Помiщення в психiатричну лiкарню з суворим нагля-
дом може бути застосоване судом щодо душевнохворо-
го, який за своєм психiчним станом i характером вчине-
ного суспiльне небезпечного дiяння являу особливу не-
безпеку для суспiльства 1 потребуу тримання в лiкарнi I
лiкування в умовах суворого нагляду.
Осiб, помiщених у психiатричнi лiкарнi з посиленим
або суворим наглядом, тримають в умовах, що виклю-
чають можливiсть вчинення ними нового суспiльне не-
безпечного дiяння.
Якщо не буде визнано необхiдним застосування до
душевнохворого примусових заходiв медичного харак-
теру, а так само в разi припинення застосування таких
заходiв суд може передати його на пiклування родичам
чи опiкунам при обовязковому лiкарському наглядi.
(В редакцiє Указу вiд 10 лютого 1988 р. // Вiдомостi Вер-
ховноє Ради УРСР. -1988. -№8. -Ст. 212).
I. Застосування примусових заходiв медичного характеру що-
до осiб, якi вчинили сусгiiльно небезпечнi дiяння, допускауться
тiльки на пiдставi i в порядку, передбачених законами Украєни
(ст.9 Основ законодавства Украєни про охорону здоровя, затвер-
джених 19 листопада 1992 р.// Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1993. -№4.- Ст.i9). Примусовi заходи медичного
характеру, передбаченi ст. I З КК, - це заходи державного
примусу, застосовуванi судом до осiб, якi вчинили суспiльне
небезпечнi дiяння в станi неосудностi або в станi осудностi, але
захворiли до винесення вироку чи пiд час вiдбування покарання
на душевну хворобу, що позбавляу єх мохливостi усвiдомлювати
своє дiє або керувати ними. Цi заходи не у покаранням, не тягнуть
судимостi i не переслiдують мети виправлення, а застосовуються
для лiкування i соцiальноє реадаптацiє душевнохворих, запобiгання
вчиненню ними нових суспiльне небезпечних дiянь, а також для
охорони єх самих. Вони застосовуються у передбачених законом
випадках незалежно вiд бажання хворого, його законних пред-
ставникiв чи родичiв, змiнюються i припиняються лише судом.
2. Застосування згадуваних у ст. 13 примусових заходiв
медичного характеру у правом, а не обовязком суду. Цi заходи
можуть застосовуватись лише до осiб, якi вчинили передбаченi
кримiнальним законом дiяння, що становлять значну суспiльну
небезпеку. Самi ж особи, з врахуванням вчинених ними дiянь i
єх хворооливого стану, у суспiльне небезпечними (ч.2 ст.416
К ПК). Не можуть застосовуватися примусовi заходи медичного
характеру, якщо особа, яка вчинила суспiльне небезпечне дiяння
в станi неосудностi або захворiла на душевну хворобу пiсля
вчинення злочину, до винесення ухвали видужала чи П
психiчний стан змiнився настiльки, що вона перестала бути
суспiльне небезпечною (а6з.2 п.10 постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 19 березня 1982 р. №2 "Про судову
практику по застосуванню примусових заходiв медичного харак-
теру" //Бюлетень... - С.239). При звiльненнi вiд подальшого
вiдсування покарання засудженого, який захворiв на хронiчну
душевну хворобу, суддя вправi застосувати примусовi заходи
медичного характеру або передати його на пiклування органiв
охорони здоровя (ч.2 ст.408 КПК). У тому разi, коли засуджений
петребуу примусового лiкування, в постановi, з врахуванням
вимог ст. I З КК, необхiдно вказати, до якого типу лiкувальноє
установи його мау бути помiщено (п.4 постанови Пленуму Вер-
ховного Суду Украєни вiд 28 вересня 1973 р. №8 "Про практику
застосування судами законодавства про звiльнення вiд вiдбуття
покарання засуджених, якi захворiли на тяжку хворобу" //
Бюлетень... - С.235-236).
3. Застосування до душевнохворого примусових заходiв
медичного характеру можливе лише при доведеностi вчинення
ним суспiльне небезпечного дiяння, що мiстить ознаки конкрет-
ного злочину. При цьому не враховуються обставини, якi не
мають безпосереднього вiдношення до розглядуваноє подiє
(судимiсть особи, застосування до неє в минулому примусових
заходiв медичного характеру тощо).
Заходи адмiнiстративного стягнення щодо неосудних застосо-
вуватись не можуть, а помилково застосованi юридичного зна-
чення не мають. У звязку з цим вчинене неосудним дiяння, яке
вiдповiдно до закону може бути визнано суспiльне небезпечним
лише при умовi застосування до нього ранiше за такi ж дiє заходiв
адмiнiстративного стягнення, не може бути визнано суспiльне
небезпечним, якщо при застосуваннi таких заходiв вiн також
перебував у станi неосудностi. При встановленнi таких обставин
суду належить справу закрити, не застосовуючи до неосудного
примусових заходiв медичного характеру (п. 11 постанови Пле-
нуму Верховного Суду Украєни вiд 19 березня 1982 р. №2).
4. Коментована стаття передбачау три види примусових
заходiв медичного характеру, а саме: помiщення в
психiатричну лiкарню з звичайним, посиленим або суворим
видами нагляду. Вiдмiннiсть лiкувальних установ з рiзними
видами нагляду полягау в умовах тримання: в психiатричних
лiкарнях з посиленим i суворим наглядом встановлюуться бiльш
пильний нагляд, що виключау можливiсть вчинення душевно-
хворими нових суспiльне небезпечних дiянь. Вибiр судом виду
примусового заходу медичного характеру залежить вiд душевно-
го захворювання особи, характеру i ступеня суспiльноє небезпеч-
ностi вчиненого нею дiяння. Так, помiщення у психiатричну
лiкарню з суворим наглядом може застосовуватись до тих душев-
нохворих, якi за своєм психiчним станом (агресивна настроунiсть,
немотивована озлоблена поведiнка тощо) i характером вчиненого
суспiльне небезпечного дiяння (наприклад, дiяння, повязане з
посяганням на життя людини) становлять особливу небезпеку
для суспiльства i потребують тримання в лiкарнi i лiкування в
умовах суворого нагляду.
Визначаючи вид примусового заходу медичного характеру, суд
мау враховувати висновок судово-психiатричноє експертизи про
характер душевного захворювання i заходи, якi слiд застосувати
до хвороє особи. Однак рекомендацiє експертiв для суду не у
обовязковими, оскiльки вони встановлюють тип психiатричноє
лiкарнi, виходячи лише з психiчного стану хворого, без ураху-
вання характеру вчиненого ним дiяння, що не належить до єх
компетенцiє (п.9 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 19 березня 1982 р. №2).
Застосування примусових заходiв медичного характеру в
психiатричних лiкарнях регламентууться Iнструкцiую про поря-
док застосування примусового лiкування i iнших заходiв
медичного характеру щодо психiчних хворих, якi вчинили
суспiльне небезпечнi дiяння, затвердженою Мiнiстерством охо-
рони здоровя СРСР 14 лютого 1967 р. (Бюллетень Верховного
Суда СССР. - 1967. -№4. - С.37-39).
5. Застосовуючи до неосудного примусовi заходи медичного
характеру, суд не мау права зазначати в ухвалi назву конкретноє
психiатричноє лiкарнi, в якiй мау провадитися лiкування, а також
його строк (абз.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310