ТВОРЧЕСТВО

ПОЗНАНИЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 


(iз змiнами, внесеними Указом вiд 22 червня 1984 р. //
Вiдомостi Верховна Ради УРСР. - 1984. - №27. - Ст. 512).
I. Конфiскоiуя майна засудженого у одним з видiв додаткових
показань (ст. ЄЄ). Вона полягау в примусовому безоплатному
вьiутеннi у власнiсть держави всього або частини майна, яке у
особистою власнiстю засудженого (ст.35). Крiм того, пiдлягають
конфiскацiє знаряддя злочину, якi належать обвинуваченому
п.i .i ст. 81 КПК), а також предмети, якi були засобом
вчинення або безпосереднiм обуктом адмiнiстративного право-
порушення (п.4 ч.I ст. 24 КАП). Забезпечення цивiльного позову
i можливоє конфiскацiє майна здiйснюуться шляхом накладання
арешту на вклади, цiнностi, iнше майно пiдозрюваного чя
обвинуваченого або осiб, якi за законом несуть матерiальну
вiдповiдальнiсть за його дiє (де б цi вклади, цiнностi та iнше майно
не знаходились), а також шляхом вилучення майна, на яке
накладено арешт. Майно описууться i може бути передано на
зберiгання представникам пiдприумств, установ, органiзацiє,
членам сiмє обвинуваченого або iншим особам. Вони попереджу-
ються пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за ного
незбереження (ст. 126 КПК).
У цивiльному процесi одним iз засобiв забезпечення позову у
накладення арешту на майно або грошовi суми, якi належать
вiдповiдачу i знаходяться у нього або у iнших осiб (ст. 152 ЦПК).
Звернення стягнення на майно боржника здiйснюуться шляхом
його описування, опечатування та продажу (ст. 379 ЦПК).
2. Склад злочину може полягати : а) в утаюваннi майна, що
пiдлягау конфiскацiє (ч.I ст. 182); 6) в утаюваннi чи розтратi майна,
на яке накладено арешт, або яке описано (ч.2 ст. 182). Тобто у
першому випадку вiдповiдальнiсть настау за утаювання майна, теу .,
не було описане, але пiдлягау описуванню, оскiльки може бут>,1
конфiсковане згiдно з чинним законодавством (див. п. 1). У другому >
випадку вiдповiдальнiсть настау тодi, коли утауно чи розтрачено I
майно, на яке вже був накладений арешт або яке вже було описане.-.1
3. Пiд утаюванням розумiуться переховування i невидача
органам попереднього розслiдування або органам, якi виконують
судовий вирок (рiшення, постанову) майна, що пiдлягау
конфiскацiє або яке пiддано арешту чи описано.
Розтрат> майна - це будь-якi випадки його вiдчуження,
споживання, продажу, дарування тощо. Тимчасове корист
майном без погiршення його стану вiдповiдальностi не тягне,
вважауться закiнченим з моменту вчинення вказаних дiй.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим,
умислом: особа усвiдомлюу, що утаюу чи розтрачуу майняке
пiдлягау конфiскацiє, або на яке накладено арешт чи яке опио,
i бажау цього. Мотиви можуть бути корисливими, переслiдувати
мету незаконноє допомоги iншим особам тощо. .,
5, Субуктами злочину за ч.I ст. 182 можуть бути як власний
майна, що пiдлягау конфiскацiє, так й iншi особи; за ч.2 ст. 182 -
тiльки особи, котрим майно, на яке було накладено арешт чi
описане, було ввiрено, вiдносно чого вiд них вiдiорана розписка;
якщо утаювання або розтрата майна були вчиненi особами, там
воно не ввiрялося, останнi в залежностi вiд обставин спра-
можуть нести вiдповiдальнiсть за крадiжку, привласнення, шах-
райство чи самоуправство.
Стаття 183, Втеча з мiсця позбавлення волi
або з-пiд варти
Втеча з мiсця позбавлення волi або з-пiд варти)
вчинена особою, яка вiдбувау покарання або перебува
в попередньому увязненнi, -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв.
Повторна втеча, а так само втеча, поуднана з
насильством над вартою, -
карауться позбавленням волi на строк до п яти рокiв.
{iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
вiдомостi Верховна Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50).
i. Згiдно з ч.I розглядуваноє статтi складом злочину у втеча:
а) з мiсця позбавлення волi - особи, яка вiдбувау покарання;
6) з-пiд варти - особи, яка була засуджена до позбавлення волi
або перебувау в попередньому увязненнi. Установами для
тримання осiб, щодо яких запобiжним заходом обрано взяття пiд
варту, у слiдчi iзолятори Мiнiстерства внутрiшнiх справ i Служби
безпеки, а також тюрми Мiнiстерства внутрiшнiх справ, що
виконують i функцiє слiдчих iзоляторiв. В окремих випадках, що
визначаються потребою в проведеннi слiдчих дiй, цi особи можуть
перебувати в iзоляторах тимчасового тримання або на гауптвахтi
(ст.4 Закону "Про попередну увязнення" вiд ЗО червня 1993 р.
// Урядовий курур. - 1993. - 12 серпня).
2. Пiд втечею розумiуться самовiльне залишення особою, яка
вiдбувау покарання у виглядi позбавлення волi або знаходиться
пiд вартою як пiдозрюваний, обвинувачений чи пiдсудний, мiсця,
де вона знаходиться, з метою постiйного чи тимчасового ухилен-
ня вiд подальшого перебування у ньому.
При втечi з мiсця позбавлення волi субукт залишау установу,
де вiдповiдно до закону перебувають засудженi до цього виду
покарання: виховно-трудовi колонiє, виправно-трудовi колонiє,
тюрми, лiкарнi для увязнених, транзитно-пересильнi пiдроздiли.
При втечi з-пiд варти: а) засуджений до позбавлення волi,
що знаходиться поза мiсцем позбавлення волi (в ходi
вiдправлення етапом, виконання робiт поза зоною колонiє тощо)
утiкау з-пiд конвою; а в тих випадках, коли згiдно iз ст.78 ВТК
мау дозвiл на пересування за межами колонiє без конвою (для
засуджених неповнолiтнiх - без супроводження), залишау мар-
шрут пересування i не повертауться до колонiє; 6) особа, яка
затримана як пiдозрювана у вчиненнi злочину у порядку ст. 106
КПК або якiй в ходi попереднього розслiдування обрано за-
побiжний захiд - взяття пiд варту в порядку ст. 155 КПК, залишау
iзолятор тимчасового утримання, слiдчий iзолятор чи гауптвахту,
утiкау з-пiд конвою, з кабiнету слiдчого, при проведеннi слiдчоє
дiє на мiсцевостi, залишау зал суду тощо.
3. Втеча вважауться закiнченим злочином з моменту са-
мовiльного залишення мiсця позбавлення волi або мiсця знаход-
ження пiд конвоум. Втеча - злочин триваючий, вiн вважауться
припиненим з моменту-затримання втiкача або його явки з
повинною. Спосiб вчинення втечi (таумно, вiдкрито), а також
засоби, якi були при цьому застосованi (iнструменти, транспорт
тощо), значення для квалiфiкацiє не мають.
4. Не у злочином випадки самовiльного залишення виправно-
ТРУДОВОЄ колонiє - поселення особами, якi не намагались
ухилитись вiд вiдбування покарання i добровiльно повернулися
до колонiє-поселення через нетривалий час пiсля єє залишення
враховуючи те, що згiдно зi ст. 33 ВТК цi засудженi утримуються
не пiд вартою, а лише пiд наглядом. За такi дiє до засуджених
можуть застосовуватись заходи впливу, передбаченi ст. 67 ВТК
(абз.2 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
26 березня 1993 р. "Про судову практику в справах про злочини
повязанi з порушеннями режиму вiдбування покарання в мiсцях
позбавлення волi".
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310