Так, жінки, як прави-
ло, одержують нижчу заробітну плату: багато підприємців,
наймаючи працівників, надають перевагу чоловікам.
Позичковий процент є винагородою, яку дістає власник
грошей за те, що надав їх підприємцям або приватним
особам для користування. Гроші самі по собі не є продук-
тивним ресурсом, тобто не можуть виробляти товари чи I
послуги. Але за гроші підприємці купують засоби вироб-,
ництва, наймають робочу силу, орендують землю і як
наслідок одержують готову продукцію. Оскільки частину
готової продукції одержано завдяки використанню позиче-
них грошей, підприємець має не лише повернути борг, а ї
й заплатити за користування грошима. Ціна, яку сплачують I
за користування грошима, називається ставкою або нор-
мою позичкового процента. Вона розраховується як про- |
цент від кількості позичених грошей. Наприклад, якщо ви |
позичили 1000 грошових одиниць, а маєте повернути через1
рік 1200, то річна ставка процента становитиме 20:
1200-1000
1000
100%
90
Ставка процента, як ви вже знаєте з попередної теми,
визначається взаємодією попиту і пропозиції на грошовому
ринку. Рівень ставки процента залежить від багатьох факто-
рів. Насамперед слід розрізняти номінальну та реальну став-
ку процента. Номінальна ставка - це кількісний вираз про-
центної ставки за поточним курсом грошової одиниці.
Реальна ставка - це номінальна ставка мінус рівень інфля-
ції.
Припустимо, банк видав позичку під 50 %, але рівень
інфляції також становить 50 %. У такій ситуації інфляція
<зїсть> приріст грошей.
Ставки процента диференціюються залежно від кількох
факторів (див. мал. 28).
Кредитор завжди ризикує, що позичальник не зможе
заплатити борг. Чим більшим є такий ризик, тим вищу
ставку процента правитиме кредитор. Довгострокові по-
зички даються під вищий процент, ніж короткострокові,
оскільки кредитори можуть мати фінансові збитки, від-
мовляючись надовго від користування своїми грошима. Кре-
дитор надасть перевагу такому розміщенню грошей, де
доход не оподатковується, навіть і за менший процент.
Якщо банк не має конкурента, він може призначити будь-
яку високу ставку процента. Розвиток конкуренції в бан-
ківській справі, усунення монополізму сприяють гнучкості
процентних ставок.
Прибуток - це винагорода, яку одержує підприємець.
У наступному розділі йтиметься про підприємство як уні-
кальне явище ринкової економіки, про те, як підприємець
обчислює свої доходи. В даній темі розглянемо прибуток
як ще одну форму ринкової винагороди.
Власник землі одержує ренту, працівник - заробітну
плату, власник грошового капіталу - процент, а підпри-
ємець винагороджується прибутком. Це є плата за те, що він
організовує виробництво, управляє ним, впроваджує іннова-
Ф
а
іктори
двферев
щ
іації процентних
с
т
гаво
к
Ризв
Е
Терміновість
Оподаткування
Кою
на ір
куренція
ютовому
Р
жнку
Малюнок 28
91
ції (нововведення), ризикує. Виконуючи свої функції, під-
приємець забезпечує перевищення виручки (доходу) від ре-1
алізації продукції фірми над витратами на виробництво. |
Джерелом підприємницького доходу є досконалість орга-і
нізації виробництва та кваліфікованість управління. Завдя-|
ки цьому підприємець може навіть без додаткових інвестицій!
скоротити витрати на виробництво, підвищити продуктив-
ність праці. Частка прибутку в ціні продукції збільшиться,
Реалізація нових ідей у процесі виробництва сприяє знижен-
ню витрат, поліпшенню якості товарів і послуг, появі на рин-
ку нової продукції, збільшенню обсягів продажу, що забезпе-
чує додатковий доход фірмі. Підприємницький доход
включає в себе плату за ризик, який бере на себе підпри-
ємець. Економічним (або підприємницьким) ризиком нази-
вається загроза того, що підприємець матиме збитки, втра-
тить ресурси чи одержить доходи менші, ніж ті, на які він
розраховував. Але винагороду підприємець отримує, зви-
чайно, не просто за те, що ризикує, а за те, що вміє передба"|
чати наслідки ризику, своєчасно запобігти можливим втра-
там, реально оцінити найкращі варіанти проведені
виробничо-торговельних операцій. Ризик, на який свідої>
йде підприємець, упереджуючи всі негативні наслідки, є р
зумним. Це - гідна підстава для винагороди.
Прибутки, які одержують окремі підприємці, відрізня|
ються за величиною. Їх диференціація зумовлюється різ
ними факторами (див. мал. 29).
Чим більше коштів вкладено у виробництво, тим більш
обсяги виробництва, а отже, більша і виручка від реалізацй
а в ній - прибуток. Величина прибутку залежить в|
прибутковості, тобто від співвідношення прибутку і витраї
Прибутковість залежить від технологічних особливостей
рівня технічного розвитку виробництва. Скорочення витра|
на виробництво підвищує частку прибутку в ціні продукці|
Прискорення обороту капіталу навіть при незмінній
сумі коштів, що обертаються, збільшує обсяги виробництва
та реалізації продукції, а значить, і величину прибутку!
Коливання ринкової ціни спричиняє коливання вели
чини прибутку. Якщо ціна формується на рівні витраї
фірма взагалі не отримує прибутку. Ціна на рівні, і
перевищує витрати, дає можливість одержувати прибути
Своїми зусиллями у сфері реалізації фірма може сти>
лювати попит на продукцію і в такий спосіб підвищг
прибуток.
Прибуток, що обчислюється як різниця між виручко
(ціною реалізації) та витратами фірми (на виробниці
92
Швидкість
обороту
кіпіталу
Ринкова
ціна
Кілисість
Ступінь
Рівсн>
зад учених
прибутковості
витріт
Хо
виробвяцтм
вкладень
ва
коштів
виробшщпо
Малюнок 29
і реалізацію продукції),- це балансовий, або бухгалтер-
ський, прибуток. Одержавши його, фірма має зробити
певні виплати та відрахування. Головним чином, це -
податок на прибуток, проценти за кредити, рентні пла-
тежі.
Після всіх відрахувань у фірми залишається чистий
прибуток. Хоча він є власністю підприємця, його ніколи
не використовують тільки на особисті цілі. В ринковій
економіці прибуток є головним джерелом фінансування
розвитку фірми.
У конкурентній економіці прибуток виконує три функ-
ції: а) розвитку виробництва, оскільки частина прибутку
знову вкладається в розширення та оновлення виробництва,
підготовку та перепідготовку кадрів, преміювання праців-
ників тощо; б) стимулу виробництва, оскільки прибуток
спонукає підприємця до пошуку нових, нетрадиційних рі-
шень у виробництві та реалізації продукту; в) орієнтира
Доцільного розподілу ресурсів, оскільки прибуток показує,
яку галузь слід розвивати, а яку, навпаки, скорочувати
як неконкурентоспроможну.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
ло, одержують нижчу заробітну плату: багато підприємців,
наймаючи працівників, надають перевагу чоловікам.
Позичковий процент є винагородою, яку дістає власник
грошей за те, що надав їх підприємцям або приватним
особам для користування. Гроші самі по собі не є продук-
тивним ресурсом, тобто не можуть виробляти товари чи I
послуги. Але за гроші підприємці купують засоби вироб-,
ництва, наймають робочу силу, орендують землю і як
наслідок одержують готову продукцію. Оскільки частину
готової продукції одержано завдяки використанню позиче-
них грошей, підприємець має не лише повернути борг, а ї
й заплатити за користування грошима. Ціна, яку сплачують I
за користування грошима, називається ставкою або нор-
мою позичкового процента. Вона розраховується як про- |
цент від кількості позичених грошей. Наприклад, якщо ви |
позичили 1000 грошових одиниць, а маєте повернути через1
рік 1200, то річна ставка процента становитиме 20:
1200-1000
1000
100%
90
Ставка процента, як ви вже знаєте з попередної теми,
визначається взаємодією попиту і пропозиції на грошовому
ринку. Рівень ставки процента залежить від багатьох факто-
рів. Насамперед слід розрізняти номінальну та реальну став-
ку процента. Номінальна ставка - це кількісний вираз про-
центної ставки за поточним курсом грошової одиниці.
Реальна ставка - це номінальна ставка мінус рівень інфля-
ції.
Припустимо, банк видав позичку під 50 %, але рівень
інфляції також становить 50 %. У такій ситуації інфляція
<зїсть> приріст грошей.
Ставки процента диференціюються залежно від кількох
факторів (див. мал. 28).
Кредитор завжди ризикує, що позичальник не зможе
заплатити борг. Чим більшим є такий ризик, тим вищу
ставку процента правитиме кредитор. Довгострокові по-
зички даються під вищий процент, ніж короткострокові,
оскільки кредитори можуть мати фінансові збитки, від-
мовляючись надовго від користування своїми грошима. Кре-
дитор надасть перевагу такому розміщенню грошей, де
доход не оподатковується, навіть і за менший процент.
Якщо банк не має конкурента, він може призначити будь-
яку високу ставку процента. Розвиток конкуренції в бан-
ківській справі, усунення монополізму сприяють гнучкості
процентних ставок.
Прибуток - це винагорода, яку одержує підприємець.
У наступному розділі йтиметься про підприємство як уні-
кальне явище ринкової економіки, про те, як підприємець
обчислює свої доходи. В даній темі розглянемо прибуток
як ще одну форму ринкової винагороди.
Власник землі одержує ренту, працівник - заробітну
плату, власник грошового капіталу - процент, а підпри-
ємець винагороджується прибутком. Це є плата за те, що він
організовує виробництво, управляє ним, впроваджує іннова-
Ф
а
іктори
двферев
щ
іації процентних
с
т
гаво
к
Ризв
Е
Терміновість
Оподаткування
Кою
на ір
куренція
ютовому
Р
жнку
Малюнок 28
91
ції (нововведення), ризикує. Виконуючи свої функції, під-
приємець забезпечує перевищення виручки (доходу) від ре-1
алізації продукції фірми над витратами на виробництво. |
Джерелом підприємницького доходу є досконалість орга-і
нізації виробництва та кваліфікованість управління. Завдя-|
ки цьому підприємець може навіть без додаткових інвестицій!
скоротити витрати на виробництво, підвищити продуктив-
ність праці. Частка прибутку в ціні продукції збільшиться,
Реалізація нових ідей у процесі виробництва сприяє знижен-
ню витрат, поліпшенню якості товарів і послуг, появі на рин-
ку нової продукції, збільшенню обсягів продажу, що забезпе-
чує додатковий доход фірмі. Підприємницький доход
включає в себе плату за ризик, який бере на себе підпри-
ємець. Економічним (або підприємницьким) ризиком нази-
вається загроза того, що підприємець матиме збитки, втра-
тить ресурси чи одержить доходи менші, ніж ті, на які він
розраховував. Але винагороду підприємець отримує, зви-
чайно, не просто за те, що ризикує, а за те, що вміє передба"|
чати наслідки ризику, своєчасно запобігти можливим втра-
там, реально оцінити найкращі варіанти проведені
виробничо-торговельних операцій. Ризик, на який свідої>
йде підприємець, упереджуючи всі негативні наслідки, є р
зумним. Це - гідна підстава для винагороди.
Прибутки, які одержують окремі підприємці, відрізня|
ються за величиною. Їх диференціація зумовлюється різ
ними факторами (див. мал. 29).
Чим більше коштів вкладено у виробництво, тим більш
обсяги виробництва, а отже, більша і виручка від реалізацй
а в ній - прибуток. Величина прибутку залежить в|
прибутковості, тобто від співвідношення прибутку і витраї
Прибутковість залежить від технологічних особливостей
рівня технічного розвитку виробництва. Скорочення витра|
на виробництво підвищує частку прибутку в ціні продукці|
Прискорення обороту капіталу навіть при незмінній
сумі коштів, що обертаються, збільшує обсяги виробництва
та реалізації продукції, а значить, і величину прибутку!
Коливання ринкової ціни спричиняє коливання вели
чини прибутку. Якщо ціна формується на рівні витраї
фірма взагалі не отримує прибутку. Ціна на рівні, і
перевищує витрати, дає можливість одержувати прибути
Своїми зусиллями у сфері реалізації фірма може сти>
лювати попит на продукцію і в такий спосіб підвищг
прибуток.
Прибуток, що обчислюється як різниця між виручко
(ціною реалізації) та витратами фірми (на виробниці
92
Швидкість
обороту
кіпіталу
Ринкова
ціна
Кілисість
Ступінь
Рівсн>
зад учених
прибутковості
витріт
Хо
виробвяцтм
вкладень
ва
коштів
виробшщпо
Малюнок 29
і реалізацію продукції),- це балансовий, або бухгалтер-
ський, прибуток. Одержавши його, фірма має зробити
певні виплати та відрахування. Головним чином, це -
податок на прибуток, проценти за кредити, рентні пла-
тежі.
Після всіх відрахувань у фірми залишається чистий
прибуток. Хоча він є власністю підприємця, його ніколи
не використовують тільки на особисті цілі. В ринковій
економіці прибуток є головним джерелом фінансування
розвитку фірми.
У конкурентній економіці прибуток виконує три функ-
ції: а) розвитку виробництва, оскільки частина прибутку
знову вкладається в розширення та оновлення виробництва,
підготовку та перепідготовку кадрів, преміювання праців-
ників тощо; б) стимулу виробництва, оскільки прибуток
спонукає підприємця до пошуку нових, нетрадиційних рі-
шень у виробництві та реалізації продукту; в) орієнтира
Доцільного розподілу ресурсів, оскільки прибуток показує,
яку галузь слід розвивати, а яку, навпаки, скорочувати
як неконкурентоспроможну.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67