Ремісники працювали у невеликих майстернях по 3—12
чол., хоча в деяких із них кількість працюючих сягала ЗО—
100 чол. Особливо успішно в Стародавній Греції розвивались
будівельна справа, обробка каменю, завдяки чому міста краї-
ни перетворилися у прекрасні ансамблі архітектурних ше-
деврів — храми, палаци знаті, театри, стадіони, інші громадські
споруди, які вражали світ своїми завершеними формами. Роз-
виток ремесел призвів до спеціалізації виробників. Стали
спеціалізованими окремі міста-держави.
Повільніше розвивалося сільське господарство. Це було
зумовлено рядом вказаних вище факторів, а також тривалим
пануванням двопілля. Орна земля, угіддя, інші природні ба-
гатства спочатку належали громаді, згодом перейшли до ро-
дової аристократії. Греки спеціалізувалися на вирощуванні
пшениці, ячменю, розведенні садів, виноградників, оливкових
гаїв. Оливкова олія використовувалася у харчуванні, парфу-
мерії, для освітлення, а також була головним експортним
товаром. В Єгипет, Рим та Причорномор'я вивозилось вино.
Приміські селяни займалися городництвом, бджільництвом.
Добре розвивалося тваринництво.
У IV ст. до н. е. греки удосконалили агротехнічні прийо-
ми в землеробстві. Вводилося трипілля, ширше застосовува-
лися добрива, використовувалася борона з дерев'яними зуба-
ми, молотильна дошка тощо. З'явилися наукові трактати з
сільського господарства.
Перенаселення Греції і гостра нестача землі у VIII — VI ст.
до н. е. зумовили колонізацію та утворення грецьких міст-
колоній на берегах Мармурового, Чорного та Егейського морів,
на південному узбережжі Апеннінського півострова, в Сицилії
та Північній Африці. Міста-колонії стали центрами торгівлі
греків із сусідніми народами.
Широкого розвитку набули в Стародавній Греції торгівля
і товарно-грошові відносини. Більші міста країни, перш за
все Афіни, Пірей та інші, стали центрами середземноморської
торгівлі, транзитною базою між різними регіонами. Внутріш-
ня сухопутна торгівля була менш розвиненою. Торгівля зосе-
реджувалася в руках купців, які були власниками великих
складів, кораблів. Грошовий обмін здійснювали лихварі, які
володіли обмінними пунктами — трапезами. Поступово вони
ставали крупними банкірами, посередниками у торгових опе-
раціях, власниками значних капіталів. Наявність великої кіль-
кості міст-держав, кожна з яких мала свої гроші, гальмувала
розвиток товарно-грошових відносин у Греції.
Однією з основних причин розквіту Стародавньої Греції
було широке використання праці величезної кількості рабів.
Джерелами рабської праці були постійні війни, які проводила
Греція із сусідніми народами, мало місце боргове рабство.
Праця рабів використовувалася в різних сферах матеріально-
го виробництва. Більшість рабів працювали в копальнях, ка-
меноломнях, на будівництві доріг. У Греції були й привілейо-
вані раби — учителі, лікарі, купці, ремісники, поліцаї. Деякі
філософи, поети були рабами. Рабів використовували як при-
слугу в домашньому господарстві знатних людей, незначна
деяким із рабів (купцям, ремісникам) дозволялося мати сім'ї.
Експлуатація рабів сприяла досягненню високого економіч-
ного і культурного розвитку держави. Отже, в античному
рабстві, на відміну від східного, рабська праця стала основ-
ною продуктивною силою суспільного виробництва.
Однак поступово продуктивність невільничої праці пада-
ла. З'явилися цілі покоління людей, які народилися, жили і
працювали в умовах рабства. Такі люди не хотіли і не могли
ефективно працювати. Це стало особливо відчутним, коли Гре-
ція почала зазнавати поразок у війнах, внаслідок чого припи-
нився приплив нових рабів. Нескінченні конфлікти між грець-
кими містами, боротьба демосу з аристократією, рабів з рабо-
власниками паралізували економічне життя країни.
У 338 році Грецію завоювала Македонія, а в II ст. до н. е. Бал-
канський півострів став легкою здобиччю Римської держави.
Античний Рим. Історія Стародавнього Риму — одна з най-
цікавіших сторінок розквіту і занепаду рабовласницького госпо-
дарства, яке досягло класичних (завершених, найповніших) форм.
В економічному житті Стародавнього Риму вирішальна роль
належала сільському господарству. Юридичним власником
землі виступала держава. Проте з часом відбувався процес
передачі її у приватну власність — патриціям (сенаторам,
консулам, трибунам, квесторам), а також вершникам (замож-
ним людям, які займалися торгівлею, лихварством тощо).
Форми земельної власності пройшли складну еволюцію від
вілли (земельного маєтку площею 25—100 га) до величезних
латифундій з десятками тисяч гектарів землі і на початку н. е.
трансформувалися у невеликі ділянки землі (парцели), які
надавалися колонам — землеробам, вільновідпущеним рабам
та іншим дрібним власникам на основі оренди. Право при-
ватної власності на землю гарантувалося римським законо-
давством ("Закон XII таблиць") та державою.
Сільське господарство було багатогалузевим. У Римській
державі провідна роль належала виноградарству, городницт-
ву, садівництву. Успішно розвивалося тваринництво, птахів-
ництво, вирощувалися зернові культури (пшениця, ячмінь,
просо, овес), а також технічні (льон, коноплі).
Значну роль у господарстві відігравали території, завойовані
Римом внаслідок тривалих воєн в Малій Азії, на африкан-
землі оголошувалися державними і передавалися римській
знаті, ветеранам воєн, здавалися в оренду.
Впродовж існування Стародавнього Риму сільськогоспо-
дарські знаряддя праці та агротехніка постійно вдосконалю-
валися і досягли високого рівня. В І ст. н. е. римляни вико-
ристовували не тільки косу, серп, а й жатку з широким захва-
том, колісний плуг, мінеральні добрива, водяний млин, мали
досконалу іригаційну систему зрошення полів. Успішно роз-
вивалася агротехнічна наука. У трактаті Луція Колумелла
"Про сільське господарство", в працях інших мислителів ви-
кладалися раціональні способи господарювання на землі.
Значних успіхів було досягнуто в ремеслі. Археологічні
знахідки свідчать про його високий розвиток і професійну
майстерність римських ремісників. Міські фортеці, храми,
палаци, громадські споруди, водопроводи, лазні, каналізація,
іригаційні системи вражали сучасників своєю досконалістю.
Відомими далеко за межами Римської держави були зброярі,
які виготовляли найсучаснішу зброю (мечі, шоломи, щити то-
що). Римська держава славилася будівництвом та утриман-
ням доріг (деякі з них збереглися до наших днів), які зв'язу-
вали Рим із провінціями. Успішно розвивалося суднобудуван-
ня.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88