Творила історію.
1. Усе в ній було, що належить мати «державному
мужу». І мудрість, і сила волі, і дипломатичний такт, і
хитрість,— усе мала княгиня. А от чоловіка її боги всім
цим обділили. Тому й залишилася в історії сама лише
його страшна смерть. А після княгині — пам'ять і слава
про її діяння.
— Назвіть ім'я цієї княгині.
— Де можна побачити її портрет?
— Чи існує опис про помсту княгині?
(Княгиня Ольга — дружина князя Ігоря; Радзивіл-
ловський літопис; «Повесть временньїх лет» Нестора).
2. Нестор, котрий не раз писав про синів Ярослава,
взагалі не згадав про його дочок, а «Повесть временньїх
лет» була й залишається нашим головним джерелом з
історії Давньої Русі до початку XII століття. На під-
ставі деяких вітчизняних пам'яток середньовічної писем-
ності вдалося з'ясувати, що Ярослав мав трьох дочок.
— Як їх звали?
— Хто з них більш відомий?
(Єлизавета, Анна, Анастасія; Анна Ярославна — ко-
ролева Франції).
3. Молода королева, допомагала чоловікові керува-
ти державою, часто підписувала за нього документи, які
збереглися й до наших днів. Без книг не уявляла собі
повноцінного життя. На цих книгах учила своїх дітей
материнської мови. Біблія, що належала їй, стала свя-
тою книгою Франції. На ній складали присягу королі,
вступаючи на престол, її нащадки упродовж століть
правили країною. Деякі з них дожили до наших днів,
зокрема Олелько II, претендент на корону України.
— її ім'я?
— Членом якої академії наук вона була?
(Анна Ярославна — королева Франції; підпис на до-
кументах — «Анна Регіна»; Князь Ярослав «до книг мав
нахил... І зібрав він пиг.ців многих, і перекладали вони з
гречизни на слов'янську мову... Положив їх у церкві
Святої Софії, що її спорудив сам». На київському кня-
жому дворі утворилася своєрідна академія наук, чле-
ном якої і була княжна Анна).
4.
Знаю вісім штук: умію я
Вірші голосні складать,
їздить на коні прудкому, як змія,
Плавать в пінявих валах
І на лижах на Інігу шмигать.
Списом в ол'^н.и кидать,
Веслувать, як досвідний гребець,
Мечем, луком, воювать.
А проте дівчина з Руської країни.
Що в короні сяє, мене не приймає...
— Кому призначені ці вірші?
— Хто переклав цю поезію норвезького короля Га-
ральда III Суворого, де йдеться про Україну?
(Княжна Єлизавета, дочка Ярослава Мудрого; Іван
Франко).
5. Про Анну зовсім не згадано в наших літописах,
а от її племінниці Євпраксії пощастило. «Повесть вре-
менньїх лет», під 1109 роком повідомляє: «Померла Євп-
раксія, дочка Всеволода, 10 липня, і поклали її в Пе-
черському монастирі, біля південних дверей. І зробили
над нею божницю в тому місці, де лежить тіло її...».
— Чим була відома ця жінка?
— Який слід залишила в історії?
(Євпраксія-Адельгейда вільно володіла грецькою
мовою, займалася наукою. Через деякий час Зоя (так
її звали у Константинополі) завершила свій медичний
трактат «Мазі». Розділом про гігієну тіла імператриця
випередила європейських вчених на два століття. Муж-
ня жінка — виступила публічно проти глави Константи-
нополя—Генріха IV—від нього зазнала наруги і по-
просила захисту в Церкви).
6. Однією з найбільш відомих активних політичних
діячів древньої Русі була дочка улюбленого сина Яро-
слава — великого князя київського Всеволода — Анна,
яку літописці прозвали Янка. Літопис Нестора віщує:
«Отправилась в Греческую землю Янка... Й привела
Янка митрополита Иоанна».
З» 35
— Яка подія відображена в літопису?
— Чим була відома Янка?
(З невідомих причин Янка ще в дівоцтві постриглася
в монахині, а Всеволод створив для неї жіночий монас-
тир святого Андрія. Коли вмер київський митрополит,
знайти йому заміну було доручено саме дочці Всеволо-
да. Про цю подію і розповідає літопис).
Я. АГ. ДМИТРОВСЬКА,
3. О. СЕРГ1ЙЧУК.
КОЗАЦЬКА БЕРЕГИНЯ
Літературний вечір
X* ,
?: Ведучий 1: 3 давніх-давен людям відомо: «дере-
во життя» — це гілочка, на якій ростуть три листочки.
Перший листочок — символ минулого часу, другий —
сучасного, а третій — майбутнього. Зображення «дере-
ва життя» зустрічається на каменях далеких часів і
свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нероз-
ривний взаємозв'язок минулого, сучасного і майбутньо-
го. Як це розуміти? А так, що все навколишнє — це
наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається за-
раз, народжується майбутнє.
А.-,,,/ Ведучий 2: Історія народу, як і життя людини, має
с1'*" героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскіль-
ки в героїчному найбільше виявляється національний
характер народу, його душевна краса, його талант, то
ці сторінки особливо хвилюють і викликають почуття
національної гордості. В історичному минулому україн-
ського народу було таке неповторне і легендарне явище,
як Запорізька Січ. Це про неї М. В. Гоголь у своєму
творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось вона, Січ! Ось те
гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви!
Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Укра-
їну!»
г, ,'• Ведучий 1: Запорізька Січ... Козаччина... Найле-
гендарніше минуле українського народу, його святиня...
36
Синонім свободи, людської й національної гідності, та-
лановитості...
Читець:
" Було колись в Україні —
Ревіли гармати;
Були колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю...
^
' : ' Ведучий 2: Та хто ж вони — козаки? Давайте
спробуємо на хвилину замислитись над змістом слів
«козак», «козаки». Що вони будять в душі? Мабуть, у
вашій уяві спалахнув образ сильних, мужніх і відданих
рідній землі людей. Мабуть, через віки до вас дійшов
шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, сто-
гін української землі від копит навальних ординців, бій,
як блискавка, як межа між життям і смертю, між мину-
лим і майбутнім нашого народу.
; Ведучий 1: Живучи у дикому степу чи на дніпров-
ських островах, козаки байдужіли до звичних мирських
радостей. Нехтували і добробутом, глузували з багатст-
ва, здавалося, навіть жіночі чари не мали над ними
влади. Відданий жінці душею і тілом, козак уже не
зміг би беззастережно виконувати свій обов'язок. Для
забезпечення високої боєздатності війська потрібні були
насамперед молоді, неодружені. За свідченням Даніеля
Крмана, який 1709 року із шведською армією побував
на Україні, запорожці свідомо цуралися жінок, аби бути
хоробрішими, повсякчас готовими до війни. Звідси — су-
вора етика неписаних законів Великого Лугу, звідси й
усі історії, пов'язані з цією темою — - серйозні, смішні,
скандальні.
>•• Ведучий 2: До фортеці Запорізької Січі під стра-
хом смерті заборонялося приводити жінок. Крім того,
запорожці вважали не бажаним козаку женитися з мо-
лодих років.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57
1. Усе в ній було, що належить мати «державному
мужу». І мудрість, і сила волі, і дипломатичний такт, і
хитрість,— усе мала княгиня. А от чоловіка її боги всім
цим обділили. Тому й залишилася в історії сама лише
його страшна смерть. А після княгині — пам'ять і слава
про її діяння.
— Назвіть ім'я цієї княгині.
— Де можна побачити її портрет?
— Чи існує опис про помсту княгині?
(Княгиня Ольга — дружина князя Ігоря; Радзивіл-
ловський літопис; «Повесть временньїх лет» Нестора).
2. Нестор, котрий не раз писав про синів Ярослава,
взагалі не згадав про його дочок, а «Повесть временньїх
лет» була й залишається нашим головним джерелом з
історії Давньої Русі до початку XII століття. На під-
ставі деяких вітчизняних пам'яток середньовічної писем-
ності вдалося з'ясувати, що Ярослав мав трьох дочок.
— Як їх звали?
— Хто з них більш відомий?
(Єлизавета, Анна, Анастасія; Анна Ярославна — ко-
ролева Франції).
3. Молода королева, допомагала чоловікові керува-
ти державою, часто підписувала за нього документи, які
збереглися й до наших днів. Без книг не уявляла собі
повноцінного життя. На цих книгах учила своїх дітей
материнської мови. Біблія, що належала їй, стала свя-
тою книгою Франції. На ній складали присягу королі,
вступаючи на престол, її нащадки упродовж століть
правили країною. Деякі з них дожили до наших днів,
зокрема Олелько II, претендент на корону України.
— її ім'я?
— Членом якої академії наук вона була?
(Анна Ярославна — королева Франції; підпис на до-
кументах — «Анна Регіна»; Князь Ярослав «до книг мав
нахил... І зібрав він пиг.ців многих, і перекладали вони з
гречизни на слов'янську мову... Положив їх у церкві
Святої Софії, що її спорудив сам». На київському кня-
жому дворі утворилася своєрідна академія наук, чле-
ном якої і була княжна Анна).
4.
Знаю вісім штук: умію я
Вірші голосні складать,
їздить на коні прудкому, як змія,
Плавать в пінявих валах
І на лижах на Інігу шмигать.
Списом в ол'^н.и кидать,
Веслувать, як досвідний гребець,
Мечем, луком, воювать.
А проте дівчина з Руської країни.
Що в короні сяє, мене не приймає...
— Кому призначені ці вірші?
— Хто переклав цю поезію норвезького короля Га-
ральда III Суворого, де йдеться про Україну?
(Княжна Єлизавета, дочка Ярослава Мудрого; Іван
Франко).
5. Про Анну зовсім не згадано в наших літописах,
а от її племінниці Євпраксії пощастило. «Повесть вре-
менньїх лет», під 1109 роком повідомляє: «Померла Євп-
раксія, дочка Всеволода, 10 липня, і поклали її в Пе-
черському монастирі, біля південних дверей. І зробили
над нею божницю в тому місці, де лежить тіло її...».
— Чим була відома ця жінка?
— Який слід залишила в історії?
(Євпраксія-Адельгейда вільно володіла грецькою
мовою, займалася наукою. Через деякий час Зоя (так
її звали у Константинополі) завершила свій медичний
трактат «Мазі». Розділом про гігієну тіла імператриця
випередила європейських вчених на два століття. Муж-
ня жінка — виступила публічно проти глави Константи-
нополя—Генріха IV—від нього зазнала наруги і по-
просила захисту в Церкви).
6. Однією з найбільш відомих активних політичних
діячів древньої Русі була дочка улюбленого сина Яро-
слава — великого князя київського Всеволода — Анна,
яку літописці прозвали Янка. Літопис Нестора віщує:
«Отправилась в Греческую землю Янка... Й привела
Янка митрополита Иоанна».
З» 35
— Яка подія відображена в літопису?
— Чим була відома Янка?
(З невідомих причин Янка ще в дівоцтві постриглася
в монахині, а Всеволод створив для неї жіночий монас-
тир святого Андрія. Коли вмер київський митрополит,
знайти йому заміну було доручено саме дочці Всеволо-
да. Про цю подію і розповідає літопис).
Я. АГ. ДМИТРОВСЬКА,
3. О. СЕРГ1ЙЧУК.
КОЗАЦЬКА БЕРЕГИНЯ
Літературний вечір
X* ,
?: Ведучий 1: 3 давніх-давен людям відомо: «дере-
во життя» — це гілочка, на якій ростуть три листочки.
Перший листочок — символ минулого часу, другий —
сучасного, а третій — майбутнього. Зображення «дере-
ва життя» зустрічається на каменях далеких часів і
свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нероз-
ривний взаємозв'язок минулого, сучасного і майбутньо-
го. Як це розуміти? А так, що все навколишнє — це
наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається за-
раз, народжується майбутнє.
А.-,,,/ Ведучий 2: Історія народу, як і життя людини, має
с1'*" героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскіль-
ки в героїчному найбільше виявляється національний
характер народу, його душевна краса, його талант, то
ці сторінки особливо хвилюють і викликають почуття
національної гордості. В історичному минулому україн-
ського народу було таке неповторне і легендарне явище,
як Запорізька Січ. Це про неї М. В. Гоголь у своєму
творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось вона, Січ! Ось те
гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви!
Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Укра-
їну!»
г, ,'• Ведучий 1: Запорізька Січ... Козаччина... Найле-
гендарніше минуле українського народу, його святиня...
36
Синонім свободи, людської й національної гідності, та-
лановитості...
Читець:
" Було колись в Україні —
Ревіли гармати;
Були колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю...
^
' : ' Ведучий 2: Та хто ж вони — козаки? Давайте
спробуємо на хвилину замислитись над змістом слів
«козак», «козаки». Що вони будять в душі? Мабуть, у
вашій уяві спалахнув образ сильних, мужніх і відданих
рідній землі людей. Мабуть, через віки до вас дійшов
шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, сто-
гін української землі від копит навальних ординців, бій,
як блискавка, як межа між життям і смертю, між мину-
лим і майбутнім нашого народу.
; Ведучий 1: Живучи у дикому степу чи на дніпров-
ських островах, козаки байдужіли до звичних мирських
радостей. Нехтували і добробутом, глузували з багатст-
ва, здавалося, навіть жіночі чари не мали над ними
влади. Відданий жінці душею і тілом, козак уже не
зміг би беззастережно виконувати свій обов'язок. Для
забезпечення високої боєздатності війська потрібні були
насамперед молоді, неодружені. За свідченням Даніеля
Крмана, який 1709 року із шведською армією побував
на Україні, запорожці свідомо цуралися жінок, аби бути
хоробрішими, повсякчас готовими до війни. Звідси — су-
вора етика неписаних законів Великого Лугу, звідси й
усі історії, пов'язані з цією темою — - серйозні, смішні,
скандальні.
>•• Ведучий 2: До фортеці Запорізької Січі під стра-
хом смерті заборонялося приводити жінок. Крім того,
запорожці вважали не бажаним козаку женитися з мо-
лодих років.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57