Японія виступила у війні на боці гітлерівської коаліції і
на початковому етапі війни мала певний успіх. Захопила Фі-
ліппіни, Бірму, Індонезію, В'єтнам та інші території. Проте ви-
тримати тривале суперництво з американською економічно-
військовою потугою не змогла. Щоправда, війна сприяла пе-
ретворенню Японії в індустріально-аграрну державу, збільшен-
ню частки важкої промисловості. Зростала концентрація ви-
робництва, а розміри контролюючого капіталу в компаніях
ніж у 6 разів.
Проте згодом стала відчутною слабкість військово-промис-
лового комплексу Японії, нестача сировини, продуктів харчу-
вання, військово-морського транспорту тощо. Війна важким
тягарем лягла на плечі японського народу. Військові витра-
ти здійснювалися за рахунок проїдання національного багат-
ства. Після американських атомних бомбардувань Нагасакі і
Хіросіми у серпні 1945 р. Японія капітулювала.
Отже, результатом війни було знищення, демонтаж інду-
стріальних господарств Німеччини, Франції, Японії, багатьох
менших індустріальних країн Європи. Частково було знище-
но господарство Англії. Крім прямих військових зруйнувань
піддавалося зносу виробниче обладнання, машини і механіз-
ми, припинилося оновлення виробничих потужностей, мав місце
вивіз фабрично-заводського обладнання з переможених країн
переможцями.
Єдиною індустріальною країною, яка під час війни пережи-
ла справжнє економічне піднесення, були США. Більше того, у
Сполучених Штатах було здійснено технологічний прорив,
який забезпечив їм лідерство у наступні десятиліття.
Після другої світової війни розпочалося відродження рин-
кових господарств розвинутих європейських країн шляхом
їхньої американізації. Вона мала кілька важливих напрямків:
американізація світової валютної системи; вивіз американ-
ських товарів, широкомасштабне кредитування, державне і при-
ватне; інвестування відбудовчих процесів; перебудова індуст-
ріальних структур, особливо в Німеччині і Японії, під безпосе-
реднім контролем США і, зрештою, розвиток світової торгівлі,
де важливу роль у перші повоєнні роки відігравала також
Англія.
Наслідком війни і важливим кроком на шляху до віднов-
лення індустріального світового господарства стали міжнародні
валютні угоди, підписані у червні 1944 року представниками
44 країн. Підписання цих угод відбулося на валютно-фінан-
совій конференції у Бреттон-Вудсі. Було вирішено створити
Міжнародний валютний фонд (МВФ), вироблено основні пра-
вила міжнародних валютних відносин: долар США поряд із
золотом повинен був відігравати функцію резервної валюти,
ціна золота — незмінна, курс валюти — твердий і контрольо-
рукції і розвитку (МБРР) зобов'язувалися забезпечити вико-
нання рішень конференції і виконувати роль міжнародного
кредитного центру.
2. План Маршалла
Економічне становище країн Західної Європи, особливо
Німеччини, було катастрофічним і негативно впливало на світову
економіку. Більше того, США, нагромадивши в роки війни вели-
чезні багатства, не могли успішно розвиватися ізольовано від
інших країн, прагнули до економічної інтеграції, перш за все
з розвинутими європейськими державами. Реконверсія еконо-
міки США відповідно до потреб мирного часу зумовила їхнє
прагнення до перебудови міжнародних економічних відносин.
Такій меті повинен був служити план Маршалла — важ-
ливий крок на шляху до створення світового ринкового гос-
подарства. План Маршалла — це програма відбудови і розвитку
Європи після Другої світової війни шляхом надання їй еко-
номічної допомоги з боку США.
Ідея створення плану була висунута державним секрета-
рем США Джорджом Кетлеттом Маршаллом (1880—1959 рр.)
5 червня 1947 р. у виступі в Гарвардському університеті, її
підтримали Великобританія та Франція.
Паризька нарада міністрів іноземних справ США, Велико-
британії, Франції та СРСР (червень—липень 1947 р.) вирішили
створити організацію, яка займалася б вивченням ресурсів і
потреб європейських країн, визначала розвиток основних га-
лузей промисловості тощо. СРСР та його союзники відмовилися
від участі у плані. Погодилися 16 країн — Великобританія,
Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Нор-
вегія, Данія, Ірландія, Ісландія, Португалія, Австрія, Швейцарія,
Греція і Туреччина. У липні 1947 р. ці країни уклали конвен-
цію про створення Організації європейського економічного
співробітництва (ОЄЕС), яка розробила спільну програму відбу-
дови Європи.
План Маршалла здійснювався з квітня 1948 р. по грудень
1951 р. Його реалізація розпочалася фактично після прийнят-
тя у США закону про чотирирічну програму "допомоги іно-
и^л.іллжип ^^^/уіічоч^уі . иаїхил ц,сі-І ис]_Ісдиама.й иаданнЯ ДОПОМОГИ
західноєвропейським країнам на основі двосторонніх угод.
Угоди були підписані у 1948 р. з усіма вищеназваними краї-
нами (крім Швейцарії). Згідно з ними, країни-учасниці пла-
ну Маршалла зобов'язувались сприяти розвитку вільного під-
приємництва, заохочувати приватні американські інвестиції,
співпрацювати у зниженні митних тарифів, постачати у США
окремі види товарів, забезпечувати фінансову стабільність, ство-
рювати спеціальні фонди у національній валюті, яка вивіль-
нялася внаслідок отримання американської допомоги. США
встановлювали контроль за витратами цих фондів. Країни —
учасниці плану звітували про використання наданої допомоги.
Загальний контроль за виконанням плану здійснювала
Адміністрація економічного співробітництва, яку очолювали
відомі американські фінансисти і політичні діячі. Сама допо-
мога надавалась з федеративного бюджету США у вигляді
безоплатних субсидій і позик. З квітня 1948 р. по грудень
1951 р. США видали за планом Маршалла майже 17 млрд
доларів, причому основну частку (майже 60%) отримали Ве-
ликобританія, Франція, Італія і ФРН, на яку також поширю-
вався план. Двостороння угода між США і ФРН була підписа-
на у грудні 1949 р.
ЗО грудня 1951 р. план Маршалла офіційно припинив свою
чинність і був замінений законом "про взаємну безпеку", при-
йнятим конгресом США 10 жовтня 1951 р., який передбачав
одночасне надання країнам Західної Європи економічної і
військової допомоги.
План Маршалла позитивно вплинув на відновлення еконо-
мічного потенціалу та ринкових господарств в країнах Захід-
ної Європи. Вже на початку 50-х років було досягнуто довоєн-
ного рівня виробництва.
3. Передумови та наслідки прискореного
розвитку Німеччини та Японії
Господарський розвиток країн Західної Європи у післявоєн-
ний період суттєво відрізнявся. Англія і Франція менше
постраждали від військових дій, ніж Німеччина та Японія.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88