У підприємницький сектор надходять і щорічні амортиза-
ційні відрахування (амортизація), призначені для відшко-
дування спожитих засобів виробництва. До підприємців
також потрапляють особисті нагромадження домашніх гос-
подарств у вигляді кредитів банків та інших фінансово-
кредитних установ. Усі кошти підприємці використовують
як інвестиційні витрати (інвестиції) для придбання
машин, устаткування, обладнання, для будівництва та фор-
мування виробничих запасів.
Держава одержує доходи у вигляді податків иа прибуток
підприємців і податків на доходи домашніх господарств.
Вона витрачає їх на допомогу малозабезпеченим, непра-
цюючим у вигляді соціальних трансфертів, а також
на придбання готової продукції та ресурсів для державного
сектора.
Iноземні споживачі та постачальники впливають иа кру-
гообіг національної економіки через експорт (витрати
закордонних споживачів на придбання продукції) та ім-
порт (витрати домашніх господарств, державного і під-
приємницького секторів на придбання іноземних товарів і
146
послуг). Чистий експорт є різницею міх експортом та
імпортом, тобто між закордонними витратами на придбання
продуктів національного виробництва і витратами вітчиз-
няних споживачів на іноземну продукцію.
Отже, нормальна економіка передбачає відповідність су-
купних доходів і витрат. Яким чином ця відповідність дося-
гається? На це питання економічна наука дає дві різні відповіді:
1. У ринковій економіці рівновага між сукупними до-
ходами і витратами встановлюється автоматично.
2. Для забезпечення рівноваги між сукупними витра-
тами і доходами необхідне втручання держави.
Представники наукового напряму, що називається кла-
сичною школою, ще в XIX ст. розробили аргументацію,
згідно з якою рівновага в економіці відновлюється авто-
матично завдяки коливанням норми позичкового процента
та змінам рівня цін і заробітної плати. Логіка їхніх мір-
кувань така.
По-перше, якщо домашні господарства зменшать спо-
живчі витрати, то рівновага відновиться завдяки збільшен-
ню інвестицій з боку підприємців. Роль регулятора, що
забезпечує перетворення заощаджених домашніми госпо-
дарствами коштів у інвестиційні витрати підприємців, ві-
діграє позичковий процент.
По-друге, якщо споживчі витрати скорочуються, то ско-
роченню виробництва можна запобігти, знизивши рівень
цін. Резервом зниження цін є зниження заробітної плати.
Працівники змушені погоджуватися на таке зниження під
загрозою втрати роботе через скорочення виробництва.
Класична школа теоретично довела можливість авто-
матичного встановлення макроежономічної рівноваги в рин-
ковій економіці. Але реальна дійсність поставила під сумнів
справедливість такого твердження. З XIX ст. порушення
рівноваги у вигляді спадів виробництва стали хронічним
явищем. I якщо деякі спади можна було пояснити зовніш-
німи факторами: політичними кризами, війнами, стихій-
ними явищами, то для більшості з них таке пояснення
було недостатнім. Чітка періодичність у порушеннях ма-
кроекономічшн рівноваги змусила подивитися на проблему
з інших позицій.
У 30-х роках XX ст. винмсло кейнсшнство <від прізвища
видатного англійського економіста Джова Мейнарда Кейн-
са) - теорія, яка сформулювала нове уявлення про ма-
кроековомічйу рівновагу.
По-перше, кейнсіанці заперечували аргументацію кла-
сичної школи. Вони поставили під сумнів спроможність
147
норми процента бути регулятором, який нібито забезпечує
перетворення заощаджень домашніх господарств у інвести-
ції підприємців. Фактором нагромадження заощаджень та
інвестицій є не тільки і не стільки норма процента, а й
інші явища. Адже люди заощаджують і тому, що вони
хочуть забезпечити добробут своєї родини в майбутньому
або придбати дорогі речі. Підприємці збільшують або змен-
шують інвестиції під впливом ринкової конюнктури, ма-
ючи на меті одержання прибутків.
По-друге, кейнгіанці не визнавали здатності зарплати
бути значним резервом зниження цін, бо зниження зарплати
обмежує платоспроможність покупців і зменшує можливості
реалізації створених у суспільстві товарів і послуг.
Головні відмінності в поглядах представників класичної
школи і кейнсіанства звелися до такого:
1. Для класиків сукупні витрати є величиною стабіль-
ною: зменшення витрат домашніх господарств компенсу-
ється зростанням інвестицій. Для кейнсіанців сукупні ви-
трати є явищем змінним, тому вони акцентують увагу на
елементах сукупних витрат і досліджують їх фактори.
2. Класики цілком покладаються на еластичність цін,
за допомогою яких, як вони вважають, і підтримуються
рівновага та функціонування економіки на рівні її потен-
ційних можливостей. Кейнсіанці виходять з нееластичносгі
цін і заперечують їх універсальну здатність регулювати
економіку.
3. Класики покладаються на здатність економіки до
саморегулювання, тому вважають зовнішнє втручання зай-
вим. Кейнсіанці стверджують, що економіка не здатна
власними силами долати порушення рівноваги, скорочення
виробництва і безробіття, тому державне втручання є не-
обхідністю. Засобами державного втручання з метою вста-
новлення рівноваги можуть бути: а) оподаткування доходів;
б) вплив на норму процента за кредит; в) зміна величини
витрат з державного бюджету.
Нині необхідність державного регулювання економіки
стала загальновизнаним фактом. Навіть сучасні послідовни-
ки класичної теорії - неокласики - не заперечують його.
Щоправда, роль державного регулювання вони розуміють
інакше. Зокрема, головними сферами державного втручання
неокласики визнають: а) створення суспільних благ (громад-
ський порядок, безпека, освіта, культура тощо); б) обмежен-
ня негативних наслідків певних видів підприємницької ді-
яльності для суспільства та довкілля; в) впорядкування
взаємин між субєктами ринкових відносин через запровад-
148
ження відповідних законів, процедур, санкцій; г) заохочення
конкуренції між виробниками і руйнування барєрів, що ви-
никають на її шляху.
Як бачимо, погляди на регулювання економіки є досить
різними і навіть протилежними. Вони виникали і розви-
вались у процесі економічної діяльності, в боротьбі різних
наукових шкіл. Сьогодні в Україні відбувається зміна уяв-
лень про доцільність, завдання і межі державного регулю-
вання економіки. Уряд, різні політичні партії та рухи,
професійні спілки пропонують своє розуміння цих питань,
свої програми. Щоб розібратися в них, мати змогу їх
оцінити, треба памятати, що наша країна не першою
розвязує проблему подолання спаду економіки та забез-
печення її збалансованого розвитку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67