Виробничі ресурси (земля, праця людей, обладнання,
устаткування) у кожний конкретний момент часу обмежені
за кількістю, а також за виробничими потужностями. Ба-
жання ж людей задовольняти свої потреби якомога повніше
необмежені. Проте як би ми не бажали забезпечити вищий
рівень споживання, це наше бажання наштовхується на
межу наявних ресурсів.
Економічна наука досліджує, як необхідно орга-
нізувати виробництво, обмін та ровподіл створених товарів
і послуг. Критерієм раціональності, тобто правильності
організації, економіки є її здатність задовольняти потреби
людей за наявних, обмежених виробничих ресурсів.
Хто може бути субєктом (дійовою особою) еконо-
мічних відносин?
Економіка - складна система, що постійно розвива-
ється, змінюється. Відповідно змінюються і субєкти еко-
6
немічних відносин. Так, у період середньовіччя такими
субєктами були: власник землі і залежний селянин, це-
ховий майстер і його учень, мандрівний торговець і лихвар,
чиновник, що уособлював королівську владу, і громадянин
вільного міста та ін.
Субєктами сучасної економіки є підприємець-менед-
жер, робітник, який працює за контрактом, фермер, під-
приємець-банкір, власники цінних паперів, вкладники
коштів у банк, підприємство як юридична особа і держава
в особі центрального банку, міністерства фінансів, цен-
тральних і місцевих органів влади. Відмінність між субєк-
тами економічних відносин періоду середньовіччя та су-
часними очевидна й істотна.
Оскільки економіка - складна і багатовимірна система,
то в ній, залежно від кута зору, можна виділяти різних
субєктів економічних відносин.
Якщо розглядати економіку під кутом зору руху това-
рів і доходів, то субєктами економічних відносин є до-
машні господарства, підприємства-виробники, що постача-
ють на ринок товари та послуги, держава, яка вилучає
частину доходів домашніх господарств і витрачає кошти на
придбання певних товарів і послуг. Для економіки командно-
адміністративного типу, якою була економіка України та ін-
ших соціалістичних країн, рух товарів і зворотний рух гро-
шей не був визначальним. Тоді діяли відносини ієрархії, що
складалися при розподілі виробничих ресурсів, а головними
субєктами економіки ставали центральні органи державної
влади, органи галузевого та територіального управління,
підприємства, окремі працівники.
Якщо розглядати економіку під кутом зору купівлі-
продажу, то субєктами економічних відносин є прода-
вець, який пропонує продукцію, і покупець, який формує
на неї попит.
Якщо розглядати економіку під кутом зору організації
ринкових відносин, то їх субєктами є банки, страхові
компанії, товарні та фондові біржі, підприємства роздрібної
та оптової торгівлі.
Якщо розглядати економіку під кутом зору відносин
розподілу, то їх субєктами будуть одержувачі різних
доходів: найманий працівник як власник зарплати, під-
приємець як власник прибутку, акціонер як власник ди-
віденду на акцію, міністерство фінансів як збирач держав-
них податків.
Якщо розглядати економіку під кутом зору відносин
власності, то їх субєктами є ті, хто володіють певними
виробничими ресурсами. Власниками ресурсів можуть бу
окремі особи, партнерські, акціонерні, приватні, державні
і кооперативні підприємства, муніципальні і центральні
органи державної влади.
Отже, чим складнішим стає економічне життя суспіль-
ства, тим більше буде різних дійових осіб (субєктів) еко-
номіки.
Постає нове запитання: для чого і як вивчає економічна
наука економічні явища! Щоб відповісти на це запитання,
скористаємося схемою (див. мал. 1). Вона відображає три
етапи економічного дослідження: збирання фактів, розробка
теорії, обгрунтування економічної політики. Буває, що еко-
номічне дослідження зупиняється на другому етапі - роз-
робці теорії і не досягає етапу втілеяяя її висновків у
економічній політиці.
Збирання фактів - це нагромадження певних даних,
їх аналіз, класифікація. Якщо, наприклад, аналізуємо спо-
живання, то потрібно мати дані про рівеяь доходів спо-
живачів (мінімальну і середню зарплату), рів<<ь цін, струк-
туру споживання.
Економічна теорія - це спроба пояснити певні явища. З
цією метою факти впорядковують, шукають між ними звяз-
ки, роблять узагальнення. Нехай, наприклад, на підставі
фактів зроблено висновок про зниження рівня споживання
на 15 %. Фахівці шукають звязок цього явища з іншими. У
нашому випадку це можуть бути: інфляційне зростання цін,
збільшення податків, зменшення державних пільг та ін. Щоб
перевірити правильність припущення про причину знижен-
ня рівня споживання, потрібно знову звернутися до фактів,
які або спростовують, або підтверджують існування звязку
між тим явищем, що досліджується, й іншими. Це і відобра-
жає зворотна стрілка на схемі - від теорії до фактів. Iстотні
звязки, що повторюються, формулюються як принципи, за-
кономірності, тенденції, закони.
Крім теорії як пояснення звязків між окремими яви-
щами, існує теорія як система поглядів, що грунтуються
на певних вихідних положеннях. На основі таких вихідних
положень виникають учення, напрями, школи в економіч-
ній науці.
Досягнення економічної науки, висновки економічної
теорії використовуються при розробці економічної політики.
Iснують економічні радники при вищих урядових особах,
економічні розділи в програмах політичних партій. Але не
завжди і не всі теорії стають політикою урядів. Це зумов-
лено, по-перше, тим, що існують різні і навіть протилежні
8
---
Обгрунтупиия
Збери>
Розробка
пмомічяоі
фтгії
теорії
похі-тхв
Малюнок 1
теорії щодо одних і тих самих явищ. Наприклад, кри-
зову ситуацію в Україні на початку 90-х років Рух Укра-
їни пояснював інакше, ніж, скажімо, соціалістична партія.
По-друге, жодна теорія не може передбачити всіх можливих
змін в економічній ситуації. Тому в екстремальних си-
туаціях, якими є ситуації економічних криз, іноді необ-
хідно керуватися не лише теорією, а й просто здоровим
глуздом.
Якщо втілена в економічній політиці теорія не дає
бажаних результатів, тобто якщо її пояснення дійсності не
справджуються, то теорії коригуються, доповиюються,
оновлюються, іноді до старої назви теорії додається частка
<нео> (<новий>), наприклад: неокласична економічна те-
орія. Це відображено на схемі (мал. 1) зворотною стріл-
кою від етапу економічної політики до етапу розробки
теорії.
Отже, мета економічного дослідження - розробка теорЯ
і втілення її в економічній політиці.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67