Друга проблема - як виробляти? Вона повязана з
організацією виробництва, поєднанням ресурсів, техноло-
гією виробництва. В її розвязанні вихідним пунктом також
є <голосування> грошима, коли безпосередні споживачі,
купуючи товари на ринку, дають сигнал виробникам, що
виробляти, а отже, які види ресурсів використовувати і
в якій комбінації. Проте повна відповідь на питання як
виробляти? в ринковій економіці можлива лише з ураху-
ванням такого явища, як конкуренція між виробниками
(фірмами). Саме конкуренція виявляє, які фірми можуть
забезпечити виробництво даного товару і якої якості, за-
лежно від застосовуваних технологій і форм організації
праці. Завдяки цьому витримується важлива умова - за-
безпечення найменших витрат виробництва, зростання його
прибутковості.
Пояснимо ринковий механізм визначення того, як ви-
робляти, на прикладі. Нехай виробництво певного товару
забезпечується трьома підприємцями. Перший застосовує
таку технологію й організацію виробництва, що витрати
землі, пралі і капіталу становлять 80 грошових одиниць,
другий - 100, третій - 120. Ринкова ціна встановилася
на рівні 10.5 грошових одиниць. Це означає, що третій
виробник не відшкодує своїх витрат і матиме збитки.
Другий отримає прибуток у розмірі лише 5 грошових
одиниць, тобто досить низький. Лише третій виробник,
відшкодувавши витрати, матиме нормальний прибуток. Та-
ким чином, ринок засвідчив, які технологія й організація
46
виробництва мають бути взірцем, тобто як треба виробляти,
щоб залишитися на ринку.
На розвязання питання як виробляти? дуже впливають
ціни на ресурси (землю, капітал, працю, здатність до
підприємництва). Зміна цін на будь-який з ресурсів може
спонукати фірму відмовитися від однієї технології (комбі-
нації ресурсів) і віддати перевагу іншій.
Третя проблема - для кого виробляти? її розвязання
залежить від орієнтирів самих споживачів, їхніх бажань і
можливостей купити той чи інший товар. В основі тут
лежать грошові доходи споживачів, величина яких зале-
жить від рівня цін на ресурси (заробітна плата та ін.).
Бажання придбати певний товар і можливості покупців
також залежать від величини цін на виготовлені продукти,
їхньої готовності віддати перевагу певним продуктам-за-
мінникам.
Пояснимо цей механізм на прикладі. Нехай певний
продукт купують три споживачі з різним рівнем доходів.
Перший може витратити на нього 100 грошових одиниць,
другий - 250, третій - 375. В результаті подорожчання
ресурсів ринкова ціна продукту зросла зі 100 до 125
грошових одиниць. Через це перший споживач вибуває
із числа покупців даного продукту. Другий і третій спо-
живачі, що мають вищі доходи, зберігають обсяги спо-
живання.
Отже, в цьому випадку на питання для кого виробляти?
ринок відповів скороченням кола споживачів.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що в умовах
ринку вибір того чи іншого варіанта використання ресурсів,
тобто спрямованості виробництва, а отже, відповіді на
питання що виробляти! як виробляти? і для кого ви-
робляти? визначається самими споживачами, які взаємо-
діють з виробниками як покупці і продавці. Роль еконо-
мічних орієнтирів для підприємств і фірм виконують ціни,
витрати виробництва, розміри доходів та прибутку.
Здавалося б, оскільки рішення приймаються виробни-
ками і споживачами самостійно, то в економіці будуть
хаос, анархія, диспропорції, великі втрати ресурсів. Проте,
як свідчить історичний досвід, цього не буває. Незважаючи
на певні недоліки, розвинута ринкова система в цілому
забезпечує внутрішній порядок і стабільність. А розвязання
найскладніших економічних проблем вона здатна здійсню-
вати набагато краще, ніж адміністративно-командна систе-
ма, бо опирається на економічні інтереси як споживачів,
так і виробників.
47
Постає ще одне важливе питяння, яке тісно повязане
із свособом розвязання ринком основних економічних про-
блем: чи має ринкова система кеобкідні вяутришн мсха-
шзми для свого вдосконалення, розвитку? Відповідь: так,
має. Постіяио орієнтуючись на ривок та економічні важелі
(ціни, витрати виробництва, доходи, прибуток), перебува-
ючи у відносинах конкуренції, виробники (підафиємства,
фірми) змушені систематично шукати адьтериатиюгі варі-
анти викорастаяяя ресурсів. Саме тому воші впроваджують
нову техніку, прогресивні технології, передові форми ор-
ганізації праці тощо.
Розвязаная основних економніших проблем у будь-якій
ежономїчшй сжтемі передбачає чсямиии мехашзм контролю.
В адмішстратявво-командній системі ці фую-цй виконують
державні управлінські органи. Контроль тут має нееконо-
мічний характер. В економічній системі ринкового типу
головні контро-аьиі фушщі виконує сам ринок. Через си-
стему пін, доходи, прибуток виробники (вддаряемства, фір-
ми) одержують інформацію вро те, що виробляти, як
виробляти, для кого виробляти, і відповідно регу.лоють
використання ресурсів, усі питання організації і структури
виробництва, його технічного оновлення тощо. Якщо з
жихось причин виробники <не послухалися> ринку, це
обернеться для них <покаранням> - нереалізованою щю-
дукцією, зниженням доходів чи навіть збитками, втратами
ресурсів, послабленням конку реятосироможяості.
Наведемо приклад. Ціна на взуття моделі А на ринку
знизилась із 100 до 50 грошових оданидь. Якщо якість
продукції і смаки ікжушцв залинвілися незмінними, то
цей сигнал свідчитиме, що вадбулося оевве теренасиченик
ринку взуттям цієї моделі (припустимо, що зідвснвеиня
попиту до пропозиції становить лише 70 %). Як мають
на це зреагувати проаавці-ввробиики? Очевидно, скорочу-
ючи до відповідної потреби виробництво і проповввію.
Якщо ж вони цей свгнал не сярнимуть і вироблятимуть
взуття в тому ж обсязі, це призведе до ще більшого
перенасичення ринку цією моделлю. Може тралитися, що
відношення ринкового попиту хо репозиції знизиться до
60 %, а ціна взуття - до 40 грошових одиниць. Втрати
продавців-виробників на одній вірі взуття становитимуть
60 грошових гздиниць. Будуть втрачені також ресурси, що
їх використали на нереалізовану частішу взуття.
Важливо усвідомити, шо ривок здіисвює свої контрольні
функції в економіді особливим свособом, поєднуючи при-
ватні і суспільні інтереси. Виробники і постачальники ре-
48
сурсів, покуиці товарів зявляються на ринку,:
свої власні інтереси: реалізувати продукцію й одержати
прибуток або купити товари. Оаяак усі вони діють у таких
умовах взаємне залежності, що їхні індивідуальні інтереси
можуть бути реалізовані лише в межах загальних потреб,
тобто суспільних иггересів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67