А
ще є в Гнідині цікавий обряд на наступний день. Це
теж жертвоприношення всім померлим. Що це за обряд?
— Наступного дня вранці несуть померлому сніда-
ти на кладовище. Дорогою частину продуктів роздають
дітям, старим людям. А тоді приходять на могилу, роз-
кладають там їжу, сідають і снідають, а що не з'їли,
лишають на могилі.
— Такий самий обряд справляють і в поминальні
дні, а тепер дайте відповіді на такі запитання:
— Чи є якісь відмінності в похоронному обряді, ко-
ли ховають молоду дівчину або хлопця?
— Молоду дівчину одягають у весільне вбрання, з
стрічками і вінком, і так ховають. А ще несуть деревце,
як на весілля, перев'язують весільними рушниками тих,
хто несе труну. Печуть весільний коровай і роздають,
на цвинтарі за дівчиною.. Так само печуть коровай і
несуть гільце для хлопця.
Це свідчить про те, що в давнину весілля й похорон
були близькими за своєю суттю. Померлі ніби брали
шлюб із підземним божеством.
Ми вже сказали, що похоронний обряд — це обряд
пам'яті. Часто кладовище називають обличчям живих.
Справді, як ми доглядаємо могили померлих, свідчить
про нас самих. Наш народ здавна шанував могили своїх
предків, та й не тільки наш — усі народи шанували. Бо
в тих могцлах — наша пам'ять, наше минуле, наша іс-
торія. Ті могили святі. Вони оспівані в піснях, у думах,
у легендах, у поезії Т. Г. Шевченка. І ця велика повага
до високих могил нашої історії починається з поваги до
могили рідної людини. Похоронивши близьку людину,
173
родичі з великою шаною ставилися до неї, до пам яті
про неї, і тому в народній обрядовості сформувався ряд
поминальних звичаїв. Що це за звичаї?
— Поминки на 9-й, 40-й, в річницю смерті й щороку
на проводи. У Гнідині відзначається поминальна субота
перед зеленою, або клечальною неділею. І кожна субота
також вважається поминальною.
— Що ж відбувається в ці дні?
— Обряди на 9-й день, 40-й день і в річницю смерті
однакові. Перед тим днем роблять поминальний обід.
Скликають людей, обідають за столом, співають поми-
нальних пісень. А наступного дня знову несуть на моги-
лу снідання. Там розстеляють скатертину, їдять, а що не
з'їли — роздають людям і лишають на могилі. Це тіль-
ки родичі.
— А що таке проводи?
— Це звичай поминати померлих на їхніх могилах
у наступний понеділок (вівторок) після Великодня. На
цвинтар сходиться все село, на могилах розкладають
їжу, обідають, правлять панахиди, роздають людям про-
дукти, щоб вони пом'янули всіх померлих. А тоді зби-
раються всім селом і разом обідають, поминають, спі-
вають поминальних пісень...
— Отже, давні традиції в деяких селах збереглися
аж до наших днів. Це свідчить про високу моральність
людей, які бережуть в душі пам'ять роду... Колись одна
бабуся* розповіла мені: «На проводи всі померлі вихо-
дять до воріт кладовища і стоять, виглядають, хто до
них прийде».
Це так зворушило мене, що я мало не заплакала.
Уявила, скільки ж їх не дочекалися своїх синів, дочок,
родичів, онуків... Скільки їх марно виглядає щороку і
не один рік підряд. А чи завжди ви ходите на могили
своїх родичів, знаєте їх, доглядаєте? Чи заростають во-
ни бур'янами забуття, глухою кропивою байдужих,
черствих душ?
Усе починається з поваги до тієї святої могили —
поваги до свого роду, до своєї землі, до свого народу.
Повага до його пам'яті, до його минулого, до його істо-
рії. І чи не з тих забудьків, які загубили стежку до ма-
миної могили, виростають варвари?
Л. В. ІВАННІКОВА.
174
Блок четвертий
ФОЛЬКЛОРНА ВЕСЕЛКА
ЛЮБЛЮ ПІСНІ
МОЙОГО КРАЮ
Підсумковий урок-концерт у 7—8 класах
«Мій улюблений жанр фольклору»
Мета: Підсумувати і збагатити знання учнів про
різні види і жанри усної наролної творчості України;
розвивати кмітливість, творчу уяву, естетичні почут-
тя, навички виразного читання фольклорних творів;
виховувати любов до народної творчості, гордість за
український народ, який має славне героїчне минуле і
багату творчу спадщину.
Девіз: «Оті простенькі сільські байки, як дрібні,
тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі лю-
бов до рідного слова, його краси, простоти і
чарівної милозвучності. Тисячі речей у життї
забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи
бабуся оповідала байки, не забудете до смер-
ті».
(І. Франко).
Обладнання: Виставка збірників різних жанрів
фольклору, ілюстрації «У світі казок», «У світі
загадок», рушники на столах, національний
одяг, грамзаписи казки, пісні, української на-
родної музики.
ХІД УРОКУ
На перерві перед уроком лунають записи українсь-
кої народної музики.
1. Вступна бесіда.
— Золота скарбниця усної народної творчості над-
звичайно багата і різноманітна. Діти, які ви знаєте ви-
175
ди і жанри усної народної творчості? (Учні відповіда-
ють, розкриваючи зміст таблиці «Класифікація жанрів
українського фольклору», яку подаємо на окремому ар-
куші).
II. Хвилинка мудрих думок.
Учні зачитують вислови визначних діячів минулого
та сучасного про усну народну творчість, які вони ви-
писали до уроку. Учитель доповнює. Подаємо деякі з
них:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люде, наша слава,
Слава України.
Т. Шевченко.
«Пісня і дума становлять на Україні народну святиню, краще
добро українського народу, в них горить любов до батьківщини».
М. Добролюбов.
«Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, прекрас-
ну українську мову, чудову українську говірку... Народна поезія
України — апофеоз краси. Український народ проніс через століття
рабства і неволі дорогоцінне багатство свого генія. Гляньте, який
ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмертних піснях!»
М. Г о р ь к н й.
«Українська музика та поезія к найзапаишіша з усіх гілок на
дереві свфової народної творчості».
А. Луначарський.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
М. Рильський.
«Українська пісня — це геніальна поетична біографія українсь-
кого народу. Це історія українського народу, народу-трудівника,
народу воїна, що цілі віки бився, як лев, за свою свободу.
Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це
його слава».
(О. Довженко)
III. О г о л о ш е н н я теми та завдань
уроку.
^Учитель звертає увагу учнів на девіз уроку, записа-
ний на дошці, пояснює його зміст, ознайомлює присут-
176
•
ніх із книжковою виставкою, тематичними ілюстрація-
ми, виконаними учнями (до речі, кожен, хто зробив їх,
отримує за урок «п'ятірку»).
IV. Слухання грамзапису уривка із
казки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57
ще є в Гнідині цікавий обряд на наступний день. Це
теж жертвоприношення всім померлим. Що це за обряд?
— Наступного дня вранці несуть померлому сніда-
ти на кладовище. Дорогою частину продуктів роздають
дітям, старим людям. А тоді приходять на могилу, роз-
кладають там їжу, сідають і снідають, а що не з'їли,
лишають на могилі.
— Такий самий обряд справляють і в поминальні
дні, а тепер дайте відповіді на такі запитання:
— Чи є якісь відмінності в похоронному обряді, ко-
ли ховають молоду дівчину або хлопця?
— Молоду дівчину одягають у весільне вбрання, з
стрічками і вінком, і так ховають. А ще несуть деревце,
як на весілля, перев'язують весільними рушниками тих,
хто несе труну. Печуть весільний коровай і роздають,
на цвинтарі за дівчиною.. Так само печуть коровай і
несуть гільце для хлопця.
Це свідчить про те, що в давнину весілля й похорон
були близькими за своєю суттю. Померлі ніби брали
шлюб із підземним божеством.
Ми вже сказали, що похоронний обряд — це обряд
пам'яті. Часто кладовище називають обличчям живих.
Справді, як ми доглядаємо могили померлих, свідчить
про нас самих. Наш народ здавна шанував могили своїх
предків, та й не тільки наш — усі народи шанували. Бо
в тих могцлах — наша пам'ять, наше минуле, наша іс-
торія. Ті могили святі. Вони оспівані в піснях, у думах,
у легендах, у поезії Т. Г. Шевченка. І ця велика повага
до високих могил нашої історії починається з поваги до
могили рідної людини. Похоронивши близьку людину,
173
родичі з великою шаною ставилися до неї, до пам яті
про неї, і тому в народній обрядовості сформувався ряд
поминальних звичаїв. Що це за звичаї?
— Поминки на 9-й, 40-й, в річницю смерті й щороку
на проводи. У Гнідині відзначається поминальна субота
перед зеленою, або клечальною неділею. І кожна субота
також вважається поминальною.
— Що ж відбувається в ці дні?
— Обряди на 9-й день, 40-й день і в річницю смерті
однакові. Перед тим днем роблять поминальний обід.
Скликають людей, обідають за столом, співають поми-
нальних пісень. А наступного дня знову несуть на моги-
лу снідання. Там розстеляють скатертину, їдять, а що не
з'їли — роздають людям і лишають на могилі. Це тіль-
ки родичі.
— А що таке проводи?
— Це звичай поминати померлих на їхніх могилах
у наступний понеділок (вівторок) після Великодня. На
цвинтар сходиться все село, на могилах розкладають
їжу, обідають, правлять панахиди, роздають людям про-
дукти, щоб вони пом'янули всіх померлих. А тоді зби-
раються всім селом і разом обідають, поминають, спі-
вають поминальних пісень...
— Отже, давні традиції в деяких селах збереглися
аж до наших днів. Це свідчить про високу моральність
людей, які бережуть в душі пам'ять роду... Колись одна
бабуся* розповіла мені: «На проводи всі померлі вихо-
дять до воріт кладовища і стоять, виглядають, хто до
них прийде».
Це так зворушило мене, що я мало не заплакала.
Уявила, скільки ж їх не дочекалися своїх синів, дочок,
родичів, онуків... Скільки їх марно виглядає щороку і
не один рік підряд. А чи завжди ви ходите на могили
своїх родичів, знаєте їх, доглядаєте? Чи заростають во-
ни бур'янами забуття, глухою кропивою байдужих,
черствих душ?
Усе починається з поваги до тієї святої могили —
поваги до свого роду, до своєї землі, до свого народу.
Повага до його пам'яті, до його минулого, до його істо-
рії. І чи не з тих забудьків, які загубили стежку до ма-
миної могили, виростають варвари?
Л. В. ІВАННІКОВА.
174
Блок четвертий
ФОЛЬКЛОРНА ВЕСЕЛКА
ЛЮБЛЮ ПІСНІ
МОЙОГО КРАЮ
Підсумковий урок-концерт у 7—8 класах
«Мій улюблений жанр фольклору»
Мета: Підсумувати і збагатити знання учнів про
різні види і жанри усної наролної творчості України;
розвивати кмітливість, творчу уяву, естетичні почут-
тя, навички виразного читання фольклорних творів;
виховувати любов до народної творчості, гордість за
український народ, який має славне героїчне минуле і
багату творчу спадщину.
Девіз: «Оті простенькі сільські байки, як дрібні,
тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі лю-
бов до рідного слова, його краси, простоти і
чарівної милозвучності. Тисячі речей у життї
забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи
бабуся оповідала байки, не забудете до смер-
ті».
(І. Франко).
Обладнання: Виставка збірників різних жанрів
фольклору, ілюстрації «У світі казок», «У світі
загадок», рушники на столах, національний
одяг, грамзаписи казки, пісні, української на-
родної музики.
ХІД УРОКУ
На перерві перед уроком лунають записи українсь-
кої народної музики.
1. Вступна бесіда.
— Золота скарбниця усної народної творчості над-
звичайно багата і різноманітна. Діти, які ви знаєте ви-
175
ди і жанри усної народної творчості? (Учні відповіда-
ють, розкриваючи зміст таблиці «Класифікація жанрів
українського фольклору», яку подаємо на окремому ар-
куші).
II. Хвилинка мудрих думок.
Учні зачитують вислови визначних діячів минулого
та сучасного про усну народну творчість, які вони ви-
писали до уроку. Учитель доповнює. Подаємо деякі з
них:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люде, наша слава,
Слава України.
Т. Шевченко.
«Пісня і дума становлять на Україні народну святиню, краще
добро українського народу, в них горить любов до батьківщини».
М. Добролюбов.
«Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, прекрас-
ну українську мову, чудову українську говірку... Народна поезія
України — апофеоз краси. Український народ проніс через століття
рабства і неволі дорогоцінне багатство свого генія. Гляньте, який
ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмертних піснях!»
М. Г о р ь к н й.
«Українська музика та поезія к найзапаишіша з усіх гілок на
дереві свфової народної творчості».
А. Луначарський.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
М. Рильський.
«Українська пісня — це геніальна поетична біографія українсь-
кого народу. Це історія українського народу, народу-трудівника,
народу воїна, що цілі віки бився, як лев, за свою свободу.
Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це
його слава».
(О. Довженко)
III. О г о л о ш е н н я теми та завдань
уроку.
^Учитель звертає увагу учнів на девіз уроку, записа-
ний на дошці, пояснює його зміст, ознайомлює присут-
176
•
ніх із книжковою виставкою, тематичними ілюстрація-
ми, виконаними учнями (до речі, кожен, хто зробив їх,
отримує за урок «п'ятірку»).
IV. Слухання грамзапису уривка із
казки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57