Капітан заперечливо похитав головою.
– Після гіркого досвіду ми уникаємо занадто близько підходити до цього підводного човна або до того місця, де він може знаходитися. Ми уникаємо цього риску.
Горєлов, остаточно знесилений, нерухомо лежав із заплющеними очима і смертельно-блідим обличчям. Лікар Судзукі, який прибіг на виклик капітана, витратив немало часу й зусиль, щоб привести до пам'яті свого пацієнта.
***
Закутий у скафандр, здіймаючись, як башта, серед малорослої команди корабля, Горєлов щодня, рано-вранці, важкими повільними кроками прямував до трапа. Щоразу його супроводжували, виявляючи всілякі ознаки поваги й шанобливості, старший помічник капітана лейтенант Осіма, майор Айдзава і ще кілька осіб командного складу. Караул біля трапа віддавав йому честь. Але Горєлов проходив по палубі корабля з похмурим обличчям, з почуттям раба, що йде під нагаєм наглядача на важку, підневільну працю. Зійшовши по трапу, Горєлов разом з майором Айдзава сідав у моторний катер, який за три години доставляв їх у визначений для сьогоднішніх робіт квадрат океану. Тут Горєлов надівав шолом і, захопивши невеликий ящик з металошукачем, спускався по драбині в море й поринав на дно. Там він блукав на десяти десятих ходу гвинта, в п'ятнадцяти метрах над дном, із засвіченим ліхтарем на шоломі і прислухався до металошукача, даремно шукаючи його сигналів. Треба було обслідувати величезну площу в декілька тисяч квадратних кілометрів, поділену Горєловим разом з капітаном на дрібніші частини, по декілька сот квадратних кілометрів, кожну з яких Горєлов повинен був обслідувати протягом одного дня. Під водою він снідав кількома ковтками какао або міцного бульйону з термоса харчування, на обід повертався на катер, вечеряз на кораблі, втомлений і змучений, і після уважного лікарського огляду негайно йшов спати у відведену йому каюту. За ніч майор Айдзава повинен був знову зарядити електроенергією акумулятори скафандра, підкачати кисню у патрони, забезпечити харчування, перевірити механізми.
Одноманітно й томливо проходила в безперервних розшуках доба за добою, але жодних слідів підводного човна Горєлов не знаходив. Він почав уже втрачати лік часу.
На дев'ятнадцятий день після вибуху, шістнадцятого серпня, Горєлов, повертаючись, несподівано побачив на палубі корабля, біля трапа, капітана Маеда, який зустрічав його. Капітан нетерпляче чекав, поки Горєлов звільниться із скафандра, і, не давши йому навіть відпочити, попросив іти за ним у каюту.
Посадивши Горєлова в крісло, капітан сказав:
– Наша радіостанція ще вчора зранку почала перехоплювати якісь шифровані радіопередачі з невідомого пункту. Ми встановили, що передача провадиться з нерухомої станції, розташованої десь на віддалі не більше як п'ятсот-шістсот кілометрів від нас в зюйд-остовому напрямі. Наші гідроплани протягом дня обслідували в цьому напрямі величезний простір над океаном, але не знайшли на його поверхні жодного судна, яке могло б передавати будь-які радіоповідомлення. Та й взагалі ця частина океану, як вам відомо, настільки віддалена від звичайних шляхів, настільки пустинна, що навряд чи можна сподіватись на зустріч з кораблями. Всі ці обставини, разом з цілковитою безрезультатністю ваших розшуків, змусили мене припустити, що підводний човен не загинув від вибуху, а, потерпівши більш-менш серйозну аварію, позбавлений можливості рухатися, відновив свою радіостанцію і зноситься тепер з своєю базою, викликаючи допомогу. Тому я вирішив тимчасово припинити тут роботу і наблизитися до джерел цих радіопередач. Там ви відновите розшуки з участю дивізіону наших підводних човнів, які я викликав з нашої найближчої бази. Через дві доби дивізіон прибуде на вказане мною місце, і там ми зустрінемося з ним. Я твердо переконаний, що коли моя версія про аварію, якої зазнав «Піонер», ймовірна, то й боєздатність його внаслідок цієї аварії значно знизилася. Тому я беру на себе відповідальність за риск, наявність якого безсумнівна, але на який я готовий піти, щоб дати «Піонерові» бій в умовах, найбільш сприятливих для нас. Якщо «Піонер» оправиться, якщо до нього підоспіє допомога, і він цілком відновить свою боєздатність, то такої нагоди для бою з ким ми більше ніколи не матимемо.
Нам необхідно використати цю ситуацію повністю, негайно і добити проклятий підводний човен, поки це ще можна зробити з шансами на успіх… Ваша думка, містер Крок?
На звичайно байдужому обличчі капітана Маеда відбилися сліди величезного збудження.
Похиливши голову, із зблідлим обличчям, Горєлоз мовчав. Він провів декілька раз рукою по вологому лобі й нарешті глухо промовив:
– Не можу уявити собі, капітане… Я не думаю, що підводний човен міг уціліти після такого вибуху. Але ви маєте рацію, капітане: обережність вимагає з'ясувати джерело цих радіопередач. Ви, безперечно, маєте рацію, капітане. Більше такої сприятливої ситуації не трапиться. Якщо «Піонер» з'явиться біля своїх берегів, то господарем далекосхідних морів буде він. Тільки він! І ніхто інший!
Через півгодини величезний крейсер – могутня сталева фортеця, наїжившись дулами численних гармат, рушив з місця і, здіймаючи високі зеленуватосині, в пінистих мереживах вали, понісся на південний схід безмежними просторами пустинного океану.
Розділ VII
ПІСЛЯ ВИБУХУ
Океанічні течії далеко не відзначаються тією сталістю основних ознак, яка звичайно приписується їм. Залежно від тих чи інших причин їх ширина, глибина й зона поширення досить часто змінюються, так само, як і температура їх води, солоність, напрям, швидкість. Всі ці зміни викликаються різними порами року, напрямом та силою вітрів, тиском атмосфери, кількістю плавучої криги й льодяних гір, кількістю опадів і рядом інших причин, не завжди, проте, достатньо вивчених і навіть не завжди відомих.
Якщо така мінливість течій від постійних або періодичних причин давно спостерігається і більш-менш вивчена, то випадкові явища подібного характеру завдають немало клопоту вченим, часто так і залишаючись для них загадковими й незрозумілими.
Наші знання про течії та й взагалі про фізичне життя океанів дуже незначні. Особливо недостатні вони про Тихий океан, безмежні простори якого, зрідка відвідувані кораблями, становлять для нас до цього часу майже зовсім не досліджену пустиню.
В тій області Тихого океану, біля Південного тропіка, де радянський підводний човен «Піонер» зазнав зрадницького удару, рух бокових завмираючих струменів Південної екваторіальної течії, які направляються на південний схід, вже ледве помітний. Проте не було б нічого дивного, якби в описуваний нами час який-небудь сторонній спостерігач, що володіє здібністю пронизувати поглядом величезні товщі води, помітив тут, на глибині близько ста п'ятдесяти метрів від поверхні, величезний силует, що досить швидко рухався, підхоплений течією, в протилежному, південно-західному напрямі.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127