Війна і революція, австрійці, поляки, гали-
чани, потім більшовики, козацтво УНР. Все це прохо-
дить перед нами не лише як етапи становлення особис-
тості Володьки, а й художня панорама історії. За сло-
70
вами дослідників творчості У. Самчука, «Волинь» — це
історія життя, зростання свідомости й початки культур-
но-суспільні діяльности Володьки, це збірний образ
української молодої людини кінця 20-х і початку дО-х
років. ...утверджується в нашій літературі й свідомості
як загальноукраїнський тип» (Г. Костюк, 22, с. 500).
«монументальні постаті, які вирізьбив У. Самчук у цьо-
му романі,— це народні характери, стійкі, оригінальні
особистості, не знані до того в нашому письменстві»
(С. Пінчук —35, с. 326—327).
«Роман-спалах «Марія» — найсенсаційніший із усіх
творів У. Самчука» (С. Пінчук, 25, с. 328), написаний
1933 року. Це перший твір української літератури про
голодомор в Україні, голодомор, спрямований проти
української нації, про страшний геноцид українства.
У 30-і роки письменник видав нові романи: «Гори
говорять» (про боротьбу закарпатських гуцулів за своє
соціальне та національне визволення), «Кулак» (полі-
тичне загострений роман про українське село).
Біля 40 років присвятив У. Самчук праці над най-
об'ємнішим та найпанорамнішим твором — трилогією
«Ост». «Морозів хутір» (1948) — І том, в якому змальо-
вані події 1918—1919 рр. в Україні; «Темнота»
(1957 р.)—другий роман епопеї про долю України в
Радянському Союзі; «Втеча від себе» (1982 р.) —третя
частина трилогії «Ост» про життя мільйонів українців,
котрих війна розсіяла по всьому світу, про трагедію на-
сильницької репатріації українських юнаків та дівчат
у середині 40-х років.
Етапним для У. Самчука став роман «Чого не гоїть
вогонь» (1959)—про розп'яття України між двома хи-
жаками, про трагедію людей в окупаційному режимі,
про стихійний зріст українського руху опору (УПА).
«На твердій землі» (1967 р.) — роман про життя
українців в Канаді. У. Самчук — автор трьох книжок
спогадів: «П'ять по дванадцятій», «На білому коні»,
«На коні вороному».
У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандиту-
вання Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман
«Волинь» (як і В. Винниченка за «Сонячну машину»).
Але, на жаль, їхніх імен нема серед лауреатів — через
відсутність реклами, перекладів, невміння показати
світові досягнення українських митців. Парадоксально,
але навіть материкова Україна приходить до своїх
письменників лише нині.
71
Учень: «ІММІГРАЦІЯ ДО США».
Перші українці потрапили до США ще задовго до
масової імміграції кінця XIX —початку XX ст. їхні
імена зустрічаються серед засновників колонії Джеймс-
таун у Вірджінії, серед учасників американської рево-
люції та громадянської війни. Але традиційно першим
переселенцем був Агапій Гончаренко — православний
священик з Київської губернії, знайомий Тараса Шев-
ченка. Він редагував перший американський часопис,
що містив відомості про Україну, її жителів — «Вісник
Аляски». Згодом Гончаренко став відомий у Каліфорнії,
де на початку XX ст. намагався створити українську
колонію. Друга відома особа — Микола Судзіловський-
Рассел, киянин, лікар за фахом, що оселився в Калі-
форнії у 1880 рр. Згодом переїхав на Гаваї, де очолив
місцевий сенат.
Масові переселенці кінця XIX — поч. XX ст.— селя-
ни-трударі з малорозвинених західноукраїнських зе-
мель — Закарпаття та Лемківщини. Ходили чутки, що
за океаном існує багата земля, де можна заробити в
10—20 р. більше, ніж звичайно. А в 1877 р. трапилась
.нагода перевірити ці чутки. Страйкували шахтарі Пен-
сільванії. Пенсільванська вугільна компанія вирішила
використати як штрейкбрехерів дешеву, робочу силу з
найбідніших районів Австро-Угорської імперії. Так лем-
ківці «й закарпатці потрапили до США, заробили великі
гроші. Після цього виїзд до Америки набув масового
характеру. Спочатку новоприбулі працювали на шахтах
і заводах Пенсільванії, і згодом цей регіон став осе-
редком перших українських емігрантів. Пізніше укра-
їнці почали освоювати американські прерії.
Нині в США проживає 1 млн. 200 тис. українців, за
чисельністю це 21 місце серед усіх етнічних груп. Го-
ловні регіони проживання —- штати Нью-Йорк, Пенсіль-
ванія, Нью-Джерсі, Огайо, Іллінойс, Мічіган, Каліфор-
нія, Техас.
За американською статистикою, на поч. XX ст. укра-
їнці були представниками в основному трьох соціаль-
них груп: селяни — 44%, робітники — 37%, наймані ро-
бітники— решта. За даними перепису 1990 р., характер
зайнятості різко змінився. Більшість українців стали
міськими жителями і працюють переважно в легкій про-
мисловості і сфері обслуговування. Українські фермер-
ські поселення залишилися здебільшого у таких шта-
тах, як Вірджінія і Техас.
72
і
Близько 50 тис. нащадків — спеціалісти з вищою
освітою, ряд Із них займають високі посчи в урядових
установах, збройних силах США. За матеріальним ста-
новищем громадяни українського походження мають
середньостатистичний рівень.
Перші українські цілоденні школи з'явилися в 20 рр.
при українських католицьких церквах, які незабаром
увійшли до американської освітньої системи. Близько
половини українців до 25-річного віку проходить курс
навчання в університетах і коледжах. У ряді універси-
тетських центрів (Гарвардський, Іллінойський, Нью-
Йоркський, Каліфорнійський, Колумбійський та_ін.) є
можливість одержати диплом фахівця з української
мови. Україністику (мова, література, географія, істо-
рія, соціологія та ін.) викладають у 28 університетах та
коледжах США. Тільки Гарвардський університет прий-
має на літні курси українознавства щороку до 100 сту-
дентів. Близько 4 тис. українців нині є викладачами у
коледжах, університетах країни.
Перші науковці з України почали прибувати до
США після першої світової війни. Серед них були спе-
ціаліст у галузі ядерного синтезу Юрій Кістяківський,
історики Юрій Вернадський, Василь Галич, економіст
Володимир Тимошенко, біолог Ніколас Гайдак, матема-
тик Володимир Петришин, історик і тюрколог, мовозна-
вець Юрій Шевельов-Шерех та ін.
У США діють Український соціологічний інститут,
досліджує українські поселення у всьому світі, Україн-
ська академія мистецтв і наук, інститути української мо-
ви і літератури. Українська наукова фундація, Україн-
ське історичне товариство, Український бібліографічно-
довідковий центр, Український документаційний центр,
Український публіцистично-науковий інститут.
Серед американських славістів і політологів україн-
ського походження найбільш відомі Ярослав Білинський
(університет штату Делавер). Василь Дмитришин
(Портлендський університет), Джордж Грабович, Ігор
Шевченко (Гарвардський університет), Тарас Гунчак
(Ратгерський університет), Едвард Косинець (Нью-
Йоркська публічна бібліотека), Джон Решетар (Ва-
шингтонсьйий університет) тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57
чани, потім більшовики, козацтво УНР. Все це прохо-
дить перед нами не лише як етапи становлення особис-
тості Володьки, а й художня панорама історії. За сло-
70
вами дослідників творчості У. Самчука, «Волинь» — це
історія життя, зростання свідомости й початки культур-
но-суспільні діяльности Володьки, це збірний образ
української молодої людини кінця 20-х і початку дО-х
років. ...утверджується в нашій літературі й свідомості
як загальноукраїнський тип» (Г. Костюк, 22, с. 500).
«монументальні постаті, які вирізьбив У. Самчук у цьо-
му романі,— це народні характери, стійкі, оригінальні
особистості, не знані до того в нашому письменстві»
(С. Пінчук —35, с. 326—327).
«Роман-спалах «Марія» — найсенсаційніший із усіх
творів У. Самчука» (С. Пінчук, 25, с. 328), написаний
1933 року. Це перший твір української літератури про
голодомор в Україні, голодомор, спрямований проти
української нації, про страшний геноцид українства.
У 30-і роки письменник видав нові романи: «Гори
говорять» (про боротьбу закарпатських гуцулів за своє
соціальне та національне визволення), «Кулак» (полі-
тичне загострений роман про українське село).
Біля 40 років присвятив У. Самчук праці над най-
об'ємнішим та найпанорамнішим твором — трилогією
«Ост». «Морозів хутір» (1948) — І том, в якому змальо-
вані події 1918—1919 рр. в Україні; «Темнота»
(1957 р.)—другий роман епопеї про долю України в
Радянському Союзі; «Втеча від себе» (1982 р.) —третя
частина трилогії «Ост» про життя мільйонів українців,
котрих війна розсіяла по всьому світу, про трагедію на-
сильницької репатріації українських юнаків та дівчат
у середині 40-х років.
Етапним для У. Самчука став роман «Чого не гоїть
вогонь» (1959)—про розп'яття України між двома хи-
жаками, про трагедію людей в окупаційному режимі,
про стихійний зріст українського руху опору (УПА).
«На твердій землі» (1967 р.) — роман про життя
українців в Канаді. У. Самчук — автор трьох книжок
спогадів: «П'ять по дванадцятій», «На білому коні»,
«На коні вороному».
У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандиту-
вання Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман
«Волинь» (як і В. Винниченка за «Сонячну машину»).
Але, на жаль, їхніх імен нема серед лауреатів — через
відсутність реклами, перекладів, невміння показати
світові досягнення українських митців. Парадоксально,
але навіть материкова Україна приходить до своїх
письменників лише нині.
71
Учень: «ІММІГРАЦІЯ ДО США».
Перші українці потрапили до США ще задовго до
масової імміграції кінця XIX —початку XX ст. їхні
імена зустрічаються серед засновників колонії Джеймс-
таун у Вірджінії, серед учасників американської рево-
люції та громадянської війни. Але традиційно першим
переселенцем був Агапій Гончаренко — православний
священик з Київської губернії, знайомий Тараса Шев-
ченка. Він редагував перший американський часопис,
що містив відомості про Україну, її жителів — «Вісник
Аляски». Згодом Гончаренко став відомий у Каліфорнії,
де на початку XX ст. намагався створити українську
колонію. Друга відома особа — Микола Судзіловський-
Рассел, киянин, лікар за фахом, що оселився в Калі-
форнії у 1880 рр. Згодом переїхав на Гаваї, де очолив
місцевий сенат.
Масові переселенці кінця XIX — поч. XX ст.— селя-
ни-трударі з малорозвинених західноукраїнських зе-
мель — Закарпаття та Лемківщини. Ходили чутки, що
за океаном існує багата земля, де можна заробити в
10—20 р. більше, ніж звичайно. А в 1877 р. трапилась
.нагода перевірити ці чутки. Страйкували шахтарі Пен-
сільванії. Пенсільванська вугільна компанія вирішила
використати як штрейкбрехерів дешеву, робочу силу з
найбідніших районів Австро-Угорської імперії. Так лем-
ківці «й закарпатці потрапили до США, заробили великі
гроші. Після цього виїзд до Америки набув масового
характеру. Спочатку новоприбулі працювали на шахтах
і заводах Пенсільванії, і згодом цей регіон став осе-
редком перших українських емігрантів. Пізніше укра-
їнці почали освоювати американські прерії.
Нині в США проживає 1 млн. 200 тис. українців, за
чисельністю це 21 місце серед усіх етнічних груп. Го-
ловні регіони проживання —- штати Нью-Йорк, Пенсіль-
ванія, Нью-Джерсі, Огайо, Іллінойс, Мічіган, Каліфор-
нія, Техас.
За американською статистикою, на поч. XX ст. укра-
їнці були представниками в основному трьох соціаль-
них груп: селяни — 44%, робітники — 37%, наймані ро-
бітники— решта. За даними перепису 1990 р., характер
зайнятості різко змінився. Більшість українців стали
міськими жителями і працюють переважно в легкій про-
мисловості і сфері обслуговування. Українські фермер-
ські поселення залишилися здебільшого у таких шта-
тах, як Вірджінія і Техас.
72
і
Близько 50 тис. нащадків — спеціалісти з вищою
освітою, ряд Із них займають високі посчи в урядових
установах, збройних силах США. За матеріальним ста-
новищем громадяни українського походження мають
середньостатистичний рівень.
Перші українські цілоденні школи з'явилися в 20 рр.
при українських католицьких церквах, які незабаром
увійшли до американської освітньої системи. Близько
половини українців до 25-річного віку проходить курс
навчання в університетах і коледжах. У ряді універси-
тетських центрів (Гарвардський, Іллінойський, Нью-
Йоркський, Каліфорнійський, Колумбійський та_ін.) є
можливість одержати диплом фахівця з української
мови. Україністику (мова, література, географія, істо-
рія, соціологія та ін.) викладають у 28 університетах та
коледжах США. Тільки Гарвардський університет прий-
має на літні курси українознавства щороку до 100 сту-
дентів. Близько 4 тис. українців нині є викладачами у
коледжах, університетах країни.
Перші науковці з України почали прибувати до
США після першої світової війни. Серед них були спе-
ціаліст у галузі ядерного синтезу Юрій Кістяківський,
історики Юрій Вернадський, Василь Галич, економіст
Володимир Тимошенко, біолог Ніколас Гайдак, матема-
тик Володимир Петришин, історик і тюрколог, мовозна-
вець Юрій Шевельов-Шерех та ін.
У США діють Український соціологічний інститут,
досліджує українські поселення у всьому світі, Україн-
ська академія мистецтв і наук, інститути української мо-
ви і літератури. Українська наукова фундація, Україн-
ське історичне товариство, Український бібліографічно-
довідковий центр, Український документаційний центр,
Український публіцистично-науковий інститут.
Серед американських славістів і політологів україн-
ського походження найбільш відомі Ярослав Білинський
(університет штату Делавер). Василь Дмитришин
(Портлендський університет), Джордж Грабович, Ігор
Шевченко (Гарвардський університет), Тарас Гунчак
(Ратгерський університет), Едвард Косинець (Нью-
Йоркська публічна бібліотека), Джон Решетар (Ва-
шингтонсьйий університет) тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57