Міжнародні порівняння показують, що економіка США
забезпечує найвищі показники ВНП на душу населення. Сьо-
годні США — це держава з високорозвинутою економікою
інтенсивного типу, більш передовою порівняно з іншими краї-
нами світу галузевою і відтворюючою структурами. З більшості
найважливіших напрямів науково-технічного розвитку, тех-
нічної озброєності підприємств, ступеня насиченості господар-
ства інформаційними технологіями, сучасними системами зв'яз-
ку тощо США випереджують своїх конкурентів. Водночас, як
свідчать розрахунки, США поступово втрачають свої позиції
у рівні зростання продуктивності праці, динаміці середньоріч-
них темпів приросту ВВП, знижується частка країни у світовій
продукції обробної промисловості. Прогнозується, що США
зрештою поступляться першим місцем у машинобудуванні
країнам ЄС, а в електроніці — Японії, яка збереже також го-
ловну роль у виробництві електротехнічного устаткування.
Японія на кінець XX ст. являє собою економічно могутню
державу, що володіє промисловістю, оснащеною найновішими
технологіями, має великі валютно-фінансові ресурси, займає
міцні позиції у міжнародному поділі праці. Показники про-
дуктивності праці в країні — одні з найвищих у світі. Причо-
му за останні десятиріччя зростання продуктивності праці
обганяло ріст заробітної плати, а заробітна плата поступово
стала однією з найвищих у світі. Японія — одна з найбіль-
ших торгових держав світу, причому 98% її експорту припа-
дає на готові промислові вироби. Наприклад, на неї припадає
понад 2/5 лічильної техніки, що надходить на світовий ринок,
а також морських суден, мотоциклів та роботів; понад 1/5
продажу автомобілів, сталі, текстильних виробів.
З огляду на рівень економічного розвитку в післявоєнний
період серед західноєвропейських країн виділяються ФРН,
Франція, Великобританія та Італія. На цю "велику четвірку"
припадає більше третини території і дві третини населення
Західної Європи. Хоч частка цього регіону у ВНП і промис-
ловій продукції серед розвинутих країн світу знизилась по-
рівняно з 60-ми роками, ці держави концентрують у своїх руках
величезний економічний потенціал. Головною "винуватицею"
тенденцій до зменшення питомої ваги "четвірки" у західно-
європейській економіці є Англія, частка якої від 1960 р. змен-
шилась у ВНП Західної Європи на 25%. Водночас частка Фран-
ції та Італії у ВНП за цей період трохи підвищилась. Найроз-
винутішою і стабільною в економічному розвитку залишаєть-
ся ФРН, на яку не вплинуло навіть об'єднання з НДР, що зу-
мовило використання величезних ресурсів на "підтягування"
економіки останньої. Частка ФРН у західноєвропейському
ВНП складає близько 20%.
Отже, бурхливий розвиток науки, техніки, технології в другій
половині XX ст. в провідних країнах світу зумовив створен-
ня концепції постіндустріального суспільства, її головним
теоретиком є американський соціолог Д. Ьелл, який вже на
початку 1970-х років вказував на визначальні риси нового
суспільного устрою, що зароджувався. Якщо в доіндустріаль-
ну епоху головним виробничим ресурсом була мускульна сила,
в індустріальному — машинна техніка, то на постіндустрі-
альній стадії таким ресурсом стає знання, інтелект. Метою стає
не кількість вироблених благ, а їхня якість — і в ширшому
розумінні — якість життя. Відповідно провідною соціальною
групою постіндустріального суспільства стають не селяни, не
робітники, а представники інтелектуальних професій, практи-
ки нових наукомістких технологій та інформаційних послуг.
5. "Спільний ринок" — Європейський Союз
У 50-х роках в більшості європейських держав були роз-
винуті індустріальні господарства, їхній розвиток відзначав-
ся динамічністю і стабільністю. Швидкі темпи економічного
зростання доповнюються початком органічної інтеграції в
єдиний західноєвропейський економічний простір. Органі-
заційне оформлення цей процес отримав ще у 1951 р. Саме
тоді у Парижі (Паризька угода) було створено Європейське
об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). До нього ввійшли ФРН,
Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Ця між-
народна організація об'єднала кам'яновугільну, залізорудну,
металургійну галузі промисловості і контролювала 60% ви-
плавлення сталі, 50% видобутку кам'яного вугілля в Західній
Європі.
Важливим кроком в інтеграційному процесі було підпи-
сання Римського договору про створення Європейського Еко-
номічного Співтовариства (ЄЕС). Договір підписали у 1957 р.
шість перелічених вище західноєвропейських країн. Мета
Співтовариства — створити "спільний ринок", забезпечити
рівномірний розвиток, стабільність і добробут населення у
Західній Європі. Для цього передбачалося ліквідувати митні
бар'єри і обмеження для ввозу і вивозу товарів, капіталів, спри-
яти пересуванню людей. Договір передбачав також проведен-
ня єдиної торговельної політики стосовно третіх країн, усу-
нення перепон для руху капіталів Європейського інвестицій-
ного банку і т. ін. Фундаментом існування і розвитку Співто-
мали оути вільна торгівля і конкуренція. Євроатом,
створений у тому ж році, мав координувати розвиток атомної
енергетики. У 1958 р. були утворені вищий виконавчий, за-
конодавчий та консультативний органи ЄЕС, відповідно: Комі-
сія, Рада Міністрів та Європарламент. Бюджет Співтовариства
формувався з внесків його членів.
Створення ЄЕС свідчило про подолання антагоністичного
протистояння у Європі між індустріальними країнами, перш
за все між ФРН і Францією. Вже у наступні десятиліття ста-
ли очевидними і незаперечними позитивні результати євро-
пейської інтеграції. З 1 липня 1968 року було запроваджено
єдиний тариф на ввезення товарів з третіх країн. Успішно
проводилася єдина сільськогосподарська політика. З 1 січня
1993 р. функціонує єдиний внутрішній ринок Співтовариства,
відмінена решта обмежень щодо руху товарів, послуг, капіталів
та людей. Введені єдині стандарти на багато видів продукції.
У листопаді 1993 р. вступив в силу Маастрихтський договір,
згідно з яким до кінця десятиріччя Європейське Співтовари-
ство мало перетворитись у валютний, економічний і політичний
Європейський Союз з єдиними зовнішньою політикою, грома-
дянством та валютою. 1 січня 1999 р. на єдину валюту — євро
перейшли 11 держав ЄС. Протягом кількох років євро буде
засобом безготівкового розрахунку поряд з національними
валютами. У деяких країнах цінники вже зараз подвійні. З
2002 р. з'являться і готівкові євро.
На сучасному етапі до Європейського Союзу входить 15
країн. У 1973 р. до нього вступили Великобританія, Ірландія,
Данія, що посилило роль і значення організації.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88