?
5. Якими були передумови та наслідки створення моно-
полістичних об'єднань? Назвіть основні форми монополій.
6. Що було характерним для економічного розвитку Японії
в другій половині XIX ст.?
7. Коли завершилося формування світового ринку? Дайте
визначення поняття "світовий ринок". Які зміни відбулися
в світовій економіці в кінці XIX — на початку XX ст.?
8. Доведіть, що на зламі XIX — XX ст. сформувалося
світове господарство.
9. Якими були економічні причини першої світової війни?
Л ПІП. 1-І, 1,71. V И
СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
1. Економічні наслідки першої світової війни
Перша світова війна тривала з літа 1914 до осені 1918 рр.
Вона принесла людству важкі економічні, матеріальні й мо-
ральні втрати, численні людські жертви, призвела до загост-
рення міждержавних економічних відносин. Мілітаризація
економіки воюючих країн, їхня господарська замкнутість, за-
міна ринкових господарських зв'язків не ринковими, держав-
не регулювання економіки досягли небаченого рівня.
Основні бойові дії першої світової війни відбувалися на
європейському континенті, де були розташовані головні цент-
ри фінансового життя, промислового та сільськогосподарсько-
го виробництва.
Сполучені Штати Америки. Вони із запізненням (6 квітня
1917 р.) вступили у війну. Воювали США на боці країн Ан-
танти. Зазнали незначних людських втрат. Підтримували тор-
говельні відносини з усіма воюючими країнами. У зв'язку зі
зростаючим попитом на всі види стратегічної сировини —
зброю, боєприпаси, продукти харчування, США перетворилися
у економічно найрозвиненішу державу світу. Тут сконцент-
рувалось 1/2 світового запасу золота. Успішно розвивалась
промисловість, сільське господарство, фінансово-кредитна си-
стема. Із країни-боржника СИТА перетворилися на найбільшого
кредитора. Втричі зріс експорт продуктів і товарів. У США
продовжувало розвиватися ринкове господарство, на відміну
від інших індустріальних країн, в яких економіка перетворю-
валася у ринково-регульовану.
Англія. Належала до країн-переможниць, проте війна зне-
силила її економіку, збільшила відставання від США. Англія
зазнала значних людських і матеріальних втрат — 1/3 націо-
нального багатства. Збільшився державний борг. Світовий
фінансовий центр перемістився із Лондона в Нью-Йорк.
Удвічі зменшився експорт товарів, натомість зріс імпорт.
Продовжувалося відставання від США у розвитку окремих
- —-., - --- — г---———.~~„, „„„—л*ід_.^ 3 І і^піі-і^м^^^ппіи, сталепла-
вильній, текстильній, суднобудівній, обладнання яких було
застарілим. Водночас Англії вдалося збільшити свої колоні-
альні володіння. Вона частково компенсувала свої втрати за
рахунок німецьких воєнних репарацій.
Франція ще більше, ніж Англія, постраждала в роки війни.
Німеччина окупувала найрозвиненіші промислові регіони Фран-
ції. Було зруйновано або вивезено фабрично-заводське облад-
нання, транспортні засоби. Франція втратила понад 10% пра-
цездатного населення, під німецькою окупацією опинилися
кращі сільськогосподарські райони. Видатки на війну підір-
вали стабільність французької валюти.
Разом з тим, під час війни розпочалася індустріалізація
економічно відсталих південних районів Франції, що не були
окуповані Німеччиною. Тут успішно розвивалася промисло-
вість, будувалися електростанції, військові підприємства. У
південних департаментах країни розпіирювалося сільськогос-
подарське виробництво. Нестача сировини, енергоресурсів зму-
шували промисловців дбати про інтенсифікацію виробничих
процесів, запроваджувати механізацію, нові технології, що піз-
ніше дало позитивні результати.
Японія під час війни зміцнила свій економічний потенці-
ал. Виступаючи на боці Антанти, вона фактично не брала участі
у бойових діях. Змогла розширити свої колоніальні володін-
ня, нав'язала невигідні економічно-торговельні умови Китаю.
Все це дозволило за роки війни подвоїти промислове вироб-
ництво, втричі збільшити експорт промислових товарів у Ки-
тай та країни тихоокеанського регіону.
Однак відновлення після завершення війни конкуренції на
зовнішніх ринках з боку колишніх союзників по Антанті, еко-
номічна криза 1920—1921 рр. та надзвичайно руйнівний зем-
летрус, який завдав великих людських жертв (загинуло 140
тис. чоловік) та руйнувань, поставили японську економіку
перед цілим рядом серйозних проблем.
Німеччина внаслідок війни опинилася у найважчому ста-
новищі. Версальський мирний договір, підписаний між краї-
нами Антанти і Німеччиною 28 червня 1919 року, став справ-
жньою катастрофою для країни та народу. Згідно з договором,
Німеччина повертала Франції Ельзас—Лотарінгію, значні те-
риторії поверталися чи передавалися Бельгії, Польщі, Литві,
під управління Ліги Націй, а її вугільні шахти передавалися
у власність Франції. Німеччина була позбавлена всіх своїх
колоній, її зобов'язали відшкодувати у формі репарацій збит-
ки, завдані урядам і окремим громадянам країн Антанти.
Розміри відшкодувань, встановлені спеціальною Репараційною
комісією, сягали суми у 132 млрд золотих марок.
Таким чином економіка Німеччини збанкрутувала. Вже за
перші два роки після завершення війни держава повинна була
виплатити країнам Антанти 20 млрд золотих марок. Оскіль-
ки таких грошей Німеччина не мала, то контрибуція сплачу-
валася паровозами, вагонами, фабрично-заводськими верстата-
ми, автомобілями, сільськогосподарською сировиною тощо.
Зазнала краху фінансово-кредитна система. Внаслідок цих
явищ різко погіршився життєвий рівень людей. Німеччина
опинилася на грані катастрофи.
2. План Дауеса та його наслідки
Становище Німеччини викликало занепокоєння урядів кра-
їн Антанти. Саме тому СИТА, Франція, Англія вирішили допо-
могти в оздоровленні німецької економіки. Цьому сприяло те,
що господарство країн Антанти вийшло із кризи, породженої
війною, і поступово стабілізувалося. Так, з 1922 по 1929 роки
економіка США невпинно зростала, країна стала процвітаю-
чою. З 1924 р. успішно розвивається господарство Англії та
Франції.
Новий репараційний план для Німеччини був розроблений
міжнародним комітетом експертів під головуванням Чарль-
за Г. Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській
конференції представниками країн-переможниць у першій
світовій війні і прийнятий Німеччиною.
Основна мета плану — відновлення промислового потен-
ціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-
переможницям. План, зокрема, передбачав надання Німеччині
позики у сумі 200 млн дол., в т. ч. 100 млн дол. виділяли
американські банки. Вважалося, що відбудова, піднесення гос-
подарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній сплаті
репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть
-і-- - — —— --— — —— -• ""«.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
5. Якими були передумови та наслідки створення моно-
полістичних об'єднань? Назвіть основні форми монополій.
6. Що було характерним для економічного розвитку Японії
в другій половині XIX ст.?
7. Коли завершилося формування світового ринку? Дайте
визначення поняття "світовий ринок". Які зміни відбулися
в світовій економіці в кінці XIX — на початку XX ст.?
8. Доведіть, що на зламі XIX — XX ст. сформувалося
світове господарство.
9. Якими були економічні причини першої світової війни?
Л ПІП. 1-І, 1,71. V И
СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
1. Економічні наслідки першої світової війни
Перша світова війна тривала з літа 1914 до осені 1918 рр.
Вона принесла людству важкі економічні, матеріальні й мо-
ральні втрати, численні людські жертви, призвела до загост-
рення міждержавних економічних відносин. Мілітаризація
економіки воюючих країн, їхня господарська замкнутість, за-
міна ринкових господарських зв'язків не ринковими, держав-
не регулювання економіки досягли небаченого рівня.
Основні бойові дії першої світової війни відбувалися на
європейському континенті, де були розташовані головні цент-
ри фінансового життя, промислового та сільськогосподарсько-
го виробництва.
Сполучені Штати Америки. Вони із запізненням (6 квітня
1917 р.) вступили у війну. Воювали США на боці країн Ан-
танти. Зазнали незначних людських втрат. Підтримували тор-
говельні відносини з усіма воюючими країнами. У зв'язку зі
зростаючим попитом на всі види стратегічної сировини —
зброю, боєприпаси, продукти харчування, США перетворилися
у економічно найрозвиненішу державу світу. Тут сконцент-
рувалось 1/2 світового запасу золота. Успішно розвивалась
промисловість, сільське господарство, фінансово-кредитна си-
стема. Із країни-боржника СИТА перетворилися на найбільшого
кредитора. Втричі зріс експорт продуктів і товарів. У США
продовжувало розвиватися ринкове господарство, на відміну
від інших індустріальних країн, в яких економіка перетворю-
валася у ринково-регульовану.
Англія. Належала до країн-переможниць, проте війна зне-
силила її економіку, збільшила відставання від США. Англія
зазнала значних людських і матеріальних втрат — 1/3 націо-
нального багатства. Збільшився державний борг. Світовий
фінансовий центр перемістився із Лондона в Нью-Йорк.
Удвічі зменшився експорт товарів, натомість зріс імпорт.
Продовжувалося відставання від США у розвитку окремих
- —-., - --- — г---———.~~„, „„„—л*ід_.^ 3 І і^піі-і^м^^^ппіи, сталепла-
вильній, текстильній, суднобудівній, обладнання яких було
застарілим. Водночас Англії вдалося збільшити свої колоні-
альні володіння. Вона частково компенсувала свої втрати за
рахунок німецьких воєнних репарацій.
Франція ще більше, ніж Англія, постраждала в роки війни.
Німеччина окупувала найрозвиненіші промислові регіони Фран-
ції. Було зруйновано або вивезено фабрично-заводське облад-
нання, транспортні засоби. Франція втратила понад 10% пра-
цездатного населення, під німецькою окупацією опинилися
кращі сільськогосподарські райони. Видатки на війну підір-
вали стабільність французької валюти.
Разом з тим, під час війни розпочалася індустріалізація
економічно відсталих південних районів Франції, що не були
окуповані Німеччиною. Тут успішно розвивалася промисло-
вість, будувалися електростанції, військові підприємства. У
південних департаментах країни розпіирювалося сільськогос-
подарське виробництво. Нестача сировини, енергоресурсів зму-
шували промисловців дбати про інтенсифікацію виробничих
процесів, запроваджувати механізацію, нові технології, що піз-
ніше дало позитивні результати.
Японія під час війни зміцнила свій економічний потенці-
ал. Виступаючи на боці Антанти, вона фактично не брала участі
у бойових діях. Змогла розширити свої колоніальні володін-
ня, нав'язала невигідні економічно-торговельні умови Китаю.
Все це дозволило за роки війни подвоїти промислове вироб-
ництво, втричі збільшити експорт промислових товарів у Ки-
тай та країни тихоокеанського регіону.
Однак відновлення після завершення війни конкуренції на
зовнішніх ринках з боку колишніх союзників по Антанті, еко-
номічна криза 1920—1921 рр. та надзвичайно руйнівний зем-
летрус, який завдав великих людських жертв (загинуло 140
тис. чоловік) та руйнувань, поставили японську економіку
перед цілим рядом серйозних проблем.
Німеччина внаслідок війни опинилася у найважчому ста-
новищі. Версальський мирний договір, підписаний між краї-
нами Антанти і Німеччиною 28 червня 1919 року, став справ-
жньою катастрофою для країни та народу. Згідно з договором,
Німеччина повертала Франції Ельзас—Лотарінгію, значні те-
риторії поверталися чи передавалися Бельгії, Польщі, Литві,
під управління Ліги Націй, а її вугільні шахти передавалися
у власність Франції. Німеччина була позбавлена всіх своїх
колоній, її зобов'язали відшкодувати у формі репарацій збит-
ки, завдані урядам і окремим громадянам країн Антанти.
Розміри відшкодувань, встановлені спеціальною Репараційною
комісією, сягали суми у 132 млрд золотих марок.
Таким чином економіка Німеччини збанкрутувала. Вже за
перші два роки після завершення війни держава повинна була
виплатити країнам Антанти 20 млрд золотих марок. Оскіль-
ки таких грошей Німеччина не мала, то контрибуція сплачу-
валася паровозами, вагонами, фабрично-заводськими верстата-
ми, автомобілями, сільськогосподарською сировиною тощо.
Зазнала краху фінансово-кредитна система. Внаслідок цих
явищ різко погіршився життєвий рівень людей. Німеччина
опинилася на грані катастрофи.
2. План Дауеса та його наслідки
Становище Німеччини викликало занепокоєння урядів кра-
їн Антанти. Саме тому СИТА, Франція, Англія вирішили допо-
могти в оздоровленні німецької економіки. Цьому сприяло те,
що господарство країн Антанти вийшло із кризи, породженої
війною, і поступово стабілізувалося. Так, з 1922 по 1929 роки
економіка США невпинно зростала, країна стала процвітаю-
чою. З 1924 р. успішно розвивається господарство Англії та
Франції.
Новий репараційний план для Німеччини був розроблений
міжнародним комітетом експертів під головуванням Чарль-
за Г. Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській
конференції представниками країн-переможниць у першій
світовій війні і прийнятий Німеччиною.
Основна мета плану — відновлення промислового потен-
ціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-
переможницям. План, зокрема, передбачав надання Німеччині
позики у сумі 200 млн дол., в т. ч. 100 млн дол. виділяли
американські банки. Вважалося, що відбудова, піднесення гос-
подарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній сплаті
репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть
-і-- - — —— --— — —— -• ""«.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88