ТВОРЧЕСТВО

ПОЗНАНИЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 


В диспозицiє ст. 108 йдеться про попередження, яке роблять
органи охорони здоровя. Однак Основи законодавства Украєни
про охорону здоровя розрiзняють поняття "органи охорони
здоровя" i "заклади охорони здоровя".-До "органiв охорони
здоровя" Основами вiднесенi Мiнiстерство охорони здоровя
Украєни, вiддiл охорони здоровя Ради Мiнiстрiв Республiки
Крим i органи мiсцевоє державноє адмiнiстрацiє. Безпосередньо
охорона здоровя населення забезпечууться закладами охорони
здоровя, до яких вiдносяться "пiдприумстваустанови та
органiзацiє, завданням яких у забезпечення рiзноманiтних пот-
реб населення в галузi охорони здоровя шляхом надання
медико-санiтарноє допомоги, включаючи широкий спектр
профiлактичних i лiкувальних заходiв або послуг медичного
характеру, а також виконання iнших функцiй на основi про-
фесiйного обовязку медичних працiвникiв" (ст.4 Основ //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1993. - №4. - Ст. 19).
Попередження про необхiднiсть лiкування венеричноє хвороби
повинне бути зроблене органами або закладами охорони здоровя.
Не може враховуватись попередження, зроблене iншими орга-
нами, наприклад, органами мiлiцiє, командиром вiйськовоє
частини, працiвником виправно-трудовоє установи.
4. Пiд ухиленням вiд лiкування венеричноє хвороби слiд
рвзумiти: 1) вiдмову вiд проходження призначеного курсу
лiкування; 2) порушення режиму такого лiкування, зокрема,
iфипнненкя лiкування на певний час, вiдмова проходити певнi
процедури чх приймати певнi лiки, самодiкуванвя; 3) ухилення
вiд котроямаи обстеження. Ухилення вiд яЬкуванвя ве-
неричноє кмрабж - цр вчинення дiє, якi перешкоджиоть
здiйсненню лiкування такоє хвороби. Злочин ввахауться
закiнченим з моменту техвевня дiй, якi перешкодхаюл. прове-
денню лЬiання надiтоє у витого венеричноє хвороби. Ухилея-
ня мохе бути як поввим, так i тимчасовим.
5. Субястявна снюрома харахтеризуеться умислом.
6. Субясяюм злочину у особа, яка досягоа шiстнадцяти рокiв
страждау на венеричну хворобу, знау про наявнiсть у веi такт
хвороби i йопередхена органом чи закладом охорони здоровя
про необiодвiстьпроходiешм курсу лiкуваинятавiдiговiдальшсi>
за ухилення вiд нмго.
Стаття IОв.Заражвтп вiрусом iмуно-
дфi1<мту людини
Завiлом> яоетамемия iмшоi особи в ивбезпеку зара-
жеммя вiотоом Iмунодефiцiлу людини -
кар-тмя яозбаюежпм волi на строк до пяти рокiв.
Зараж-ми Iншоє особи вiрусом Iмунодефiциту
людини особою, яка акала про наявнiсть у неТ IнфекцIТ,
<умоимоi цмм вiрусом,-
карм><ум теабавдеиням волi на строкдо восьми рокiв.
(Ст. ЮУ Кояекс доповнено Указом вiд Яянсппада 1987р.
// Вiяямстi Верховноє Ради УРСР. - 1887. - №48. -
Ст. 1008).
(Я реямщП Закону вiд 12 грудня 1981 р. // Вiдомостi Вер-
ховноє Рчям Украєни. - Мг. - №11. - Ст. 154).
I. "СНIД - особливо небезвечва iнфекцiйна хвороба, зарахен-
ня збудвком якш за умови вiдсутностi у дашЛ час ефективних
методiв явухання та специфiчноє профiлактика првзаацять до
смертi" (Закон Украєна "Про запобiгання захворюванню на
СНIД та соцiальний захист населення" вiд 12 грудня 1991 р. //
Вiдомосп Верковноi Ради Украєни. - 1992. -№11.- От. 152).
СНIД - "чума" XX стодiття, проти якоє ще не знайденi ш
надiбнi засоби профiлактики, нi ефективнi методи лiкування.
За станом на 1 сiчня 1993 р. в Украєнi зареустровано 303 нитадiпi
ВIЛ-iнфевщє."ВIЛ-iвфекцiя - захворювання, викликане вiрусом
iмунодефiциту людини" (ст. I згаданого Закону), iз них 191 iво-
земнвА громадянин. СШiова статистика бiльш тривожна: в 1992 р.
в свiтi нараховувалось 14 мiльйонiв ВIЛ-iнфiкованих i 1,5 мiльйова
хворих СНЩом (Годос Укриши. - 1993. - 2 липня). За прогаозами
спецiалiсгiв ВОЗ, кiлькiсть ВIЛ-iвфiкованих до кiнця скштгя може
досятта 30~40 мiльйонiв чадовiк.
Боротьба зi СНIДом визнана згаданим Законом одним з
iiроритетних завдань держави в галузi охорони здоровя насе-
леннi. Кабiаетом Мiнiстрiв Украєни затверджева 21 квiтня 1993 р.
Нацiональна програма iмунопрофiлактики населення на 1993-
2000 роки та Правила медигаото огляду < метою виявяеаня
заражених вiрусом iмунодефiциту людини, облiку, медичного
<Обстеження та профiлактичного нагляду за ВIЛ-iнфiкованими"
(Постанова №460 вiд 10.08.1992 р. // ЗП Украєни. - 1992. - №9.
Ст.218), а при Президентi Украєни створений Нацiональний
Комiтет боротьби iз захворюванням на СНIД.
2. Частина 1 ст. 108 передбачау вiдповiдальнiсть за завiдоме
йоставлення в небезпеку зараження вiрусом iмунодефiциту
людини iншоє особи. Враховуючи специфiку зараження вiрусом
iмунодефiциту, який передауться лише шляхом його безпосеред-
нього попадання в органiзм людини, злочиннi дiє можуть подя-
гати, перш за все, в статевих зносинах, гетеросексуальних та
iнших подiбних контактах.
Крiм того, способами поставлення в небезпеку зараження
вiрусом iмунодефiциту людини можуть бути дiє, повязанi з
спiльним використанням шприцiв для iнукцiй наркотичних за-
собi>, iнукцiй лiкiв шприцами, якi використовувались для
iнукцiй особам-носiям ВIЛ-iнфекцiє, переливання кровi вiд
иосiєв ВIЛ-iнфекцiє тощо.
3. Злочин вважауться закiнченим з моменту вчинення дiя, якi в
даних конкретних умовах створюють реальну загрозу зараження
ВIЛ-iнфекцiую iншоє особи. Створення загрози особистого заражен-
ня ВIЛ-iнфекцiую не утворюу складу злочину. Наприклад, статевi
Зносини з особою-носiум ВIЛ-iнфекцiє, використання для iнукцiє
iшiрицiв, якi використовувались носiум ВIЛ-iнфекцiє, тощо.
4. Згода потерпiлого на поставлення його в небезпеку заражен-
ня ВIЛ-iнфекцiую не виключау кримiнальноє вiдповiдальностi.
5. Субуктивна сторона злочину, передбаченого ч.I ст.108,
характеризууться такими рiзновидами вини, як непрямий умисел
бо злочинна самонадiянiсть. Вчинення дiй, спрямованих на
досягнення мети заразити iншу особу ВIЛ-iнфекцiую,
квалiфiкууться як замах на зараження iншоє особи ВIЛ-
iнфекцiую (ч.2 ст.17i ч.2 ст. 108).
6. Субуктом злочину у особа, яка досягла шiстнадцяти рокiв
i у носiум ВIЛ-iнфекцiє.
Вчинення умисних дiй, якi створюють загрозу зараження
iнших осiб ВIЛ-iнфекцiую, особою, яка не у носiум ВIЛ-iнфекцiє,
4а наявностi iнших ознак повинно квалiфiкуватись як замах на
Заподiяння тiлесних ушкоджень чи на воивство.
7. Частина 2 ст. 108 передбачау вiдповiдальнiсть за зараження
йiрусом iмунодефiциту людини особою, яка знала про наявнiсть у
неє iнфекцiє, зумовленоє цим вiрусом. Злочин вважауться
Мномченим з моменту, коля в органiзмi потерпiлого ввякпено вiрус
iмунодефiциту людини, тобто потерпiлий буде ВIЛ-iнфiкованим.
"До категорiє ВIЛ-iнфiкованих належать як особи без
клiнiчних проявiв хвороби (носiє ВIЛ), так i хворi на СНIД;
СНIД (синдром набутого iмунодефiциту) - кiнцева стадiя ВIЛ-
iнфекцiє. Хворi на СНIД - особи з рiзноманiтними патодогiчними
проявами, зумовленими глибоким ураженням iмунноє системи
вiрусом iмунодефiциту людини" (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310