2. Подумайте, які із зазначених фактів можна використати як аргументи
на користь протекціонізму, а які - лібералізму в зовнішньоекономічній ді-
яльності України:
а) Конкурентоспроможність українських товарів є низькою,
б) Україна не має сучасних технологій для більшості виробництв.
в) В Україні спостерігається тенденція до зростання безробіття.
г) Україні не вистачає валютних ресурсів для Iмпорту найнеовхіцнішого:
ліків, продуктів дитячого харчування, засобів захисту рввлин.
200
Тема 3. Міжнародна валютна система.
Міжнародні грвші
Кожна країна має свою національну валюту. Яким же чином
країни ведуть між собою розрахунки?
Термін <валюта> вживають у таких значеннях:
1) грошова одиниця країни - її національна валюта;
2) грошові знаки іноземних держав, які використовують
в міжнародних розрахунках.
У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та
розвитку економічних звязків відбувається інтеграція на-
ціональних грошових і валютних відносин, функціональні
відмінності між ними поступово зникають, роваиваєтьеа
світова валютна система.
Міжнародна валютна система виникла в XIX ст. на
основі грошових систем, що існували в окремих країнах,
пройшла складну еволюцію, стала формою організації між-
народних валютних (грошових) відносин, закріпленою між-
державними домовленостями, і нині являє собою сукупність
способів, інструментів і міждержавних органів, за допомо-
гою яких здійснюються платежі та розрахунки країв у
межах світового господарства. Елементами міжнародної ва-
лютної системи є; міжнародна ліквідність, валютний курс,
валютні ринки, міжнародні валютно-фінаисові організації
(дав. мал. 61).
Міжнародна ліквідність - це сукупність усіх пла-
тіжних інструментів, які можуть бути використані в між-
народних розрахунках. Ті утворюють золото, кредитні гроші
(векселі, банкноти, чеки, депозити), міжнародні, або ком-
позита>, гроші (СДР, ЕКЮ).
Валютний курс - це кількісне" співвідношення об-
міну однієї національної грошової одиниці на грошові оди-
ниці інших крага. Розрізняють фіксовані (тверда) та пла-
ваючі (гнучкі) валютні курси.
Міжнародна валюти>
система
I
Міхвіродаі -лютло-
фінввсогі організації
Влкпвві
курс
Ві
Малюнок. 61
Валютний ринок - це складний економічний меха-
нізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют,
формування валютних курсів. Iснує три групи субєктів ва-
лютного ринку: а) фірми, організації та окремі особи, які за-
ймаються зовнішньоекономічною діяльністю; б) комерційні
банківські установи та брокерські контори, які забезпечують
валютне обслуговування зовнішніх звязків; в) державні
установи, основне місце серед яких займають центральні
банки та казначейства (державні скарбниці) окремих країн.
Як ми вже зазначали, міжнародна валютна система про-
йшла тривалу еволюцію. За останні сто років вона існувала в
таких системах: золотого стандарту; золотодоларового (золо-
товалютного) стандарту; плаваючих курсів.
Розглянемо детальніше ці етапи функціонування сві-
тової валютної системи.
Система золотого стандарту сформувалась у XIX ст.
і проіснувала до 20-30-х років XX ст. Юридичне вона сфор-
мувалася на Міжнародній конференції, що відбулась у Парижі
в 1867 р. Основними рисами системи золотого стандарту були:
1) наявність фіксованих валютних курсів; 2) встановлення
певного золотого вмісту національних валют; 3) підтримка
країнами жорсткого співвідношення між своїми запасами золота
і кількістю грошей в обігу; 4) вільний експорт та імпорт
золота.
За часів існування золотого стандарту обмін валют був
украй простим, оскільки пропорції обміну залишалися не-
змінними, іншими словами, валютний курс був фіксованим.
Уряди брали на себе зобовязання гарантовано обмінювати
за бажанням громадян паперові гроші на золоті монети.
Обмінний валютний курс національних (паперових) грошей
розраховувався на основі співвідношення їх золотого вмісту.
Наприклад, якщо США прирівнювали вартість долара, при-
пустимо, до 25 грамів золота, а Великобританія - вартість
фунта стерлінгів до 50 грамів золота, то це означало, що
британський фунт коштував 2 долари (50 : 25).
Система золотого стандарту мала певні переваги. Ста-
більні валютні курси сприяли зниженню невизначеності
та ризику в міждержавних відносинах. Це стимулювало
міжнародну торгівлю. Крім того, ця система автоматично,
без втручання держави, долала дефіцити платіжних ба-
лансів за рахунок міграції золота.
Водночас золотий стандарт мав і недоліки. Найбільший
з них - це те, що окремі країни були позбавлені мож-
ливості проведення незалежної державної політики. Якщо
якась країна збільшувала паперову емісію грошей, то ре-
202
акцією на їх інфляційне знецінення були відплив золота
за кордон і зменшення золотих запасів. У цих умовах
можливість впливати на інфляцію та безробіття в окремій
державі була дуже незначною. Ще одним недоліком є те,
що золотий стандарт може існувати доти, доки один з
учасників не вичерпає своїх золотих запасів.
Система золотого стандарту почала руйнуватися під час
першої світової війни. Уряди країн, які воювали, були
змушені у відповідь на зростання своїх витрат збільшувати
емісію паперових грошей, що негайно викликало інфляцію.
Після війни були спроби відродити систему золотого стан-
дарту. Але <велика депресія> 30-х років остаточно призвела
до краху цієї системи. До початку другої світової війни
практично всі країни Заходу припинили обмін паперових
знаків на золото. Крім того, різні країни здійснювали
спроби девальвувати (офіційно знизити кількість золота)
свою валюту для того, щоб зробити свій експорт приваб-
ливішим, а імпорт менш бажаним. Ці девальвації остаточно
підірвали внутрішні основи функціонування золотого стан-
дарту й існуючу тоді міжнародну валютну систему.
Система золотовалютного (золотодоларового)
стандарту почала своє існування після підписання угоди
на міжнародній конференції в 1944 р. у Бреттон-Вудсі
(США). Система золотовалютного стандарту є системою ре-
гульованих і повязаних між собою валютних курсів. За за-
думами засновників, нова система мала зберегти переваги
попередньої й усунути її недоліки. На конференції було ство-
рено Міжнародний валютний фонд (МВФ), який взяв на себе
функцію управління Бреттон-Вудською системою, що з де-
якими модифікаціями проіснувала до початку 70-х років.
Принципи функціонування Вреттон-Вудської системи
такі:
1. Основними інструментами міжнародних розрахунків
є золото й американський долар.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67