січового й індивідуального. У свою чергу січове гос-
подарство поділялося на загальносічове та курінне. На цьо-
му рівні переважали ті форми господарської діяльності, які
потребували спільних зусиль артільної роботи. Ядром соціаль-
ної організації Січі був курінь, де й минало все козацьке жит-
тя. Як самостійна економічна одиниця кожний курінь мав
майно і доходи, якими Кіш як центральний запорізький уряд
не розпоряджався. Саме між куренями Кіш жеребкуванням
переділяв щорічно найбільш прибуткові угіддя — рибні лови,
пасовища та сіножаті. Кіш утримував загальновійськові та-
буни коней, череди худоби, отари овець і торгував ними з сусі-
дами: Польщею, Гетьманщиною, Росією. Індивідуально-тру-
довою діяльністю на приватному рівні запорожці займалися
в паланках — адміністративно-територіальних округах на зем-
лях Вольностей запорізьких козаків (у межах теперішніх За-
порізької, Дніпропетровської, Донецької, Миколаївської і Кіро-
воградської областей).
Землеробство в економіці Запоріжжя довго відігравало
другорядну роль. Через свою трудомісткість воно було мало-
рентабельним. Скотарство порівняно з ним приносило в
5 разів більший дохід.
Природні й соціальні умови визначили організаційну фор-
му запорізького господарювання в степу — зимівник (хутір).
Зимівники запорізької старшини і багатих козаків — це були
У них не було кріпацтва, що панувало тоді майже в усій Ро-
сійській імперії, а виробництво ґрунтувалося на власній та
найманій праці. Запорізьке хліборобство заклало основу сте-
пової житниці, пізніше відомої на всю Європу.
Запоріжжя ще не знало приватної власності. Проте, вкла-
даючи в господарство свої гроші і працю, окремі господарі
природно прагнули змінити умовний титул власності на без-
умовний. У Вольностях Війська Запорізького відбувався без-
поворотний процес перетворення загальнокозацької власності,
що перебувала у спільному нероздільному користуванні всьо-
го війська, на приватну власність.
Господарські осілості запорожців започаткували майбутні
села і навіть великі міста. Наприклад, Катеринослав (Дніпро-
петровськ) виріс на місці запорізького поселення Половиці,
Запоріжжя сформувалося навколо знаменитого острова Хор-
тиці. Подібне історичне походження мають Нікополь, Кривий
Ріг, Олександрія та багато інших міст.
Значного розвитку на Запоріжжі набули ремесло і промис-
ли. На Січі та в зимівниках працювали різні майстри, в тому
числі й з виробництва холодної зброї, куль, ядер. У середині
1670-х років тільки на Січі перебувало не менше 100 ковалів,
котрі виробляли різні залізні речі. Запоріжжя славилося своїми
майстрами кораблебудування. На Дніпрі існували корабельні
верфі, де запорожці будували річковий і морський флоти. Хоч
за розмірами суден Чорноморський козацький флот поступався
турецькому, але створював йому наисильнішу конкуренцію на
Чорному морі.
Торгівля та фінанси Запоріжжя визначалися особливос-
тями його господарства, способу життя і суспільного ладу.
Внутрішня торгівля обмежувалася продуктами харчуван-
ня й предметами побутового вжитку. Попит на ці товари за-
безпечували місцеве виробництво і кустарні ремесла. Для
Запоріжжя велике значення мала зовнішня торгівля. На
Січ завозили предмети найпершої необхідності в козацькому
житті: хліб, тютюн, горілку, порох та інші бойові припаси, а
також тканину, готовий одяг тощо. Вивозили сіль, рибу, худо-
бу, хутра.
Ресурси Січі формувалися з комбінації податків, які стягу-
валися через ціни на товари, а також з доходів від промислів,
бистих повинностей, оренди, регалій (монопольного права Коша
розподіляти між куренями рибні та звірині лови, ліси й сіно-
жаті при виключенні конкуренції з боку сторонніх). Значну
роль також відігравали військова здобич, царське "пожалуван-
ня" тощо. Відомо, що в останній рік існування Запорізької Січі
її річний бюджет оцінювався у сьогоднішній валюті в 40—50
млн грн.
Запорізька Січ не мала власної банківської та грошової
систем. В обігу перебували гроші різних країн. На Запоріжжі
здійснювалися досить значні кредитні операції й продаж цін-
ностей з відстрочкою платежів.
Таким чином, у результаті Національно-визвольної рево-
люції українського народу середини XVII ст., що відбувалася
одночасно з Англійською буржуазною революцією, на більшій
території України були створені сприятливі передумови для
генезису індустріального суспільства, розвитку мануфактурного
виробництва і формування ринку найманої праці, становлен-
ня фермерського господарства та національного ринку. Однак
на заваді реалізації згаданих можливостей стали Московська
держава і Річ Посполита, які спрямували свої зусилля на
ліквідацію Української держави, перетворення її на колонію.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Якими були соціально-економічні завоювання україн-
ського народу в ході Національно-визвольної революції середи-
ни XVII ст.?
2. Проаналізуйте зміни, що відбулися в земельних відно-
синах в Українській гетьманській державі та Слобідській
Україні протягом другої половини XVII — XVIII ст. Як
змінилося правове становище селян?
3. Розкажіть про господарство старшини, козаків, селян
в Українській гетьманській державі.
4. Проаналізуйте форми землеволодіння на правобережних
та західноукраїнських землях. Назвіть особливості селян-
ського землеволодіння.
6. Охарактеризуйте мануфактурний період української
промисловості.
7. Які фактори сприяли формуванню українського націо-
нального ринку в XVII — XVIII ст.?
ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ
в XIX ст.
У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і
опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у
складі яких вони перебували впродовж XIX — на початку
XX ст. Становище українських земель на початку XIX ст. було
важким. І російські, і австрійські володарі розглядали Україну
як колоніальний сировинний придаток до промислове розви-
нутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на
окраїнах розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право
та інші форми експлуатації селянства гальмували розвиток
промисловості, сільського господарства та внутрішнього ринку.
У цей же час в країнах Західної Європи відбувається про-
мислова революція, яка не могла не позначитися на економі-
чному розвиткові країн Центральної та Східної Європи, в т. ч.
й України. На землях Лівобережної та Слобідської України
успішно розвивається землеробство, основою якого були дрібні
та середні поміщицькі господарства. На Правобережжі висо-
ку ефективність господарювання демонструють великі магнат-
ські маєтки, які спеціалізувалися на вирощуванні зернових,
буряків.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
подарство поділялося на загальносічове та курінне. На цьо-
му рівні переважали ті форми господарської діяльності, які
потребували спільних зусиль артільної роботи. Ядром соціаль-
ної організації Січі був курінь, де й минало все козацьке жит-
тя. Як самостійна економічна одиниця кожний курінь мав
майно і доходи, якими Кіш як центральний запорізький уряд
не розпоряджався. Саме між куренями Кіш жеребкуванням
переділяв щорічно найбільш прибуткові угіддя — рибні лови,
пасовища та сіножаті. Кіш утримував загальновійськові та-
буни коней, череди худоби, отари овець і торгував ними з сусі-
дами: Польщею, Гетьманщиною, Росією. Індивідуально-тру-
довою діяльністю на приватному рівні запорожці займалися
в паланках — адміністративно-територіальних округах на зем-
лях Вольностей запорізьких козаків (у межах теперішніх За-
порізької, Дніпропетровської, Донецької, Миколаївської і Кіро-
воградської областей).
Землеробство в економіці Запоріжжя довго відігравало
другорядну роль. Через свою трудомісткість воно було мало-
рентабельним. Скотарство порівняно з ним приносило в
5 разів більший дохід.
Природні й соціальні умови визначили організаційну фор-
му запорізького господарювання в степу — зимівник (хутір).
Зимівники запорізької старшини і багатих козаків — це були
У них не було кріпацтва, що панувало тоді майже в усій Ро-
сійській імперії, а виробництво ґрунтувалося на власній та
найманій праці. Запорізьке хліборобство заклало основу сте-
пової житниці, пізніше відомої на всю Європу.
Запоріжжя ще не знало приватної власності. Проте, вкла-
даючи в господарство свої гроші і працю, окремі господарі
природно прагнули змінити умовний титул власності на без-
умовний. У Вольностях Війська Запорізького відбувався без-
поворотний процес перетворення загальнокозацької власності,
що перебувала у спільному нероздільному користуванні всьо-
го війська, на приватну власність.
Господарські осілості запорожців започаткували майбутні
села і навіть великі міста. Наприклад, Катеринослав (Дніпро-
петровськ) виріс на місці запорізького поселення Половиці,
Запоріжжя сформувалося навколо знаменитого острова Хор-
тиці. Подібне історичне походження мають Нікополь, Кривий
Ріг, Олександрія та багато інших міст.
Значного розвитку на Запоріжжі набули ремесло і промис-
ли. На Січі та в зимівниках працювали різні майстри, в тому
числі й з виробництва холодної зброї, куль, ядер. У середині
1670-х років тільки на Січі перебувало не менше 100 ковалів,
котрі виробляли різні залізні речі. Запоріжжя славилося своїми
майстрами кораблебудування. На Дніпрі існували корабельні
верфі, де запорожці будували річковий і морський флоти. Хоч
за розмірами суден Чорноморський козацький флот поступався
турецькому, але створював йому наисильнішу конкуренцію на
Чорному морі.
Торгівля та фінанси Запоріжжя визначалися особливос-
тями його господарства, способу життя і суспільного ладу.
Внутрішня торгівля обмежувалася продуктами харчуван-
ня й предметами побутового вжитку. Попит на ці товари за-
безпечували місцеве виробництво і кустарні ремесла. Для
Запоріжжя велике значення мала зовнішня торгівля. На
Січ завозили предмети найпершої необхідності в козацькому
житті: хліб, тютюн, горілку, порох та інші бойові припаси, а
також тканину, готовий одяг тощо. Вивозили сіль, рибу, худо-
бу, хутра.
Ресурси Січі формувалися з комбінації податків, які стягу-
валися через ціни на товари, а також з доходів від промислів,
бистих повинностей, оренди, регалій (монопольного права Коша
розподіляти між куренями рибні та звірині лови, ліси й сіно-
жаті при виключенні конкуренції з боку сторонніх). Значну
роль також відігравали військова здобич, царське "пожалуван-
ня" тощо. Відомо, що в останній рік існування Запорізької Січі
її річний бюджет оцінювався у сьогоднішній валюті в 40—50
млн грн.
Запорізька Січ не мала власної банківської та грошової
систем. В обігу перебували гроші різних країн. На Запоріжжі
здійснювалися досить значні кредитні операції й продаж цін-
ностей з відстрочкою платежів.
Таким чином, у результаті Національно-визвольної рево-
люції українського народу середини XVII ст., що відбувалася
одночасно з Англійською буржуазною революцією, на більшій
території України були створені сприятливі передумови для
генезису індустріального суспільства, розвитку мануфактурного
виробництва і формування ринку найманої праці, становлен-
ня фермерського господарства та національного ринку. Однак
на заваді реалізації згаданих можливостей стали Московська
держава і Річ Посполита, які спрямували свої зусилля на
ліквідацію Української держави, перетворення її на колонію.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Якими були соціально-економічні завоювання україн-
ського народу в ході Національно-визвольної революції середи-
ни XVII ст.?
2. Проаналізуйте зміни, що відбулися в земельних відно-
синах в Українській гетьманській державі та Слобідській
Україні протягом другої половини XVII — XVIII ст. Як
змінилося правове становище селян?
3. Розкажіть про господарство старшини, козаків, селян
в Українській гетьманській державі.
4. Проаналізуйте форми землеволодіння на правобережних
та західноукраїнських землях. Назвіть особливості селян-
ського землеволодіння.
6. Охарактеризуйте мануфактурний період української
промисловості.
7. Які фактори сприяли формуванню українського націо-
нального ринку в XVII — XVIII ст.?
ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ
в XIX ст.
У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і
опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у
складі яких вони перебували впродовж XIX — на початку
XX ст. Становище українських земель на початку XIX ст. було
важким. І російські, і австрійські володарі розглядали Україну
як колоніальний сировинний придаток до промислове розви-
нутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на
окраїнах розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право
та інші форми експлуатації селянства гальмували розвиток
промисловості, сільського господарства та внутрішнього ринку.
У цей же час в країнах Західної Європи відбувається про-
мислова революція, яка не могла не позначитися на економі-
чному розвиткові країн Центральної та Східної Європи, в т. ч.
й України. На землях Лівобережної та Слобідської України
успішно розвивається землеробство, основою якого були дрібні
та середні поміщицькі господарства. На Правобережжі висо-
ку ефективність господарювання демонструють великі магнат-
ські маєтки, які спеціалізувалися на вирощуванні зернових,
буряків.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88