Проте попит і пропозиція на землю мають свої особливості.
Попит на землю є похідним: він залежить від ціни про-
дукції, що виробляється на землі, і від продуктивності
землі. Щодо пропозиції на землю, то її основною ознакою
є нееластичність, тобто майже повна незалежність від ціни.
Це пояснюється тим, що площа землі в господарському
обороті відносно незмінна, її не можна штучно збільшити.
Земля - це невідтворюваний дар природи. Звичайно, мож-
на поліпшити якість землі, але на її кількості це не
позначиться.
Враховуючи зазначені особливості попиту на землю та
її пропозиції, зобразимо ринковий механізм формування
ціни землі за допомогою графіка (див. мал. 22). На гори-
зонтальній осі графіка позначено кількість землі, на вер-
тикальній - ціну землі, або ренту.
Крива попиту на землю ВО опускається зліва направо.
Це повязано з тим, що попит на землю є похідним від
ціни на продукти землеробства та від продуктивності землі.
Ціни на продукти повинні зменшуватися, щоб заохочувати
тих, хто працює на землі, збільшувати обсяги виробництва,
а продуктивність землі зменшується відповідно до закону
спадної продуктивності ресурсів. Лінія пропозиції 88 під-
німається вертикально вгору, що відображає обмеженість
землі та спричинену нею незалежність пропозиції від ціни
землі. Перетин ліній попиту і пропозиції визначає той
рівень ціни на землю, який влаштовує і покупців, і про-
давців землі.
В Україні земля ще не є обєктом купівлі-продажу,
оскільки вона перебуває в державній власності. Тільки
приватна власність на землю може стати умовою розвитку
ринкових відносин і появи ринку природних ресурсів у
нашій країні.
Ринок праці. Праця - це всі фізичні та розумові зу-
силля, які здійснює людина в процесі виробництва. В
умовах ринку фактор праці дістає адекватну ринкову оцін-
ку, яка формується в процесі взаємодії попиту та пропо-
зиції. Але і тут є свої особливості.
Попит на ринку праці, як і на ринках інших ресурсів, є
похідним від попиту на товари та послуги, що їх виробляють
72
працівники. Звичайно, той,
хто віртуозно виробляє ніко-
му не потрібні предмети, ні-
чого не одержить за свою
працю, а людина, яка ство-
рює звичайні, але потрібні
речі, дістане винагороду.
Крім того, попит на ринку
праці залежить від продук-
тивності праці. Продуктив-
ність праці кожного додатко-
во найнятого працівника,
починаючи з певного момен-
ту, зменшується. Зрозуміло,
що підприємець може най-
мати додаткових працівни-
ків, тобто збільшувати попит на працю, лише доти, доки
за-
робітна плата (витрати підприємця на ресурс праці) не
стане
перевищувати внесок працівника у створений продукт.
Малюнок 22. Попит на землю,
пропозиція землі, рента
Пропозиція праці формується під впливом багатьох
фак-
торів. Людина робить вибір: продавати чи не продавати
свою працю? Вирішуючи, яку кількість праці
запропону-
вати, вона вибирає між двома цінностями: своїм
дозвіллям
і тими споживчими благами, які зможе придбати на за-
робітну плату. При цьому враховуються такі умови.
1. В разі підвищення заробітної плати діє <ефект за-
міни>: працівникові вигідно відмовитися від годин
дозвілля
і збільшити свій робочий час, якщо ціна його праці за-
безпечує йому більше переваг у вигляді корисностей
тих
речей і послуг, які він зможе придбати,
2. Збільшуючи свій робочий час, працівник на
кожну
його додаткову одиницю витрачає більше фізичної та
ро-
зумової енергії: діє <ефект граничних витрат праці>. Це
означає, що лише за умови збільшення заробітної плати
індивід погодиться працювати більше.
3. Підвищення заробітної плати створює <ефект
доходу>.
Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої
першо-
чергові потреби, працівник, який одержує високу
платню,
починає більше цінувати дозвілля. Щоб спонукати його
збільшувати пропозицію своєї праці на ринку, треба
під-
гищити йому заробітну плату. Звичайно, може
виникнути
ситуація, коли внаслідок <ефекту доходу> працівник
ско-
ротить свою пропозицію, надавши перевагу дозвіллю.
Проте
кд ринку праці така ситуація не позначиться, оскільки
для нових робітників спрацює <ефект заміни>.
73
Отже, підсумовуючи, зазначимо, що пропозиція праці
прямо залежить від ціни на неї. Зобразимо попит, про-
позицію праці та ціну праці на графіку (див. мал. 23).
На горизонтальній осі позначена кількість праці, а на
вертикальній - ціна праці, або зарплата - Н (від анг-
лійського уае - зарплата). Крива 00 відображає за-
лежність між зарплатою і величиною попиту на працю
з боку покупців. Крива пропозиції 55 відображає залеж-
ність між зарплатою та її пропозицією з боку працівників.
Крива попиту на працю ВВ є спадною. Це пояснюється
похідним характером даного попиту від попиту на товари
та послуги, з одного боку, потребою підприємця у збіль-
шенні найманих працівників - з другого. Крива пропо-
зиції є висхідною внаслідок <ефекту заміни>, <ефекту
граничних витрат праці>, <ефекту доходу>. Перетин кри-
вих ВВ і 88 у точці Е означає встановлення рівноважної
ціни праці або заробітну плату (Ин). Підвищення заро-
бітної плати вище точки рівноваги, скажімо до ЇУі, оз-
начатиме надлишкову пропозицію на ринку праці, або
безробіття. Зниження заробітної плати, скажімо до И,
призведе до нестачі працівників.
Розглянуті закономірності функціонування ринку праці
не можна вважати властивими українському ринку, який
лише формується. Встановлення заробітної плати і рух
робочої сили ще значною мірою регулюються державою.
В перспективі державне регулювання ринку праці буде
дедалі більше поєднуватися з ринковими формами руху
робочої сили.
Ринок капіталів. Ринком капіталів називається такий
ринок, на якому господарські субєкти та індивіди надають
і дістають позички з метою їх подальшого використання
у процесі виробництва. Надання грошей у позичку на
засадах повернення, терміновості й прибутковості назива-
ється кредитом. З цього визначення випливає, що гроші,
взяті у кредит, мають бути повернуті, причому обовязково
в зазначений строк, і повинні забезпечити прибуток.
Кредитор, або позичкодавець,- той, хто дає позичку.
Позичальник - той, хто бере позичку.
Кредитні відносини здійснюються між власниками тим-
часово вільних грошей і підприємцями, які хочуть вико-
ристовувати ці гроші у своїй виробничій діяльності.
Звідки ж беруться тимчасово вільні гроші для кредиту?
Джерелами кредитних ресурсів можуть бути: тимчасово
вільні гроші підприємців; грошові заощадження населення;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67