Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти.
Який ясен, такий клин, який батько, такий син.
X л і 6-е і л ь ї ж, а правд у ріж
їж хліб з сіллю і з водою, живи правдою святою.
Кожний правду знає, та не кожний про неї дбає.
Правда очі коле.
Добрая тая рада, де щирая правда.
Скажи мені, хто твій друг, а я скажу, хто ти.
В лиху годину узнаєш вірну людину.
Другі пізнаються в біді.
Нових друзів май, а старих не забувай.
То не друг, що медом маже, а той друг, що правду каже.
Хто питає, той не блудить.
Не спитавши броду, не сунься у воду.
Не сунь носа, де тебе не просять.
Не кажи «гоп!», поки не перескочиш.
Хто боїться, у того в очах двоїться.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Тихого та смирного й кури заклюють.
Хто всім годить, нікому не догодить.
У тихім болоті чорти плодяться.
Краще не обіцяти, як слова не здержати.
Дарованому коню в зуби не дивляться.
Подарунок назад не беруть,
204
Що з воза впало, те пропало.
Не сунь свого носа до чужого проса.
На чужий коровай очей не поривай.
Кожний купець свій товар хвалить.
Не мала баба клопоту — купила порося.
Від добра добра не шукають.
Добре роби — добре й буде.
До доброї криниці стежка утоптана.
Світ не без добрих людей.
Бережи честь змолоду.
У заздрості на все очі великі.
Слово — не горобець
Вмієш сказати — вмій і змовчати.
Лихо говорливому, та не добре й мовчазливому.
Слово — не горобець, вилетить — не впіймаєш.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Де слова масні, там пироги пісні.
На язиці густо, а на ділі пусто.
І від солодких слів буває гірко.
Кажи, не кажи, а своє слово держи.
Слово — не полова: на вітер не викинеш.
їж борщ із грибами, держи язик за зубами.
Що сільце, то слівце.
Пуста мова не варта доброго слова.
Удар забувається, а зле слово пам'ятається.
Не смійся з другого, щоб тобі не було того.
Гарно сміється той, хто сміється останнім.
Не хвали себе, хай тебе люди похвалять.
Хвалять —не радій, гудять — не сумуй.
Гість перший день — золото, на другий — олово,
а на третій — мідь, додому їдь.
Хто на поріг, тому пиріг, а хто від порога,
тому щаслива дорога.
Подали гр\ш, та й з-за столу руш.
Наказав три мішки гречаної вовни.
Як скаже, то ні пришити, ні прилатати.
205
І
Колос повний до землі гнеться, а порожній угору пнеться.
Великий до неба, а дурний як не треба.
Що на у.чі, те й на язиці.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Голова без розуму, як ліхтар без свічки.
ПОСТІЙНІ НАРОДНІ
ПОРІВНЯННЯ
Багата, як земля.
Багато, хоч греблю гати.
Бадьориться, як та чапля.
Без ножа, як без рук.
Бережись, як вогню.
Бережи, як ока в лобі.
Б'ється, як риба в ополонці.
Бігає, як вітер у полі.
Бігає, як курка з яйцем.
Бігає, як ошпарений.
Біжить, мов летить.
Біжить, як на пожежу.
Біла, як береза.
Біла, як молоко.
Біла, як полотно.
Білий, як день.
Білий, як іній.
Білий, як крейда.
Білий, як смерть.
Блакитний, як небо.
Блищить, як золото.
Бовть, як камінь у воду.
Боїться, як заєць бубона.
Борода по коліна, а розуму, як у дитини.
Боюся, як торішнього снігу.
Брехливий чоловік — як вутіль; хоч не спалить,
то очорнить.
Бреше, як Сірко на вітер.
Бринить, як струна.
Брови тонкі, як шнурочки.
Будь багата, як земля, весела, як весна,
здорова, як вода.
Будь здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна,
робоча, як бджола, багата, як земля свьта.
В гаю, мов у раю.
В голові, як у млині.
Великий, як світ, а дурний, як кіт.
Вирвався, як заєць з-під к\ща.
Вискочив, як Пилип з конопель.
Високий, як жердина.
Високий, як лоза, а дурний, як коза.
Високий, як тичка, а дурний, як гичка.
В очі, як лис, а за очі, як біс.
Впала, мов підкошена трава.
Впертий, як осел.
В хаті, як у віночку.
Гарна дівка, як маківка,
Гарна, наче рожа.
Гарна, як зіронька.
Гарна, як лялька.
Гарна, як сонце.
Гарна, як калина.
Гарний, як комір навиворіт.
Гарно, як свині в дощ?
Гарно, як свині в намисті.
Гірка, як редька.
Гнеться, як лозина.
Гнучка, як тополя.
Говорить, наче три дні не їп.
Говорить, як сопілкою грає.
Говорить, як у дзвін б'є.
Говорить, ^к ціпом молотить.
Голий, як долоня.
Голий, як палець.
1
Голий, як бубон.
Голодний, як вовк.
Голосочок, як дзвіночок.
Горить, як мокре.
Гризуться, як собаки за кістку.
Дав, як кіт наплакав.
День, наче рік.
Дивиться, як кіт на сало.
Дівчина, як зіронька.
Дівчина, як золото.
Дівчина, як калина.
Дівчина, як квітка.
Дівчина, як лебідка.
Дівчина, як пава.
Дівчина, як у лузі калина.
Діти маленькі, мов пташенята.
Дощ як з відра.
Душа черства, як сухар.
Живе, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне.
Живе, як у батька за пазухою.
Живуть, як голубів пара.
Живуть, як кіт з собакою.
*Журба точить людину, як іржа залізо.
Замерз, як цуцик.
Зачервонів, як буряк.
Земля м'яка, як пух.
Коси, наче в русалки.
Крутиться, як муха в окропі.
Лисий, як бубон (як макогін).
Міцний, як граніт (дуб, камінь, мур, скеля).
Набрид, як гірка редька.
Написав, мов курка лапою.
На словах, як на цимбалах, а на ділі, як на бубні.
Очі сині, як волошки в житі.
Очі темні, як ніч.
Очі чорні, як терен (як вуглинки).
Побілів, як крейда (глина, полотно, сгіна).
І
Пропало, як з воза впало.
Робить, наче мокре горить.
Робить, наче сонний (наче спить, як віл).
Розбирається, як баран на зорях.
Сидить, як на голках.
Сказав, як зав'язав (як у дзвін вдарив).
Слова, як мед, а діла, як полин.
Сльози, як перли.
Старе, як мале,— що побачить, того й просить.
Сяє, наче сонце.
Тиха, як вода в криниці.
Товчеться, як Марко по пеклі.
Тупий, як сибірський валянок.
У вічі — як лис, а позаочі — як біс.
Хата чужая, як свекруха лихая.
Як вода змила.
Ясний, як день.
ЗАГАДКИ
208
Загадки — це стислі поетичні запитання, мудрі сен-
тенції, які в «прихованій» формі, часто нарочисто заву-
альованій формі зображають окремий предмет чи явище
через інші — на основі їх певної спорідненості, подіб-
ності, часом ледве вловимої і навіть далекої. (Березов-
ський І. Українські народні загадки // Загадки.— К.,
1962.—С. 7).
У загадках наявний елемент гри, а тому цим жанром
захоплюються діти. Загадки розвивають кмітливість,
увагу, стимулюють уяву, допитливість, спостережли-
вість дитини при вивченні явищ природи, навколишньо-
го оточення, трудової діяльності людини, тому мають
велике етнопедагогічне значення.
Загадки, як і прислів'я та приказки, можна викорис-
товувати щоуроку, особливо на тому його етапі, коли
|діти втомились і потрібний невеличкий відпочинок,
ш
Щ14 — Уроки з народознавства 209
зміна видів діяльності. У нас цей етап називається «І г-
рова хвилинка», яка проводиться в різних фор-
мах: диктанти, завдання, конкурси «Хто швидше?»,
«Хто кмітливіший?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57