiлющiша для змислiв:
чорнобривцевий оксамит, нi, радше вишневий (сiк в устах)? русявий (запах
волосся)?.. так завжди - iно станеш приглядатися зблизька, розсипадться,
дробиться - не збереш, голодувала вона без нез тяжко, просто фiзично: мов
на безводдi абощо, почути б - живоз, щироз, щоб iнтонацiдю отою спiвучою,
наче струмок жебонить, коли зоддалеки наслухати, хлюпнуло - зй-бо,
пiддужчала б! - в тiй хвилинi вiн згадав, без усмiшки, як колись, класi в
п'ятому, сидячи на уроцi укразнськоз мови, тайкома нюхав фарби, схованi пiд
партою, а вчителька, пiдскочивши, швирнонула ними, аж зi стуком розлетiлися
по проходу, - ну певно ж, тiльки вчителька укразнськоз мови здатна щось
такого встругнути, чогось вони, мов на пiдбiр, усюди - найтупiшi,
найзлобнiшi бабери, оскаженiло ревнi служаки, достоту сержанти-хохли в
совдцькiй армiз, - ти не думадш, що тут комплекс нацiональноз
неповноцiнностi град на всю?.. Так вони розмовляли - коли ще розмовляли, бо
розкривався - дiлився чимось iз себе-внутрiшнього - вiн навзагал помалу,
рипуче: не звик, якiсь там дверцята в ньому да-авно, вiдай, позаклинювало,
що й завiси ржею побралися, - Господи, що ж то за шлюб у хлопа був, га?..
Для чужих, а значить для всiх, крiм, може, одного-двох товаришiв (спiльних
друзiв у них було - тьма, i вона доволi хутко впевнилася, що жоден
з-посеред того гурта, навiть недурнi хлопи з кiльканадцятилiтнiм стажем
приязнi, його, властиво, не так щоб i знали, вiн зх знав: бачив! - куди
глибше, пронизливiше, але водночас i якось нещаднiше, за перемиванням
дружнiх кiсточок, зрештою для кожноз пари насущно-доконечним, - так-бо
заселядться, залюднюдться нововитворений свiт двох, у зхньому випадку даний
до рук майже готовим, вже-семиденним, - вiн прикро разив зз тим, як
безжально розкидав навсiбiч оцiнки: Iкс "скаче по верхах", Iгрек "погаслий
вулканчик", Зет "женився з тою здоровенною дiвкою, бо шукав мами", - мов
осиковi кiлки вгороджував людям у груди: крiпив, забивав сплеча, без натяку
на спiвучасть, себто чуттями свозми до зхнiх життiв, властиво, не
дотикався, i коли й до нез вивернувся тою ж стороною, преспокiйно рубонувши
на зз як-же-ж-менi-жити-далi: "Я в тобi бачу здатнiсть до виживання в
будь-яких ситуацiях", - вона з мiсця цю здатнiсть i продемонструвала:
ввiбравши не боляче-вiдчужений тон, а голий смисл сказаного: хлоп, нiвроку,
i розумний, i тертий, раз так каже, мо', й правда - виживу?) - отож для
чужих вiн шмарувався назверх - непропускним, дуже, правда, несерiйного
виробу трьопом, щедро присмаченими прянуватою iронiдю
фрашками-придабашками, але зз цим не здурив би, вона також мала власну, го,
ще й як вироблену, та як пластично (щоб не сказати сексуально!) пристаючу
мовну машкару, i коли вiн спробував укритись за сводю, волiла лiпше - нi,
чувак, грати, так по-чесному! - розпороти те пап'д-маше ножем: тодi й
повалили iстерики, доба за добою, нiж вищербився, аж до лiкарнi впору
лягати, але й хлопа викришила - не приведи Господь: як так, то й так, не
менi однiй розплачуватися! Тьху ти, паскудство яке... "Знадш, що д твiй
уславлений герметизм?" - бо вiн iменував це герметизмом, пiдводив пiд це
дiло теоретичну базу, мислитель, блiн, знайшовся! концептуалiст! - "Ну, i
що ж? Валяй, нарiзай, тiльки в двох словах", - "Будь ласка, можу i в двох:
кам'яне яйце!" - "Гарно, - нишкнув на мить, направду дiткнутий: - але ж -
пописане таке?.."
"Випручуйся, жiнко вербова. Ловись за повiтря. / Корiнням вглибай крiзь
пiски до щирця, до мокви. / ГУЛАГ - це коли забивають порожню пiвлiтру /
Тобi помiж ноги - по чiм переходять на "Ви". / Ми всi - таборовi. Сто рокiв
тривать цьому спадку. / Шукадм любови - знаходим судомнi корчi. /ГУЛАГ - це
коли ти голосиш: "Мiй смутку, мiй падку!" - / Й нема кому втямить, в якiй
це ти мовi кричиш..." Так бубонить вона до себе (от тiльки - корчТ чи
кЧрчi? заникад мова, заникад, i не пудрiть нам мiзкiв "лiтературою в
екзилi"!), - волочачи свод непослушне, нелюблене тiло вулицями чужого
американського мiста, в якому не мад друзiв, жодноз душi, а на факультетi
належиться всмiхатись i на всi "How are you doing?" вiдповiдати "Fine"
там у лиха "файн", де воно д, те "файн", i хто його бачив, - на одному з
факультетських прийнять статечна й урiвноважена товстушка Крiс,
адмiнiстративний ненiй, мама восьмилiтнiй дiвчинцi й мужевi - вiчному
студенту (тижнями живляться картоплею, благо в "Джайнт Iнл" якраз на нез
знижка, дев'яносто дев'ять центiв за чотирифунтовий пакет), по третьому
(одноразовому) кубковi дармового вина, розшарiвшись i закуривши, зiзналася
- понесло жiнку, - що мад рак грудей, от уже п'ятий рiк ходить на
опромiнювання, а зй же щойно сорок перший, а Елен, завжди прудкiй i
звиннiй, електрично накрученiй збудженим смiхом, у шортах, у вiдкритiй
лiтнiй сукенцi зi сповзаючою з плеча бретелькою, в чорнiй вузькiй спiдницi
з розпiркою до клуба, у щокрок пiдстрибуючiй пушистiй хмарi розiскреного
темно-золотого волосся, - так тiй невдовзi полтинник, розлученiй i
бездiтнiй, спазматично вчепленiй у безрозмiрну (fits all ages!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36