Відносно невисокий еконо-
мічний потенціал Франції, пасивність буржуазії зумовили
відставання країни у колоніальній експансії та зовнішній
торгівлі.
З половини XVIII ст. занепадає військова могутність Фран-
ції. Було втрачено ряд володінь у Європі, частину територій в
Америці та Індії. Проте важливішими були ознаки внутріш-
нього занепаду держави. Король Людовік XV не відзначався
/
Та ОЄЗВ1ДПОВ1-
дальний. Своєю марнотратністю він знищив державну скарб-
ницю. Лише у 1751 р. на утримання королівського двору,
численні банкети, лови тощо було витрачено 60 млн ліврів, що
становило четверту частину річного прибутку держави. Коро-
ля наслідувала французька аристократія та духовенство —
привілейовані стани суспільства. Внаслідок цього зростав по-
датковий тягар, який падав на плечі третього стану — селян,
ремісників, купців, банкірів. Небачених розмірів досягнув дер-
жавний борг. Все це, а також безперервні війни, негативно
вплинуло на економічне життя, компрометувало владу в очах
суспільства.
У середині XVIII ст. Франція опинилася на межі економі-
чного банкрутства. У цей же час загострюються соціальні су-
перечності. Велике невдоволення існуючими порядками став
проявляти третій стан, домагаючись, за прикладом Англії, зрів-
няння у правах з привілейованими станами. Поступово це
невдоволення вилилося у революцію (1789—1794 рр.).
Внаслідок цієї революції відбулися радикальні зміни у
Франції. Вона суттєво вплинула на економічне життя в країні.
Було ліквідовано середньовічні порядки — феодальні привілеї,
селянські повинності, інші особисті примуси селян, а також їхні
борги феодалам. Підлягали знесенню: данина, чинші, феодальні
суди, продаж урядових посад тощо. Було скасовано цеховий
устрій та державну регламентацію промислового виробницт-
ва. Проголошувалася свобода торгівлі. Відмінено рабство у
французьких колоніях.
26 серпня 1789 року ухвалено Декларацію прав людини і
громадянина. Власність оголошувалася святою і недоторканою.
Докорінно змінювалася податкова політика — оподаткуван-
ню підлягали всі громадяни. Церковне майно проголошено
власністю держави. Під час революції було введено єдину
систему мір і ваги (метр і кілограм), лівр замінено на франк,
що ділився на 100 сантимів.
У ході та після революції почала успішно розвиватися про-
мисловість, особливо сталеварна. Революційні війни, які вела
Франція, сприяли розширенню виробництва зброї, селітри, по-
роху, шкіри, взуття, текстилю. Аграрне законодавство періоду
революції сприяло перетворенню селян на дрібних власників
індустріального суспільства.
У цілому Французька демократична революція І <ОУ—11 УЧ рр.
мала великий вплив на подальший розвиток Європи і світу,
стала переломним фактором у переході від традиційного, аг-
рарно-ремісничого суспільства до індустріального, прогресу-
ючого.
6. Соціально-економічні передумови і наслідки
війни північноамериканських колоній
за незалежність
Колонізацію Північної Америки європейці розпочали ще у
XVI ст. Найбільших успіхів у цьому процесі досягла Англія,
яка створила ряд колоній на Атлантичному узбережжі мате-
рика. У боротьбі з Нідерландами та Францією володіння Англії
у Північній Америці значно розширилися.
Щодо господарства, то у північних колоніях (Нова Англія)
успішно розвивалися різноманітні промисли (перш за все хут-
ряний), а також рибальство, скотарство та примітивного типу
мануфактури. Тут переважали дрібні та середні фермерські
господарства товарного характеру, а земля вільно відчужува-
лася. Північні колонії виникали з вільних союзів людей, гна-
них владами за релігійні переконання. Серед перших посе-
ленців було багато сепаратистів, квакерів, пуритан, індепен-
дистів, гугенотів. Всі вони відзначалися підприємливістю та
енергійністю. Попит на рибу та хутро у Європі був великий,
тому торгівля ними стала важливою сферою діяльності коло-
ніальних бізнесменів. Оскільки промисловість в цілому роз-
вивалася повільно, провідне місце в суспільстві посідав торго-
вець, що було характерно для більшості країн мануфактурно-
го періоду.
Перші південні колонії були засновані, як правило, англій-
ським урядом і торговими компаніями. Тут розвивалися вели-
кі плантаційні господарства, що займалися вирощуванням тю-
тюну, рису, бавовни, цукрової тростини. На тютюнових, рисо-
вих плантаціях використовували працю рабів. Тютюн та рис
стали головними експортними товарами і приносили величезні
прибутки землевласницькій аристократії, яку підтримувала
королівська влада.
Незважаючи на те, що колонії (особливо північні) мали свої
органи самоуправління — законодавчі зюрання, ради при гу-
бернаторах, вони вважалися частиною Англії, а їхні жителі —
підданими короля. Англія гальмувала економічний розвиток
колоній. Так, ще у XVII ст. на основі навігаційних актів ко-
лонії позбавлялися права вільної торгівлі. Існувала заборона
створення власних фабрик. Англійські королі дивилися на
Північну Америку як на ринок, куди метрополія може збува-
ти продукцію обробної промисловості. У самих колоніях си-
ровину (зерно, худобу, залізну руду, хутро) обробляти заборо-
нялося, її можна було лише вивозити. З 1699 р. заборонялося
вивозити вовняні вироби і займатися залізоробним виробниц-
твом (крім первинної обробки). У 1770 р. було суворо забо-
ронено вивозити до Північної Америки щойно винайдені ма-
шини. Колоніям дозволялося торгувати лише з Англією. По-
стійно збільшувалося мито на іноземні товари. Внаслідок цього
зростала контрабандна торгівля і невдоволення жителів ко-
лоній. Особливо посилюється тиск Англії на колонії після
Семирічної війни, коли різко зріс державний борг і парламент
країни в котрий раз підвищив податки. У колоніях з'явилася
велика кількість призначуваних посад і армія, утримання яких
важким тягарем лягло на плечі колоністів. Такими діями
Англія демонструвала свою рішучість знищити свободи пів-
нічноамериканців. Проте люди, для яких релігійні та політичні
свободи були над усе, з цим примиритися не могли. Саме це й
•привело у 1775 р. до війни за незалежність, яка закінчилася
перемогою північноамериканських колоній і створенням Спо-
лучених Штатів Америки у 1776 р. Війна одночасно була
буржуазною революцією. Вона знищила феодальні маєтки,
конфіскувала і розподілила землі прихильників Англії. Було
сформовано фонд державних земель на Заході, що створювало
сприятливі умови для розвитку фермерства. Революція при-
скорила розвиток промисловості та торгівлі.
Проте здобуття незалежності не до кінця розв'язало соці-
ально-економічні проблеми у СІЛА.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
мічний потенціал Франції, пасивність буржуазії зумовили
відставання країни у колоніальній експансії та зовнішній
торгівлі.
З половини XVIII ст. занепадає військова могутність Фран-
ції. Було втрачено ряд володінь у Європі, частину територій в
Америці та Індії. Проте важливішими були ознаки внутріш-
нього занепаду держави. Король Людовік XV не відзначався
/
Та ОЄЗВ1ДПОВ1-
дальний. Своєю марнотратністю він знищив державну скарб-
ницю. Лише у 1751 р. на утримання королівського двору,
численні банкети, лови тощо було витрачено 60 млн ліврів, що
становило четверту частину річного прибутку держави. Коро-
ля наслідувала французька аристократія та духовенство —
привілейовані стани суспільства. Внаслідок цього зростав по-
датковий тягар, який падав на плечі третього стану — селян,
ремісників, купців, банкірів. Небачених розмірів досягнув дер-
жавний борг. Все це, а також безперервні війни, негативно
вплинуло на економічне життя, компрометувало владу в очах
суспільства.
У середині XVIII ст. Франція опинилася на межі економі-
чного банкрутства. У цей же час загострюються соціальні су-
перечності. Велике невдоволення існуючими порядками став
проявляти третій стан, домагаючись, за прикладом Англії, зрів-
няння у правах з привілейованими станами. Поступово це
невдоволення вилилося у революцію (1789—1794 рр.).
Внаслідок цієї революції відбулися радикальні зміни у
Франції. Вона суттєво вплинула на економічне життя в країні.
Було ліквідовано середньовічні порядки — феодальні привілеї,
селянські повинності, інші особисті примуси селян, а також їхні
борги феодалам. Підлягали знесенню: данина, чинші, феодальні
суди, продаж урядових посад тощо. Було скасовано цеховий
устрій та державну регламентацію промислового виробницт-
ва. Проголошувалася свобода торгівлі. Відмінено рабство у
французьких колоніях.
26 серпня 1789 року ухвалено Декларацію прав людини і
громадянина. Власність оголошувалася святою і недоторканою.
Докорінно змінювалася податкова політика — оподаткуван-
ню підлягали всі громадяни. Церковне майно проголошено
власністю держави. Під час революції було введено єдину
систему мір і ваги (метр і кілограм), лівр замінено на франк,
що ділився на 100 сантимів.
У ході та після революції почала успішно розвиватися про-
мисловість, особливо сталеварна. Революційні війни, які вела
Франція, сприяли розширенню виробництва зброї, селітри, по-
роху, шкіри, взуття, текстилю. Аграрне законодавство періоду
революції сприяло перетворенню селян на дрібних власників
індустріального суспільства.
У цілому Французька демократична революція І <ОУ—11 УЧ рр.
мала великий вплив на подальший розвиток Європи і світу,
стала переломним фактором у переході від традиційного, аг-
рарно-ремісничого суспільства до індустріального, прогресу-
ючого.
6. Соціально-економічні передумови і наслідки
війни північноамериканських колоній
за незалежність
Колонізацію Північної Америки європейці розпочали ще у
XVI ст. Найбільших успіхів у цьому процесі досягла Англія,
яка створила ряд колоній на Атлантичному узбережжі мате-
рика. У боротьбі з Нідерландами та Францією володіння Англії
у Північній Америці значно розширилися.
Щодо господарства, то у північних колоніях (Нова Англія)
успішно розвивалися різноманітні промисли (перш за все хут-
ряний), а також рибальство, скотарство та примітивного типу
мануфактури. Тут переважали дрібні та середні фермерські
господарства товарного характеру, а земля вільно відчужува-
лася. Північні колонії виникали з вільних союзів людей, гна-
них владами за релігійні переконання. Серед перших посе-
ленців було багато сепаратистів, квакерів, пуритан, індепен-
дистів, гугенотів. Всі вони відзначалися підприємливістю та
енергійністю. Попит на рибу та хутро у Європі був великий,
тому торгівля ними стала важливою сферою діяльності коло-
ніальних бізнесменів. Оскільки промисловість в цілому роз-
вивалася повільно, провідне місце в суспільстві посідав торго-
вець, що було характерно для більшості країн мануфактурно-
го періоду.
Перші південні колонії були засновані, як правило, англій-
ським урядом і торговими компаніями. Тут розвивалися вели-
кі плантаційні господарства, що займалися вирощуванням тю-
тюну, рису, бавовни, цукрової тростини. На тютюнових, рисо-
вих плантаціях використовували працю рабів. Тютюн та рис
стали головними експортними товарами і приносили величезні
прибутки землевласницькій аристократії, яку підтримувала
королівська влада.
Незважаючи на те, що колонії (особливо північні) мали свої
органи самоуправління — законодавчі зюрання, ради при гу-
бернаторах, вони вважалися частиною Англії, а їхні жителі —
підданими короля. Англія гальмувала економічний розвиток
колоній. Так, ще у XVII ст. на основі навігаційних актів ко-
лонії позбавлялися права вільної торгівлі. Існувала заборона
створення власних фабрик. Англійські королі дивилися на
Північну Америку як на ринок, куди метрополія може збува-
ти продукцію обробної промисловості. У самих колоніях си-
ровину (зерно, худобу, залізну руду, хутро) обробляти заборо-
нялося, її можна було лише вивозити. З 1699 р. заборонялося
вивозити вовняні вироби і займатися залізоробним виробниц-
твом (крім первинної обробки). У 1770 р. було суворо забо-
ронено вивозити до Північної Америки щойно винайдені ма-
шини. Колоніям дозволялося торгувати лише з Англією. По-
стійно збільшувалося мито на іноземні товари. Внаслідок цього
зростала контрабандна торгівля і невдоволення жителів ко-
лоній. Особливо посилюється тиск Англії на колонії після
Семирічної війни, коли різко зріс державний борг і парламент
країни в котрий раз підвищив податки. У колоніях з'явилася
велика кількість призначуваних посад і армія, утримання яких
важким тягарем лягло на плечі колоністів. Такими діями
Англія демонструвала свою рішучість знищити свободи пів-
нічноамериканців. Проте люди, для яких релігійні та політичні
свободи були над усе, з цим примиритися не могли. Саме це й
•привело у 1775 р. до війни за незалежність, яка закінчилася
перемогою північноамериканських колоній і створенням Спо-
лучених Штатів Америки у 1776 р. Війна одночасно була
буржуазною революцією. Вона знищила феодальні маєтки,
конфіскувала і розподілила землі прихильників Англії. Було
сформовано фонд державних земель на Заході, що створювало
сприятливі умови для розвитку фермерства. Революція при-
скорила розвиток промисловості та торгівлі.
Проте здобуття незалежності не до кінця розв'язало соці-
ально-економічні проблеми у СІЛА.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88