Масова приватизація приве-
ла до розпилення власності серед дрібних акціонерів і перева-
жанню працівників в структурі власності більшості привати-
зованих підприємств, значного розкрадання державного май-
на. Це була плата за політизацію і соціалізацію процесу, за
можливість швидкої приватизації в країні практично без при-
ватного капіталу, за тотальне домінування у приватизаційно-
му процесі корумпованої бюрократії. Як наслідок, в Україні,
за словами відомого економіста О. Пасхавера, спостерігається
процес формування бюрократичного капіталізму, коли бюро-
кратія визначає темпи, пропорції, якість створення і відтворення
приватного капіталу.
У 1999 рік українська економіка також вступила обтяже-
ною істотними проблемами, що мають тенденцію до загострен-
ня. У першому кварталі в результаті істотного скорочення
зовнішнього і внутрішнього попиту на вітчизняну продукцію
валовий внутрішній продукт зменшився на 4,8%. За даними
Міністерства економіки, зменшення ВВП очікується і в дру-
гому кварталі. У крайньо плачевному стані опинилися фінан-
сові ресурси всіх без винятку секторів економіки. Насампе-
ред зменшилися доходи підприємств. У січні-лютому порівняно
з аналогічним періодом 1998 р. абсалютний об'єм прибутку
в економіці зменшився на 40%, при цьому в будівництві і
торгівлі отриманий взагалі від'ємний фінансовий результат.
Середньомісячна заробітна плата, що виплачується вкрай не-
регулярно, з 1997 р. знизилася у валютному еквіваленті май-
же вдвічі і знаходиться сьогодні на рівні близько 50 доларів.
Спостерігається постійне зростання цін на основні продукти
та споживчі товари. Збільшилась чисельність офіційно зареє-
строваних безробітних, що становить на сьогодні ізлизько І,о
млн чол. За межею бідності опинилося більше половини укра-
їнських громадян.
Причини такого становища криються в низькій якості еко-
номічної політики, яка проводиться протягом всіх останніх
років, відсутності політичної волі в оптимізації податкової
системи, зниженні бюджетних витрат тощо. Зокрема, жорсткі
податкові вимоги і витікаючі з них фінансові обмеження при
високих цінах на кредитні ресурси паралізують виробничо-
споживацький обіг. Якщо за весь 1998 р. податкова недоїмка
виросла на 8 млрд грн., то лише за перший квартал нинішньо-
го — на 4 млрд. У бюджет сплачено тільки 61,2% всіх нара-
хованих податків. Суб'єкти господарювання не мають засобів
на внесення нарахованих сум, тому 40% недоїмки складають
штрафи.
Втрата виробниками обігових засобів, як один з найважчих
наслідків завищеного оподаткування, привела до зниження
конкурентоздатності продукції: підприємства змушені йти на
дорожчу закупку сировини, матеріалів, енергоносіїв шляхом
невигідного для них бартерного обміну, що звужує зовнішній і
внутрішній попит на вітчизняні товари. При наявності ж по-
питу виробники не мають можливості на нього реагувати з-за
відсутності грошових засобів. Кредитування в свою чергу стри-
мується з-за великого ризику неповернення взятих кредитів.
Таким чином, хибна податкова система є головним блокую-
чим механізмом економічної активності в будь-якій формі.
Але держава, замість того, щоб зупинитися і кардинально, до
розумних меж, зменшити податковий прес, вишукує нові дже-
рела і бази для оподаткування.
У значній мірі існуюча податкова система об'єктивно сприяє
формуванню "тіньової" економіки, що становить значну за-
грозу для економічної безпеки держави. "Тіньова" економіка,
яка є неоподаткованою структурою, має дві складові. Перша з
них — це економіка, в якій громадяни діють цивілізованими
методами, але приховують свій прибуток від оподаткування
("тінь" сьогодні забезпечує доходи щонайменше для 75% на-
селення України). У значній мірі вона є об'єктивною реакцією
суб'єктів господарювання і населення на втрату державою її
можливостей ефективно керувати економічними процесами та
необхідністю компенсувати неофіційною індивідуальною ак-
тивністю обвальне падіння соціального захисту. "Тіньова" еко-
номіка є і результатом пошуку підприємств шляхів само-
збереження в умовах тотального податкового пресингу, котрий
робить неможливим їхнє функціонування у правовому просторі.
Друга складова — кримінальний сектор, який має значну вагу
і, на думку окремих спеціалістів, становить не менше полови-
ни об'ємів "тіньової" економіки, характеризується навмисним
ухиленням від дій державних регуляторів, перерозподілом
офіційно чи неофіційно виробленого товару, незаконним ви-
користанням державних ресурсів, присвоєнням в тій чи іншій
протиправній формі прибутку від реалізації товару чи надан-
ня послуг, розкраданням, шахрайством, рекетом, наркобізнесом
та іншими видами кримінальної діяльності.
За останні роки "тіньовий" сектор економіки України збіль-
шувався катастрофічними темпами, його об'єми сьогодні до-
сягають не менше 60% ВВП. За словами голови державної
податкової адміністрації України М. Азарова, в "тіньовій" еко-
номіці обертається 10—12 млрд доларів США і більше 6 млрд
грн. (для порівняння: в легальному обігу знаходиться близь-
ко 10 млрд грн.). Лише з 1991 по 1995 рр. з України було не-
легально вивезено 15—20 млрд доларів, які осіли в іноземних
банках. Отже, сконцентрований у "тіньовій" економіці капі-
тал не направляється на інвестування національного вироб-
ництва, не може бути використаний для підтримки соціаль-
ної інфраструктури, об'єктивно сприяє зростанню податково-
го пресу, що в свою чергу ще більший об'єм економіки зага-
няє в "тінь". Відповідно держава втрачає можливості реально-
го управління економікою, оскільки більше половини еконо-
мічної діяльності має неофіційний характер, функціонує сти-
хійно чи під прямим контролем кримінальних структур і не
потрапляє під дію державно-правових регуляторів.
Незважаючи на тривалу системну кризу та її вкрай нега-
тивні наслідки, економічна політика держави і по сьогодні не
має стратегічної основи, здійснюється фрагментарно, переваж-
но зусиллями Національного банку України, що зовсім недо-
статньо для формування умов економічного росту. Уряд у
різних складах виявився неспроможним забезпечити адекват-
не управління економічними процесами, був мало ініціатив-
ним, в значній мірі сприяв "тінізації" української економіки,
відлякував зовнішніх інвесторів. Законотворча діяльність пар-
ламенту була надто політизована. Це зумовило прямі еко-
номічні втрати для держави, створило несприятливий еконо-
мічний режим у країні. Багато часу і енергії витрачено на
безплідну, виснажливу боротьбу всередині самої влади.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
ла до розпилення власності серед дрібних акціонерів і перева-
жанню працівників в структурі власності більшості привати-
зованих підприємств, значного розкрадання державного май-
на. Це була плата за політизацію і соціалізацію процесу, за
можливість швидкої приватизації в країні практично без при-
ватного капіталу, за тотальне домінування у приватизаційно-
му процесі корумпованої бюрократії. Як наслідок, в Україні,
за словами відомого економіста О. Пасхавера, спостерігається
процес формування бюрократичного капіталізму, коли бюро-
кратія визначає темпи, пропорції, якість створення і відтворення
приватного капіталу.
У 1999 рік українська економіка також вступила обтяже-
ною істотними проблемами, що мають тенденцію до загострен-
ня. У першому кварталі в результаті істотного скорочення
зовнішнього і внутрішнього попиту на вітчизняну продукцію
валовий внутрішній продукт зменшився на 4,8%. За даними
Міністерства економіки, зменшення ВВП очікується і в дру-
гому кварталі. У крайньо плачевному стані опинилися фінан-
сові ресурси всіх без винятку секторів економіки. Насампе-
ред зменшилися доходи підприємств. У січні-лютому порівняно
з аналогічним періодом 1998 р. абсалютний об'єм прибутку
в економіці зменшився на 40%, при цьому в будівництві і
торгівлі отриманий взагалі від'ємний фінансовий результат.
Середньомісячна заробітна плата, що виплачується вкрай не-
регулярно, з 1997 р. знизилася у валютному еквіваленті май-
же вдвічі і знаходиться сьогодні на рівні близько 50 доларів.
Спостерігається постійне зростання цін на основні продукти
та споживчі товари. Збільшилась чисельність офіційно зареє-
строваних безробітних, що становить на сьогодні ізлизько І,о
млн чол. За межею бідності опинилося більше половини укра-
їнських громадян.
Причини такого становища криються в низькій якості еко-
номічної політики, яка проводиться протягом всіх останніх
років, відсутності політичної волі в оптимізації податкової
системи, зниженні бюджетних витрат тощо. Зокрема, жорсткі
податкові вимоги і витікаючі з них фінансові обмеження при
високих цінах на кредитні ресурси паралізують виробничо-
споживацький обіг. Якщо за весь 1998 р. податкова недоїмка
виросла на 8 млрд грн., то лише за перший квартал нинішньо-
го — на 4 млрд. У бюджет сплачено тільки 61,2% всіх нара-
хованих податків. Суб'єкти господарювання не мають засобів
на внесення нарахованих сум, тому 40% недоїмки складають
штрафи.
Втрата виробниками обігових засобів, як один з найважчих
наслідків завищеного оподаткування, привела до зниження
конкурентоздатності продукції: підприємства змушені йти на
дорожчу закупку сировини, матеріалів, енергоносіїв шляхом
невигідного для них бартерного обміну, що звужує зовнішній і
внутрішній попит на вітчизняні товари. При наявності ж по-
питу виробники не мають можливості на нього реагувати з-за
відсутності грошових засобів. Кредитування в свою чергу стри-
мується з-за великого ризику неповернення взятих кредитів.
Таким чином, хибна податкова система є головним блокую-
чим механізмом економічної активності в будь-якій формі.
Але держава, замість того, щоб зупинитися і кардинально, до
розумних меж, зменшити податковий прес, вишукує нові дже-
рела і бази для оподаткування.
У значній мірі існуюча податкова система об'єктивно сприяє
формуванню "тіньової" економіки, що становить значну за-
грозу для економічної безпеки держави. "Тіньова" економіка,
яка є неоподаткованою структурою, має дві складові. Перша з
них — це економіка, в якій громадяни діють цивілізованими
методами, але приховують свій прибуток від оподаткування
("тінь" сьогодні забезпечує доходи щонайменше для 75% на-
селення України). У значній мірі вона є об'єктивною реакцією
суб'єктів господарювання і населення на втрату державою її
можливостей ефективно керувати економічними процесами та
необхідністю компенсувати неофіційною індивідуальною ак-
тивністю обвальне падіння соціального захисту. "Тіньова" еко-
номіка є і результатом пошуку підприємств шляхів само-
збереження в умовах тотального податкового пресингу, котрий
робить неможливим їхнє функціонування у правовому просторі.
Друга складова — кримінальний сектор, який має значну вагу
і, на думку окремих спеціалістів, становить не менше полови-
ни об'ємів "тіньової" економіки, характеризується навмисним
ухиленням від дій державних регуляторів, перерозподілом
офіційно чи неофіційно виробленого товару, незаконним ви-
користанням державних ресурсів, присвоєнням в тій чи іншій
протиправній формі прибутку від реалізації товару чи надан-
ня послуг, розкраданням, шахрайством, рекетом, наркобізнесом
та іншими видами кримінальної діяльності.
За останні роки "тіньовий" сектор економіки України збіль-
шувався катастрофічними темпами, його об'єми сьогодні до-
сягають не менше 60% ВВП. За словами голови державної
податкової адміністрації України М. Азарова, в "тіньовій" еко-
номіці обертається 10—12 млрд доларів США і більше 6 млрд
грн. (для порівняння: в легальному обігу знаходиться близь-
ко 10 млрд грн.). Лише з 1991 по 1995 рр. з України було не-
легально вивезено 15—20 млрд доларів, які осіли в іноземних
банках. Отже, сконцентрований у "тіньовій" економіці капі-
тал не направляється на інвестування національного вироб-
ництва, не може бути використаний для підтримки соціаль-
ної інфраструктури, об'єктивно сприяє зростанню податково-
го пресу, що в свою чергу ще більший об'єм економіки зага-
няє в "тінь". Відповідно держава втрачає можливості реально-
го управління економікою, оскільки більше половини еконо-
мічної діяльності має неофіційний характер, функціонує сти-
хійно чи під прямим контролем кримінальних структур і не
потрапляє під дію державно-правових регуляторів.
Незважаючи на тривалу системну кризу та її вкрай нега-
тивні наслідки, економічна політика держави і по сьогодні не
має стратегічної основи, здійснюється фрагментарно, переваж-
но зусиллями Національного банку України, що зовсім недо-
статньо для формування умов економічного росту. Уряд у
різних складах виявився неспроможним забезпечити адекват-
не управління економічними процесами, був мало ініціатив-
ним, в значній мірі сприяв "тінізації" української економіки,
відлякував зовнішніх інвесторів. Законотворча діяльність пар-
ламенту була надто політизована. Це зумовило прямі еко-
номічні втрати для держави, створило несприятливий еконо-
мічний режим у країні. Багато часу і енергії витрачено на
безплідну, виснажливу боротьбу всередині самої влади.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88