Економічні результати — це результа-
ти насамперед діяльності людей, виробничих колективів.
Існує тісний зв'язок історії господарства з історичними
науками, насамперед з загальною історією, яка певну увагу
приділяє й історії економіки. У свою чергу економічна істо-
рія не може обійти найважливіші події загальної історії, так
як зрозуміти економічний розвиток суспільства, не враховуючи
ідеології, політики та інших факторів, неможливо.
Економічна історія обов'язково включає вивчення внутрі-
шньої і зовнішньої політики держави, суспільних рухів, війн,
національних і етнографічних особливостей, законів, релігій-
них культур, науки і мистецтва тощо. Але всі ці проблеми
вивчаються не самі по собі, а тільки з точки зору їхньої ролі в
розвитку економіки.
3. Критерії періодизації курсу
З часу виникнення історії господарства як науки робилися
численні спроби її періодизації. Російський історик-економіст
Л.І. Мєчніков в основу періодизації поклав географічний фак-
тор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст
Б. Гільдебранд застосовував для цього історію грошей. Інші
дослідники історії господарства брали за основу торгівлю й
обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію тощо. Так, аме-
риканець Є. Хентінгтон такою вважав клімат, англієць А. Тойнбі
— культуру, релігію.
У 60-х роках XIX ст. популярними стали теорії "індустрі-
ального суспільства" французького соціолога Р. Арона і "стадії
економічного розвитку" американського соціолога У. Ростоу.
Продовженням цих узагальнень стала теорія про постін-
дустріальне суспільство. Найвидатніші її представники —
Д. Белл, Г. Кант, 3. Бжезінський (СІЛА), Ж.Ж. Серван-Шрейбер
і А. Турен (Франція). В основу поділу всесвітньої історії (в т.ч.
й економічної історії світу) вони поклали поділ на доіндустрі-
альне (аграрно-ремісниче, традиційне) та індустріальне (про-
гресуюче) і постіндустріальне суспільство. В основу цього по-
ділу покладено рівень розвитку виробництва, а також галузе-
вий і професійний поділ праці. У концепції "постіндустріаль-
ного суспільства" стверджується, зокрема, що залежно від тех-
нічного рівня суспільства в історичному аспекті послідовно
домінує "первинна" сфера господарської діяльності — сільське
господарство; "вторинна" сфера економічної діяльності —
промисловість, а на сучасному етапі — "третинна" сфера —
сфера послуг та інформатики, в якій провідна роль належить
науці та освіті.
Формаційний (марксистсько-ленінський) підхід до періоди-
зації історії, в т.ч. історії господарства, не виправдав себе.
Для періодизації економічної історії світу й України авто-
ри обрали схему, яка, на їхній погляд, найповніше відповідає
потребам і запитам історико-економічної науки, а саме:
І. Господарські форми первісної доби та перших цивілізацій
(від найдавніших часів — V ст. н.е.).
II. Господарські форми доби середньовіччя (VI — XV ст.).
III. Господарські форми періоду формування індустріаль-
ного суспільства (XVI — перша половина XIX ст.).
IV. Господарські форми індустріального та постіндустріаль-
ного суспільства (друга половина XIX — XX ст.).
Звичайно, це найбільш узагальнена схема періодизації еко-
номічної історії світу, яка дозволяє зрозуміти внутрішню логі-
ку розвитку господарської діяльності. Більш повно форми цієї
діяльності розглядаються у відповідних лекціях.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Яку роль відіграє економічна історія в системі вищої
економічної освіти?
2. Наведіть приклади практичного застосування знань з
економічної історії у повсякденній діяльності людини.
3. Які завдання стоять перед економічною історією на
сучасному етапі?
4. Охарактеризуйте зв'язки економічної історії з іншими
науками.
5. Назвіть основні критерії періодизації економічної іс-
торії.
ЧАС І'ЙНА ПЬНША
ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ СВІТУ
ЛЕКЦІЯ II
ГОСПОДАРСТВО СТАРОДАВНЬОГО
СВІТУ (від найдавніших часів
до V ст. н. е.)
1. Періодизація та основні риси господарства
первісного суспільства
Первісна доба — найтриваліша в історії людства. Вона існу-
вала від появи перших людей до виникнення стародавніх
цивілізацій (IV — III тис. до н. е.). Первісне суспільство по-
діляється умовно на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-
бронзовий і залізний віки. Кожному із цих етапів світової
історії були притаманні певні риси, особливості, здобутки ма-
теріальної культури, заняття та знаряддя праці.
Так, палеоліт (давній кам'яний вік) був найдовшим пері-
одом. Для нього були характерними примітивні знаряддя праці,
збиральництво, мисливство, рибальство як основні види госпо-
дарювання, що свідчило про привласнювальний характер цієї
епохи. У цей час людина навчилася видобувати і підтримува-
ти вогонь — одне з найвизначніших її досягнень. З'явилися
постійні житла. Палеоліт збігається із найважчим в історії
людства льодовиковим періодом.
У мезоліті (середньому кам'яному віці) вдосконалювалися
знаряддя праці первісних людей. Були винайдені лук і стріли.
З'явився найдавніший транспорт — водний (плоти, човни).
Під час перехідного періоду від мезоліту до неоліту (прото-
неоліт) зароджуються відтворюючі форми господарювання у тва-
римництві. першими прирученими тваринами Оули сооака, свиня
і бик. Виникають землеробство, перші постійні поселення людей.
Для неоліту (новий кам'яний вік) притаманне утверджен-
ня відтворювальних форм господарювання. Відбувається "нео-
літична революція". Відтворююче господарство стає доміную-
чим. Основні заняття людей — землеробство, тваринництво,
гончарство та інші. Згодом з'являється наземний транспорт
— віз, сани. Худоба використовується як тяглова сила. Фор-
мується система обміну.
Визначальними рисами мідно-бронзового віку були існу-
вання відтворюючого господарства, швидкий розвиток орного
землеробства, тваринництва, посилення поділу праці на зем-
леробство, скотарство, ремесло. Обмін набуває постійного харак-
теру, стає регіональним.
Ранній залізний вік характеризувався співіснуванням брон-
зових і залізних знарядь праці. Відбувається перехід від мо-
тики до сохи та плуга, з'являються залізні ножі, серпи, лемеші,
круглі жорна. Бурхливо розвиваються ремесла — ковальство,
гончарство. Зростає продуктивність сільського господарства,
розвивається птахівництво. Для раннього залізного віку ха-
рактерний швидкий розвиток торгівлі.
У цілому господарство первісної доби мало натуральний
характер. Головною господарською формою цього часу була
громада — колектив із повною або частковою спільною влас-
ністю на засоби виробництва та узвичаєними формами само-
управління.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
ти насамперед діяльності людей, виробничих колективів.
Існує тісний зв'язок історії господарства з історичними
науками, насамперед з загальною історією, яка певну увагу
приділяє й історії економіки. У свою чергу економічна істо-
рія не може обійти найважливіші події загальної історії, так
як зрозуміти економічний розвиток суспільства, не враховуючи
ідеології, політики та інших факторів, неможливо.
Економічна історія обов'язково включає вивчення внутрі-
шньої і зовнішньої політики держави, суспільних рухів, війн,
національних і етнографічних особливостей, законів, релігій-
них культур, науки і мистецтва тощо. Але всі ці проблеми
вивчаються не самі по собі, а тільки з точки зору їхньої ролі в
розвитку економіки.
3. Критерії періодизації курсу
З часу виникнення історії господарства як науки робилися
численні спроби її періодизації. Російський історик-економіст
Л.І. Мєчніков в основу періодизації поклав географічний фак-
тор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст
Б. Гільдебранд застосовував для цього історію грошей. Інші
дослідники історії господарства брали за основу торгівлю й
обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію тощо. Так, аме-
риканець Є. Хентінгтон такою вважав клімат, англієць А. Тойнбі
— культуру, релігію.
У 60-х роках XIX ст. популярними стали теорії "індустрі-
ального суспільства" французького соціолога Р. Арона і "стадії
економічного розвитку" американського соціолога У. Ростоу.
Продовженням цих узагальнень стала теорія про постін-
дустріальне суспільство. Найвидатніші її представники —
Д. Белл, Г. Кант, 3. Бжезінський (СІЛА), Ж.Ж. Серван-Шрейбер
і А. Турен (Франція). В основу поділу всесвітньої історії (в т.ч.
й економічної історії світу) вони поклали поділ на доіндустрі-
альне (аграрно-ремісниче, традиційне) та індустріальне (про-
гресуюче) і постіндустріальне суспільство. В основу цього по-
ділу покладено рівень розвитку виробництва, а також галузе-
вий і професійний поділ праці. У концепції "постіндустріаль-
ного суспільства" стверджується, зокрема, що залежно від тех-
нічного рівня суспільства в історичному аспекті послідовно
домінує "первинна" сфера господарської діяльності — сільське
господарство; "вторинна" сфера економічної діяльності —
промисловість, а на сучасному етапі — "третинна" сфера —
сфера послуг та інформатики, в якій провідна роль належить
науці та освіті.
Формаційний (марксистсько-ленінський) підхід до періоди-
зації історії, в т.ч. історії господарства, не виправдав себе.
Для періодизації економічної історії світу й України авто-
ри обрали схему, яка, на їхній погляд, найповніше відповідає
потребам і запитам історико-економічної науки, а саме:
І. Господарські форми первісної доби та перших цивілізацій
(від найдавніших часів — V ст. н.е.).
II. Господарські форми доби середньовіччя (VI — XV ст.).
III. Господарські форми періоду формування індустріаль-
ного суспільства (XVI — перша половина XIX ст.).
IV. Господарські форми індустріального та постіндустріаль-
ного суспільства (друга половина XIX — XX ст.).
Звичайно, це найбільш узагальнена схема періодизації еко-
номічної історії світу, яка дозволяє зрозуміти внутрішню логі-
ку розвитку господарської діяльності. Більш повно форми цієї
діяльності розглядаються у відповідних лекціях.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Яку роль відіграє економічна історія в системі вищої
економічної освіти?
2. Наведіть приклади практичного застосування знань з
економічної історії у повсякденній діяльності людини.
3. Які завдання стоять перед економічною історією на
сучасному етапі?
4. Охарактеризуйте зв'язки економічної історії з іншими
науками.
5. Назвіть основні критерії періодизації економічної іс-
торії.
ЧАС І'ЙНА ПЬНША
ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ СВІТУ
ЛЕКЦІЯ II
ГОСПОДАРСТВО СТАРОДАВНЬОГО
СВІТУ (від найдавніших часів
до V ст. н. е.)
1. Періодизація та основні риси господарства
первісного суспільства
Первісна доба — найтриваліша в історії людства. Вона існу-
вала від появи перших людей до виникнення стародавніх
цивілізацій (IV — III тис. до н. е.). Первісне суспільство по-
діляється умовно на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-
бронзовий і залізний віки. Кожному із цих етапів світової
історії були притаманні певні риси, особливості, здобутки ма-
теріальної культури, заняття та знаряддя праці.
Так, палеоліт (давній кам'яний вік) був найдовшим пері-
одом. Для нього були характерними примітивні знаряддя праці,
збиральництво, мисливство, рибальство як основні види госпо-
дарювання, що свідчило про привласнювальний характер цієї
епохи. У цей час людина навчилася видобувати і підтримува-
ти вогонь — одне з найвизначніших її досягнень. З'явилися
постійні житла. Палеоліт збігається із найважчим в історії
людства льодовиковим періодом.
У мезоліті (середньому кам'яному віці) вдосконалювалися
знаряддя праці первісних людей. Були винайдені лук і стріли.
З'явився найдавніший транспорт — водний (плоти, човни).
Під час перехідного періоду від мезоліту до неоліту (прото-
неоліт) зароджуються відтворюючі форми господарювання у тва-
римництві. першими прирученими тваринами Оули сооака, свиня
і бик. Виникають землеробство, перші постійні поселення людей.
Для неоліту (новий кам'яний вік) притаманне утверджен-
ня відтворювальних форм господарювання. Відбувається "нео-
літична революція". Відтворююче господарство стає доміную-
чим. Основні заняття людей — землеробство, тваринництво,
гончарство та інші. Згодом з'являється наземний транспорт
— віз, сани. Худоба використовується як тяглова сила. Фор-
мується система обміну.
Визначальними рисами мідно-бронзового віку були існу-
вання відтворюючого господарства, швидкий розвиток орного
землеробства, тваринництва, посилення поділу праці на зем-
леробство, скотарство, ремесло. Обмін набуває постійного харак-
теру, стає регіональним.
Ранній залізний вік характеризувався співіснуванням брон-
зових і залізних знарядь праці. Відбувається перехід від мо-
тики до сохи та плуга, з'являються залізні ножі, серпи, лемеші,
круглі жорна. Бурхливо розвиваються ремесла — ковальство,
гончарство. Зростає продуктивність сільського господарства,
розвивається птахівництво. Для раннього залізного віку ха-
рактерний швидкий розвиток торгівлі.
У цілому господарство первісної доби мало натуральний
характер. Головною господарською формою цього часу була
громада — колектив із повною або частковою спільною влас-
ністю на засоби виробництва та узвичаєними формами само-
управління.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88