1 листопада 1990 р. було запроваджено про-
даж продовольчих і промислових товарів за картками спожи-
вача з купонами. У червні 1991 р. Верховна Рада України
ліквідувала контроль над економікою України з боку централь-
них відомств. Загальносоюзна власність на території України
була перетворена у республіканську. Створювалася власна
грошово-фінансова система, податкова і митна служби. Однак
все це не змогло врятувати економіку України від подальшо-
го розвалу.
Аналогічні процеси відбувалися по всій території СРСР.
Ставало очевидним, що імперія вичерпала свої можливості.
Стагнація економіки переросла у тяжку кризу. Товарний го-
лод, тотальний дефіцит посилювали соціальну напругу в су-
спільстві. Спроби кремлівської верхівки розв'язати проблему
силовими засобами зазнали невдачі.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Якими були причини та наслідки реорганізації управ-
ління промисловістю в 50-ті — на початку 60-х років?
2. Як відбилася реформаторська діяльність М. Хрущова
на становищі сільського господарства?
3. Охарактеризуйте передумови, хід та наслідки госпо-
дарської реформи 1965 р.
4. Визначте основні напрями розвитку госпооарства
України в другій половині 60-х — 80-х роках. Обґрунтуйте
його стагнаційний характер.
5. У чому проявлявся диспропорційний розвиток радян-
ської економіки, її затратний характер в 60—80-ті роки?
6. Що собою являли спроби реформування господарської
системи в другій половині 80-х років?
7. Назвіть основні економічні причини розпаду СРСР.
ЛУШ
ЕКОНОМІКА НЕЗАЛЕЖНОЇ
УКРАЇНИ в 1990-ті роки
1. Проблеми соціально-економічного реформу-
вання української економіки в перші роки неза-
лежності
24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила Акт неза-
лежності України. Цей день відкрив нову еру в історії нашої
держави. Одним із найважливіших завдань, що постали пе-
ред першим всенародне обраним Президентом України Л. Крав-
чуком, Верховною Радою та урядом: забезпечити українсько-
му народові нормальні умови життя, підняти рівень його доб-
робуту.
У березні 1992 р. Верховна Рада України затвердила "Ос-
нови національної економічної політики". У документі перед-
бачалася структурна перебудова господарства України. Вели-
ке значення надавалося конверсії оборонної промисловості,
перерозподілу матеріальних і трудових ресурсів на користь тих
виробництв, які забезпечують населення споживчими товара-
ми. Передбачалося переорієнтувати машинобудування на за-
доволення потреб агропромислового сектору, легкої та харчо-
вої промисловості. Було заявлено про вихід з рубльової зони.
Важливу роль у становленні ринкової економіки України
відіграв закон "Про приватизацію майна державних підпри-
ємств". Почалося створення малих та спільних підприємств,
товариств різного рівня відповідальності, кооперативів тощо.
Розпочалися деякі зрушення у сільському господарстві. По-
чали створюватися фермерські господарства. Цьому сприяв
закон "Про селянське (фермерське) господарство", приймалися
інші закони і постанови. У Міжнародний валютний фонд було
представлено розширену програму ринкових перетворень, яка
була ним схвалена. Україна стала членом МВФ.
Разом з тим економічні перетворення йшли надзвичайно
повільно. Український народ, тривалий час перебуваючи в
колоніальному становищі, втратив колишні демократичні
інститути і традиції самоврядування, а тому змушений в
процесі державотворення спиратися на реалії, успадковані від
імперсько-тоталітарних структур, як в політиці, так і в еко-
номіці. Ознаками останніх були: тотальне одержавлення еко-
номіки; панування монополізму, командних форм і методів
управління; екстенсивний шлях розвитку господарства; струк-
турна та територіальна диспропорційність республіканської
економіки, її побудова на принципі незавершеності; значна
мілітаризація економіки; катастрофічна екологічна ситуація;
психологічний клімат колективної пасивності та ін., що сут-
тєво послабило стартові можливості України на шляху само-
стійного розвитку. До того ж держапарат, чиновництво Укра-
їни значною мірою стали уособленням консервативної сили,
яка готова швидше повернутися в минуле, ніж рухати рефор-
ми вперед.
В умовах відсутності цілісної концепції переходу від то-
талітарного до демократичного суспільства багато прийнятих
в Україні законів виявилися відірваними від життя і належ-
ним чином не спрацювали. У пострадянському просторі ство-
рилася унікальна соціально-економічна ситуація, до якої не
підходив весь нагромаджений людством досвід реформ. Про-
суватися вперед можна було лише методом проб і помилок,
пристосовуючи законодавство не стільки до тривалої перспек-
тиви, скільки до пекучих проблем сьогодення. До того ж у
колишніх союзних республіках чітко проявилася цілком зро-
зуміла закономірність: радикалізм нового законодавства був
тим меншим, чим кращим виглядало поточне становище.
Ситуація в Україні, зокрема, була кращою, ніж в Росії, особли-
во щодо продовольчого постачання населення. Відповідно
серед української політичної верхівки переважали настрої
на користь якомога повільнішого просування в реформах.
Небезпека такого підходу виявилася не відразу, а в результаті
— і радикальні зміни почалися значно пізніше.
Проте, вже весною-літом 1992 р. почуття первісного опти-
мізму українського керівництва почало випаровуватися. Полі-
тичне й економічне становище України виявилося легко враз-
ливим. Унезалежнившись політичне, Україна опинилася з
дуже обмеженими енергетичними ресурсами. (Тут доречно
згадати, що значну частину власних енергоресурсів та сиро-
вини Україна втратила, перебуваючи в Російській та радян-
ській імперіях, внаслідок колоніального пограбування). Фун-
кдюнування її господарства залежало від поставок російських
нафти і газу. Державі довелося платити за ці поставки згідно
з новими цінами. Залежність української економіки від ро-
сійської виявилася майже абсалютною, — що, зрештою, не є
дивиною, бо таку ситуацію імперський центр моделював сто-
літтями, особливо за радянських часів. У січні 1992 р. Росія
підвищила ціни на товари масового вжитку, змусивши Україну
до такого ж кроку. Розрив всесоюзних економічних зв'язків
поглибив кризу у промисловому виробництві. Адже промис-
ловість України виробляла не більше 20% кінцевого продук-
ту. Основна частина її товарної продукції являла собою на-
півфабрикати або комплектуючі вироби, призначені для про-
довження виробничого процесу в інших республіках. Але си-
туація погіршувалася не стільки через зруйнування старих
структур, скільки через те, що вони не були замінені новими.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
даж продовольчих і промислових товарів за картками спожи-
вача з купонами. У червні 1991 р. Верховна Рада України
ліквідувала контроль над економікою України з боку централь-
них відомств. Загальносоюзна власність на території України
була перетворена у республіканську. Створювалася власна
грошово-фінансова система, податкова і митна служби. Однак
все це не змогло врятувати економіку України від подальшо-
го розвалу.
Аналогічні процеси відбувалися по всій території СРСР.
Ставало очевидним, що імперія вичерпала свої можливості.
Стагнація економіки переросла у тяжку кризу. Товарний го-
лод, тотальний дефіцит посилювали соціальну напругу в су-
спільстві. Спроби кремлівської верхівки розв'язати проблему
силовими засобами зазнали невдачі.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Якими були причини та наслідки реорганізації управ-
ління промисловістю в 50-ті — на початку 60-х років?
2. Як відбилася реформаторська діяльність М. Хрущова
на становищі сільського господарства?
3. Охарактеризуйте передумови, хід та наслідки госпо-
дарської реформи 1965 р.
4. Визначте основні напрями розвитку госпооарства
України в другій половині 60-х — 80-х роках. Обґрунтуйте
його стагнаційний характер.
5. У чому проявлявся диспропорційний розвиток радян-
ської економіки, її затратний характер в 60—80-ті роки?
6. Що собою являли спроби реформування господарської
системи в другій половині 80-х років?
7. Назвіть основні економічні причини розпаду СРСР.
ЛУШ
ЕКОНОМІКА НЕЗАЛЕЖНОЇ
УКРАЇНИ в 1990-ті роки
1. Проблеми соціально-економічного реформу-
вання української економіки в перші роки неза-
лежності
24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила Акт неза-
лежності України. Цей день відкрив нову еру в історії нашої
держави. Одним із найважливіших завдань, що постали пе-
ред першим всенародне обраним Президентом України Л. Крав-
чуком, Верховною Радою та урядом: забезпечити українсько-
му народові нормальні умови життя, підняти рівень його доб-
робуту.
У березні 1992 р. Верховна Рада України затвердила "Ос-
нови національної економічної політики". У документі перед-
бачалася структурна перебудова господарства України. Вели-
ке значення надавалося конверсії оборонної промисловості,
перерозподілу матеріальних і трудових ресурсів на користь тих
виробництв, які забезпечують населення споживчими товара-
ми. Передбачалося переорієнтувати машинобудування на за-
доволення потреб агропромислового сектору, легкої та харчо-
вої промисловості. Було заявлено про вихід з рубльової зони.
Важливу роль у становленні ринкової економіки України
відіграв закон "Про приватизацію майна державних підпри-
ємств". Почалося створення малих та спільних підприємств,
товариств різного рівня відповідальності, кооперативів тощо.
Розпочалися деякі зрушення у сільському господарстві. По-
чали створюватися фермерські господарства. Цьому сприяв
закон "Про селянське (фермерське) господарство", приймалися
інші закони і постанови. У Міжнародний валютний фонд було
представлено розширену програму ринкових перетворень, яка
була ним схвалена. Україна стала членом МВФ.
Разом з тим економічні перетворення йшли надзвичайно
повільно. Український народ, тривалий час перебуваючи в
колоніальному становищі, втратив колишні демократичні
інститути і традиції самоврядування, а тому змушений в
процесі державотворення спиратися на реалії, успадковані від
імперсько-тоталітарних структур, як в політиці, так і в еко-
номіці. Ознаками останніх були: тотальне одержавлення еко-
номіки; панування монополізму, командних форм і методів
управління; екстенсивний шлях розвитку господарства; струк-
турна та територіальна диспропорційність республіканської
економіки, її побудова на принципі незавершеності; значна
мілітаризація економіки; катастрофічна екологічна ситуація;
психологічний клімат колективної пасивності та ін., що сут-
тєво послабило стартові можливості України на шляху само-
стійного розвитку. До того ж держапарат, чиновництво Укра-
їни значною мірою стали уособленням консервативної сили,
яка готова швидше повернутися в минуле, ніж рухати рефор-
ми вперед.
В умовах відсутності цілісної концепції переходу від то-
талітарного до демократичного суспільства багато прийнятих
в Україні законів виявилися відірваними від життя і належ-
ним чином не спрацювали. У пострадянському просторі ство-
рилася унікальна соціально-економічна ситуація, до якої не
підходив весь нагромаджений людством досвід реформ. Про-
суватися вперед можна було лише методом проб і помилок,
пристосовуючи законодавство не стільки до тривалої перспек-
тиви, скільки до пекучих проблем сьогодення. До того ж у
колишніх союзних республіках чітко проявилася цілком зро-
зуміла закономірність: радикалізм нового законодавства був
тим меншим, чим кращим виглядало поточне становище.
Ситуація в Україні, зокрема, була кращою, ніж в Росії, особли-
во щодо продовольчого постачання населення. Відповідно
серед української політичної верхівки переважали настрої
на користь якомога повільнішого просування в реформах.
Небезпека такого підходу виявилася не відразу, а в результаті
— і радикальні зміни почалися значно пізніше.
Проте, вже весною-літом 1992 р. почуття первісного опти-
мізму українського керівництва почало випаровуватися. Полі-
тичне й економічне становище України виявилося легко враз-
ливим. Унезалежнившись політичне, Україна опинилася з
дуже обмеженими енергетичними ресурсами. (Тут доречно
згадати, що значну частину власних енергоресурсів та сиро-
вини Україна втратила, перебуваючи в Російській та радян-
ській імперіях, внаслідок колоніального пограбування). Фун-
кдюнування її господарства залежало від поставок російських
нафти і газу. Державі довелося платити за ці поставки згідно
з новими цінами. Залежність української економіки від ро-
сійської виявилася майже абсалютною, — що, зрештою, не є
дивиною, бо таку ситуацію імперський центр моделював сто-
літтями, особливо за радянських часів. У січні 1992 р. Росія
підвищила ціни на товари масового вжитку, змусивши Україну
до такого ж кроку. Розрив всесоюзних економічних зв'язків
поглибив кризу у промисловому виробництві. Адже промис-
ловість України виробляла не більше 20% кінцевого продук-
ту. Основна частина її товарної продукції являла собою на-
півфабрикати або комплектуючі вироби, призначені для про-
довження виробничого процесу в інших республіках. Але си-
туація погіршувалася не стільки через зруйнування старих
структур, скільки через те, що вони не були замінені новими.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88