У 1981 р. в
ЄС вступила Греція, у 1986 — Іспанія і Португалія, у 1995 —
Австрія, Швеція, Фінляндія. Кандидатами на вступ до ЄС є деякі
країни колишнього соціалістичного табору — Польща, Чехія,
Угорщина, Естонія та ін. Схиляються до поступового входжен-
ня до Європейського Союзу й фактично всі нові незалежні
держави європейської частини колишнього СРСР, в тому числі
й Україна.
Отже, для господарського розвитку провідних країн світу
друга половина XX ст. стала періодом поступової стабілізації
основних галузей промисловості, зростання виробництва то-
варів масового споживання, підвищення життєвого рівня на-
селення. Масове застосування досягнень науки, інформації та
комп ютеризації надало економічному розвитку технотронного
характеру. Людська діяльність все більше набуває духовного
виміру. Фізична праця поступається місцем розумовій. Інду-
стріальна епоха трансформується в постіндустріальну.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Які економічні наслідки другої світової війни? У чому
полягає значення плану Маршалла для відбудови європейської
економіки?
2. Визначте тенденції й напрями розвитку світового гос-
подарства у 50-х — 90-х роках XX ст. Охарактеризуйте
структурні зрушення у світовому господарстві.
3. Проаналізуйте чинники, що сприяли "економічному ди-
ву" Німеччини та Японії в 50-х — 60-х роках.
4. Яке значення має науково-технічний прогрес для розвит-
ку національних господарств і світової економіки в цілому?
5. Охарактеризуйте місце сільського господарства в світо-
вому і національних господарствах.
6. Яка роль держави у розвитку національних господарств
розвинених країн?
7. Визначте основні форми і напрями розвитку міжнарод-
них економічних відносин у 50-х — 90-х роках XX ст. Назвіть
основні центри економічного суперництва у світовому госпо-
дарстві.
8. У чому полягає суть постіндустріального суспільства?
9. Назвіть основні причини, суть та наслідки світових
інтеграційних процесів.
1А
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЕКОНОМІКИ ПЕРЕХІДНИХ
СУСПІЛЬСТВ ТА КРАЇН,
ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ
1. Господарство країн з перехідною економікою
Створення так званої соціалістичної системи означало
перехід країн до нових механізмів економічного розвитку. До
1950 р. були в основному подолані труднощі повоєнної відбу-
дови. 50—60-ті роки стали періодом форсованої індустріалі-
зації на основі екстенсивного розвитку. Економічна політика
засновувалася на методах і механізмах, що використовували-
ся в тодішньому СРСР. Це зумовило її уніфікацію. Викорис-
товувалися однакові інструменти впливу на господарське жит-
тя. Були здійснені перетворення у трьох напрямках: націона-
лізація промисловості, впровадження планової економіки, аг-
рарні реформи.
Вихідні умови для європейських соціалістичних країн були
різними. Лише СРСР, Чехословаччина, Німецька Демократич-
на Республіка (НДР) мали сформований промисловий комп-
лекс. За рівнем національного доходу на душу населення,
промислового розвитку, зовнішньоторгових зв'язків у 1950 р.
існувало три групи країн:
1) найбільш розвинуті — Чехословаччина, НДР;
2) з рівнем удвоє меншим за цими показниками — Угор-
щина, Польща;
3) СРСР, Болгарія, Румунія, показники яких у 2,5 раз а і
більше відрізнялися від країн першої групи.
Було проголошено курс на вирівнювання і зближення рівнів
економічного розвитку країн. Ставилося завдання подолання
аграрного характеру господарства та перетворення їх на інду-
стріальне розвинені. Протягом 50—60-х років утвердилася
суспільна форма власності. Характерною ознакою стало при-
скорення економічного зростання. Середньорічні темпи при-
росту господарства були вищі, ніж в економічно розвинених
країнах, особливо в 50-х роках. Проте, головна увага тут при-
металургії, важкому машинобудуванню, виробництву будівель-
них матеріалів. У наступних десятиріччях в країнах "соціалі-
стичного табору" розпочинається уповільнення темпів розвит-
ку, а в деяких країнах (Польща, Угорщина, Чехословаччина)
почали спостерігатися кризові явища в національних еконо-
міках. Темпи щорічного росту суспільного виробництва тут
різко впали із 2,9% у 1981—1985 рр. до 1,8% у 1989 р. На-
прикінці 80 — початку 90-х років усі східноєвропейські краї-
ни опинилися в умовах глибокої соціально-економічної кризи.
Головними причинами різкого зниження темпів економічно-
го зростання, а потім і глибокої економічної кризи у країнах
регіону стала неефективність адміністративно-планового роз-
витку та використання досягнень НТП, нераціональна струк-
тура суспільного виробництва, висока енерго- та матеріало-
місткість національного виробництва, низька продуктивність
праці тощо.
З розпадом "соціалістичної системи" більшість країн, які
туди входили, розпочали перехід від нежиттєздатного політи-
зованого господарства до природної ринкової економіки, де
вільні конкурентні ціни й приватна власність визначатимуть
поведінку виробників і споживачів. Виходячи з цього, голов-
ним напрямом програм та практики ринкових реформ у
даних країнах є процес роздержавлення й приватизації. Знач-
на увага приділяється подоланню монополізму й розвитку
конкуренції, лібералізації цінової політики та зовнішньоеко-
номічної діяльності, кардинально змінюється грошова, фінан-
сово-кредитна та соціальна політика.
Країни з перехідною економікою можна поділити на дві
групи. Одну формують Чехія, Словаччина, Польща, Угорщина,
Румунія, Болгарія й колишня НДР, яка розвивається як пере-
хідне суспільство і водночас інтегрується політичне й еконо-
мічно з ФРН. До них примикають Албанія, а також Словенія,
Хорватія, нова Югославія та інші держави, що виникли на
терені старої Югославії. Друга група — п'ятнадцять держав,
що виникли внаслідок розпаду СРСР. Вони, як і Словенія,
Словаччина, Хорватія, проходять через стадію формування
державності, що надає специфічного характеру перехідній еко-
номіці у цих країнах.
Попередні оцінки показують, що зростання виробництва в
припускала більшість спостерігачів. У Польщі та Словаччині,
починаючи з 1993 р., щорічне збільшення ВВП становить 5_
7%, трохи менший ріст був досягнутий в Чехії, Угорщині, Хор-
ватії, Словенії, Румунії. Болгарія, хоча і не досягла таких успіхів
у прирості виробництва, але після невдалої спроби комуністич-
ного реваншу також стала на шлях оздоровлення економіки.
З цієї загальної картини випадають країни СНД, в яких мова
поки що йде лише про зниження темпів спаду виробництва.
Значна роль в успішному розвитку таких країн, як Польща,
Чехія, Словенія, Угорщина та ін. належить створенню в них
сприятливого інвестиційного клімату.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
ЄС вступила Греція, у 1986 — Іспанія і Португалія, у 1995 —
Австрія, Швеція, Фінляндія. Кандидатами на вступ до ЄС є деякі
країни колишнього соціалістичного табору — Польща, Чехія,
Угорщина, Естонія та ін. Схиляються до поступового входжен-
ня до Європейського Союзу й фактично всі нові незалежні
держави європейської частини колишнього СРСР, в тому числі
й Україна.
Отже, для господарського розвитку провідних країн світу
друга половина XX ст. стала періодом поступової стабілізації
основних галузей промисловості, зростання виробництва то-
варів масового споживання, підвищення життєвого рівня на-
селення. Масове застосування досягнень науки, інформації та
комп ютеризації надало економічному розвитку технотронного
характеру. Людська діяльність все більше набуває духовного
виміру. Фізична праця поступається місцем розумовій. Інду-
стріальна епоха трансформується в постіндустріальну.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Які економічні наслідки другої світової війни? У чому
полягає значення плану Маршалла для відбудови європейської
економіки?
2. Визначте тенденції й напрями розвитку світового гос-
подарства у 50-х — 90-х роках XX ст. Охарактеризуйте
структурні зрушення у світовому господарстві.
3. Проаналізуйте чинники, що сприяли "економічному ди-
ву" Німеччини та Японії в 50-х — 60-х роках.
4. Яке значення має науково-технічний прогрес для розвит-
ку національних господарств і світової економіки в цілому?
5. Охарактеризуйте місце сільського господарства в світо-
вому і національних господарствах.
6. Яка роль держави у розвитку національних господарств
розвинених країн?
7. Визначте основні форми і напрями розвитку міжнарод-
них економічних відносин у 50-х — 90-х роках XX ст. Назвіть
основні центри економічного суперництва у світовому госпо-
дарстві.
8. У чому полягає суть постіндустріального суспільства?
9. Назвіть основні причини, суть та наслідки світових
інтеграційних процесів.
1А
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЕКОНОМІКИ ПЕРЕХІДНИХ
СУСПІЛЬСТВ ТА КРАЇН,
ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ
1. Господарство країн з перехідною економікою
Створення так званої соціалістичної системи означало
перехід країн до нових механізмів економічного розвитку. До
1950 р. були в основному подолані труднощі повоєнної відбу-
дови. 50—60-ті роки стали періодом форсованої індустріалі-
зації на основі екстенсивного розвитку. Економічна політика
засновувалася на методах і механізмах, що використовували-
ся в тодішньому СРСР. Це зумовило її уніфікацію. Викорис-
товувалися однакові інструменти впливу на господарське жит-
тя. Були здійснені перетворення у трьох напрямках: націона-
лізація промисловості, впровадження планової економіки, аг-
рарні реформи.
Вихідні умови для європейських соціалістичних країн були
різними. Лише СРСР, Чехословаччина, Німецька Демократич-
на Республіка (НДР) мали сформований промисловий комп-
лекс. За рівнем національного доходу на душу населення,
промислового розвитку, зовнішньоторгових зв'язків у 1950 р.
існувало три групи країн:
1) найбільш розвинуті — Чехословаччина, НДР;
2) з рівнем удвоє меншим за цими показниками — Угор-
щина, Польща;
3) СРСР, Болгарія, Румунія, показники яких у 2,5 раз а і
більше відрізнялися від країн першої групи.
Було проголошено курс на вирівнювання і зближення рівнів
економічного розвитку країн. Ставилося завдання подолання
аграрного характеру господарства та перетворення їх на інду-
стріальне розвинені. Протягом 50—60-х років утвердилася
суспільна форма власності. Характерною ознакою стало при-
скорення економічного зростання. Середньорічні темпи при-
росту господарства були вищі, ніж в економічно розвинених
країнах, особливо в 50-х роках. Проте, головна увага тут при-
металургії, важкому машинобудуванню, виробництву будівель-
них матеріалів. У наступних десятиріччях в країнах "соціалі-
стичного табору" розпочинається уповільнення темпів розвит-
ку, а в деяких країнах (Польща, Угорщина, Чехословаччина)
почали спостерігатися кризові явища в національних еконо-
міках. Темпи щорічного росту суспільного виробництва тут
різко впали із 2,9% у 1981—1985 рр. до 1,8% у 1989 р. На-
прикінці 80 — початку 90-х років усі східноєвропейські краї-
ни опинилися в умовах глибокої соціально-економічної кризи.
Головними причинами різкого зниження темпів економічно-
го зростання, а потім і глибокої економічної кризи у країнах
регіону стала неефективність адміністративно-планового роз-
витку та використання досягнень НТП, нераціональна струк-
тура суспільного виробництва, висока енерго- та матеріало-
місткість національного виробництва, низька продуктивність
праці тощо.
З розпадом "соціалістичної системи" більшість країн, які
туди входили, розпочали перехід від нежиттєздатного політи-
зованого господарства до природної ринкової економіки, де
вільні конкурентні ціни й приватна власність визначатимуть
поведінку виробників і споживачів. Виходячи з цього, голов-
ним напрямом програм та практики ринкових реформ у
даних країнах є процес роздержавлення й приватизації. Знач-
на увага приділяється подоланню монополізму й розвитку
конкуренції, лібералізації цінової політики та зовнішньоеко-
номічної діяльності, кардинально змінюється грошова, фінан-
сово-кредитна та соціальна політика.
Країни з перехідною економікою можна поділити на дві
групи. Одну формують Чехія, Словаччина, Польща, Угорщина,
Румунія, Болгарія й колишня НДР, яка розвивається як пере-
хідне суспільство і водночас інтегрується політичне й еконо-
мічно з ФРН. До них примикають Албанія, а також Словенія,
Хорватія, нова Югославія та інші держави, що виникли на
терені старої Югославії. Друга група — п'ятнадцять держав,
що виникли внаслідок розпаду СРСР. Вони, як і Словенія,
Словаччина, Хорватія, проходять через стадію формування
державності, що надає специфічного характеру перехідній еко-
номіці у цих країнах.
Попередні оцінки показують, що зростання виробництва в
припускала більшість спостерігачів. У Польщі та Словаччині,
починаючи з 1993 р., щорічне збільшення ВВП становить 5_
7%, трохи менший ріст був досягнутий в Чехії, Угорщині, Хор-
ватії, Словенії, Румунії. Болгарія, хоча і не досягла таких успіхів
у прирості виробництва, але після невдалої спроби комуністич-
ного реваншу також стала на шлях оздоровлення економіки.
З цієї загальної картини випадають країни СНД, в яких мова
поки що йде лише про зниження темпів спаду виробництва.
Значна роль в успішному розвитку таких країн, як Польща,
Чехія, Словенія, Угорщина та ін. належить створенню в них
сприятливого інвестиційного клімату.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88