Адже те, що
колись вважалося розкішшю, з часом перетворюється для
більшості людей у предмет першої необхідності. Наприклад,
телевізор півстоліття тому був винятком у побуті (отже,
розкішшю), а нині є майже в кожному домі. З другого
12
боку, те, що є предметом розкоші для людини з низьким
і середнім рівнем доходів, може бути предметем першої
необхідності для того, хто має високий рівень доходів. Це
саме стосується й різних країн. Автомобіль, власний бу-
динок, відеотехніка, персональний компютер - предмети
першої необхідності в розвинутих країнах. Для більшої ж
частини населення України вони є зараз недосяжною роз-
кішшю.
Потреби бувають матеріальні, які задовольняються
речами, що мають матеріальне втілення, і нематеріаль-
ні, які задовольняються послугами освіти, культури, ми-
стецтва.
Свої потреби ми задовольняємо через товари та послуги.
Здатність товару або послуги задовольняти потребу нази-
вається споживчим благом. Розрізняють товари особистого
споживання і виробничого призначення, послуги особисті
і комерційні (див. мал. 4).
Товари особистого споживання безпосередньо задоволь-
няють базові потреби (у їжі, одязі, житлі, меблях) або ж
роблять наше життя зручнішим і багатшим (власний транс-
порт, побутова техніка та ін.). Товари виробничого при-
значення не беруть безпосередньої участі в задоволенні
потреб споживачів, але роблять це опосередковано, стаючи
частиною виробничих ресурсів. Це запаси сировини і ма-
теріалів, машини, устаткування, будівлі підприємств та
установ, обладнання залізниць та електростанцій тещо.
Особисті послуги задовольняють потреби споживача без-
посередньо. Такі послуги ми дістаємо від лікаря, вчителя,
адвоката, перукаря та ін. Послуги комерційного призна-
чення, які є невідємною частиною сучасного виробницт-
ва,- це інформаційне забезпечення і послуги банків,
транспорту, торгівлі, страхування та ін.
Засобом задоволення потреб є розвиток виробництва.
Метою виробництва у широкому розумінні (як сукупності
окремих виробництв) є створення усієї різаоманітяойЕI. то-
варів і послуг, що задовольняють потреби.
Споживчі благ
-"Х
I \ ";
Товаре
Товаре
Особисті
Комр<Йаі
особистого
-робшічого
послуги
послуга
спохявашія
првзнпешя
Малюнок 4
Потреби людей безмежні. По-перше, цю безмежність
породжує людська фантазія, що випереджає час і можли-
вості. По-друге, на потреби в ринковій економіці впливає
конкуренція виробників, які постійно пропонують нові спо-
живчі блага. По-третє, стимулює нові потреби або нові
способи задоволення старих потреб інформація, що над-
ходить з різних джерел.
Чим керується людина, задовольняючи свої потреби?
Якщо виходити лише з власного досвіду, то кожний скаже,
що люди у своєму виборі товарів і послуг керуються сумою
наявних грошей, цінами і власними вподобаннями. 1 це
буде правильна відповідь. Про ціни і доходи ми вестимемо
мову пісніше, тому поки що не станемо визначати їх вплив
на вибір споживача. А от щодо вподобань, або, як кажуть
економісти, <оцінок споживача>, то розглянемо чотири
положення, розроблені представниками маржиналізму -
одного з найвпливовіпшх напрямів економічної теорії. (Сло-
во <маржиналізм> походить від англійського тагеіпаї -
<граничний>. Прихильники маржиналізму, як ми побачимо
далі, користуються граничним аналізом.)
1. Якщо йдеться про нормального споживача і нормальну
економіку, то цілком природним є припущення, що людина
поводиться раціонально, тобто намагається максимізувати свій
добробут (хоча кожна, людина розуміє добробут по-своєму).
2. Споживач керується своєю (тобто субєктивною) оцін-
кою нагальності для нього тієї чи іншої потреби. Якщо
людина, отримавши нове житло, не має стільця, то вона
оцінюватиме його для себе набагато вище, ніж черевики,
в разі, якщо вона їх уже має.
3. Оцінка споживчого блага залежить від запасу, або
кількості товару, призначеного для споживання. Якщо за-
паси благ зростатимуть, то споживач оцінюватиме спожив-
че благо кожної додаткової одиниці такого запасу дедалі
нижче. Цілком ймовірно, що, маючи дві пари черевиків,
людина оцінюватиме третю пару нижче, ніж другу.
4. Споживач схильний до того, щоб постійно змінювати
структуру споживання, переключаючи свою увагу з одних
товарів на інші, і прямувати до оптимальної моделі, яка
передбачає якнайкраще і найповніше задоволення потреб
за наявних ресурсів споживання.
Третє положення називають законом або правилом
зменшення граничного споживчого блага. Про-
ілюструємо цей закон конкретним прикладом.
Споживач вийшов на ринок купувати яблука. Природно,
що він має обмежений доход. Кожне наступне яблуко
14
даватиме йому менше задоволення, ніж попереднє, тобто
оціиюватиметься ним нижче і буде для нього меншим
споживчим благом. Якщо перше яблуко споживач оцінив
у 10 одиниць, то друге і наступні він оцінюватиме нижче.
Зобразимо це таблицею (див. табл. 1).
Таблиця 1
Звязок між запасами споживчих благ, їх граничною
та сукупною оцінками
Кількість яблук,
Граничне споживче благо
Загальне споживче благе
штук
(споживче благо додатко-
(сума граничних спожив-
вого яблука)
чих благ)
1
10
10
2
8
18
3
6
24
4
4
28
5
2
ЗО
Отже, граничне споживче благо - це оцінка спожива-
чем кожного наступного яблука (друга колонка). Загальне
споживче благо - це оцінка споживачем певної кількості
яблук (третя колонка). Наприклад, якщо перше яблуко
споживач оцінив 10 одиницями, а друге - 8, то йогв
оцінка двох яблук становитиме 10 + 8 = 18 одиниць.
Для більшого унаочнення за цифровими даними таблиці
побудуємо два графіки. Будь-який графік ілюструє залеж-
ність між двома величинами. Згідно з даними таблиці, ми
маємо залежність Оцінки споживачем кожного додаткового
яблука (друга колонка) від кількості яблук (перша колонка)
та залежність оцінки споживачем певної суми яблук (третя
колонка) від кількості яблук (перша колонка). Першу
залежність зображено графіком на малюнку 5, другу -
графіком на малюнку 6.
Оскільки визначальним фактором є кількість яблук, а
оцінка споживача залежить від кількості, то кількість яблук
відкладаємо на горизонтальній осі, а оцінку споживача -
на вертикальній. Щоб визначити кожну точку графіка,
треба провести перпендикуляри від відповідних точок на
горизонтальній та вертикальній осях. Наприклад, як виз-
начено точку В на малюнку 5. За даними таблиці, споживач
оцінює друге яблуко 8 одиницями. Шукаємо на горизон-
тальній осі точку 2 і будуємо від неї перпендикуляр, потім
шукаємо точку 8 на вертикальній осі і також будуємо від
15
неї перпендикуляр.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
колись вважалося розкішшю, з часом перетворюється для
більшості людей у предмет першої необхідності. Наприклад,
телевізор півстоліття тому був винятком у побуті (отже,
розкішшю), а нині є майже в кожному домі. З другого
12
боку, те, що є предметом розкоші для людини з низьким
і середнім рівнем доходів, може бути предметем першої
необхідності для того, хто має високий рівень доходів. Це
саме стосується й різних країн. Автомобіль, власний бу-
динок, відеотехніка, персональний компютер - предмети
першої необхідності в розвинутих країнах. Для більшої ж
частини населення України вони є зараз недосяжною роз-
кішшю.
Потреби бувають матеріальні, які задовольняються
речами, що мають матеріальне втілення, і нематеріаль-
ні, які задовольняються послугами освіти, культури, ми-
стецтва.
Свої потреби ми задовольняємо через товари та послуги.
Здатність товару або послуги задовольняти потребу нази-
вається споживчим благом. Розрізняють товари особистого
споживання і виробничого призначення, послуги особисті
і комерційні (див. мал. 4).
Товари особистого споживання безпосередньо задоволь-
няють базові потреби (у їжі, одязі, житлі, меблях) або ж
роблять наше життя зручнішим і багатшим (власний транс-
порт, побутова техніка та ін.). Товари виробничого при-
значення не беруть безпосередньої участі в задоволенні
потреб споживачів, але роблять це опосередковано, стаючи
частиною виробничих ресурсів. Це запаси сировини і ма-
теріалів, машини, устаткування, будівлі підприємств та
установ, обладнання залізниць та електростанцій тещо.
Особисті послуги задовольняють потреби споживача без-
посередньо. Такі послуги ми дістаємо від лікаря, вчителя,
адвоката, перукаря та ін. Послуги комерційного призна-
чення, які є невідємною частиною сучасного виробницт-
ва,- це інформаційне забезпечення і послуги банків,
транспорту, торгівлі, страхування та ін.
Засобом задоволення потреб є розвиток виробництва.
Метою виробництва у широкому розумінні (як сукупності
окремих виробництв) є створення усієї різаоманітяойЕI. то-
варів і послуг, що задовольняють потреби.
Споживчі благ
-"Х
I \ ";
Товаре
Товаре
Особисті
Комр<Йаі
особистого
-робшічого
послуги
послуга
спохявашія
првзнпешя
Малюнок 4
Потреби людей безмежні. По-перше, цю безмежність
породжує людська фантазія, що випереджає час і можли-
вості. По-друге, на потреби в ринковій економіці впливає
конкуренція виробників, які постійно пропонують нові спо-
живчі блага. По-третє, стимулює нові потреби або нові
способи задоволення старих потреб інформація, що над-
ходить з різних джерел.
Чим керується людина, задовольняючи свої потреби?
Якщо виходити лише з власного досвіду, то кожний скаже,
що люди у своєму виборі товарів і послуг керуються сумою
наявних грошей, цінами і власними вподобаннями. 1 це
буде правильна відповідь. Про ціни і доходи ми вестимемо
мову пісніше, тому поки що не станемо визначати їх вплив
на вибір споживача. А от щодо вподобань, або, як кажуть
економісти, <оцінок споживача>, то розглянемо чотири
положення, розроблені представниками маржиналізму -
одного з найвпливовіпшх напрямів економічної теорії. (Сло-
во <маржиналізм> походить від англійського тагеіпаї -
<граничний>. Прихильники маржиналізму, як ми побачимо
далі, користуються граничним аналізом.)
1. Якщо йдеться про нормального споживача і нормальну
економіку, то цілком природним є припущення, що людина
поводиться раціонально, тобто намагається максимізувати свій
добробут (хоча кожна, людина розуміє добробут по-своєму).
2. Споживач керується своєю (тобто субєктивною) оцін-
кою нагальності для нього тієї чи іншої потреби. Якщо
людина, отримавши нове житло, не має стільця, то вона
оцінюватиме його для себе набагато вище, ніж черевики,
в разі, якщо вона їх уже має.
3. Оцінка споживчого блага залежить від запасу, або
кількості товару, призначеного для споживання. Якщо за-
паси благ зростатимуть, то споживач оцінюватиме спожив-
че благо кожної додаткової одиниці такого запасу дедалі
нижче. Цілком ймовірно, що, маючи дві пари черевиків,
людина оцінюватиме третю пару нижче, ніж другу.
4. Споживач схильний до того, щоб постійно змінювати
структуру споживання, переключаючи свою увагу з одних
товарів на інші, і прямувати до оптимальної моделі, яка
передбачає якнайкраще і найповніше задоволення потреб
за наявних ресурсів споживання.
Третє положення називають законом або правилом
зменшення граничного споживчого блага. Про-
ілюструємо цей закон конкретним прикладом.
Споживач вийшов на ринок купувати яблука. Природно,
що він має обмежений доход. Кожне наступне яблуко
14
даватиме йому менше задоволення, ніж попереднє, тобто
оціиюватиметься ним нижче і буде для нього меншим
споживчим благом. Якщо перше яблуко споживач оцінив
у 10 одиниць, то друге і наступні він оцінюватиме нижче.
Зобразимо це таблицею (див. табл. 1).
Таблиця 1
Звязок між запасами споживчих благ, їх граничною
та сукупною оцінками
Кількість яблук,
Граничне споживче благо
Загальне споживче благе
штук
(споживче благо додатко-
(сума граничних спожив-
вого яблука)
чих благ)
1
10
10
2
8
18
3
6
24
4
4
28
5
2
ЗО
Отже, граничне споживче благо - це оцінка спожива-
чем кожного наступного яблука (друга колонка). Загальне
споживче благо - це оцінка споживачем певної кількості
яблук (третя колонка). Наприклад, якщо перше яблуко
споживач оцінив 10 одиницями, а друге - 8, то йогв
оцінка двох яблук становитиме 10 + 8 = 18 одиниць.
Для більшого унаочнення за цифровими даними таблиці
побудуємо два графіки. Будь-який графік ілюструє залеж-
ність між двома величинами. Згідно з даними таблиці, ми
маємо залежність Оцінки споживачем кожного додаткового
яблука (друга колонка) від кількості яблук (перша колонка)
та залежність оцінки споживачем певної суми яблук (третя
колонка) від кількості яблук (перша колонка). Першу
залежність зображено графіком на малюнку 5, другу -
графіком на малюнку 6.
Оскільки визначальним фактором є кількість яблук, а
оцінка споживача залежить від кількості, то кількість яблук
відкладаємо на горизонтальній осі, а оцінку споживача -
на вертикальній. Щоб визначити кожну точку графіка,
треба провести перпендикуляри від відповідних точок на
горизонтальній та вертикальній осях. Наприклад, як виз-
начено точку В на малюнку 5. За даними таблиці, споживач
оцінює друге яблуко 8 одиницями. Шукаємо на горизон-
тальній осі точку 2 і будуємо від неї перпендикуляр, потім
шукаємо точку 8 на вертикальній осі і також будуємо від
15
неї перпендикуляр.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67